Постанова

від 07.04.2020 по справі 172/633/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2620/20 Справа № 172/633/19 Суддя у 1-й інстанції - Битяк І. Г. Доповідач - Макаров М. О.

Категорія 47

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2020 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого - судді Макарова М.О.

суддів - Демченко Е.Л., Куценко Т.Р.

при секретарі - Керімовій-Бандюковій Л.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Васильківського районного суду м. Дніпропетровська від 13 листопада 2019 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства "Нове" про відшкодування збитків за користування земельними ділянками, -

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом Фермерського господарства "Нове" про відшкодування збитків за користування земельними ділянками.

Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовані тим, що вона в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , опікуном якого вона була, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 28.12.2017 року набула право приватної власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,8352 га, кадастровий номер 1220782200:01:016:0120, що розташована на території Великоолександрівської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області. Її право приватної власності на вказану земельну ділянку зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 28.12.2017 року. Також після смерті ОСОБА_2 вона набула право приватної власності на 1/2 частину земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,7799 га, кадастровий номер 1220782200:01:016:0121, що розташована на території Великоолександрівської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області, право приватної власності на вказану земельну ділянку зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 28.12.2017 року. Вищевказані земельні ділянки перейшли у власність ОСОБА_2 після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 матері ОСОБА_3 у вигляді права на земельні частки (паї). Пізніше, після виготовлення технічної документації із землеустрою на земельні ділянки, ОСОБА_2 видані свідоцтва про право власності на нерухоме майно на земельні ділянки з кадастровими номерами 1220782200:01:016:0120 та 1220782200:01:016:0121, а його право власності на ці земельні ділянки зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 19.09.2014 та 17.10.2014 року відповідно. З 24.05.2012 року до ОСОБА_2 перейшло право власності на земельні ділянки кадастровий номер 1220782200:01:016:0120 (земельний пай розміром 3,56 умовних кадастрових гектарів зі складу земель КСП ім. Мічуріна) та кадастровий номер 1220782200:01:016:0121 (1/2 частина земельного паю розміром 3,56 умовних кадастрових гектарів зі складу земель КСП ім. Мічуріна), а з ІНФОРМАЦІЯ_4 - до неї. Рішеннями виконавчого комітету Великоолександрівської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області № 11 та № 12 від 22.03.2013 року, а також № 22 від 20.06.2013 року їй було надано дозвіл на виготовлення документів на земельні ділянки (паї) належні ОСОБА_2 , на укладання договорів оренди вказаних земельних паїв від імені неповнолітнього ОСОБА_2 , призначено відповідальною за збереження належних неповнолітньому земельних паїв. З метою виконання рішень виконавчого комітету вона встановила місцезнаходження земельних паї в натурі, на місцевості, та дізналася, що належні її підопічному земельні паї використовуються для вирощування сільськогосподарської продукції Фермерським господарством Нове .

Звернувшись до голови ФГ Нове ОСОБА_4 з вимогою звільнення вказаних паїв, остання відмовила у задоволенні вимоги та відмовилась надавати будь-яку інформацію про підстави користування паями, посилаючись на відсутність у неї технічної документації із землеустрою. Після цього вона зверталась до державних органів за захистом прав неповнолітнього. В прокуратурі їй повідомили, що за інформацією голови ФГ Нове вказане підприємство орендує земельні ділянки з кадастровими номерами 1220782200:01:016:0120 та 1220782200:01:016:0121 на підставі договорів оренди землі укладених у 2007 році з ОСОБА_3 16.02.2015 року вона письмово зверталась до голови ФГ Нове ОСОБА_4 із заявою про припинення користування земельними ділянками та їх звільнення, однак відповіді вона не отримала. З відповіді відділу Держземагенства у Васильківському районі Дніпропетровської області від 19.08.2015 року їй стало відомо, що відомості про право користування чи право оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 1220782200:01:016:0120 та 1220782200:01:016:0121 у відділі відсутні. 26.09.2015 року вона знову звернулась до ФГ Нове , яке користувалось земельними ділянками без укладення договору оренди з листом-вимогою про відмежування земельних ділянок, у відповідь на лист голова ФГ Нове ОСОБА_4 повідомила, що даними земельними ділянками господарство користується за усною домовленістю із позивачем і що за період 2012-2015 років господарством нарахована орендна плата, яку позивач зможе отримати після укладання договорів оренди землі. При цьому, станом на дату надання відповіді - 29.09.2015 року, на земельних ділянках засіяна кукурудза, але термін її збирання був невідомий. ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 загинув в дорожньо-транспортній пригоді і вона змушена була до 25.09.2017 року у судовому порядку доводити право на спадкування після померлого ОСОБА_2 .. В кінці березня 2018 року ФГ Нове перестало використовувати її земельні ділянки і вона змогла їх повернути у своє володіння та користування, встановивши межові знаки. ФГ Нове повернуло їй землі без акту приймання-передачі, що в черговий раз, підтверджує факт незаконного використання господарством належних їй земельних ділянок. Фактично вказані земельні ділянки вона повернула у своє користування 01.04.2018 року. У зв`язку із самовільним зайняттям ФГ Нове земельних ділянок та безоплатного їх використання протягом 2012-2018 років, вона, а також її спадкодавець ОСОБА_5 як власники земельних ділянок, не отримали доходи, які могли б реально одержати від передачі вказаних земельних ділянок в оренду або в результаті самостійного їх обробітку, тому згідно зі ст. 22 ЦК України зазнали збитків у вигляді упущеної вигоди. Мінімальний дохід, який би вона та її спадкодавець ОСОБА_2 могли отримати у вигляді орендної плати за вказані земельні ділянки становить 26107,66 грн.. Крім того, з відповідача на її користь має бути стягнута сума інфляційних втрат, які вона та її спадкодавець ОСОБА_2 зазнали внаслідок прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання по сплаті за користування земельними ділянками становить 17673,05 грн., а також 3% річних у сумі 2621,62 грн..

Враховуючи викладене, позивачка просила стягнути з ФГ Нове в якості відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди (неодержаного доходу), завданих їй та ОСОБА_2 внаслідок використання відповідачем у період з 24.05.2012 року по 01.04.2018 року без оформлення відповідних документів, що посвідчують право користування земельної ділянки площею 3,8352 кадастровий номер 1220782200:01:016:0120 та 1/2 частини земельної ділянки площею 3,7799 га кадастровий номер 1220782200:01:016:0121 грошові кошти в сумі 46402,33 грн., стягнути судові витрати по справі у вигляді сплаченого при подачі позову до суду судового збору в сумі 768,40 грн. і витрат на правову допомогу в сумі 4000,00 грн..

Рішенням Васильківського районного суду м. Дніпропетровська від 13 листопада 2019 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ..

Рішення суду мотивоване тим, що представником відповідача ОСОБА_6 заявлено вимогу про застосування строків позовної давності, а тому суд прийшов до висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування збитків за користування земельними ділянками без правовстановлюючих документів за період з 24.05.2012 по 01.01.2016 року у зв`язку з пропуском строку позовної давності. При цьому, розглядаючи позовну вимогу щодо відшкодування збитків за безпідставне користування земельною ділянкою ФГ Нове у період з 01.01.2016 по 01.04.2018 року суд виходив з недоведеності позивачкою факту користування відповідачем належними їй земельними ділянками.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просила рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга ОСОБА_1 обґрунтована тим, що на підтвердження факту користування відповідачем належними їй земельними ділянками, вона надала суду достатньо доказів. Крім того, апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що для відшкодування завданих їй збитків, необхідною умовою є вчинення керівниками ФГ "Нове " адміністративного правопорушення, так як за самовільне зайняття земельних ділянок громадяни та юридичні особи несуть, окрім інших, й цивільну відповідальність. Також апелянт стверджує, що отримані 24.03.2016 року грошові кошти в сумі 9 402,56 грн. не є орендною платою.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а рішення суду змінити в частині правового обґрунтування відмови у задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування збитків за користування земельними ділянками без правовстановлюючих документів за період з 24.05.2012 по 01.01.2016 року, суд першої інстанції виходив з пропуску позивачкою строку позовної давності. При цьому, розглядаючи позовну вимогу щодо відшкодування збитків за безпідставне користування земельною ділянкою ФГ Нове у період з 01.01.2016 по 01.04.2018 року суд виходив з недоведеності позивачкою факту користування відповідачем належними їй земельними ділянками.

Колегія судді в повній мірі не може погодитись із вказаними висновками суду першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , колегія суддів виходить з наступного.

Згідно ст.ст. 125, 126 ЗУ України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладання договору оренди і його державної реєстрації.

Відповідно до ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Стаття 157 ЗК України передбачає, що відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами.

Статтею 158 ЗК України передбачено, що земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей. Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, вирішує земельні спори щодо меж земельних ділянок за межами населених пунктів, розташування обмежень у використанні земель та земельних сервітутів. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом.

Згідно з пунктом 12 постанови Пленуму ВСУ від 16.04.2004 року № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ у випадках самовільного зайняття земельних ділянок, псування, забруднення земель чи вчинення інших порушень земельного законодавства шкода відшкодовується відповідно до статей 211, 212 ЗК України, статей 22, 623, 1166, 1172, 1192 ЦК України особами, що її заподіяли.

Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 284 від 19.04.1993 року передбачено, що власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв`язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

Розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад. До складу комісій включаються представники Київської, Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих комітетів міських (міст обласного значення) рад (голови комісій), власники землі або землекористувачі (орендарі), яким заподіяні збитки, представники підприємств, установ, організацій та громадяни, які будуть їх відшкодовувати, представники територіальних органів Держгеокадастру, Держекоінспекції, фінансових органів, органів у справах містобудування і архітектури та виконавчих комітетів сільських, селищних, міських (міст районного значення) рад, на території яких знаходяться земельні ділянки. Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії.

Відшкодуванню підлягають інші збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.

Неодержаний доход - це дохід, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Згідно зі ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.

При вирішенні спорів про відшкодування шкоди за вказаними нормами права доказуванню підлягають: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією і негативними наслідками.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 у справі № 750/8676/15-ц (провадження № 14-79цс18) зроблено висновок, що відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування. Відповідно до статті 22 ЦК України у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання. Кредитор, який вимагає відшкодування збитків, має довести: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини. З іншого боку, боржник має право доводити відсутність своєї вини (стаття 614 ЦК України). Таким чином, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки у розмірі доходів, які б могли бути реально отримані. Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані. Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток .

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 листопада 2018 року по справі № 127/16524/16-ц (провадження № 61-22106св18) зазначено, що тягар доведення наявності і обґрунтування розміру упущеної вигоди покладається на позивача, який має довести, що він міг і повинен був отримати визначені ним доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток. Таким чином, незважаючи на те, що неодержаний прибуток - це результат, який не наступив, вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди також мають бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача .

Встановлено, що відповідно до розпорядження голови Васильківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 23.10.2012 року ОСОБА_1 призначена опікуном над ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно з рішеннями виконавчого комітету Великоолександрівської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області № 11 та № 12 від 22.03.2013 року опікуну ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення документів на право власності на земельні ділянки (паї) від імені неповнолітнього ОСОБА_2 та на укладання договору оренди терміном на 1 рік земельних ділянок (паїв) від імені неповнолітнього ОСОБА_2 , кошти, отримані від оренди земельних ділянок використати в інтересах дитини.

Рішенням виконавчого комітету Великоолександрівської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області № 22 від 20.06.2013 року опікуна ОСОБА_1 призначено відповідальною за збереження земельних паїв дитини ОСОБА_2 ..

З відповіді прокурора Васильківського району Дніпропетровської області від 07.02.2014 року видно, що заявник ОСОБА_1 звернулася 26.12.2013 року до прокуратури району із заявою про неправомірність дій орендаря ОСОБА_7 та 07.02.2014 року від неї надійшла заява про припинення розгляду звернення у зв`язку з переоформленням документів на земельні ділянки.

16.02.2015, 26.09.2015, 11.05.2017, 16.01.2018 року ОСОБА_1 зверталася із заявами до голови ФГ Нове про вилучення земельних ділянок з кадастровими номерами 1220782200:01:016:0120 та 1220782200:01:016:0121, які були у користуванні ФГ Нове , про відмежування земельних паїв, які знаходяться у користуванні ФГ Нове з 2012 по 2015 роки, про роз`яснення на яких підставах ФГ Нове засіяло земельні ділянки та про поновлення межових знаків, які були знищені господарством, про повернення вказаних вище земельних ділянок та сплату грошових коштів за користування господарством земельними ділянками за період з 24.05.2012 року по дату фактичного повернення цих земельних ділянок.

29.09.2015 року голова ФГ Нове ОСОБА_4 звернулася з листом до ОСОБА_1 з пропозицією укласти договори оренди земельних ділянок, отримати орендну плату за користування земельними ділянками за 2012-2015 роки та отримати розрахунок зерновими.

ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 помер.

Позивачка є спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 , та з 28.12.2017 року власником земельної ділянки площею 3,8352 га кадастровий номер 1220782200:01:016:0120, цільове призначення: ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та 1/2 частини земельної ділянки площею 3,7799 га кадастровий номер 1220782200:01:016:0121, цільове призначення: ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Великоолександрівської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області.

Встановлено, що 24.03.2016 року фермерським господарством Нове було видано ОСОБА_1 як опікуну ОСОБА_2 орендну плату за паї в сумі 9402,56 грн..

Факт отримання ОСОБА_1 орендної плати земельних ділянок за період з 24.05.2012 по 24.03.2016 року підтверджується розписками, написаними ОСОБА_1 власноручно, та неодноразово визнано нею самою у письмових поясненнях.

При цьому, колегія суддів вважає безпідставними твердження позивачки про те, що у вказаних розписка відсутні посилання, що ці кошти були отримані в рахунок орендної плати, - так як з розписки від 24 березня 2016 року вбачається, що кошти були отримані нею, як опікуном ОСОБА_2 за півтора пая.

Більш того, позивачка в цих розписках вказала, що претензій до ФГ "Нове" не має.

Вказане свідчить, що станом на 24 березня 2016 року, позивачка, як опікун ОСОБА_2 , будь-яких претензій до відповідача не мала, була згодна, що Товариство користується належними ОСОБА_2 земельними ділянками та згодна із розміром орендної плати.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково застосував наслідки пропуску позивачкою строку позовної давності до вимог щодо відшкодування збитків за користування земельними ділянками без правовстановлючих документів за період з 24.05.2012 по 01.01.2016 року, оскільки вказані вимоги є необґрунтованими, недоведеними та такими, що спростовуються наявними в матеріалах справи належними доказами, а тому саме з цих підстав необхідно відмовити у їх задоволенні.

При цьому, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про недоведеність позивачкою факту безпідставного користування належними їй земельними ділянками ФГ Нове у період з 01.01.2016 по 01.04.2018 року, так як ні покази допитаних свідків, ні надані позивачкою докази не підтверджують, що саме відповідач користувався її землею.

Згідно зі ст. 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

За приписами ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Неподання стороною позивача належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог є підставою для висновку колегії суддів про недоведеність та необґрунтованість позовних вимог, оскільки вони ґрунтуються лише на припущеннях.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення підлягає зміні в частині правового обґрунтування відмови у задоволенні позовних вимог, а саме з підстав їх недоведеності, так як в даному випадку застосування судом наслідків пропуску строку позовної давності до частини позовних вимог є безпідставним.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, сплачений апелянтом судовий збір поверненню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Васильківського районного суду м. Дніпропетровська від 13 листопада 2019 року - змінити в частині правового обґрунтування відмови в позові.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді Е.Л. Демченко

Т.Р. Куценко