Постанова

від 13.04.2020 по справі 909/1025/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" квітня 2020 р. Справа №909/1025/19

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого - судді - О.Л. Мирутенко

суддів - Н.А. Галушко

- О.С. Скрипчук

секретаря судового засідання: К. Кострик

Розглянувши апеляційну скаргу ТзОВ «СВ.КОМ»

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 19.11.2019

у справі №909/1025/19

за позовом: ТзОВ «Інвестиційно-промислова група «Майстер»

до відповідача: ТзОВ «СВ.КОМ»

про: стягнення заборгованості в сумі 241322,45 грн.

за участю представників:

від позивача - не з`явився.

від відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ :

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 19.11.2019, суддя Максимів Т.В., позов ТзОВ "Інвестиційно-промислова група "Майстер" було задоволено частково. Стягнуто з ТзОВ "СВ. КОМ" на користь ТзОВ "Інвестиційно-промислова група "Майстер" 222887,23 грн. - заборгованості, 13440,62 грн. - інфляційних втрат, 4987,98 грн. - 3% річних, а також 3619,74 грн. - судового збору. В частині позовних вимог про стягнення 6,62 грн. інфляційних втрат - було відмовлено. Судовий збір в розмірі 0 грн. 10 к. було покладено на позивача.

З даним рішенням не погодилося ТзОВ «СВ.КОМ» і оскаржило його в апеляційному порядку в частині стягнення 9635,94 грн. інфляційних втрат та 2331,98 грн. - 3% річних, оскільки вважає, що воно в цій частині прийнято з порушенням норм матеріального права, зокрема ст.ст. 530,625 ЦК України.

ТзОВ «Інвестиційно-промислова група «Майстер» подало відзив на апеляційну скаргу в якому просило залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Західного апеляційного господарського суду від 12.12.2019 справу №909/1025/19 було передано на розгляд колегії суддів у складі: Мирутенко О.Л., Скрипчук О.С., Данко Л.С.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 17.12.2019 було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТзОВ «СВ.КОМ» на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 19.11.2019 року у справі №909/1025/19.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 02.01.2020 у справі №909/1025/19 було призначено справу до розгляду на 03.02.2020.

Розпорядженням керівника апарату Західного апеляційного господарського суду №22 від 31.01.2020 у зв`язку із відпусткою судді-члена колегії Данко Л.С. було призначено проведення автоматизованої заміни складу колегії суддів для розгляду справи №909/1025/19.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.01.2020 судову справу №909/1025/19 розподілено головуючому судді Мирутенко О.Л. та іншим суддям, а саме: Галушко Н.А., Скрипчук О.С.

Розгляд справи розпочався спочатку.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 03.02.2020 у справі №909/1025/19 було відкладено розгляд справи на 02.03.2020.

У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді-члена колегії Галушко Н.А. розгляд справи 02.03.2020 не відбувся.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 13.03.2020 було призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 13.04.2020.

Сторони були повідомлені належним чином про час та місце судового розгляду. Клопотань про відкладення розгляду справи від сторін спору до апеляційного суду не надходило.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити повністю, а рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 19.11.2019 у справі №909/1025/19 - скасувати в частині стягнення 3% річних та інфляційних, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова група "Майстер" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "СВ. КОМ" про стягнення заборгованості в сумі 241322,45 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав зобов`язання щодо оплати поставленого товару в розмірі 222887,23 грн. На підставі ст.625 Цивільного кодексу України за прострочення виконання грошового зобов`язання, позивач нарахував відповідачу 13447,24 грн. - інфляційних втрат та 4987,98 грн. - 3% річних. Предметом позову є вимога про стягнення заборгованості за поставлений товар.

Як вбачається з матеріалів справи в період з 14.05.2018 - 29.12.2018 позивач поставив відповідачу товар - будівельні матеріали в асортименті, загальною вартістю 993887,23 грн., що підтверджується рахунками на оплату, видатковими та податковими накладними, які досліджені судом та відповідають вимогам законодавства, є первинними документами, фіксують факт здійснення господарських операцій та факт встановлення договірних відносин, тому є всі підстави для покладення на відповідача обов`язку по проведенню розрахунків за отриманий товар на підставі приєднаних до матеріалів справи документів.

Відповідач в порушення зобов`язання отриманий товар оплатив частково на суму 771285,77 грн. (банківські виписки приєднані до матеріалів справи), внаслідок чого утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 222887,23 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача 17.04.2019, 27.05.2019, 24.06.2019 направлялись претензії №76, 106, 121 з вимогами сплатити заборгованість за поставлений товар, докази направлення яких приєднані до матеріалів справи. Проте ці вимоги залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

Оскільки станом на 23.09.2019 відповідачем заборгованість не погашена, позивач керуючись статтею 625 Цивільного кодексу України нарахував відповідачу 3% річних та інфляційні втрати і звернувся до суду за захистом порушеного права.

Статтею 175 ГК України визначено, що майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Приписами ч.1 ст.202, ч.1 ст.626 ЦК України, встановлено, що договором/правочином є домовленість двох або більше сторін/дія особи, спрямована на встановлення/набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В силу ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України (надалі за текстом - ГК України) господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно частин першої та другої статті 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

За своєю правовою природою угода, яка відбулася між позивачем та відповідачем є договором поставки.

Як передбачено ч.1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно приписів ч.2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актом цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Враховуючи, що правовідносини між сторонами з приводу поставки товару існували на підставі видаткових накладних, то зобов`язання по оплаті товару виникало після прийняття товару.

Приписами ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до пункту 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 2 ст. 614 ЦК України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

Відповідно до статей 73, 74, 81 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст.86 ГПК України).

Отже, факт порушення відповідачем свого зобов`язання щодо оплати отриманого товару в сумі 222887,23 грн. підтверджується матеріалами справи, тому вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Крім того, рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 19.11.2019 було стягнуто з ТзОВ "СВ. КОМ" на користь ТзОВ "Інвестиційно-промислова група "Майстер" 13440,62 грн. - інфляційних втрат, 4987,98 грн. - 3% річних, проте з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може з наступних підстав.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення 3% річних в розмірі 4987,98 грн. нарахованих за період 13.09.2018 -17.09.2019 року та інфляційних в розмірі 13440,62 грн. нарахованих за період з вересня 2018 року по травень 2019 року.

Однак, судом першої інстанції не було враховано ту обставину, що сторони у справі не укладали письмового договору та не погоджували строк сплати за поставлену продукцію.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається із матеріалів справи, перша вимога - претензія №76 щодо сплати боргу відправлялась позивачем 17.04.2019, друга вимога №106 від 27.05.2019 та третя №121 від 24.06.2019.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, враховуючи вказані норми права прострочення боржника настало з 24.04.2019- моменту отримання відповідачем першої вимоги - претензії №76 щодо сплати боргу, а не з 13.09.2018 року.

Таким чином, в силу вимог ч. 2 ст.530, ч.2 ст. 625 ЦК України нарахування позивачем відповідачу 3% річних та інфляційних за період з 13.09.2018 року по 24.04.2019 року є неправомірним.

3% річних за період з 24.04.2019 по 17.09.2019 складають 2656 грн.

Інфляційні за період з 24.04.2019 по 31.05.2019 складають 3804,68 грн.

Отже, судом першої інстанції було зайво стягнуто 9635,94 грн. інфляційних та 2331,98 грн. - 3% річних.

З огляду на викладене, колегія Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 19.11.2019 року у справі №909/1025/19 в частині стягнення 9635,94 грн. інфляційних та 2331,98 грн. - 3% річних винесене з порушенням вказаних норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню в цій частині.

Апеляційний суд постановляє нове рішення в цій частині, яким стягує з Товариства з обмеженою відповідальністю СВ. КОМ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-промислова група «Майстер» 3 804,68 грн. - інфляційних, 2656 грн. 3% річних.

Відповідно підлягає перерахунку сума судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 269,270,275,277,281,282 ГПК України Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ТзОВ «СВ.КОМ» задовольнити повністю.

Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 19.11.2019 року у справі №909/1025/19 скасувати в частині стягнення 3% річних в розмірі 2331,98 грн. та 9635,94 грн. інфляційних.

В іншій частині рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 19.11.2019 року у справі №909/1025/19 залишити без змін. Викласти резолютивну частину рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 19.11.2019 року у справі №909/1025/19 в наступній редакції:

Позов ТзОВ «Інвестиційно-промислова група «Майстер» до ТзОВ «СВ.КОМ» про стягнення заборгованості в сумі 241322 грн. 45 коп. задовольнити частково.

Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю СВ. КОМ , вул. Залізнична, 15 А, м. Івано-Франківськ, 76018 (код 35517184) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-промислова група «Майстер» , вул. 19 км. Старокиївської дороги, 4, м. Одеса, 65025 (код 33658179) - 222887,23 грн. (двісті двадцять дві тисячі вісімсот вісімдесят сім гривень двадцять три копійки) - заборгованості 3 804,68 грн. (три тисячі вісімсот чотири гривні шістдесят вісім копійок) - інфляційних, 2656 грн. (дві тисячі шістсот п`ятдесят шість гривень) 3% річних, а також 3440,21 грн. (три тисячі чотириста сорок гривень двадцять одну копійку) судового збору.

Судові витрати за апеляційний перегляд покласти на позивача.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-промислова група «Майстер» , вул. 19 км. Старокиївської дороги, 4, м. Одеса, 65025 (код 33658179) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю СВ. КОМ , вул. Залізнична, 15 А, м. Івано-Франківськ, 76018 (код 35517184) 5430 грн. (п`ять тисяч чотириста тридцять гривень) в повернення судового збору сплаченого при поданні апеляційної скарги.

Постанова набуває чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена сторонами в касаційному порядку.

Головуючий-суддя О.Л. Мирутенко

Судді: Н.А. Галушко

О.С. Скрипчук

«Повний текст постанови виготовлено 14.04.2020»