Постанова

від 15.04.2020 по справі 2-1596/11

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

15.04.20

22-ц/812/738/20

Єдиний номер справи 2-1596/11

Провадження 22-ц812/738/20 Головуючий по 1 інстанції Рум`янцева Н.О.

Головуючий і доповідач по 2 інстанції Колосовський С.Ю.

П О С Т А Н О В А

І м е н е м У к р а ї н и

15 квітня 2020р. м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:

Колосовський С.Ю., Локтіонова О.В., Ямкова О.О.,

секретар судового засідання - Гавор В.Б.,

за участі: представника заявника Савицької О.Е. , представника суб`єкта оскарження Чмих Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 27 лютого 2020р.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Інновація до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановила:

У грудні 2019р. ОСОБА_2 звернувся зі скаргою про визнання незаконними дій державного виконавця Піденного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Чмих Л.В.

Заявник вказував, що рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва з нього на користь ПАТ "Себбанк" стягнуто заборгованість за кредитним договором № 033-в/41 від 20.03.2007р. у розмірі 2028793,61 грн.

На підставі виконавчого листа 17.01.2014р. державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 41551069.

27.11.2014р. державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони відчуження.

30 листопада 2015р. постановою державного виконавця замінено стягувача у виконавчому провадженні на ТОВ "Фінанс Транс Груп".

29 січня 2016р. державним виконавцем завершено виконавче провадження № 41551069 та повернуто виконавчий документ стягувачу.

Ухвалою Ленніського районного суду м. Миколаєва від 31 березня 2017р. замінено стягувача у виконавчому провадженні на ТОВ ФК Інновація , яке 01 серпня 2019р. видало йому довідку про виконання зобов`язань за кредитним договором у повному обсязі.

Звернувшись до виконавчої служби щодо скасування арешту на майно, йому було в цьому відмовлено з посиланням на необхідність сплати виконавчого збору та витрат виконавчого провадження.

Посилаючись на те, що заборгованості ним була погашена добровільно, заявник просив визнати такі дії державного виконавця незаконними та зобов`язати останнього зняти арешт з його майна.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 27 лютого 2020р. у задоволенні скарги відмовлено.

В апеляційній скарзі заявник, посилаючись на незаконність ухвали суду, просив її скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення скарги.

Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

За правилами ст.25 Закону Про виконавче провадження (ВВР, 1999, N 24, ст.207) державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня

надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про

відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання

цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат,

пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій,

передбачених цим Законом.

Відповідно до ст.27 Закону Про виконавче провадження (ВВР, 1999, N 24, ст.207) у разі ненадання боржником у строки, встановлені ч.2 ст.25 цього Закону для самостійного виконання рішення,

документального підтвердження повного виконання рішення державний

виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків

розпочинає примусове виконання рішення.

У разі отримання документального підтвердження про повне

виконання рішення боржником до початку його примусового виконання

державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку,

встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов`язані з

організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

Згідно зі ст. 28 Закону Про виконавче провадження (ВВР, 1999, N 24, ст.207) у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у

строк, встановлений ч.2 ст.25 цього Закону для

самостійного його виконання, постановою державного виконавця з

боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми,

що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає

передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання

боржником у той самий строк рішення немайнового характеру

виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних

мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі

вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з

боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір

стягується з боржника також у разі повернення виконавчого

документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі

самостійного виконання боржником рішення після початку його

примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів

безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення

виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у

порядку, встановленому цим Законом.

В силу ст.32 Закону Про виконавче провадження (ВВР, 1999, N 24, ст.207 ) заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права)

боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або

належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних

предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.

Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 11 жовтня 2011р. з ОСОБА_2 на користь ПАТ "СЕБ Банк" стягнуто 2028793,61 грн. заборгованості за кредитом (договір № 033-в/41 від 20.03.2007р.), 1700 грн. судового збору та 120 грн. інформаційно - технічних витрат.

