Постанова

від 16.04.2020 по справі 707/1822/14-ц

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/720/20Головуючий по 1 інстанції Справа № 707/1822/14-ц Категорія: Морозов В. В. Доповідач в апеляційній інстанції Бондаренко С. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2020 року : Черкаський апеляційний суд в складі:

суддів Бондаренка С. І., Новікова О.М., Вініченка Б.Б.

за участю секретаря Чуйко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 20 лютого 2020 року, постановлену в складі судді Соколишиної Л.Б., у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Центрального відділу Державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), -

в с т а н о в и в :

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду зі скаргою на дії державного виконавця Центрального відділу Державної виконавчої служби міста Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, посилаючись на те, що 07 листопада 2014 року Черкаським районним судом Черкаської області був виданий виконавчий лист №2/707/875/14 з примусового виконання заочного рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 14 жовтня 2014 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості в загальній сумі 713154 гривні. За вказаним виконавчим листом, Центральним відділом ДВС м.Черкаси Головного територіального управління юстиції в Черкаській області, було відкрито виконавче провадження №45424864.

Постановою апеляційного суду Черкаської області від 12 липня 2018 року заочне рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 14 жовтня 2014 року було змінено в частині розміру суми, що підлягає до стягнення шляхом зменшення її на 194680 гривень, тому до стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягало 519474 гривні.

При цьому виконавчий лист не був відкликаний, визнаний недійсним чи виконаний в повному обсязі.

28 серпня 2019 року представнику ОСОБА_1 стало відомо про закінчення виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_2 на її користь заборгованості за вказаним виконавчим листом. Виконавче провадження було закінчене на підставі постанови Головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби міста Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Решетняк В. А. від 20 липня 2018 року.

Посилаючись на те, що рішення суду не виконане ОСОБА_1 просила суд визнати незаконною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження № 45244864 винесену головним державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби міста Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Решетняк В. А. від 20 липня 2018 року.

11 січня 2020 року до Черкаського районного суду Черкаської області представником заявника було подано клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення Верховним Судом питання щодо роз'яснення постанови апеляційного суду Черкаської області від 12 липня 2018 року (а.с. 62-64).

Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 20 лютого 2020 року у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Центрального відділу Державної виконавчої служби у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та у задоволенні скарги відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні клопотання суд першої інстанції виходив з того, що заявником не наведено достатніх підстав для задоволення клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення Верховним Судом питання щодо роз`яснення постанови апеляційного суду Черкаської області від 12 липня 2018 року.

Відмову у задоволенні скарги судом мотивовано тим, що прийшовши до висновку про існування необхідності заміни сторони у справі, суд керуючись вимогами ч. 2 ст. 51 ЦПК України , позбавлений можливості замінити таку сторону самостійно.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що судом з невідомих причин визначено Центральний відділ Державної виконавчої служби у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в якості особи до якої скаржник нібито звернувся зі скаргою, хоча ця особа не зазначалась в якості відповідача. Також вказує, що суд прийшовши до висновку про заміну відповідача у справі зазначав, що за відсутності клопотання з боку скаржника про це позбавлений такої можливості, хоча у ч.3 ст. 51 ЦПК зазначено, що після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Отже суд, встановивши, що належним відповідачем є Черкаський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, на думку апелянта, мав замінити первісного відповідача на належного, не закриваючи провадження у справі або залишити без розгляду.

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.

Представником ОСОБА_1 - ОСОБА_3 до суду було подане клопотання про відкладення розгляду справи на період дії карантину. Однак в судове засідання 16 квітня 2020 року він з`явився та просив залишити подане клопотання - без розгляду, а тому суд ухвалив розглядати подану апеляційну скаргу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 447 ЦПК України встановлено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

З поданої скарги вбачається, що ОСОБА_1 звернулась до суду зі скаргою на дії головного державного виконавця Центрального відділу Державної виконавчої служби міста Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Решетняк В.А., постанову якого про закінчення виконавчого провадження про стягнення коштів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 від 20 липня 2018 року просила суд визнати незаконною та скасувати.

У клопотанні Центрального відділу Державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) № 19.25-36/20129 від 29 січня 2020 року було повідомлено суду, що ОСОБА_4 ніколи не працював у Центральному відділі ДВС у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). При перевірці в автоматизованій системі виконавчих проваджень було встановлено, що виконавче провадження про стягнення коштів з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 № 45424864 перебувало на виконанні у Черкаському районному відділі Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, а тому Центральний відділ Державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) не може виступати стороною у справі (а.с. 83).

За змістом статті 175 ЦПК України саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.

Частиною 2 ст. 51 ЦПК України встановлено, що якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

З вказаної норми права слідує, що суд не має права, у випадку пред`явлення позову до неналежного відповідача, самостійно його замінювати.

Зазначену дію, суд має право вичинити, виключно за клопотанням позивача.

Посилання апелянта на частину ч. 3 ст. 51 ЦПК України є безпідставним, оскільки вказаною нормою права врегульовано відповідне процесуальне рішення суду, у разі пропуску строку заміни неналежного відповідача, а порядок, тобто обов`язкове клопотання позивача, зазначена норма права, не змінює.

Виходячи з наведених норм процесуального законодавства право на заміну відповідача належить виключно позивачу і така можливість має бути оформлена його клопотанням.

Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо того, що суд мав замінити первісного відповідача на належного є безпідставними, оскільки за відсутності клопотання у даному випадку скаржника суд був позбавлений можливості замінити суб'єкт оскарження.

Стосовно посилання скаржником в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції було визначено суб`єкт оскарження Центральний відділ Державної виконавчої служби у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в якості особи до якої скаржник нібито звернувся зі скаргою, хоча ця особа не зазначалась скаржником в якості відповідача, слід зазначити наступне.

Відповідно до Наказу міністерства юстиції України від 16 жовтня 2019 року №3173/5 Про утворення міжрегіональних територіальних органів Міністерства юстиції України та Наказу Міністерства юстиції України від 17 грудня 2019 року №4053/5 Про відділи державної виконавчої служби Центральний відділ Державної виконавчої служби міста Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області виведено зі складу Головного територіального управління юстиції та введено до складу міжрегіонального територіального органу Міністерства юстиції і перейменовано на Центральний відділ Державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Зі змісту наказів вбачається, що змінилось лише підпорядкування та назва органу ДВС зазначений в поданій скарзі, а тому суд першої інстанції, лише зазначив вірну назву органу ДВС на рішення якого було подано скаргу, а відтак суд першої інстанції встановивши, що скарга подана до неналежного органу, правильно відмовив у її задоволенні.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 368, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 20 лютого 2020 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Центрального відділу Державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення. Зазначений строк продовжується на строк дії карантину встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Повний текст постанови виготовлений 16 квітня 2020 року.

Судді