Постанова

від 14.04.2020 по справі 620/848/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua

Головуючий суддя у першій інстанції: Тихоненко О.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2020 року Справа № 620/848/19

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Епель О.В.,

суддів: Сорочка Є.О., Степанюка А.Г.,

за участю секретаря Лісник Т.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на окрему ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2020 року у справі

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України

в Чернігівській області

про визнання бездіяльності протиправною

та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Історія справи.

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - відповідач) про:

- визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування і виплати позивачу пенсії з 27.11.2018, відповідно до частин другої і тринадцятої статті 86 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII Про прокуратуру ;

- зобов`язання відповідача провести позивачу згідно з документами, доданими до заяви про призначення пенсії, перерахунок і виплату пенсії відповідно до частин другої і тринадцятої статті 86 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII Про прокуратуру , починаючи з 27.11.2018, без обмеження граничного розміру.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 червня 2019 року адміністративний позов було задоволено повністю.

Зазначене рішення суду було переглянуто судом апеляційної інстанції та набрало законної сили 16.10.2019.

Позивач звернувся до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України, в якій просив:

- визнати протиправними дії відповідача щодо обмеження граничного розміру його пенсії;

- забезпечити виконання відповідачем рішення суду у цій справі в повному обсязі;

- зобов`язати відповідача подати суду звіт в порядку ст. 382 КАС України про виконання судового рішення та за наслідками розгляду звіту при наявності підстав накласти штраф на керівника суб`єкта владних повноважень.

Заява вмотивована тим, що рішенням суду в цій справі, яке набрало законної сили, позов ОСОБА_1 було задоволено повністю, зокрема, зобов`язано відповідача провести йому згідно доданих до заяви про призначення пенсії документів, перерахунок і виплату пенсії відповідно до частин другої і тринадцятої статті 86 Закону № 1697-VII, починаючи з 27.11.2018, без обмеження граничного розміру, однак відповідач виконуючи рішення суду діє протиправно, а саме не здійснює позивачу нарахування його пенсії у порядку, визначеному судом.

За результатами розгляду зазначеної заяви Чернігівським окружним адміністративним судом постановлено окрему ухвалу від 12 лютого 2020 року, якою заяву позивача задоволено:

- визнано протиправним дії ГУ ПФУ в Чернігівській області, які виразилися в обмеженні граничного розміру пенсії ОСОБА_1 ;

- зобов`язано ГУ ПФУ в Чернігівській області виконати рішення суду у справі № 620/848/19 у повній мірі;

- винесено окрему ухвалу у відношенні ГУ ПФУ щодо невиконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.06.2019 у справі № 620/848/19;

- направлено вказану окрему ухвалу Пенсійному фонду України для відповідного реагування: вжиття заходів для виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.06.2019 у справі № 620/848/19;

- зобов`язано ГУ ПФУ в Чернігівській області в місячний строк з моменту отримання цієї окремої ухвали повідомити Чернігівський окружний адміністративний суд про результати вжитих заходів;

- зобов`язано ГУ ПФУ в Чернігівській області подати у місячний строк з моменту отримання копії даної ухвали звіт про виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.06.2019 у справі № 620/848/19.

Постановляючи зазначену окрему ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач всупереч рішенню Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.06.2019 у цій справі, яке набрало законної сили, провів перерахунок пенсії позивача відповідно до Закону України Про збір на облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , застосувавши максимальну величину бази нарахування єдиного внеску, що дорівнює 55845,00 грн., тобто не виконав повністю вказане судове рішення та не провів перерахунок пенсії позивача згідно з вимогами частин другої і третьої статті 86 Закону України Про прокуратуру .

Не погоджуючись із зазначеною окремою ухвалою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та відмовити в задоволенні заяви позивача.

В обґрунтування зазначених апеляційних вимог відповідач наполягає на тому, що ним було повністю виконано судове рішення в цій справі та звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що нарахування пенсії на виконання судового рішення здійснено без обмеження її максимального розміру, що суд першої інстанції безпідставно ототожнив поняття максимальної бази для нарахування єдиного внеску і граничного розміру пенсії, що питання обмеження розміру заробітної плати позивача не було предметом судового спору у цій справі в рішенням, ухваленим судом по суті позовних вимог, таке питання не вирішувалося.

