Ухвала

від 14.04.2020 по справі 211/2102/20

ДОВГИНЦІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 211/2102/20

Провадження № 2/211/1367/20

У Х В А Л А

іменем України

14 квітня 2020 року суддя Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Папарига В.А., розглядаючи позовну заяву Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів до Відділу з питань державного архітектурно-будівельного контролю виконкому Криворізької міської ради, третя особа Придніпровська регіональна служба державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті про визнання права власності на самочинне будівництво,-

встановив:

09.04.2020 року позивач Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів звернулися до суду з позовом до Відділу з питань державного архітектурно-будівельного контролю виконкому Криворізької міської ради, третя особа Придніпровська регіональна служба державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті про визнання права власності на самочинне будівництво. В обґрунтування своїх вимог послалися на те, що відповідно до абзацу п`ятого частини 1 статті 4 Закону України Про управління об`єктами державної власності уповноваженим органом управління державним майном є Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів. У власності позивача - Держпродспоживслужби та в оперативному управлінні Придніпровської регіональної служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті знаходиться нежитловий будинок, 1952 року забудови, загальною площею 96,3 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . З 2006 року земельна ділянка під будівлею, площею 0,1897 га належить третій особі - Придніпровській регіональній службі державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті на праві постійного користування. У 2007 році до нежитлової будівлі було самовільно прибудовано: коридор(приміщення №1), площею -7,1 кв.м. та санвузол (приміщення №10), площею 10,2 кв.м., в зв`язку з чим площа нежитлової будівлі була збільшена та клала 113,6 кв.м.. У зв`язку з необхідністю приведення документації на нерухоме майно у відповідність до норм чинного законодавства України була виготовлена технічна документація, отримано витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, витяг з реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, проведено експертну грошову оцінку земельної ділянки та незалежну оцінку нерухомого майна, проведено інвентаризацію вищевказаних об`єктів та відображено їх вартість в бухгалтерському обліку, отримано витяг з єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо державного майна, отримано технічний звіт про топографо-геодезичні роботи по здійсненню зйомки масштабу земельної ділянки, отримано технічний висновок про стан будівельних конструкцій будівлі. 26.02.2020 року третьою особою на адресу відповідача було направлено лист з вимогою вводу в експлуатацію даної нежитлової будівлі, однак у своєму листі відповідач послався на те, що прийняття в експлуатацію самочинно збудованого об`єкту можливо лише у випадку визнання права власності на нього за рішенням суду та за умови його надійної та безпечної експлуатації за результатами проведення технічного обстеження такого об`єкта. Посилаючись на положення ст.ст. 15, 16, 328, 376 ЦК України та ст. 30 ЦПК України, позивач просив суд визнати за ним право власності на нежитловий будинок, 1952 року забудови, загальною площею 113,6 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в якому самочинно збудований коридор (приміщення №1), площею -7,1 кв.м. та санвузол (приміщення №10), площею 10,2 кв.м..

Відповідно до положень ч.1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.

Суд враховує, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. У такій формі в цьому пункті втілено "право на суд", одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді за цивільним позовом. Однак це право не є абсолютним. Воно може підлягати законним обмеженням.

У зв`язку з вказаним, враховуючи викладені норми Господарського процесуального кодексу України , суд приходить до висновку, що даний спір належить до юрисдикції господарських судів та не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Частиною 5 ст. 186 ЦПК України встановлено, що відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Таким чином, суд дійшов до висновку про відмову у відкритті провадження у справі, оскільки даний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, та вважає за необхідне роз`яснити заявнику, що спір між сторонами в даному випадку належить до юрисдикції господарського суду (справа підлягає розгляду за правилами господарського судочинства).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 186 , 315-318 ЦПК України , -

постановив:

У відкритті провадження в справі за позовною заявою Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів до Відділу з питань державного архітектурно-будівельного контролю виконкому Криворізької міської ради, третя особа Придніпровська регіональна служба державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті про визнання права власності на самочинне будівництво - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 14 квітня 2020 року.

Суддя: В. А. Папарига