Постанова

від 13.04.2020 по справі 240/12362/19

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/12362/19 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Семенюк Микола Миколайович

Суддя-доповідач - Охрімчук І.Г.

14 квітня 2020 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Охрімчук І.Г.

суддів: Смілянця Е. С. Капустинського М.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2020 року (повний текст рішення складено 14.02.2020 року, м. Житомир) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Лугинської районної державної адміністрації Житомирської області про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до Житомирського окружного адміністративного суду, в якому просить:

- визнати протиправним рішення Лугинської районної державної адміністрації Житомирської області від 11.09.2019 в частині відмови у видачі довідки згідно додатку № 4 для підтвердження статусу потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи;

- зобов`язати Лугинську районну державну адміністрацію Житомирської області видати довідку згідно додатку № 4, про проживання з 26.04.1986 по 14.11.1988 та з 30.11.1990 по 11.12.2003 в населеному пункті, а саме: селі Рудня - Повчанська, яке згідно постанови КМ № 106 віднесено до зони безумовного (обов`язкового) відселення.

В обґрунтування позову зазначає, що має право на отримання посвідчення потерпілого 2 категорії, так як постійно проживав та був зареєстрований на території безумовного (обов`язкового) відселення з 26.04.1986 по 14.11.1988 (з 15.11.1988 по 25.10.1990 - служба в Радянській Армії) та з 30.11.1990 по 11.12.2003; відповідно до вимог п. 11 Порядку № 511 імперативною та необхідною передумовою для прийняття ОДА рішення про оформлення та видачу посвідчення "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" (категорія 2) є попереднє отримання довідки встановленої форми, затвердженої додатком № 4 до Порядку № 551.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 23.12.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач подав до суду першої інстанції письмовий відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позову з тих підстав, що підстав для видачі - додатку № 4 для підтвердження статусу потерпілої від наслідків Чорнобильської катастрофи 2 категорії не має.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 14.02.2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Лугинської районної державної адміністрації Житомирської області відмовлено.

Не погоджуючись із судовим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення суду першої інстанції від 14.02.2020 року та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог. Вимоги апеляційної скарги мотивує тим, що згідно довідки Виконавчим комітетом Повчанської сільської ради Лугинського району Житомирської області від 15.08.2018 року №370 позивач дійсно в період з 26.04.1986 року по 14.11.1988 та з 30.11.1990 року по 11.12.2003 року постійно проживав та був зареєстрований в селі Рудня - Повчанська Лугинського району Житомирської області, яке згідно з постановою КМ № 106 віднесено до зони безумовного (обов`язкового) відселення, але судом першої інстанції даний факт проігноровано. Фактично на час ухвалення рішення термін проживання позивача становить 2 роки 7 місяців. Тому, на думку позивача, він має право на отримання посвідчення потерпілого 2 категорії від аварії на Чорнобильській АЕС.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 26.03.2020 року відкрито апеляційне провадження, а ухвалою суду від 09.04.2020 року призначено до апеляційного розгляду.

Відповідач надіслав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому стверджує, що згідно наданої довідки Повчанською сільською радою Лугинського району Житомирської області від 15.08.2018 року №370, відповідачу, якому надано інформацію щодо проживання ОСОБА_1 в зоні безумовного відселення підстав для видачі додатку №4 для підтвердження статусу потерпілої особи від наслідків Чорнобильської катастрофи немає. А тому, на думку відповідача, рішення суду першої інстанції слід залишити в силі.

Керуючись приписами ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача,дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом встановлено, що позивач має статус потерпілого від аварії на ЧАЕС 3 категорії. Дана обставина підтверджується посвідченням, яке видано 04.04.1997 року. В подальшому, на звернення позивача до Лугинської районної державної адміністрації Житомирської області, останній листом від 11.09.2019 № 6-08/1331 (а.с. 7) повідомив позивача про те, що відповідно абзацу 5 п. 2 ст. 14 "Визначення категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, для встановлення пільг та компенсацій" Закону України від 28.02.1991 № 796-ХІІ "Про статус і соціальний захистгромадян, які постраждаливнаслідок Чорнобильської катастрофи" та п. 5 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян, затвердженого постановою КМУ від 11.07.2018 р. № 551, посвідчення категорії 2 видається тим громадянам, які постійно проживали у зоні безумовного (обов`язкового) відселення з моменту аварії до прийняття постанови про відселення (28 червня 1989 року). Враховуючи довідку Повчанської сільської ради, в якій надана інформація щодо його проживання в зоні безумовного (обов`язкового) відселення з 26.04.1986 року по 14.11.1988 року та з 30.11.1990 року по 11.12.2003 року, підстав для видачі довідки - додатку № 4 для підтвердження статусу потерпілого від наслідків Чорнобильської катастрофи категорії 2 не має.

Позивач, не погоджуючись з відмовою відповідача у видачі довідки згідно додатку № 4 для підтвердження статусу потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи, звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції керувався тим, що позивач просить визнати протиправною відмову Лугинської районної державної адміністрації Житомирської області у видачі довідки згідно додатку № 4 та зобов`язати Лугинську районну державну адміністрацію Житомирської області видати довідку згідно додатку № 4, проте, згідно з абз. 8 п. 11 Порядку № 551 довідку відповідно до додатку № 4 видає Житомирська облдержадміністрація, а не Лугинська РДА Житомирської області, тобто відповідач не є тим суб`єктом владних повноважень, який уповноважений видавати довідку додатку 4 до Порядку № 551.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Статтею 22 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Згідно статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу, її норми є нормами прямої дії, а тому органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 8, ч.2 ст. 19 Конституції України).

Спірні правовідносини врегульовано Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" 28.02.1991 № 796-XII (далі - Закон № 796), Порядком видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 № 551 (далі - Порядок № 551).

Статтею 9 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон) визначено осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї.

Особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є:

1)учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків;

2)потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

3)громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт;

4)громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правій експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з виші потерпілих.

Стаття 11 Закону 7 визначає осіб, які належать до потерпілих від Чорнобильської катастрофи. До потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать: евакуйовані із зони відчуження (в тому числі особи, які на момент евакуації перебували у стані внутриутробного розвитку, після досягнення ними повноліття), а також відселені із зон безумовного (обов`язкового) і гарантованого добровільного відселення; особи, які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або прожили за станом на 1 січня 1993 року на території зони безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, та відселені або самостійно переселилися з цих територій; особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років; особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років; особи, які працювали з моменту аварії до 1 липня 1986 року не менше 14 календарних днів або не менше трьох місяців протягом 1986-1987 років за межами зони відчуження на роботах з особливо шкідливими умовами праці (за радіаційним фактором), пов`язаними з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, що виконувалися за урядовими завданнями. Перелік видів робіт і місць, де виконувалися зазначені роботи, встановлюється Кабінетом Міністрів України; особи, які досягли повноліття, з числа зазначених у статті 27 цього Закону, та яким у дитячому віці встановлено причинний зв`язок інвалідності з наслідками Чорнобильської катастрофи, за умови проходження переогляду у спеціалізованій медико-соціальній експертній комісії відповідно до частини п`ятої статті 17 цього Закону.

Для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи:

1)особа з інвалідністю з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи (стан 10, 11 і частина третя статті 12), щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі внаслідок Чорнобильцю катастрофи на променеву хворобу, - категорія 1 ;

2)учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, я працювали у зоні відчуження: з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочі днів; з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарні днів; у 1987 році - не менше 14 календарних днів, а також потерпілі і Чорнобильської катастрофи; евакуйовані у 1986 році із зони відчуження (в тому числі особи, які на момент евакуації перебували у стані внутріутробного розвитку, після досягнення ними повноліття); особи, які постійно проживали у зоні безумовного (обов`язкового) відселення з моменту аварії до прийняття постанови про відселення, - категорія 2;

3)учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали: у зоні відчуження з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - від 1 до 5 календарних днів; у зоні відчуження в 1987 році - від 1 до 14 календарних днів; у зоні відчуження в 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів; на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві - не менше 14 календарних днів у 1986 році, а також потерпілі від Чорнобильської катастрофи (не віднесені до категорії 2), які: постійно проживали на територіях зон безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які за станом на 1 січня 1993 року прожили у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій; постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового і та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років - категорія 3;

4)особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - категорія 4.

Статтею 15 Закону визначенні підстави для визначення статусу громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами. Підставою для визначення статусу евакуйованих із зони відчуження, відселених і тих, які самостійно переселилися, відповідно до статті 4 є довідка про евакуацію, відселення, самостійне переселення. Підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.

Відповідно до ч.3 статті 15 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.

Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.

Відповідно до абз. 6 п. 2 ч. 2 ст. 14 Закону № 796 до осіб, які мають право на отримання посвідчення потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 2 відносяться особи, які постійно проживали у зоні безумовного (обов`язкового) відселення з моменту аварії до прийняття постанови про відселення.

Визначення рівнів забруднення, доз опромінення, відновлення їх шляхом розрахунку здійснюється Кабінетом Міністрів України за поданням відповідних державних органів та обласних державних адміністрацій.

Правила видачі посвідчень потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи встановлені Постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2018р. №551 «Деякі питання видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян» (далі - Постанова).

Відповідно п.5 Постанови потерпілим від Чорнобильської катастрофи з числа евакуйованих у 1986 році із зони відчуження (в тому числі особам, які на момент евакуації перебували у стані внутрішньоутробного розвитку, після досягнення ним повноліття) та особам, які постійно проживали у зоні безумовного (обов`язкового) відселення з моменту аварії до прийняття постанови про відселення, віднесеним до категорії 2, видаються посвідчення «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» (категорія 2) серії Б сірого кольору.

Відповідно до абзацу 5 пункту 6 Порядку, потерпілим від Чорнобильської катастрофи (не віднесеним до категорії 2), які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які станом на 1 січня 1993 р. прожили в зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій, і таким, що постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а в зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, віднесеним до категорії 3, видаються посвідчення "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" (категорія 3) серії Б зеленого кольору.

Згідно змісту п. 11 Порядку № 551, посвідчення видаються уповноваженими органами за місцем проживання (реєстрації) особи на підставі рішень комісій з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян, утворених уповноваженими органами.

Посвідчення видаються учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - на підставі одного з таких документів, зокрема: довідки про підвищену оплату праці в зоні відчуження із зазначенням кількості днів і населеного пункту, підтвердженої первинними документами (наказ чи розпорядження про відрядження до зони відчуження із зазначенням періоду роботи (служби) в зоні відчуження, особового рахунка, табеля обліку робочого часу, посвідчення про відрядження в зону відчуження з відміткою підприємства про прибуття та вибуття працівника, шляхових листів (за наявності), трудової книжки (у разі потреби); довідки архівної установи про участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в зоні відчуження із зазначенням періоду служби (виконання робіт), днів виїзду на об`єкти або в населені пункти зони відчуження, у разі потреби - довідки командира військової частини, військового квитка, витягу з особової справи військовослужбовця, завіреного в установленому порядку.

При цьому, згідно Постанови Кабінету Міністрів Української СРС від 23.07.1991 №106 "Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" затверджено Перелік населених пунктів, які відносяться до зон відчуження.

Відповідно до пункту 2 статті 11 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або прожили за станом на 1 січня 1993 року на території зони безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення не менше трьох років, та відселені або самостійно переселилися з цих територій.

Cтаттею 14 вищеназваного Закону встановлено, що особи, які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або прожили за станом на 1 січня 1993 року на території зони безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення не менше трьох років, та відселені або самостійно переселилися з цих територій відносяться до категорії 3.

Згідно статті 15 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи підставами для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях. Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.

Правила видачі посвідчень учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи регулює Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 року №551 (чинний на момент виникнення спірних правовідносин, далі Порядок №551).

Пунктом 11 Порядку передбачено, що посвідчення видаються уповноваженими органами за місцем проживання (реєстрації) особи на підставі рішень комісій з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян, утворених уповноваженими органами (далі - регіональні комісії).

Згідно матеріалів справи встановлено, що позивач в період з 26.04.1986 року по 14.11.1988 (з15.11.1988 по 25.10.1990 року - служба в радянській армії) та з 30.11.1990 року по 11.12.2003 року постійно проживав та був зареєстрований в селі Рудня - Повчанська, Лугинського району Житомирської області.

Відповідно до додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів УРСР "Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 23.07.1991 № 106, яка є чинна, с.Рудня-Повчанська Лугинського району Житомирської області віднесено до зони безумовного (обов`язкового) відселення.

Отже, з наведеного слідує, що позивач проживав на території населеного пункту, яке відносяться до зони безумовного (обов`язкового) відселення, а не зони відчуження.

Позивач стверджує, що проживав у зоні безумовного (обов`язкового) відселення з моменту аварії до прийняття постанови про відселення, так як з 15.11.1988 по 25.10.1990 служив в Радянській Армії, що підтверджується довідкою Повчанської сільської ради Лугинського району Житомирської області від 15.08.2018 № 370 (а.с. 8).

Також, відповідно до пункту 11 Порядок № 551, посвідчення видаються уповноваженими органами за місцем проживання (реєстрації) особи на підставі рішень комісій з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян, утворених уповноваженими органами (далі - регіональні комісії).

Посвідчення видаються потерпілим від Чорнобильської катастрофи з числа евакуйованих у 1986 році із зони відчуження (в тому числі особам, які на момент евакуації перебували у стані внутрішньоутробного розвитку, після досягнення ними повноліття) та особам, які постійно проживали в зоні безумовного (обов`язкового) відселення з моменту аварії до прийняття рішення про відселення, - на підставі довідки, виданої Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями (додатки 3 і 4).

Позивач просить визнати протиправною відмову Лугинської районної державної адміністрації Житомирської області у видачі довідки згідно додатку № 4 та зобов`язати Лугинську районну державну адміністрацію Житомирської області видати довідку згідно додатку № 4, проте, згідно з абз. 8 п. 11 Порядку № 551 довідку відповідно до додатку № 4 видає Житомирська облдержадміністрація, а не Лугинська РДА Житомирської області, тобто відповідач не є тим суб`єктом владних повноважень, який уповноважений видавати довідку додатку 4 до Порядку № 551.

Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, оскільки орган, який видає відповідні довідки, у даному випадку Житомирська облдержадміністрація, не зазначена позивачем як відповідач по справі, позивач не звертався до такого органу, для отриманням відповідної довідки ( додаток 4 до Порядку 551), а на стадії апеляційного розгляду у суду апеляційної інстанції відсутні повноваження для залучення належного відповідача чи співвідповідача, тому відсутні підстави для задоволення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В даному випадку, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, доведено правомірність своїх дій та надано обґрунтовані доводи відмови позивачу у видачі відповідної довідки, відповідно до норм чинного законодавства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2020 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 14 квітня 2020 року.

Головуючий Охрімчук І.Г. Судді Смілянець Е. С. Капустинський М.М.