З цих та інших підстав апелянт вважає, що оскаржувана ним ухвала суду прийнята за неповно встановлених обставин справи та з порушенням норм процесуального законодавства.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.03.2020 було відкрито апеляційне провадження у справі, установлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити її без задоволення, а окрему ухвалу суду - без змін, наполягаючи на необґрунтованості доводів апелянта та зазначаючи, що відповідач при виконанні судового рішення в цій справі провів перерахунок його пенсії відповідно до Закону України Про збір на облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , застосувавши максимальну величину бази нарахування єдиного внеску, та не застосував вимоги частин другої і третьої статті 86 Закону України Про прокуратуру .

Від відповідача надійшло клопотання про відкладення судового розгляду справи у зв`язку зі спалахом в Україні коронавірусу (COVID-19).

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.07.2020, які занесені до протоколу судового засідання, відмовлено в задоволенні вказаного клопотання та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження, відповідно до ст. 311 КАС України, з урахуванням того, що наявні у справі матеріали є достатніми для її вирішення апеляційним судом, позиція обох сторін викладена в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.

Разом з тим, у рішенні Європейського Суду з прав людини від 08.11.2005 по справі Смірнова проти України зазначено, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, у першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.

Згідно зі ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду - без змін, з наступних підстав.

Обставини справи, установлені судом першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 червня 2019 року, яка набрало законної сили:

- визнано протиправною бездіяльність Ніжинського ОУПФУ Чернігівської області щодо не нарахування і виплати позивачу пенсії з 27.11.2018 відповідно до частин другої і тринадцятої статті 86 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII Про прокуратуру ;

- зобов`язано Ніжинське ОУПФУ Чернігівської області провести позивачу згідно з доданими до його заяви про призначення пенсії документами , перерахунок і виплату пенсії відповідно до частин другої і тринадцятої статті 86 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII Про прокуратуру , починаючи з 27.11.2018, без обмеження граничного розміру.

У довідці, яка була додана до заяви позивача про призначення йому пенсії, вказано розмір його заробітної плати 66 672,18 грн.

Відповідачем при здійсненні перерахунку пенсії позивача на виконання вищезазначеного рішення суду в цій справі застосовано максимальну величину бази нарахування у розмірі 55 845,00 грн. від вищевказаної заробітної плати позивача і з цієї максимальної величини обчислено пенсію із застосуванням коефіцієнту 60%, що склала 33 507,00 грн.

За період з 27.11.2018 по 15.10.2019 відповідачем також на виконання судового рішення в цій справі здійснено перерахунок пенсії позивача та нараховано йому доплату в розмірі 254 488,32 грн., яка включена до реєстру судових рішень, виконання яких гарантується державою, але не виплачена.

За період з 16.10.2019 по 30.11.2019 відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивача та нараховано йому доплату в розмірі 27 088,68 грн., а також пенсію за грудень у розмірі 33 507,00 грн., що виплачена позивачу в грудні.

Станом на час звернення позивача із заявою в порядку статті 383 КАС України, виплата перерахунку його пенсії за період з 16.10.2019 по 30.11.2019 не проведена і обчислення здійснено відповідачем з обмеженням максимальної величини бази нарахування пенсії.

Нормативно-правове обґрунтування.

Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 124 Конституції України регламентовано, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.

Аналогічна норма закріплена у частині другій статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів та у статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Згідно зі ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

У частинах першій, шостій статті 383 КАС України закріплено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

Висновки суду апеляційної інстанції.

Отже, адміністративним процесуальним законодавством регламентовано інститут судового контролю за виконанням судового рішення, метою якого є забезпечення реалізації конституційного принципу обов`язковості судового рішення та повне і реальне відновлення прав особи, які ним захищені.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що рішенням суду, ухваленим у цій справі 11.06.2019, яке набрало законної сили 16.10.2019, відповідача було зобов`язано вчинити конкретні дії, а саме: провести позивачу згідно з доданими до його заяви про призначення пенсії документами, перерахунок і виплату пенсії відповідно до частин другої і тринадцятої статті 86 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII Про прокуратуру , починаючи з 27.11.2018, без обмеження граничного розміру.

Разом з тим, як вбачається з вищевикладеного, у документах, які були додані до заяви позивача про призначення пенсії, зокрема в довідці від 22.06.2018 №18-115зп, вказано загальний розмір його заробітної плати для обчислення пенсії 66 672,18 грн., і нормами законодавства (частинами другою і тринадцятою статті 86 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII Про прокуратуру ), за яким суд зобов`язав відповідача здійснити перерахунок і виплату пенсії позивача не передбачено можливості обмеженого застосування величини бази нарахування єдиного внеску.

Тож, здійснення відповідачем перерахунку і виплати пенсії в іншому порядку, ніж позивачу було присуджено вищезазначеним судовим рішенням у цій справі, свідчить про його неналежне виконання.

Крім того, колегія суддів також відзначає й те, що кошти, які були нараховані позивачу при здійсненні перерахунку його пенсії за таким судовим рішенням, йому не виплачені, що також вказує на неповне виконання рішення суду.

Разом з тим, апеляційний суд зазначає, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує особі право на справедливий суд.

У свою чергу, Європейський суд з прав людини рішення у рішенні від 19.03.1997 у справі Горнсбі проти Греції наголосив, що це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень.

Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.

Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду .

Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок і саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції (рішення у справі Юрій Миколайович Іванов проти України від 15.10.2009 (заява №40450/04), пункти 51, 54).

Більш того, у пункті 46 рішення від 15.10.2009 у справі Юрій Миколайович Іванов проти України ЄСПЛ також зазначив, що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання (також рішення ЄСПЛ у справі Метаксас проти Греції (Metaxas v. Greece), № 8415/02, п. 19, від 27.05.2004; у справі Лізанець проти України (Lizanets v. Ukraine), № 6725/03, п. 43, від 31.05.2007).

Відповідний державний орган повинен вжити всіх необхідних заходів для виконання судового рішення або передати його іншому компетентному органу для виконання (рішення ЄСПЛ у справі Бурдов проти Росії (Burdov v. Russia), № 59498/00, п. 68).

Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини висновки ЄСПЛ є джерелом права.

Твердження апелянта про те, що ним було повністю виконано судове рішення в цій справі є необґрунтованими з огляду на вищевикладене та спростовуються матеріалами справи та доводами безпосередньо апеляційної скарги, в якій сам апелянт вказує лише про часткову виплату перерахунку пенсії позивача та його здійснення не в порядку частин другої і тринадцятої статті 86 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII Про прокуратуру , як вирішено судом у цій справі, а відповідно до Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування .

Доводи апелянта про те, що нарахування пенсії на виконання судового рішення здійснено без обмеження її максимального розміру, що суд першої інстанції безпідставно ототожнив поняття максимальної бази для нарахування єдиного внеску і граничного розміру пенсії, що питання обмеження розміру заробітної плати позивача не було предметом судового спору у цій справі в рішенням, ухваленим судом по суті позовних вимог, таке питання не вирішувалося, судова колегія до уваги не приймає з огляду на вищевикладене.

При цьому, у контексті дослідження зазначених доводів апеляційної скарги, апеляційний суд також відзначає, що рішенням суду в цій справі встановлено чіткий порядок та визначено конкретні законодавчі норми, на підставі та відповідно до яких відповідачу належно здійснити перерахунок і виплату пенсії позивача.

Разом з тим, судова колегія враховує, що у своїх висновках, викладених в рішеннях від 28.11.1999 по справі Brumarescu v. Romania ( Брумареску проти Румунії ) та від 24.07.2003 по справі Ryabykh v. Russia ( Рябих проти Росії ), Європейський суд з прав людини зазначив, що одним з основоположних аспектів принципу верховенства права є юридична визначеність, яка передбачає, що в разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, яке набрало законної сили, не може ставитися під сумнів.

Таким чином, дослідивши всі доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо задоволення заяви позивача та застосування відповідних заходів судового контролю, регламентованих статтею 383 КАС України.

Надаючи оцінку всім доводам апелянта, судова колегія також приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі Ґарсія Руіз проти Іспанії (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що …хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід… .

Отже, судом першої інстанції повно встановлено фактичні обставини справи та правильно визначено норми процесуального права, які підлягають застосуванню.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області підлягає залишенню без задоволення, а окрему ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2020 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області - залишити без задоволення, а окрему ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Судове рішення виготовлено 14 квітня 2020 року.

Головуючий суддя

Судді: