Постанова

від 15.04.2020 по справі 569/10726/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2020 рокуЛьвівСправа № 569/10726/19 пров. № А/857/891/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільчишин Н.В.,

суддів Гудима Л.Я., Довгополова О.М.,

за участі секретаря судового засідання Федак С.Р.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Поліської митниці Держмитслужби на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 28 листопада 2019 року (судді Бердія М.А. ухвалене у відкритому судовому засіданні в м. Рівне без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу) у справі №569/10726/19 за позовом ОСОБА_1 до Рівненської митниці Державної фіскальної служби України про поновлення пропущеного строку на оскарження постанови в справі про порушення митних правил та скасування постанови в справі про порушення митних правил,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 03.06.2019 звернувся в суд з позовом до Рівненської митниці Державної фіскальної служби України в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника Рівненської митниці ДФС у справі про порушення митних правил №0101/20400/19 від 28 лютого 2019 року, за якою його визнано винним у скоєнні адміністративного проступку передбаченого ст. 485 МК України.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 28 листопада 2019 року позов задоволено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції Поліська митниця Держмитслужби подала апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Сторони в судове засідання не з`явилися, належним чином повідомленні про дату, час і місце розгляду справи в порядку, визначеному статтею 268 КАС України. Згідно з частиною 3 статті 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій. Відповідно до частини 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. В порядку статті 230 КАС України секретарем судового засідання забезпечено ведення протоколу судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 06 жовтня 2017 року між ТОВ Захід-Авто-Ленд та іноземною компанією Т.А.С. EURO L/P. було укладено міжнародний контракт №04/17-Т у відповідності до умов якого продавець (іноземна компанія) зобов`язався поставити, а покупець ТОВ Захід-Авто-Ленд зобов`язується прийняти та оплатити згідно інвойсів: автомобілі нові та вживані; тягачі, трактори і тракторні агрегати нові та вживані; мікроавтобуси та автобуси нові та вживані; та ін. Продавець здійснює відправку товару самостійно, або через відправника.

10 жовтня 2017 року між ТОВ Захід-Авто-Ленд та іноземною компанією AUTOSCOUT 24 S.R.O. було укладено міжнародний контракт №13/17-А24 у відповідності до умов якого продавець (іноземна компанія) зобов`язався поставити покупцю ТОВ Захід-Авто-Ленд , а покупець оплатити автомобілі нові та бувші у використанні, вантажні автомобілі та сідельні тягачі нові та бувші у використанні, мікроавтобуси та автобуси нові та бувші у використанні, причіпи, напівпричіпи. Асортимент, кількість та ціна Товару вказуються у інвойсах, що формуються на кожну партію товару.

На виконання умов довгострокових міжнародних контрактів на адресу ТОВ Захід-Авто-Ленд здійснювалась доставка транспортних засобів, що підтверджується відповідними інвойсами: №171020.132-ТАС/ZAL від 20.10.2017, №171020.131-ТАС/ZAL від 20.10.2017, №171104.1 - АSC/ZAL від 04.11.2017, №171104.136-ТАС/ZAL від 04.11.2017, №171206.45-TAC/ ZAL від 07.12.2017, №171206.44-ТАС/ ZAL від 10.12.2017.

ТзОВ ЗБС на підставі Договору укладеного із ТОВ Захід-Авто-Ленд про здійснення декларування вантажів фізичних осіб №15/17 від 05.10.2017 були подані митні декларації, також ТзОВ ЗБС зобов`язувалося представляти інтереси ТОВ Захід-Авто-Ленд в митних органах України та здійснювати декларування вантажів, що належать Замовнику, чи якими Замовник має право розпорядження. У відповідності до пункту 2.1. вказаного Договору виконавець в межах своєї компетенції за дорученням Замовника представляє інтереси Замовника в митних органах та виконує всі необхідні дії, пов`язані з підготовкою ВМД, пред`явлення митному органу документів та вантажу для проведення митного оформлення.

12 вересня 2018 року в Рівненську митницю ДФС листом Головного управління ДФС у Рівненській області від 12.09.2018 №4201/7/17-00-14-06-09 направлено матеріали документальної невиїзної перевірки ТОВ Захід-Авто-Ленд (код ЄДРПОУ 39032878) дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи за імпортними деклараціями типу ІМ40ДЕ від 25 жовтня 2017 року №UА204010/2017/230199, від 25 жовтня 2017 року № UА204010/2017/230226, від 07 листопада 2017 року №UА204010/2017/231756, від 08 листопада 2017 року №UА204010/2017/231854, від 08 грудня 2017 № UА204010/2017/235526, від 12 грудня 2017 року № UА204010/2017/235845 (Акт №1928/8/17-00-14-06-06/ НОМЕР_1 від 28 серпня 2018 року).

