Постанова

від 29.07.2020 по справі 707/1822/14-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

29 липня 2020 року

м. Київ

справа № 707/1822/14-ц

провадження № 61-8037св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів : Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., (суддя-доповідач),

Шиповича В. В.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

представник заявника - ОСОБА_2 ,

суб`єкт оскарження - Центральний відділ Державної виконавчої служби

у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - ОСОБА_2 , на ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 20 лютого 2020 року у складі судді Соколишиної Л. Б.

та постанову Черкаського апеляційного суду від 16 квітня 2020 року

у складі колегії судді: Бондаренка С. І., Новікова О. М., Вініченка Б. Б.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на дії державного виконавця Центрального відділу Державної виконавчої служби м. Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області (далі - Центральний ВДВС м. Черкаси Головного ТУЮ у Черкаській області).

Скарга мотивована тим, що 07 листопада 2014 року Черкаським районним судом Черкаської області було виданий виконавчий лист № 2/707/875/14 щодо примусового виконання заочного рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 14 жовтня 2014 року про стягнення

з ОСОБА_3 на її користь заборгованості у загальному розмірі

713 154,00 грн.

На підставі зазначеного виконавчого листа Центральним ВДВС м. Черкаси Головного ТУЮ в Черкаській області, було відкрито виконавче провадження № 45424864.

Зазначала, що постановою Апеляційного суду Черкаської області

від 12 липня 2018 року заочне рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 14 жовтня 2014 року було змінено у частині суми розміру заборгованості, що підлягала до стягнення шляхом зменшення

її на 194 680,00 грн, тому до стягнення з ОСОБА_3 на її користь підлягало 519 474,00 грн.

При цьому виконавчий лист не був відкликаний, визнаний недійсним

чи виконаний у повному обсязі.

28 серпня 2019 року її представнику стало відомо про закінчення вказаного виконавчого провадження. Виконавче провадження було закінчене

на підставі постанови головного державного виконавця Центрального ВДВС м. Черкаси Головного ТУЮ у Черкаській області Решетняка В. А.

від 20 липня 2018 року.

Посилаючись на те, що судове рішення щодо стягнення з ОСОБА_3

на її користь заборгованості не виконане та ураховуючи зазначене ОСОБА_1 просила суд визнати незаконною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 20 липня 2018 року

№ 45244864, винесену головним державним виконавцем Центрального ВДВС м. Черкаси Головного ТУЮ у Черкаській області Решетняком В. А.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 20 лютого

2020 року у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про зупинення провадження у справі за її скаргою на дії державного виконавця Центрального ВДВС у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відмовлено.

У задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця Центрального ВДВС у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що виконавче провадження щодо стягнення коштів з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1

№ 45424864 перебувало на виконанні у Черкаському районному ВДВС Головного ТУЮ у Черкаській області, а у скарзі ОСОБА_1 у якості органу державної виконавчої служби зазначено центральний ВДВС

у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), а тому суд першої інстанції вважав, що існує необхідність заміни сторони у справі, проте ураховуючи вимоги частини другої

статті 51 ЦПК України, суд позбавлений можливості замінити таку сторону самостійно, а заявник не заявляла відповідного клопотання.

Отже суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність обставин про порушення зазначеним заявником суб`єктом оскарження його прав

та відсутності підстав для задоволення скарги.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Черкаського апеляційного суду від 16 квітня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 20 лютого 2020 року

у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Центрального ВДВС у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що встановивши,

що заявник звернулася до неналежного органу суд апеляційної інстанції вважав, що судом першої інстанції правильно відмовлено у задоволенні скарги у зв`язку із неналежним складом учасників справи.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції,

що матеріалами справи не доведено порушення зазначеним у скарзі заявника суб`єктом оскарження порушення його прав.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі, поданій у травні 2020 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення судів першої

та апеляційної інстанції, справу передати до суду першої інстанції на новий розгляд.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми процесуального, що призвело

до неправильного вирішення справи.

Вважав, що судами попередніх інстанцій безпідставно відмовлено

у задоволенні позову за суб`єктивним складом, оскільки відсутність клопотання зі сторони позивача про заміну сторони належним відповідачем, у разі пред`явлення позову до неналежного відповідача,

не є підставою для розгляду справи по суті до неналежного відповідача,

а суди мають прийняти рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Зазначав, що справу було розглянуто за відсутності ОСОБА_1

та її представника.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 04 червня 2020 року було відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано матеріали цивільної справи

із Черкаського районного суду Черкаської області.

У червні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 22 липня 2020 року указану справу призначено до розгляду.

Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надходив

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня

2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції

до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 , подана представником ОСОБА_2 , задоволенню не підлягає.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні

чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків

не спростовують.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль

за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно

до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

З поданої ОСОБА_1 скарги вбачається, що вона звернулась до суду зі скаргою на дії головного державного виконавця Центрального ВДВС

м. Черкаси Головного ТУЮ у Черкаській області Решетняка В. А., постанову якого про закінчення виконавчого провадження щодо стягнення коштів

з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 від 20 липня 2018 року просила суд визнати незаконною та скасувати.

Згідно наказу Міністерства юстиції України від 16 жовтня 2019 року

№ 3173/5 Про утворення міжрегіональних територіальних органів Міністерства юстиції України та наказу Міністерства юстиції України

від 17 грудня 2019 року № 4053/5 Про відділи державної виконавчої служби Центральний ВДВС м. Черкаси Головного ТУЮ у Черкаській області виведено зі складу Головного ТУЮ та введено до складу міжрегіонального територіального органу Міністерства юстиції і перейменовано

на Центральний ВДВС у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Відповідно до клопотання Центрального ВДВС у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)

№ 19.25-36/20129 від 29 січня 2020 року Решетняк В. А. ніколи не працював у Центральному ВДВС у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). При перевірці у автоматизованій системі виконавчих проваджень було встановлено, що виконавче провадження про стягнення коштів з ОСОБА_5 на користь

ОСОБА_1 № 45424864 перебувало на виконанні у Черкаському РВДВС Головного ТУЮ у Черкаській області (а. с. 83).

Відповідно до частин першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи,

в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести

ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується

на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина перша статті 89 ЦПК України).

Отже у справі, яка переглядається, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, встановивши, що виконавче провадження, у якому головним державним виконавцем Решетняком В. А. було прийнято постанову, із якою не погодилася заявник, перебувало

на виконанні у Черкаському РВДВС Головного ТУЮ у Черкаській області, проте у скарзі заявник органом державної виконавчої служби, рішення якого оскаржуються, зазначила Центральний ВДВС у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),

у якому цей державний виконавець ніколи не працював, та ураховуючи відсутність належних та допустимих доказів порушення зазначеним суб`єктом оскарження її прав чи свобод, дійшов правильного

та обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні скарги.

Доводи касаційної інстанції про те, що справу розглянуто без участі ОСОБА_1 та її представника є безпідставними, оскільки вони були належним чином повідомлені про дату та час слухання справи судом апеляційної інстанції, що підтверджується відповідними рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (а. с. 120-121).

У відповідності до протоколу судового засідання від 16 квітня

2020 року розгляд цієї справи відбувався у відкритому судовому засіданні за участю представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 (а. с. 131-132).

Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують,

на законність рішень судів першої та апеляційної інстанцій не впливають,

а спрямовані на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції за загальним правилом частини першої статті 400 ЦПК України , оскільки Верховний Суд не вправі встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 20 лютого

2020 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 16 квітня

2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович