Постанова

від 15.04.2020 по справі 905/105/13-г

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2020 р. Справа №905/105/13-г

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді

(доповідача): Чернота Л.Ф.

суддів: Зубченко І.В., Радіонова О.О.

За участю секретаря судового засідання: За участю представників сторін: від апелянта: від кредиторів: від боржника: розглянувши апеляційну скаргу (вх.№433 Х) особи, яка не була учасником справи ОСОБА_1 не з`явились не з`явились не з`явились Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", м. Київ на ухвалу Господарського суду Донецької області від 03.07.2019 року у справі за завою кредитора до боржника про №905/105/13-г (суддя Чорненька І.К.) Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області Приватного підприємства "Сурія", м. Краматорськ банкрутство В С Т А Н О В И В:

24.01.2020 р. до Східного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", м. Київ (особи, яка не є учасником справи).

Апелянт вважає, що його права як іпотекодержателя порушені, що заподіяло майнові збитки, тому останній звернувся з апеляційною скаргою б/н, б/д, в якій просить:

- Прийняти до розгляду апеляційну скаргу АТ КБ "Приватбанк" на ухвалу господарського суду Донецької області від 03.07.2019 року.

- Поновити строк АТ КБ "Приватбанк" на подачу апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Донецької області від 03.07.2019 року, у справі №905/105/13.

- Скасувати ухвалу господарського суду Донецької області від 03.07.2019 року, у справі №905/105/13-г.

- Постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання ліквідатора Скалянського В.В. б/н від 13.05.2019 року.

Свої доводи скаржник аргументує, зокрема тим, що у АТ КБ Приватбанк не було можливості дізнатися про визнання господарським судом відсутнього боржника ПМП СУРІЯ банкрутом, у строк передбачений законодавством для заявлення своїх вимог і тільки 22.01.2020 року, отримавши інформацію з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, співробітнику банку стало відомо, що дане приміщення 30.07.2019 року було зареєстроване за Краматорською міською радою на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції, частково задовольняючи клопотання ліквідатора Скалянського В.В. та скасовуючи обтяження накладені на нерухоме майно, будівлю гуртожитку, за адресою: м. Краматорськ, вул. Магнітогорська, 5, припустився неповноти судового розгляду та прийняв рішення про права, інтереси та обов`язки АТ КБ Приватбанк , не залучаючи останнього, до участі у справі, що є на думку скаржника, грубим порушенням норм процесуального права, яке спричинило негативні наслідки та призвело до неправильного вирішення справи.

Відзначає, що неповідомлення АТ КБ Приватбанк про визнання банкрутом ПМП СУРІЯ унеможливило участь останнього у справі та позбавило можливості надавати свої пояснення та заперечення, зокрема, щодо передачі приміщення у комунальну власність, а також, не з`ясування факту належності будівлі до нежитлового фонду, призвело до неповного з`ясування обставин справи та порушення прав Банку.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.01.2020 року визначено колегію у складі: Чернота Л. Ф. - головуючий суддя (доповідач), судді: Зубченко І. В., Радіонова О. О.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.02.2020 апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", м. Київ вих. №б/н, б/д на ухвалу Господарського суду Донецької області від 03.07.2019 у справі №905/105-13-г залишено без руху. Зобов`язано Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк", м. Київ усунути впродовж 10-ти днів з моменту отримання цієї ухвали, встановлений при поданні апеляційної скарги недолік, а саме, надати належні докази надсилання копії апеляційної скарги №б/н, б/д з додатками на адреси всіх учасників справи у відповідності до вимог статті 259 Господарського процесуального кодексу України.

24.02.2020 на адресу Східного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги (з додатками - інформація з офіційного сайту Укрпошти, щодо дати отримання ухвали, докази надсилання копії апеляційної скарги, разом з додатками іншим сторонам) від Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", м. Київ, в якій останній просить відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ КБ "Приватбанк" на ухвалу господарського суду Донецької області від 03.07.2019 у справі №905/105/13-г.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.02.2020 року, керуючись ст. ст. 119, 234, 235, 256, 262 Господарського процесуального кодексу України, поновлено Акціонерному товариству КБ "Приватбанк" пропущений процесуальний строк для подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Донецької області від 03.07.2019 року у справі №905/105/13-г. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", м. Київ (особи, яка не є учасником справи) на ухвалу Господарського суду Донецької області від 03.07.2019 року у справі №905/105/13-г. Встановлено учасникам справи строк для подання відзивів на апеляційну скаргу до 10.03.2020.

10.03.2020 на електронну адресу Східного апеляційного господарського суду від Ліквідатора Скалянського В.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить прийняти до розгляду відзив на апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду Донецької області від 03.07.2019 у справі №905/105/13-г. Відмовити АТ КБ Приватбанк в задоволенні апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Донецької області від 03.07.2019 у справі №905/105/13-г в повному обсязі.

Після повідомлення головуючим суддею (доповідачем) про закінчення проведення підготовчих дій в порядку статті 267 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку про можливість призначення апеляційної скарги Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", м. Київ до розгляду з повідомленням всіх учасників справи на "15" квітня 2020 р. о 14:30 год.

Скаржник та учасники справи в судове засідання 15.04.2020 року не з`явились, про час, дату та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, причини неявки суд не повідомили. Клопотань, заперечень до суду не надходило.

У відповідності до вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протокол судового засідання.

Судом врахований принцип ефективності судового процесу, який діє у господарському судочинстві і направлений на недопущення затягування процесу, а також враховано положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яким передбачено, що справа має бути розглянута судом у розумний строк.

Учасників справи №905/105/13-г було належним чином повідомлено про час та місце судового розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи. Крім того, сторони мали можливість висловити свою додаткову позицію засобами електронного зв`язку. На час розгляду апеляційної скарги жодних пояснень та доповнень до апеляційної скарги не надходило. Також, явку представників сторін було визнано судом не обов`язковою.

Відповідно до частини 11 статті 270 ГПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

"Розумність" строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі "G. B. проти Франції"), тощо. Отже, поняття "розумний строк" є оціночним, суб`єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Керуючись наведеними приписами процесуального законодавства, приймаючи до уваги викладені в листі Ради суддів України від 16 березня 2020 року №9рс-186/20 рекомендації щодо запровадження особливого режиму роботи судів на період карантинних заходів, які передбачають у тому числі можливість здійснювати судовий розгляд справ без участі сторін, постанову Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", Закону України № 530-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", рекомендації ради Суддів України щодо карантинних заходів, метою яких є збереження здоров`я працівників та мінімізація негативного впливу на здійснення трудових обов`язків, зважаючи, що на думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, враховуючи, що скаржник та учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов`язковою, судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутністю апелянта та учасників справи за наявними матеріалами.

Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 17 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи.

Відповідно до ч.1 ст. 254 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Отже, вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи - учасники справи та особи, які участі у справі не брали, але судове рішення прийнято щодо їх прав, інтересів та (або) обов`язків. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв, а саме: вирішення судом питання про її: 1) право; 2) інтерес; 3) обов`язок; і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

Судове рішення є таким, що прийняте про права, інтереси та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права, інтереси та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги. Апеляційний господарський суд повинен встановити чи вирішено місцевим господарським судом в оскаржуваному рішенні питання про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка подала апеляційну скаргу.

Отже, перш ніж переглядати справу в апеляційному порядку, апеляційний господарський суд повинен встановити чи вирішено місцевим господарським судом в оскаржуваному рішенні питання про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка подала апеляційну скаргу.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга АТ КБ Приватбанк не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Ухвалою від 04.01.2013 р. за заявою управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську порушена справа про банкрутство Приватного малого підприємства СУРІЯ , м. Краматорськ, на підставі ст. 52 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом .

Постановою господарського суду Донецької області від 17.01.2013 р. визнано банкрутом відсутнього боржника - Приватного малого підприємства СУРІЯ , м. Краматорськ, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Кравченка Руслана Юрійовича.

Дана справа перебувала на стадії ліквідаційної процедури і розгляд її не завершено.

При цьому, у зв`язку з проведенням антитерористичної операції, справа №905/105/13-г за заявою управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області про банкрутство Приватного малого підприємства СУРІЯ , м. Краматорськ, втрачена.

19.06.2015 р. до господарського суду надійшла заява Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області №15458/11 від 19.06.2015 р., за якою останній просить суд поновити провадження по справі №905/15/13-г.

Ухвалою господарського суду від 01.12.2015р. у задоволенні заяви Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області про відновлення втраченої справи №905/105/13-г про банкрутство Приватного малого підприємства СУРІЯ , м. Краматорськ відмовлено.

04.02.2019 р. до господарського суду надійшла заява Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області №1980/08/34 від 28.01.2019 р., за якою останній просить суд відновити справу №905/105/13-г про банкрутство Приватного малого підприємства СУРІЯ та призначити ліквідатором у справі арбітражного керуючого Скалянського Вадима Володимировича.

Ухвалою господарського суду від 06.03.2018 р. відновлено окремі матеріали втраченої справи №905/105/13-г про банкрутство Приватного малого підприємства СУРІЯ , в частині наявних матеріалів та судових рішень; усунуто арбітражного керуючого Кравченка Руслана Юрійовича (свідоцтво №592 від 18.03.2013р.) від виконання обов`язків ліквідатора у справі №905/105/13-г про банкрутство Приватного малого підприємства СУРІЯ ; призначено ліквідатором у справі №905/105/13-г про банкрутство Приватного малого підприємства СУРІЯ арбітражного керуючого Скалянського Вадима Володимировича (свідоцтво №1580 від 24.07.2013р.); зобов`язано ліквідатора Скалянському В.В. по закінченню ліквідаційної процедури представити суду звіт про проведену роботу та документи, передбачені ст.32 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом .

15.05.2019р. до господарського суду надійшло клопотання ліквідатора Скалянського В.В. б/н від 13.05.2019 р., за яким просить суд:

- зняти обтяження "заборона на нерухоме майно" зареєстрованого 23.08.2006 16:55:21 за №3647166 реєстратором: Перша краматорська державна нотаріальна контора, 84301, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Ярослава Мудрого, 30, на підставі договору іпотеки, 2-6111, 23.08.2006, Перша Краматорська ДНК на нежитлову будівлю, адреса: Донецька обл., м. Краматорськ, вулиця Магнітогорська, будинок 5;

- зобов`язати державного реєстратора прав на нерухоме майно здійснити реєстрацію припинення заборон, накладених на майно Приватного малого підприємства "СУРІЯ" та вилучити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про арешти та обтяження, накладені на майно Приватного малого підприємства "СУРІЯ".

Обґрунтовуючи заяву, ліквідатор посилається на те, що у відповідності до Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника; накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається.

Дослідивши матеріали справи, судова колегія апеляційної інстанції зазначає нступне.

Постановою господарського суду Донецької області від 17.01.2013р. визнано відсутнього боржника - Приватного малого підприємства СУРІЯ (код 24162782) банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру. Матеріали справи містять інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №170607002 від 05.06.2019 р. щодо боржника Приватного малого підприємства СУРІЯ (код 24162782), згідно якої за боржником обліковуються обтяження нерухомого майна, а саме:

Реєстраційний номер обтяження: 3647166

Тип обтяження: заборона на нерухоме майно

Зареєстровано: 23.08.2006 16:55:21 за №3647166 реєстратором: Перша краматорська державна нотаріальна контора, 84301, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Ярослава Мудрого, 30

Підстава обтяження: договір іпотеки, 2-6111, 23.08.2006, Перша Краматорська ДНК

Об`єкт обтяження: нежитлова будівля, адреса:Донецька обл., м. Краматорськ, вулиця Магнітогорська, будинок 5

Власник: Приватне мале підприємство Сурія , код: 24162782, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Магнітогорська, 5

Заявник: Перша Краматорська ДНК

Частиною 1 ст. 38 Закону про банкрутство врегульовано, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 42 Закону про банкрутство, усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об`єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об`єктів комунальної інфраструктури, що належать юридичній особі-банкруту, які передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.

Майно банкрута, що є предметом забезпечення, не включається до складу ліквідаційної маси і використовується виключно для задоволення вимог кредитора за зобов`язаннями, які воно забезпечує. Продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в порядку, передбаченому цим Законом, виключно за згодою кредитора, вимоги якого воно забезпечує, або суду. Кошти, що залишилися після задоволення забезпечених вимог та покриття витрат, пов`язаних з утриманням, збереженням та продажем предмета забезпечення, підлягають включенню до складу ліквідаційної маси.

З моменту відкриття відносно боржника ліквідаційної процедури всі без винятку обтяження чи інші обмеження щодо розпорядження його майном підлягають скасуванню.

Існування не скасованих заборон на відчуження активів банкрута перешкоджає ліквідатору у виконанні покладених на нього Законом обов`язків.

Зняття заборон та арештів із майна боржника в порядку ст. 38 Закону про банкрутство є безумовним, стосується будь-яких органів і посадових осіб та не потребує сплати коштів.

Дія статті 38 Закону про банкрутство розповсюджується також на об`єкти майна банкрута, що знаходяться в іпотеці та в податковій заставі.