Головне управління ДФС у Рівненській області для з`ясування відповідності задекларованих даних надіслало запит офіційному представнику іноземного виробника вантажних автомобілів MAN в України ТОВ МАН Трак енд Бас Юкрейн , який має доступ до інформації виробника та наділений повноваженнями щодо її розголошення від імені виробника товару.

Згідно відповіді від офіційного дилера МАN ТОВ МАН Трак енд Бас Юкрейн від 11.04.2018 №44 було надано дані щодо дати виготовлення та реєстрації транспортних засобів згідно заводської бази МАN .

Відповідачем встановлено, що на дату митного оформлення транспортних засобів ТОВ Захід-Авто-Ленд було задекларовано недостовірну інформацію про дату виготовлення та дату їх першої реєстрації, а саме транспортні засоби імпортовані ТОВ Захід-Авто-ленд за кодом УКТЗЕД 8704, перебували в експлуатації більше п`яти років та ввезені на митну територію України з порушеннями частини 1 статті 257 Митного кодексу України (далі - МК України) внаслідок декларування недостовірних даних про дату виготовлення та дату першої реєстрації транспортних засобів, внаслідок чого занижено податкове зобов`язання з акцизного податку, чим порушено підпункт 215.3.5, пункту 215.3 статті 215 Податкового кодексу України в частині застосування до ставки акцизного податку коефіцієнту 40 для таких автомобілів.

28 лютого 2019 року заступником начальника Рівненської митниці ДФС Івановим І.І. було розглянуто матеріали справи про порушення митних правил розпочатої 04 січня 2019 року за ознаками вчинення громадянином України ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 485 МК України та прийнято постанову в справі про порушення митних правил №0101/20400/19, якою ОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого статтею 485 МК України та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що становить 4845828,30 грн.

Вважаючи протиправними дії відповідача ОСОБА_1 подав позов до суду з вимогами про скасування постанови в справі про порушення митних правил №0101/20400/19.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з його обґрунтованості та посилався на відсутність в діях позивача ознак порушення митних правил.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Частиною 1 статті 458 МК України визначено, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Згідно статті 485 МК України заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.

Склад правопорушення, передбаченого статтею 485 МК України, передбачає, з-поміж іншого, те що особа, яка його вчинила, діяла умисно, тобто усвідомлено, цілеспрямовано чинила так, щоб уникнути від сплати митних платежів (у тому числі й сплати їх у меншому розмірі). Об`єктивна сторона правопорушення, відповідальність за яке встановлено статтею 485 МК України, полягає у поданні неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості.

Отже, зовнішній прояв (винного, протиправного) діяння (передбаченого статтею 485 МК) обов`язково повинен поєднуватися з умислом суб`єкта його вчинення на посягання на охоронювані законом суспільні відносин (встановлений законом порядок сплати податків та зборів).

Відповідно до положень статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Згідно із частиною 1 статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Відповідно до частини 1 статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Частиною 2 статті 264 МК України встановлено, що митна декларація та інші документи подаються органу доходів і зборів в електронному вигляді з дотриманням вимог цього Кодексу або на паперових носіях. Митна декларація на паперовому носії супроводжується її електронною копією. Разом з митною декларацією органу доходів і зборів подаються рахунок або інший документ, що визначає вартість товару, та, у випадках, встановлених цим Кодексом, - декларація митної вартості. Відомості про документи, визначені частиною третьою статті 335 цього Кодексу, зазначаються декларантом або уповноваженою ним особою у встановленому порядку в митній декларації. На вимогу органу доходів і зборів декларант або уповноважена ним особа зобов`язані надати органу доходів і зборів оригінали таких документів або засвідчені в установленому порядку їх копії, якщо законодавством не передбачено подання оригіналів.

Згідно частини 6 статті 264 МК України, митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою органу доходів і зборів, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.

Статтею 54 МК України передбачено, що органи доходів і зборів здійснюють контроль правильності визначення митної вартості товарів під час проведення митного контролю і митного оформлення. Орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Відповідно до пункту 14.1.251 Податкового кодексу України транспортні засоби, що використовувалися, - транспортні засоби, на які уповноваженими державними органами, в тому числі іноземними, видані реєстраційні документи, що дають право експлуатувати такі транспортні засоби.

Перша реєстрація транспортного засобу - це реєстрація транспортного засобу, яка здійснюється уповноваженими державними органами України щодо цього транспортного засобу в Україні вперше (пункт 14.1.163 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 7 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів № 1388 від 07.09.1998 Власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники (далі - власники) зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом 10 діб після придбання (одержання), або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Експлуатація транспортних засобів, не зареєстрованих (не перереєстрованих) у підрозділах Державтоінспекції України (крім транспортних засобів, зареєстрованих до набрання чинності цим Порядком) та без номерних знаків, що відповідають державним стандартам, а також ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних документах або знищені чи підроблені, заборонено.

Таким чином, з метою оподаткування датою початку користування (введення в експлуатацію) транспортних засобів, що використовувалися та/або ввозяться на митну територію України, вважається дата їх першої реєстрації, визначена в реєстраційних документах, які видано уповноваженими державними органами та дають право експлуатувати ці транспортні засоби на постійній основі.

Відповідно до пункту 8 наказу Державної митної служби України від 17.11.2005 № 1118 Про затвердження Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України датою початку користування ТЗ, що були в користуванні та ввозяться на митну територію України, уважається дата першої реєстрації ТЗ, визначена в реєстраційних документах, які видані уповноваженими державними органами та дають право експлуатувати ці ТЗ на постійній основі. Датою першої реєстрації ТЗ, який перебував у користуванні, є дата, зазначена в спеціальній графі технічного паспорта (свідоцтва про реєстрацію), наприклад, паспорта німецького зразка, або дата видачі технічного паспорта (свідоцтва про реєстрацію).

Відповідно до змісту наведених норм належним доказом дати початку користування автомобілем, який був у користуванні та ввозиться на митну територію України, є дата його першої реєстрації, вказана в реєстраційних документах, виданих уповноваженими державними органами країни, в якій така реєстрація була здійснена.

Так, до митних декларацій було долучено іноземні свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів, в яких зазначені дати першої реєстрації, які співпадають з датами першої реєстрації відповідних транспортних засобів відображених у відповідних митних деклараціях.

Отже, декларант зазначивши в митних деклараціях дату першої реєстрації транспортних засобів на підставі відповідних документів наведених в наказі Державної митної служби України від 17.11.2005 №118, діяв у відповідності до вимог законодавства та не вчиняв жодного правопорушення.

Відповідно до частини 1 статті 486 МК України завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.

Стаття 489 МК України встановлює, що посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави ля звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 495 МК України доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; поясненнями свідків; поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; висновком експерта; іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України. Посадова особа органу доходів і зборів, яка здійснює провадження у справі про порушення митних правил, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Відповідно до вимог статті 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Статтею 10 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, в адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.

Колегія суддів вважає, що матеріали справи про порушення митних правил не містять доказів умислу позивача на вчинення дій передбачених диспозицією статті 485 МК України.

Декларації подавались працівником ТзОВ ЗБС Войтовичем Ю.Г., пояснення якого в матеріалах справи про порушення митних правил відсутні.

Доводи апелянта що саме позивач заявив у митній декларації неправдиві відомості, необхідні для визначення митної вартості товару з метою зменшення розміру митних платежів та надав з цією метою органу доходів і зборів документи, що містив недостовірні відомості, необхідні для визначення митної вартості товару, що призвело до ухилення від сплати митних платежів є припущеннями.

Оскільки, декларант під час оформлення транспортних засобів визначаючи рік випуску транспортних засобів діяв добросовісно, без жодного умислу щодо заявлення неправдивих відомостей щодо імпортованого транспортного засобу та заниження митної вартості, адже пред`явив до митного оформлення виключно ті документи, які були йому передані продавцем автомобілів, які не скасовані чи визнані недійсними, що свідчить про відсутність в діях ОСОБА_1 , як керівника ТОВ Захід-Авто-Ленд , прямого умислу на вчинення правопорушення, передбаченого статтею 485 МК України, а тому оскільки достовірність поданих уповноваженою особою документів до митного оформлення не спростована належними доказами у справі, а відтак всі сумніви тлумачиться на користь особи, яку звинувачують у вчиненні неправомірних дій.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування їх посадові особи, зобов`язані діяти лише на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Стаття 62 Конституції України визначає, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Вказана правова позиція апеляційного суду узгоджується із постановою Верховного Суду від 15.05.2018 по справі №607/2400/17, яка в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України та частини 6 статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів враховується апеляційним судом під час вирішення наведеного спору.

У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із статтею 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги є підставними, оскільки суб`єктом владних повноважень не наведено належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення передбаченого статтею 485 Митного кодексу України, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно частини 3 статті 272 КАС України судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.

Керуючись ст.ст. 268, 271, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Поліської митниці Держмитслужби - залишити без задоволення.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 28 листопада 2019 року у справі №569/10726/19 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Н.В. Ільчишин

Судді Л.Я. Гудим

О.М. Довгополов