Рішення

від 15.04.2020 по справі 728/2656/19

БАХМАЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 728/2656/19

2/728/141/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2020 року Бахмацький районний суд Чернігівської області у складі

головуючої судді - Лободи Н.В.

за участі секретаря судового засідання - Кулик Л.І.

позивачки - ОСОБА_1

відповідача - ОСОБА_2

представника відповідача - адвоката Кухти В.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Бахмачі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Чернігівське регіональне управління Державної спеціалізованої фінансової установи Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву про поділ спільної сумісної власності,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі - Позивачка) звернулася до суду з даним позовом до ОСОБА_2 (далі - Відповідач), мотивуючи свої вимоги тим, що під час шлюбу сторони придбали майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя: двокімнатну квартиру, розташовану у АДРЕСА_1 , загальною площею 50.7 кв.м., яка на даний час перебуває у іпотеці, меблі кухня, варильну плиту ВЕКО, витяжку побутову PIRAMIDA, кухонну електро-шафу PIRAMIDA, пральну машину ZANUSSI, холодильник SAMSUNG, пилосмок ZELMER, котел Roca, меблі коридор (шафа-купе), дзеркало з тумбою (коридор), спальню (шафа-купе), ліжка дитячі 2 шт., полицю, комп`ютерний стіл, телевізор, диван (кутовий), вікна.

На даний час шлюб між сторонами розірваний, однак вищевказане майно залишилось у володінні Відповідача, який одноосібно ним користується, позбавляючи будь-яких прав Позивачки на нього. З огляду на те, що з Позивачкою залишились двоє дітей, вона, з урахуванням уточнень своїх позовних вимог, просить зобов`язати Відповідача сплатити залишок кредиту за кредитною угодою від 21.11.2001 №104 та додатковою угодою до неї від 20.02.2004 і внести відомості до Державного реєстру прав власності на нерухоме майно про зняття обмеження з нерухомого майна - квартири, розташованої в АДРЕСА_1 у зв`язку із зняттям іпотечної застави; визнати за нею 2/3 частки у спільній сумісній власності: квартирі, розташованої в АДРЕСА_1 та здійснити поділ майна, що є об`єктом спільної сумісної власності, визначивши Відповідачу грошову компенсацію замість його частки у спільній сумісній власності, розраховану на підставі вартості спільного майна та стягнути з Відповідача понесені Позивачкою судові витрати.

Ухвалою суду від 09.01.2020 вказана позовна заява була прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 30.01.2020.

30.01.2020 до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору було залучено Чернігівське регіональне управління Державної спеціалізованої фінансової установи Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву і підготовче засідання було відкладено до 18.02.2020.

18.02.2020 підготовче провадження було закрито і справу призначено до судового розгляду по суті на 11.03.2020.

11.03.2020 розгляд справи був відкладений за клопотанням сторін до 19.03.2020 у зв`язку з наданням сторонам можливості для укладення мирової угоди.

19.03.2020 розгляд справи знову був відкладений до 15.04.2020 за клопотанням представника Відповідача у зв`язку з перебуванням Відповідача на лікарняному.

У судовому засіданні Позивачка свої вимоги підтримала у повному обсязі з підстав, вказаних у позові, просила їх задовольнити та додатково пояснила, що мирової угоди з Відповідачем вони не досягли, тому майно слід розділити у судовому порядку.

Відповідач та його представник у судовому засіданні вимоги Позивачки не визнали у повному обсязі та просили відмовити у їх задоволенні. Відзиву на позов у встановлені Судом строки Відповідач не подав.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, у письмових поясненнях наданих на позов просив справу розглядати без його участі та пояснив, що 21.11.2001 з ОСОБА_2 дійсно була укладена Кредитна угода №104, згідно з якою був наданий прямий адресний (цільовий кредит) у сумі 36502.00 грн. з терміном повернення - 30 років на будівництво житла за адресою: АДРЕСА_1 . Після проведення реєстрації права власності на нерухомість, розташовану за вищевказаною адресою, з метою забезпечення виконання зобов`язань за Кредитною угодою №104 з ОСОБА_2 21.04.2004 був укладений договір іпотеки. Станом на 09.01.2020 зобов`язання за Кредитною угодою №104 достроково погашені і на даний час претензій до ОСОБА_2 . Фонд не має, проте примусити його зняти обтяження з іпотечного майна - не уповноважений.

Заслухавши пояснення учасників справи, повно та всебічно дослідивши матеріали позову та розглядаючи його в межах заявлених вимог, Суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до положень ч.1, ч.2 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до положень ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках доказів.

Судом неодноразово пропонувалося сторонам подати докази як на підтвердження позовних вимог, так і на підтвердження заперечень, оскільки згідно з п.3, п.4 ч.5 ст.12 ЦПК України Суд сприяв учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, роз`яснював наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, проте інших доказів, ніж ті, які були досліджені в судовому засіданні, учасники справи Суду не надали і відповідних клопотань не заявляли.

Так, Судом встановлено, що Позивачка та Відповідач з 17.07.1999 перебували у зареєстрованому шлюбі, який був розірваний згідно з рішенням Бахмацького районного суду Чернігівської області від 02.12.2019 (а.с.141-144).

Сторони є батьками двох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який на даний час досяг повноліття та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який є неповнолітнім (а.с.12-13).

Згідно з Кредитної угодою №104 від 21.11.2001 та Додаткової угодою до неї від 20.02.2004, укладеними між Чернігівським регіональним відділенням Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву та сім`єю в особі ОСОБА_2 , останньому був наданий прямий адресний (цільовий кредит) у розмірі 36502.00 грн. з терміном повернення - 30 років на будівництво житла за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.101-107, 113).

Згідно із свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 12.02.2004 серії НОМЕР_3 та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 12.02.2004, власником квартири АДРЕСА_2 є ОСОБА_2 (а.с.18,19).

21.04.2004 між ОСОБА_2 та Чернігівським регіональним відділенням державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву був укладений договір іпотеки, згідно з яким для забезпечення своєчасного виконання зобов`язань за Кредитною угодою та Додатковою угодою до неї в іпотеку була передана квартира АДРЕСА_2 , яка збудована за рахунок коштів кредиту (а.с.14-17, 108-112).

Копіями дублікатів квитанцій за період з 2014 року по 2019 рік підтверджено періодичне погашення заборгованості за Кредитною угодою №104 від 21.11.2001. Платником у вказаних документах вказана ОСОБА_1 (а.с.27-37).

Згідно із заявою про приєднання №742153 до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки), заяви про встановлення відновлювальної кредитної лінії (Кредиту) від 26.05.2016 позивачці був наданий кредит на споживчі потреби з максимальним розміром у 5000.00 грн. (а.с.23-25).

Відповідно до звіту про оцінку житлової двокімнатної квартири, що знаходиться в АДРЕСА_1 від 02.01.2020, вартість об`єкта оцінки становить 318548.00 грн. (а.с.58-73).

Товарним чеком від 10.10.2016 та накладними від 16.05.2017 підтверджено придбання кухонного комплекту вартістю 8000.00 грн., двох односпальних ліжок на суму 6000.00 грн. та полиці для книг вартістю 500.00 грн. (а.с.20,22).

Наявність іншого рухомого майна, яке просить розподілити Позивачка Відповідачем не заперечувалась і його вартість встановлена Судом за погодженням сторін, зокрема, дзеркала з тумбою (коридор) - 2700.00 грн., пилосмоку ZELMER - 3000.00 грн. (вартість якого Позивачкою зазначена у позові 5000.00 грн.), витяжки побутової PIRAMIDA - 3700.00 грн., кухонної електро-шафи PIRAMIDA - 5000.00 грн., варильної плити - 4000.00 грн., холодильника SAMSUNG - 4000.00 грн., котла Roca - 7000.00 грн., меблів коридор (шафа-купе) - 5000.00 грн., спальні (шафи-купе) - 5500.00 грн. телевізора - 4500.00 грн., дивана (кутового) - 9000.00 грн., вікон - 6045.00 грн.

Вартість пральної машини та комп`ютерного столу визначена Позивачкою у 4500.00 грн. та 2000.00 грн. відповідно, проте заперечувалась у судовому засіданні Відповідачем. Оскільки Відповідач не спростував визначеної Позивачкою вартості спірного майна, при цьому не заперечуючи його наявність та придбання у шлюбі, та не скористався своїм правом на подання доказів у підтвердження своїх заперечень, у тому числі правом на призначення експертизи для визначення вартості спільного сумісного майна подружжя, про що Суд неодноразово роз`яснював у судовому засіданні, Суд вважає за можливе взяти до уваги вартість пральної машини та ком`пютерного столу, визначену Позивачкою.

Разом з тим, Суд не бере до уваги надані Позивачкою інші товарні чеки, оскільки, як було встановлено у судовому засіданні зі слів Позивачки, вони були взяті нею безпосередньо перед поданням позову у магазинах, де продавались речі, подібні речам, які вона просить розподілити і вказані чеки не доводять дійсного придбання зазначених у них речей та їх вартості.

Із роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п.23, п.24 Постанови від 21.12.2007 №11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя , вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї (ч. 4 ст. 65 СК України).

Положеннями ст.60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно з положеннями ч.3 ст.368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст.369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Отже за загальним правилом, придбане сторонами під час шлюбу майно є їх спільною сумісною власністю, а отже може бути розподілене між ними.

Згідно з вимогами ч.2 ст.372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Згідно зі ст.70 СК України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Відповідно до положень ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках доказів.

З наведеного вбачається, що дружина та чоловік незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі, чи їх шлюб припинено, мають рівні права та обов`язки щодо спільно нажитого майна у шлюбі, а тому сторони мають право кожен на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 , меблів (кухня), варильної плити ВЕКО, витяжки побутової PIRAMIDA, кухонної електро-шафи PIRAMIDA, пральної машини ZANUSSI, холодильника SAMSUNG, пилосмока ZELMER, котла Roca, меблів (коридор (шафа-купе), дзеркала з тумбою (коридор), спальні (шафа-купе), ліжок дитячих 2 шт., полиці, комп`ютерного столу, телевізора, дивана (кутового), вікон.

Беручи до уваги, що позивачкою не ставилось питання про реальний розподіл майна у виді меблів, побутової та кухонної техніки, котла та вікон, тому, враховуючи норми, які регулюють статус спільної сумісної власності подружжя, Суд приходить до висновку про визнання за сторонами права власності на спірне майно по 1/2 частині за кожним.

При цьому підстав для відступлення від рівності часток у спільній сумісній власності подружжя і визнання за Позивачкою права на 2/3 спільного сумісного майна, зокрема і у виді квартири, Суд не вбачає, оскільки умови, визначені ч.2, ч.3 ст.70 СК України, за яких Суд може відступити від рівності часток подружжя Позивачкою не наведені і у судовому засіданні не доведені належними і допустимими доказами.

Також, Суд не вбачає підстав для задоволення вимог Позивачки про зобов`язання Відповідача сплатити залишок кредиту за Кредитною угодою від 21.11.2001 №104 та Додатковою угодою до неї від 20.02.2004 і внести відомості до Державного реєстру прав власності на нерухоме майно про зняття обмеження з нерухомого майна - квартири, розташованої в АДРЕСА_1 у зв`язку із зняттям іпотечної застави, оскільки у даному конкретному випадку наявність обтяження майна у виді іпотеки, не є перешкодою для поділу вказаного майно та вирішення спору між сторонами.

До того ж, як вбачається з матеріалів справи, зобов`язання за Кредитною угодою від 21.11.2001 №104 та Додатковою угодою до неї від 20.02.2004 на час розгляду справи Відповідачем виконані.

З огляду на часткове задоволення вимоги позивачки про визнання права власності на спільне сумісне майно, її вимога про присудження відповідачу компенсації замість його частки у спільній сумісні власності, розрахованої на підставі вартості спільного майна, також не підлягає задоволенню.

Відповідно до положень ст.141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, позивачкою заявлено три позовні вимоги, з яких Судом частково задоволена лише одна.

Відповідно до квитанцій (а.с.38, 57) позивачкою сплачено 4010.64 грн. судового збору, що виходячи із ціни позову, визначеною вартістю спільного майна, яке підлягає розподілу - 400993.00 грн. (квартири - 318548.00 грн. та іншого майна - 82445.00 грн.), свідчить про оплату судовим збором лише двох позовних вимог, які є взаємопов`язаними: про визнання за позивачкою 2/3 часток у спільній сумісній власності - квартирі, розташованій в АДРЕСА_1 та здійснення поділу майна, що є об`єктом спільної сумісної власності, шляхом присудження Відповідачу компенсації замість його частки.

При цьому інша позовна вимога майнового характеру: про зобов`зання Відповідача сплатити залишок кредиту та внести відповідні зміни до Державного реєстру прав власності на нерухоме майно, судовим збором не оплачена.

Оскільки із трьох позовних вимог майнового характеру задоволена лише одна вимога, до того ж частково (замість 2/3 частин квартири, право за Позивачкою визнано лише на 1/2 частину, що становить 75% від вимоги), то Суд приходить до висновку, про стягнення з Відповідача на користь Позивачки за частково задоволену одну позовну вимогу судових витрат у виді судового збору 1503.99 грн. та витрат, пов`язаних із залученням експерта на суму 262.50 грн.

Разом з тим, оскільки вимога про зобов`зання Відповідача сплатити залишок кредиту та внести відповідні зміни до Державного реєстру прав власності на нерухоме майно, у задоволенні якої Позивачці відмовлено, не була оплачена судовим збором, він підлягає стягненню з Позивачки на користь держави у розмірі встановленому на дату подання позову - 768.40 грн.

Що стосується витрат на правничу допомогу, які Позивачка понесла та просить стягнути з відповідача, то Суд приходить до наступного висновку.

Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина друга статті 137 ЦПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 ЦПК України).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правничу допомогу, а саме: надано договір на правничу допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.06.2018 у справі №757/47925/15-ц, від 20.06.2018 у справі №127/1284/14-ц, від 27.06.2018 у справі №554/9348/15-ц, від 25.07.2018 у справі №522/4198/ 17-ц, від 23.01.2019 у справі №552/2145/16-ц, від 27.01.2020 у справі № 615/596/18.

Оскільки витрати на правничу допомогу Позивачкою належним чином не підтверджені, зокрема Суду не надано розрахунку таких витрат, акта приймання-передачі наданих послуг адвоката, платіжні документи про оплату таких послуг, тому підстав для стягнення даних витрат з Відповідача Суд не вбачає.

Разом з тим, грошові кошти, які внесені Позивачкою на депозитний рахунок ТУ ДСА в Чернігівській області підлягають поверненню, оскільки Суд не дійшов висновку про наявність підстав для присудження Відповідачу компенсації замість його частки у спільній сумісній власності.

Виходячи з вищевикладеного керуючись ст.ст.12, 81, 83, 89, 141, 265, 352, 354 ЦПК України, Суд,-

У Х В А Л И В

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Чернігівське регіональне управління Державної спеціалізованої фінансової установи Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву про поділ спільної сумісної власності - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 , а також на 1/2 частину меблів кухня, варильної плити ВЕКО, витяжки побутової PIRAMIDA, кухонної електро-шафи PIRAMIDA, пральної машини ZANUSSI, холодильника SAMSUNG, пилосмока ZELMER, котла Roca, меблів коридор (шафа-купе), дзеркала з тумбою (коридор), спальні (шафа-купе), ліжок дитячих 2 шт., полиці, комп`ютерного столу, телевізора, дивана (кутового), вікон.

У задоволенні іншої частини вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1766 (одну тисячу сімсот шістдесят шість) грн. 49 коп. в рахунок відшкодування понесених судових витрат у виді судового збору та витрат, пов`язаних із залученням спеціаліста.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. судового збору.

Повернути ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) грошові кошти в сумі 200500 (двісті тисяч п`ятсот) грн. 00 коп., які сплачені через Веб-банкінг 10.03.2020, номер посилання 007084516474, через філію - Чернігівське обласне управління АТ Ощадбанк на депозитний рахунок № UA НОМЕР_4, отримувач - ТУ ДСА України в Чернігівській області, код отримувача - 26295412.

Позивачка: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 ; місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП - НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_3 , РНОКПП - НОМЕР_2 .

Третя особа: Чернігівське регіональне управління Державної спеціалізованої фінансової установи Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву , 14000, м.Чернігів, пр-т Миру, 49-а, код ЄДРПОУ - 22817182.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Бахмацький районний суд Чернігівської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) строк апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

Повний текст рішення складений 16.04.2020.

Суддя Бахмацького районного суду Н.В.Лобода