17 січня 2014р. державним виконавцем Чмих Л.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 41551069 з виконання виконавчого листа № 2-1596, виданого 30.11.2011р. Ленінським районним судом м. Миколаєва про стягнення з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства "СЕБ Банк" 2028793,61 грн. заборгованості за кредитом, 1700 грн. судового збору, 120,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення. В даній постанові боржнику надано строк для самостійного виконання вимог про повернення заборгованості за кредитним договором ПАТ "СЕБ Банк" в строк до 22.01.2014р. із зазначенням, що при невиконанні рішення в наданий для добровільного виконання строк, виконати його в примусовому порядку зі стягненням з боржника виконавчого збору та витрат пов`язаних з провадженням виконавчих дій.

23 січня 2014р. державним виконавцем Чмих Л.В. винесено постанову про стягнення з ОСОБА_2 виконавчого збору у розмірі 177144,18 грн. у зв`язку з невиконанням рішення суду в добровільному порядку.

27 листопада 2014р. державним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на майно боржника (виконавче провадження №41551069) та накладено арешт на майно ОСОБА_2 з оголошенням заборони по його відчуженню.

29 квітня 2015р. державним виконавцем проведено опис та арешт майна боржника, а саме нежитлових приміщень з літнім майданчиком по АДРЕСА_1 .

На адресу ОСОБА_2 державним виконавцем направлялись копії постанов про відкриття виконавчого провадження, про стягнення виконавчого збору, які він отримав особисто. Також боржник приймав участь у виконавчих діях, зокрема у проведені опису нерухомого майна.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 08 жовтня 2015р. замінено стягувача ПАТ " Фідобанк" на ТОВ "Фінанс Транс Груп" у виконавчому провадженні № 41551069.

30 листопада 2015р. державним виконавцем винесено постанову про замінену стягувача ПАТ "Фідобанк" на ТОВ "Фінанс Транс Груп".

29 січня 2016р. державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з нездійсненням стягувачем авансування витрат виконавчого провадження на підставі п. 4 ч. 1 ст.47, ст. 50 Закону "Про виконавче провадження".

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 31.03.2017р., замінено стягувача ТОВ Фінанс Траст Груп на ТОВ Фінансова компанія Інновація у виконавчому провадженні з виконання виконавчого листа № 2-1596/11, виданого Ленінським районним судом м. Миколаєва від 30 листопада 2011р., про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ "СЕБ Банк" 2028793,61 грн. заборгованості за кредитом, 1700 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

За повідомленням ТОВ "Фінансова компанія "Інновація" від 01.08.2019р. зобов`язання ОСОБА_2 за кредитним договором № 033-в/41 від 20.03.2007р. виконані у повному обсязі.

09.09.2019р. начальником відділу Інгульського відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області відмовлено ОСОБА_2 у знятті арешту з його майна з посиланням на необхідність сплати виконавчого збору та витрат виконавчого провадження.

Враховуючи те, що ОСОБА_2 будучи обізнаним про відкрите виконавчого провадження №41551069 за яким він є боржником і в наданий строк добровільно заборгованість за кредитним договором не погасив, після чого державним виконавцем вживались заходи щодо примусового виконання рішення суду з винесенням постанови про стягнення виконавчого збору, яка в установленому порядку протиправною не визнавалась, а виконавчий збір боржником не сплачено, суд дійшов до вірного висновку про відсутність підстав для задоволення скарги.

Посилання в апеляційній скарзі відносно того, що державним виконавцем не вживались заходи примусового стягнення а рішення суду було виконане боржником добровільно є безпідставними.

Так, строк для добровільного виконання рішення суду по виконавчому провадженню №41551069 закінчився 22.01.2014р. після чого 23.01.2014р. державним виконавцем винесено постанову про стягнення виконавчого збору, яка на даний час є чинною та у відповідності до ст.32 Закону Про виконавче провадження (ВВР, 1999, N 24, ст.207) вживались заходи примусового виконання рішення шляхом звернення стягнення на кошти та інше майно боржника, що з огляду на ст.52 цього ж Закону полягає, зокрема, в арешті майна.

Оскільки суд ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, то апеляційна скарга в силу ст.375 ЦПК підлягає відхиленню.

Керуючись ст.ст.367,374,375,382 ЦПК, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 27 лютого 2020р. - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених ст.389 ЦПК протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено 15 квітня 2020р.

Головуючий: Судді: