Постанова

від 02.10.2020 по справі 910/666/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" жовтня 2020 р. Справа№ 910/666/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Михальської Ю.Б.

Андрієнка В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "СВТ-Транс"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 15.04.2020

у справі №910/666/20 (суддя Мудрий С.М.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СВТ-Транс"

про стягнення 99 000,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СВТ-Транс" (далі - відповідач, скаржник) про стягнення 99 000,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.04.2020 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "СВТ-Транс" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна" майнову шкоду у розмірі 99 000,00 грн та судовий збір в розмірі 2 102,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "СВТ-Транс" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2020 скасувати та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що 08.01.2019 водій ОСОБА_1 жодних доручень від ТОВ "СВТ-Транс", як роботодавця, не отримував та не виконував, що підтверджується випискою з бухгалтерської системи 1С, в якій зазначено які водії, на яких автомобілях здійснювали перевезення, а відтак виконували трудові функції.

Скаржник вказує, що водій ОСОБА_1 використовував автомобіль марки "Мерседес", д.н.з. НОМЕР_1 у власних цілях, не виконуючи трудові обов`язки, що підтверджується висновком про результати перевірки від 25.01.2019, проведеної опер-уповноваженим Оболонського УП ГУ НПУ у м. Києві, а відтак майнова шкода у даній справі має відшкодовуватись на загальних підставах, а саме шляхом пред`явлення позову до винної у ДТП особи.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.06.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СВТ-Транс" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2020 у справі №910/666/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Сітайло Л.Г., суддів: Буравльова С.І., Пашкіної С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2020 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "СВТ-Транс" строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2020 у справі №910/666/20. Відкрито апеляційне провадження у справі №910/666/20. Зупинено дію оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2020 у справі №910/666/20 до закінчення апеляційного провадження у даній справі. Повідомлено, що розгляд апеляційної скарги здійснюватиметься за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).

Товариство з обмеженою відповідальністю "СВТ-Транс" звернулось до суду з клопотанням про приєднання доказів, а саме протоколу адміністративного правопорушення серії БД 340305, вказане клопотання залишається без задоволення судом апеляційної інстанції, оскільки скаржником не обґрунтовано неможливості подання вказаного доказу до суду першої інстанції.

На підставі службової записки секретаря судової палати та розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 23.07.2020 у зв`язку з перебуванням головуючого судді (судді-доповідача) Сітайло Л.Г. у відпустці в зв`язку з вагітністю та пологами, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/666/20.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 23.07.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СВТ-Транс" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2020 у справі №910/666/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Куксов В.В., судді : Михальська Ю.Б., Тищенко О.В.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 28.07.2020 у зв`язку з перебуванням судді Тищенко О.В. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/666/20.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.07.2020 для розгляду справи № 910/666/20 сформовано судову колегію у складі головуючий суддя Куксов В.В., судді: Михальська Ю.Б., Андрієнко В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.08.2020 у справі №910/666/20 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2020 у справі №910/666/20. Роз`яснено учасникам апеляційного провадження, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи.

Частиною 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку, зокрема, позовного провадження (загального або спрощеного).

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні (частина 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 3 статті 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Враховуючи, що предметом розгляду у справі № 910/666/20 є вимоги про стягнення 99000,00 грн., вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України.

З огляду на малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи характер спірних правовідносин та предмет доказування, колегія суддів вирішила розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження на підставі частини 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 15.02.2018 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Арсенал Страхування" та ОСОБА_2 укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №352/18-Тз/К/01, відповідно до якого застраховано автомобіль марки "Hyundai" д.н.з НОМЕР_2 .

08.01.2019 в м. Києві, по проспекту С.Бандери, 25 відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу "Hyundai" д.н.з НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу "Mercedes-Benz Atego 815" д.н.з НОМЕР_1 під керуванням водія ТОВ "СВТ-Транс" ОСОБА_1 .

Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 13.02.2019 у справі №756/803/19 ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124, ч.1 ст.130 КпАП України та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 грн з позбавлення права керування транспортним засобом строком на 1 (один) рік.

У вищезазначеній постанові встановлено, що 08.09.2019 об 11 год. 30 хв. в м. Києві, по пр-ту. С.Бандери, 25, водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки "Мерседес", д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння: нестійка хода, запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження огляду на стан сп`яніння водій відмовився у присутності двох свідків. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії БД №340305 від 08.01.2019, 08.01.2019 об 11 год. 30 хв в м. Києві, по пр-ту. С. Бандери, 25, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки "Мерседес", д.н.з. НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з автомобілем марки "Хюндай" д.н.з НОМЕР_2 , який був припаркований на узбіччі. Своїми діями гр. ОСОБА_1 порушив п. п. 12.1, 13.1 ПДР України.

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу "Mercedes-Benz Atego 815" д.н.з НОМЕР_1 , як страхувальника, на момент ДТП була застрахована позивачем за полісом № АМ/6028442.

07.03.2019 позивачем отримано від ПрАТ "СК "Арсенал Страхування" претензію вих. №040310-40260/К від 04.03.2019р. на суму 263 600,00 грн.

Позивачем 13.06.2019 складено страховий акт №24211/19 і розрахунок суми страхового відшкодування №24211/19 від 31.05.2019, відповідно до яких сума страхового відшкодування складає 99 000,00 грн.

Позивач, виконуючи свої обов`язки, визначені Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", сплатив ПрАТ "СК "Арсенал Страхування" страхове відшкодування у сумі 99 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №3781 від 18.06.2019 року у сумі 99 000 грн.

Оскільки, ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, то в силу приписів статті 38.1.1 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника - відповідача, власника забезпеченого транспортного засобу, який спричинив ДТП.

Позивачем направлено відповідачу претензію про відшкодування шкоди у розмірі 99 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач здійснив страхове відшкодування ПрАТ "СК "Арсенал Страхування" відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Проте, оскільки винуватець ДТП перебував під час вчинення ДТП у стані алкогольного сп`яніння, тому позивач на підставі пп. а пп. 38.1.1. ст. 38.1 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" звернувся до суду з регресним позовом у межах фактичних витрат.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції керувався тим, що ст. 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не вказує про обов`язковість звернення страховика до водія забезпеченого транспортного засобу, оскільки передбачає у випадках якщо водій керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, наявність у страховика права на пред`явлення регресного позову за його вибором або до страхувальника, або до водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, у зв`язку із чим суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СВТ-Транс", колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст.5 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. (п.22.1 ст. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач сплатив страхове відшкодування у сумі 99 000,00 грн.

Відповідно до ч.1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Приписами частини першої статті 1172 Цивільного кодексу України встановлено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 05.05.2018 у справі №910/14685/17, шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцеві, відшкодовується власником цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

В матеріалах справи наявний витяг з трудової книжки ОСОБА_1 , з якого вбачається, що він 21.12.2018 був прийнятий на роботу ТОВ "СВТ-Транс" водієм автотранспортних засобів та відповідно до наказу №1 від 09.01.2019 звільнений.

Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 13.02.2019 у справі №756/803/19 ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124, ч.1 ст.130 КпАП України та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200,00 грн з позбавлення права керування транспортним засобом строком на 1 (один) рік.

Відповідно п.п.38.1.1 п.38.1 статті 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду - якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Отже зазначена норма не вказує про обов`язковість звернення страховика до водія забезпеченого транспортного засобу, оскільки передбачає у випадках якщо водій керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, наявність у страховика права на пред`явлення регресного позову за його вибором або до страхувальника, або до водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду.

Отже, зважаючи на викладене вище та те, що скаржником не спростовано доводи позивача та не надано суду жодних доказів, в тому числі щодо сплати страхового відшкодування позивачу, то за таких підстав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягаю задоволенню в повному обсязі.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Доводи скаржника про те, що 08.01.2019 водій ОСОБА_1 не виконував трудові обов`язки ТОВ "СВТ-Транс", що підтверджується випискою з бухгалтерської системи 1С та висновком про результати перевірки від 25.01.2019, проведеної опер-уповноваженим Оболонського УП ГУ НПУ у м. Києві, судом апеляційної інстанції не приймається з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 статті 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Скаржник не надав суду апеляційної інстанції докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Одночасно, з матеріалів справи вбачається, що 14.02.2020 представником ТОВ "СВТ-Транс", адвокатом Марків Н.В. подано клопотання про ознайомлення з матералами справи та зроблено запис, що того ж дня 14.02.2020 його ознайомлено з матеріалами справи.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач був обізнаний про розгляд справи у суді першої інстанції та не був позбавленний можливості подати відповідні докази до суду першої інстанції, відтак суд апеляційної інстанції не враховує виписку з бухгалтерської системи 1С та висновку про результати перевірки від 25.01.2019, проведеної опер-уповноваженим Оболонського УП ГУ НПУ у м. Києві при розгляді апеляційної скарги.

Суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2020 у справі №910/666/20 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для її скасування не вбачається.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "СВТ-Транс" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2020 у справі №910/666/20 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 2, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СВТ-Транс" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2020 у справі №910/666/20 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 15.04.2020 у справі №910/666/20 - залишити без змін.

Матеріали справи №910/666/20 повернути до господарського суду першої інстанції.

Головуючий суддя В.В. Куксов

Судді Ю.Б. Михальська

В.В.Андрієнко