Рішення

від 15.04.2020 по справі 910/666/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.04.2020Справа № 910/666/20 Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна"

до товариства з обмеженою відповідальністю "СВТ-Транс"

про стягнення 99 000,00 грн.

Представники сторін: не викликались.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "СВТ-Транс" про стягнення 99 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач здійснив страхове відшкодування ПрАТ "СК "Арсенал Страхування" відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Проте, оскільки винуватець ДТП перебував під час вчинення ДТП у стані алкогольного сп`яніння, тому позивач на підставі пп. а пп. 38.1.1. ст. 38.1 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" звернувся до суду з регресним позовом у межах фактичних витрат.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.01.2020 вищевказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення її недоліків з дня вручення цієї ухвали.

30.01.2020 до канцелярії суду позивач подав заяву про усунення недоліків позовної заяви з доданими документами.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 04.02.2020 р. прийнято позовну заяву до розгляду, та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.

Ухвала господарського суду м. Києва від 04.02.2020 р. отримана відповідачем 07.02.2020 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №01030 53436076.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи Федіна проти України від 02.09.2010, Смірнова проти України від 08.11.2005, Матіка проти Румунії від 02.11.2006, Літоселітіс проти Греції від 05.02.2004 та інші).

З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.

Відповідач не скористався наданим йому законом правом подати письмові заперечення проти позову.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

08.09.2019 року в м. Києві, по проспекту С.Бандери, 25 відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Hyundai д.н.з НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу Mercedes-Benz Atego 815 д.н.з НОМЕР_2 під керуванням водія ТОВ СВТ-Транс ОСОБА_2 .

15.02.2018 р. між приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Арсенал Страхування" та ОСОБА_1 укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №352/18-Тз/К/01, відповідно до якого застраховано автомобіль марки Hyundai д.н.з НОМЕР_1 .

Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 13.02.2019 року у справі №756/803/19 ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124, ч.1 ст.130 КпАП України та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 грн. з позбавлення права керування транспортним засобом строком на 1 (один) рік.

У вищезазначеній постанові встановлено, що 08.09.2019 року о 11 год. 30 хв. в м. Києві, по пр-ту. С.Бандери, 25, водій ОСОБА_2 керував автомобілем марки Мерседес , д.н.з. НОМЕР_2 з ознаками алкогольного сп`яніння: нестійка хода, запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження огляду на стан сп`яніння водій відмовився у присутності двох свідків. Своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії БД №340305 від 08.01.2019 року, 08.01.2019 року о 11 год. 30 хв в м. Києві, по пр-ту. С.Бандери, 25, водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки Мерседес , д.н.з. НОМЕР_2 , не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з автомобілем марки Хюндай д.н.з НОМЕР_1 , який був припаркований на узбіччі. Своїми діями гр. ОСОБА_2 порушив п. п. 12.1, 13.1 ПДР України.

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Mercedes-Benz Atego 815 д.н.з НОМЕР_2 як страхувальника, на момент ДТП була застрахована позивачем за полісом № АМ/6028442.

07.03.2019 року позивачем отримано від ПрАТ СК Арсенал Страхування претензію вих. №040310-40260/К від 04.03.2019р. на суму 263 600,00 грн.

Позивачем 13.06.2019 складено страховий акт №24211/19 і розрахунок суми страхового відшкодування №24211/19 від 31.05.2019 року, відповідно до яких сума страхового відшкодування складає 99 000,00 грн.

Позивач, виконуючи свої обов`язки, визначені Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", сплатив ПрАТ СК Арсенал Страхування страхове відшкодування у сумі 99 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №3781 від 18.06.2019 року у сумі 99 000 грн.

Оскільки ОСОБА_2 , який керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, то в силу приписів статті 38.1.1 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника - відповідача, власника забезпеченого транспортного засобу, який спричинив ДТП.

Позивачем направлено відповідачу претензію про відшкодування шкоди у розмірі 99 000,00 грн.

Відповідно до ст.5 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. (п.22.1 ст. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Як зазначалось раніше, позивач сплатив страхове відшкодування у сумі 99 000,00 грн.

Відповідно до ч.1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Приписами частини першої статті 1172 Цивільного кодексу України встановлено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 05.05.2018 у справі № 910/14685/17, шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцеві, відшкодовується власником цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

В матеріалах справи наявний витяг з трудової книжки ОСОБА_2 , з якого вбачається, що він 21.12.2018 року був прийнятий на роботу ТОВ СВТ-Транс водієм автотранспортних засобів та відповідно до наказу №1 від 09.01.2019 року звільнений.

Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 13.02.2019 року у справі №756/803/19 ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124, ч.1 ст.130 КпАП України та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 грн. з позбавлення права керування транспортним засобом строком на 1 (один) рік.

Відповідно п.п.38.1.1 п.38.1 статті 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду - якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Отже зазначена норма не вказує про обов`язковість звернення страховика до водія забезпеченого транспортного засобу, оскільки передбачає у випадках якщо водій керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, наявність у страховика права на пред`явлення регресного позову за його вибором або до страхувальника, або до водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду.

Отже, зважаючи на викладене вище та те, що відповідачем не спростовано доводи позивача та не надано суду жодних доказів, в тому числі щодо сплати страхового відшкодування позивачу, то за таких підстав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягаю задоволенню в повному обсязі.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ч.1 ст. 74, ч.1 ст. 77, ст.ст. 79, 123, 129, ч. 9 ст. 165, ст.ст. 236-238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "СВТ-Транс" (04074, м. Київ, вул. Бережанська, будинок 9, ідентифікаційний код 39964927) на користь приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна" (03150, м. Київ, вулиця Велика Васильківська, буд. 102, ідентифікаційний код 22868348) майнову шкоду у розмірі 99 000 (дев`яносто дев`ять тисяч) грн. 00 коп. та судовий збір в розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М. Мудрий