Постанова

від 08.04.2020 по справі 368/1817/15

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 368/1817/15

провадження № 61-26593 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Головуючого - Крата В. І.

суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 ,

третя особа - державна реєстраційна служба Кагарлицького районного управління юстиції Київської області,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Київської області від 20 березня 2018 року в складі колегії суддів Іванової І. В., Гуля В. В., Фінагеєва В. О.,

ВСТАНОВИВ :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2015 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 і з уточненням позовних вимог просила визнати за нею право власності на 1/4 частину земельної ділянки площею 4,5 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Кадомської сільської ради Кагарлицького району Київської області.

Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовувала тим, що при видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_5 нотаріус невірно визначив її частку в спадковому майні та замість ѕ частки вказав Ѕ частку, оскільки вона як єдиний спадкоємець першої черги після смерті ОСОБА_6 успадковує всю його спадщину, в тому числі і 3/4 частини права на земельну частку (пай) члена КСП Переможець с. Кадомка розміром 3.85 умовних кадастрових гектари, а також грошових вкладів, які ОСОБА_7 успадкував після ОСОБА_8 .

У заяві про визнання поважними причин пропуску позовної давності ОСОБА_1 зазначала, що державний нотаріус у 2011 році не роз`яснив їй, що вона має право на ѕ спадкового майна й про цей факт вона дізналася лише в 2015 році.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 10 лютого 2016 року позов задоволено, визнано поважними причини пропуску позовної давності та визнано за ОСОБА_1 право власності на ј частину земельної ділянки площею 4,5 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Кадомської сільської ради Кагарлицького району Київської області.

Суд першої інстанції виходив із того, що про порушення своїх прав позивач дізналася лише в 2015 році, а тому позовна давність пропущена з поважних причин, а під час видачі свідоцтва про право на спадщину за законом державний нотаріус Кагарлицької районної державної нотаріальної контори неправильно визначив частку спадщини, тому наявні правові підстави для визнання за ОСОБА_1 права власності на таку частку.

Короткий зміст судового рішення апеляційного суду

Постановою апеляційного суду Київської області від 20 березня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 задоволено, рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 10 лютого 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Апеляційний суд виходив із того, що законом передбачений позасудовий порядок внесення змін до свідоцтва про право на спадщину, який позивач не використала, дії нотаріуса в установленому законом порядку незаконними не визнані, й ОСОБА_1 не довела в установленому законом порядку, які саме її права та законні інтереси порушили відповідачі, тому відсутні правові підстави для задоволення позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

11 квітня 2018 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову апеляційного суду Київської області від 20 березня 2018 року та клопотання про зупинення її дії.

Ухвалою Верховного Суду від 25 травня 2018 року відкрито касаційне провадження в даній справі, зупинено дію постанову апеляційного суду Київської області від 20 березня 2018 року до завершення розгляду касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 26 беерзня 2020 року дана справа призначена до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі позивач просить скасувати оскаржувані судові рішення як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Указує, що вона має право на ѕ частки спадкового майна, однак нотаріус неправильно визначив її частку й видав свідоцтво лише на Ѕ частку, а тому її вимога про визнання права на ј частку спадкового майна підлягає задоволенню.

Відзив на касаційну скаргу

Відзив на дану касаційну скаргу від інших учасників справи до Верховного Суду не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 05 квітня 2011 року державний нотаріус Кагарлицької районної державної нотаріальної контори видав свідоцтва про право на спадщину за законом № 1-1273, № 1-І274 та № 1-1275, відповідно до яких ОСОБА_1 отримала в спадок 1/2 частину права на земельну частку (пай) члена КСП Переможець с. Кадомка розміром 3.85 умовних кадастрових гектари, згідно сертифікату серія КВ №004940, виданого Кагарлицькою районною державною адміністрацією 28 червня 1996 року майнового паю члена КСП Переможець розміром 7712,86 грн, 1/2 частину майнового паю, а також 1/2 частину грошових вкладів у відділені Ощадного банку №3032/023 на рахунках № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 .

На підставі отриманих свідоцтв ОСОБА_1 виготовила правовстановлюючі документи на своє ім`я, зокрема отримала майновий сертифікат від 25 лютого 2014 року та свідоцтво про право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 4,5 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва від 28 травня 2014 року.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга подана до набрання чинності Закону України № 460-ІХ від 15 січня 2020 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ , тому відповідно до пункту 2 прикінцевих та перехідних положень вищезазначеного закону розглядається у порядку, що діяв до набрання чинності цим законом.

Згідно з положеннями статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За результатами розгляду касаційної скарги колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Оскаржувана постанова апеляційного суду відповідає зазначеним вимогам закону.

Стаття 1300 ЦК України передбачає, що за згодою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину, нотаріус за місцем відкриття спадщини може внести зміни до свідоцтва про право на спадщину.

На вимогу одного із спадкоємців за рішенням суду можуть бути внесені зміни до свідоцтва про право на спадщину.

У випадках, встановлених частинами першою і другою цієї статті, нотаріус видає спадкоємцям нові свідоцтва про право на спадщину.

Згідно зі статтею 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14 листопада 2018 року в справі № 2-1316/2227/11 (провадження № 61-12290св18) і від від 14 травня 2018 року в справі № 296/10637/15-ц (провадження № 61-2448св18).

Установивши, що свідоцтва про право на спадщину, видані нотаріусом на ім`я позивача, оскаржені чи змінені в установленому порядку не були, є дійсними та ніким не оспорюються й вимога про визнання таких свідоцтв недійсними не заявлялася, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки встановлених судами обставин і незгоди з оскаржуваним судовим рішенням, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться за межами повноважень касаційного суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

У контексті вказаної практики Верховний Суд уважає наведене обґрунтування цієї постанови достатнім.

Ураховуючи вказане, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених ЦПК України підстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 400 , 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову апеляційного суду Київської області від 20 березня 2018 року залишити без змін.

Поновити дію постанову апеляційного суду Київської області від 20 березня 2018 року.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук