Постанова

від 13.04.2020 по справі 466/3979/19

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 466/3979/19 Головуючий у 1 інстанції: Федорова О.Ф.

Провадження № 22-ц/811/4274/19 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2020 року Львівський апеляційний суд в складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Мікуш Ю.Р.

Суддів: Савуляка Р.В., Приколоти Т.І.

Секретар:Іванова О.О.

розглянувши у м.Львові без участі учасників справи цивільну справу № 466/3979/19 за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на ухвалу Шевченківського районного суду м.Львова від 13 листопада 2019 року у справі за позовом Міністерства оборони України до ОСОБА_1 , державного реєстратора речових прав на нерухоме майно Солонківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, ОСОБА_2 , треті особи:Товариство з обмеженою відповідальністю Форвард , приватний нотаріус Луцького міського нотаріального округу Волинської області Ващук Віра Федорівна,Фонд державного майна України, про витребування майна з чужого незаконного володіння та зустрічним позовом ОСОБА_1 ,Товариства з обмеженою відповідальністю Форвард , приватної фірми Монте Крісто до Міністерства оборони України про стягнення коштів,-

в с т а н о в и в :

30.08.2019 року Міністерство оборони України в особі концерну Військторгсервіс звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 , Державного реєстратора речових прав на нерухоме майно Солонківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, Товариства з обмеженою відповідальністю Форвард , Фонду державного майна України, третьої особи Приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу Волинської області про витребування майна з чужого незаконного володіння.

11.11.2019 року ОСОБА_1 та Товариство з обмеженою відповідальністю Форвард , Приватна фірма Монте Крісто подали до суду зустрічну позовну заяву про стягнення коштів.

Крім цього, позивачі за зустрічним позовом ОСОБА_1 , ТзОВ Форвард , ПФ Монте Крісто звернулися в суд із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти Міністерства оборони України у межах позовних вимог (розміру збитків) на суму 5 977 333 грн.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м.Львова від 13 листопада 2019 року заяву задоволено.

Накладено арешт на кошти Міністерства оборони України у межах позовних вимог на суму 5 977 333 грн..

Ухвалу суду оскаржив представник Міністерства оборони України Л.Колесник.

В апеляційній скарзі зазначає, що вважає оскаржувану ухвалу незаконною, необґрунтованою, такою, постановлена з порушенням норм процесуального права, що є підставою для її скасування та відмови у задоволенні заяви. Посилається на те, що між Міністерством оборони України та позивачами за зустрічним позовом відсутні будь-які зобов`язально-правові відносини. Зазначає, що спірне майно було придбане ОСОБА_1 у ТОВ Форвард , яке в свою чергу придбало це майно у ПФ Монте Крісто . Договори купівлі-продажу майна укладені між ПФ Монте Крісто та Військторгсервіс визнані в подальшому недійсними рішеннями господарського суду, які додані до матеріалів справи. Вважає, що між сторонами відсутній спір з підстав, передбачених ст.661 ЦК України. Апелянт зазначає, що загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду ( ст. 149 ЦПК України). Позивачі за зустрічним позовом у заяві про забезпечення позову не зазначають, яким чином невжиття заходів забезпечення позову у майбутньому спричинить утруднення чи зробить неможливим виконання рішення суду, що за законом є процесуальним обов`язком заявника при подачі такої заяви. (ст. 12, 81 ЦПК).

Зауважує, що Міністерство оборони України як державний орган, має для виконання рішення суду (у разі його ухвалення в користь ОСОБА_1 ) відповідні активи і фінансові можливості. Відповідно до Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік на видатки Міноборони передбачено близько 130 млрд. гривень, що свідчить про те, що майновий стан оборонного відомства дозволяє у разі задоволення позову компенсувати 5 977 33 грн., що становить 0,0045% від бюджету Міноборони на 2020 рік.

Посилається на те, що Міноборони України не вчиняло жодних дій, які можуть утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Вважає безпідставними і не підтвердженими доказами посилання суду в оскаржуваній ухвалі, що в добровільному порядку Міноборони відмовляється відшкодувати шкоду, тому висновок суду щодо необхідності забезпечення позову є помилковим.

Крім цього, накладення арешту на кошти в сумі 5 977 333 грн. призведе до їх резервування на час розгляду справи по суті, яка може тривати певний час та неможливості їх оперативного використання на забезпечення обороноздатності держави в час війни, що є неспівмірно з вжитими заходами забезпечення позову.

Просить скасувати оскаржувану ухвалу суду та ухвалити постанову про відмову у задоволенні заяви про накладення арешту на кошти Міністерства оборони України, стягнути з позивачів за зустрічним позовом на користь МОУ сплачений судовий збір в сумі 1 921 грн. за подачу апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 360 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК) Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися.

Представник Міністерства оборони України (далі МОУ) К.М. Чубенко направив суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із запровадженням карантину у випадку, якщо слухання не передбачає обов`язкової присутності учасників сторін.

Відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Європейський Суд з прав людини у справі Рябих проти України (заява № 52854/99, рішення від 24.07.2003 року п.52; Пономарьов проти України (заява № 3236/03 від 03 квітня 2008, пункт 40) прописав, що сторона, яка приймає участь у судовому процесі, зобов`язана з розумним інтервалом часу цікавитись провадженням у справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Враховуючи, що строки розгляду апеляційної скарги на процесуальну ухвалу суду обмежені, що оскаржувана ухвала є актуальною та нагальною у вирішенні питань, що стосуються коштів МОУ, що явка учасників справи в судове засідання суду апеляційної інстанції не визнана обов`язковою, колегія суддів вважає за доцільне розглянути зазначену ухвалу без участі сторін чи інших учасників справи.

Згідно з частиною другою ст.247 ЦПК у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Із матеріалів справи встановлено, що у провадженні Шевченківського районного суду м.Львова перебуває на розгляді цивільна справа за об`єднаними позовними заявами Міністерства оборони України до ОСОБА_1 , державного реєстратора речових прав на нерухоме майно Солонківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області Живко М.О., треті особи ТзОВ Форвард , приватний нотаріус Луцького МНО Волинської області Ващук В.Ф., Фонд державного майна України про витребування майна із чужого незаконного володіння та позовна заява ОСОБА_1 , ТзОВ Форвард , ПФ Монте Кріст до МОУ про стягнення коштів в сумі 5 977 333 грн.

Позивачі за зустрічним позовом ОСОБА_1 , ТзОВ Форвард , ПФ Монте Крісто звернулися в суд із заявою про забезпечення позову, посилаючись на те, що у випадку задоволення позову позивача МОУ спірні нежитлові приміщення будуть витребувані у їх теперішнього власника, а відтак МОУ отримає і приміщення, і кошти, які були сплачені за приміщення під час купівлі у державного підприємства Військторгсервіс , що було у підпорядкуванні МОУ. Зазначене може призвести до недотримання принципу пропорційності при втручанні в право особи на мирне володіння майном, утруднить виконання рішення суду під приводом відсутності коштів на рахунках відповідача за зустрічним позовом.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами наявний спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду, яке буде ухвалено у даній справі.

Із висновками суду першої інстанції , суд апеляційної інстанції не погоджується.

Відповідно до ст.149 ЦПК суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно з частиною другою ст.149 ЦПК забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Види забезпечення позову передбачені у ст.150 ЦПК.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти в сумі 5 977 333 грн., суд першої інстанції не врахував, що відповідач по справі за зустрічним позовом є державною установою на яку згідно Закону Про Державний бюджет України виділяються щорічно значні кошти. Так, відповідно до Закону України Про Державний бюджет на 2020 рік на видатки Міноборони передбачено біля 130 млрд. гривень, що у разі задоволення позову на суму 5 977 333 грн. зазначена сума становить 0,0045% від бюджету Міноборони на 2020 рік. Окрім цього, у власності та розпорядженні МОУ знаходиться чимала кількість активів, що дозволяє виконати рішення суду у випадку його ухвалення у грошовому чи речовому вигляді.

При постановленні ухвали, судом не зазначено, які дії вживає МОУ для невиконання рішення суду чи утруднення його виконання, при умові його прийняття в користь позивачів за зустрічним позовом.

За приписами частини третьої статті 150 ЦПК заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути спів мірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до ст.1 Закону України Про Збройні Сили України Збройні сили України -це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладається оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканості.

Згідно ч.1 ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Накладення арешту на кошти Міноборони безпосередньо впливає на виконання завдань оборонного відомства щодо закупівлі, постачання Збройним Силам України озброєння та військової техніки, іншого майна. Накладенням арешту на кошти МОУ у листопаді 2019 року на суму 5 977 333 грн. призвело до того , що зазначена сума була зарезервована згідно бюджету на 2019 рік та не використовувалася у нагальних потребах в час війни.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, судом повинно братися до уваги інтереси не тільки позивача, але й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів, прописано у п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову .

Із врахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала про забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти МОУ в сумі 5 977 333 грн. підлягає скасуванню.

Відповідно до ст.376 ч.1 п.3 ЦПК підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Відмова у задоволенні заяви про забезпечення позову у вигляді арешту на грошові кошти МОУ, не є перешкодою для забезпечення позову у інший спосіб при умові подання такої заяви позивачами відповідно до вимог ст.ст. 149, 150 ЦПК .

Щодо вимог апеляційної скарги про стягнення з позивачів на користь МОУ сплаченого судового збору в сумі 1 921 грн., колегія суддів відмовляє, оскільки питання розподілу, стягнення судових витрат вирішується судом при ухваленні рішення суду по суті позовних вимог ( ст. 133-141 ЦПК).

Відповідно до ст. 268 ч.5 ЦПК датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.3, 383,384,389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити частково.

Ухвалу Шевченківського районного суду м.Львова від 13.11.2019 року скасувати.

Ухвалити нове судове рішення.

Відмовити ОСОБА_1 , Товариству з обмеженою відповідальністю Форвард , Приватній фірмі Монте Крісто у задоволенні заяви про забезпечення позову до Міністерства Оборони України у вигляді накладення арешту на грошові кошти в сумі 5 977 333 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти дів з дня складення повного тексту постанови у порядку, визначеному ст.ст.389-391 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 13 квітня 2020 року.

Головуючий Ю.Р.Мікуш

Судді: Т.І.Приколота

Р.В.Савуляк