Статтею 43 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень врегульовано, що відомості про припинення обтяження реєструються держателем або реєстратором Реєстру на підставі рішення суду або відповідної заяви обтяжувача, в якій зазначаються реєстраційний номер запису, найменування боржника, ідентифікаційний код боржника в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України чи індивідуальний ідентифікаційний номер боржника в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів та інформація про припинення обтяження. Натомість, реєстраторами Реєстру, згідно наказу Міністерства юстиції України "Про визначення реєстраторів Державного реєстру обтяжень рухомого майна" є державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, державні нотаріальні контори та приватні нотаріуси.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 14.03.2018р. по справі №10/Б-5022/1359/2011.

Таким чином, після визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, майно боржника не може бути обмеженим будь-якими обтяженнями та заборонами, а за їх наявності вони підлягають скасуванню.

Це пов`язано з тим, що у процедурі ліквідації задоволення вимог кредиторів відбувається за рахунок коштів, отриманих від здійсненої у встановленому порядку реалізації майна банкрута. При цьому зняття заборон та арештів з майна боржника в порядку ст. 38 Закону про банкрутство є безумовним, стосується будь-яких органів і посадових осіб та не потребує сплати ніяких коштів.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з доводами місцевого господарського суду, що наявність зазначених вище обтяжень нерухомого майна банкрута Приватного малого підприємства СУРІЯ суперечить приписам ч. 1 ст. 38 Закону про банкрутство, а тому зазначені обтяження підлягають скасуванню. Тому, клопотання ліквідатора Скалянського В.В. б/н від 13.05.2019 р., в частині зняття обтяжень з нерухомого майна боржника, обґрунтоване та підлягає задоволенню.

Стосовно вимог клопотання ліквідатора Скалянського В.В. б/н від 13.05.2019 р. в частині зобов`язання державного реєстратора прав на нерухоме майно здійснити реєстрацію припинення заборон, покладених на нерухоме майно, накладених на майно ПрМП СУРІЯ та вилучити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про арешти обтяження, накладені на майно ПрМП СУРІЯ , судова колегія, також вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції, що державний реєстратор здійснює реєстраційні дії з припинення обтяжень нерухомого майна на підставі рішень суду, а тому клопотання ліквідатора Скалянського В.В. б/н від 13.05.2019р. в даній частині задоволенню не підлягає.

Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для скасування ухвали суду, оскільки не спростовують висновків суду, викладених в оскаржуваному судовому акті.

Щодо посилання на те, що АТ КБ Приватбанк був не обізнаний про визнання ПМП СУРІЯ банкрутом, судова колегія зазначає наступне.

У ході розгляду справи господарський суд Донецької області встановив:

Приватне мале підприємство СУРІЯ , м. Краматорськ, зареєстровано виконавчим комітетом Краматорської міської ради 04.03.1994 р.

Відповідно до ч. 8 ст. 9 Закону України №2464-VI від 08.07.2010 р. "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" платники єдиного внеску зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

У порушення чинного законодавства боржник не сплатив належні суми страхових внесків до пенсійного фонду та у нього виникла заборгованість перед Управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі м. Донецька в сумі 7 529,37 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Управлінням Пенсійного фонду України у м. Краматорську були направлені вимоги до боржника: № Ю-194У від 27.05.2010р. на суму 3 807,87 грн., в тому числі недоїмка із єдиного внеску 3 807,87 грн.; № Ю-194У від 21.06.2010р. на суму 2 037,52 грн., в тому числі недоїмка із єдиного внеску 2 037,52 грн.; № Ю-194У від 22.07.2010р. на суму 906,38 грн., в тому числі недоїмка із єдиного внеску 906,38 грн.; №Ю-194У від 20.08.2010р. на суму 777,60 грн., в тому числі недоїмка із єдиного внеску 777,60 грн.

Постановами відділу ДВС Краматорського міського управління юстиції відкриті виконавчі провадження з примусового виконання вимог Управлінням Пенсійного фонду України у м. Краматорську.

Згідно з ч. 1 ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" незалежно від розміру вимог до боржника та строку виконання зобов`язань кредитором може бути подана заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника у разі, якщо керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника.

Згідно п. 104 Постанови № 15 Пленуму Верхового суду України від 18.12.2009 р. "Про судову практику в справах про банкрутство" заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника є підставою для порушення провадження у справі у випадку наявності будь-якої з підстав, передбачених частиною першою статті 52 Закону.

При встановленні факту відсутності керівних органів боржника - юридичної особи, за її місцезнаходженням як ініціюючий кредитор, так і суд мають керуватися відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (Постанова Вищого господарського суду України від 23.05.2007 р. у справі №01-10/21-147).

Ухвалою господарського суду Донецької області від 17.01.2013 року (том 1, а.с.16), керуючись ст. 3-1, п. 17 ст. 11, ст. ст. 22, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 43 ГПК України, приймаючи до уваги Постанову № 15 Пленуму Верхового суду України від 18.12.2009 р. „Про судову практику в справах про банкрутство", визнато банкрутом відсутнього боржника - Приватне мале підприємство СУРІЯ , м. Краматорськ, зареєстровано виконавчим комітетом Краматорської міської ради 04.03.1994р., розташоване за адресою: 84333, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Магнітогорська, буд. 5; код ЄДР 24162782. Відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором призначено арбітражного керуючого Кравченка Руслана Юрійовича, ліцензія серії АВ № 397192 (адреса: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ). Зобов`язано Ліквідатора письмово повідомити про визнання господарським судом відсутнього боржника банкрутом усіх відомих йому кредиторів та надати суду відповіді. Зобов`язано Ліквідатора до закінчення строку ліквідаційної процедури надати суду звіт та ліквідаційний баланс.

Таким чином, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що провадження у справі № 905/105/13-г про банкрутство Приватного малого підприємства СУРІЯ , м. Краматорськ, здійснювалось на підставі ст. 52 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом в редакції Закону України №784-XIV від 30.06.99 (зі змінами; чинний з 01.01.2000), що регулює особливості банкрутства відсутнього боржника.

Також, постановою господарського суду Донецької області від 17.01.2013 року (том 1, а.с. 43-44) ухвалою про відкладення розгляду справи від 31.08.2015 р. (том 1, а.с.61-62), ухвалою про відкладення розгляду справи від 19.10.2015 р. (том 1, а.с. 88-89) Зобов`язано Ліквідатора письмово повідомити про визнання господарським судом відсутнього боржника банкрутом усіх відомих йому кредиторів та надати суду відповіді.

Як вбачається із матеріалів справи (том 1, а.с.145) Листом №52 від 08.04.2014 ліквідатор Кравченко Р Ю. звернувся до АТ КБ ПриватБанк з проханням надати інформацію по розрахунковим рахунках та чи наявна кредиторська заборгованість Приватне мале підприємство СУРІЯ код ЄДРПОУ 24162782, КБ Приватбанк за кредитними чи іпотечними договорами. АТ КБ Приватбанк вимог не заявив.

З метою виявлення всіх відомих кредиторів та підготовки і відновлення технічної документації Приватного малого підприємства СУРІЯ , ліквідатор Скалянський В. В. звернувся з листом від 15.03.2019 про надання інформації про те, чи має Приватне підприємство СУРІЯ код ЄДРПОУ 24162782 заборгованість перед АТ КБ Приватбанк за кредитними чи іпотечними договорами або за розрахунково-касове обслуговування.

АТ КБ ПриватБанк жодних вимог не заявив.

Копія клопотання по справі №905/105/13-г була направлена АТ КБ Приватбанк - 11.06.2019 (наявна в матеріалах справи, том 2, а.с. 172-179). Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що апелянт був заздалегідь поінформований про розгляд даного клопотання.

Твердження апелянта, про те, що станом на дату прийняття судом рішення про визнання банкрутом відсутнього боржника - ПМП СУРІЯ , арбітражний керуючий Кравченко Р.Ю. не виконав вимоги ч. 5 ст. 52 ЗУ Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та на думку останнього, не вжив заходів, щодо повідомлення про визнання господарським судом відсутнього боржника банкрутом усіх відомих йому кредиторів, у тому числі АТ КБ ПриватБанк спростовується вищенаведеним Листом №52 від 08.04.2014 та листом від 15.03.2019 року.

Крім того, судова колегія зазначає, що листом-відповіддю від №21.03.2019 р. №20.1.0.0.0/7-190319/1023 (том 2, а.с.176-177) АТ КБ Приватбанк відмовився приймати ухвалу господарського суду Донецької області від 06.03.2019 р. у справі №905/105/13-г, з підстав, що даний процесуальний документ не відповідає встановленій формі.

Також, ЗАТ КБ ПриватБанк (тепер - АТ КБ ПриватБанк ) відзначає, що між ним та ОСОБА_2 (ІПН: НОМЕР_2 ) було укладено кредитний договір.

23.08.2006 року, між ПМП СУРІЯ (поручитель) та ЗАТ КБ Приватбанк (кредитор) укладено договір поруки.

На думку останнього, оскаржувана ухвала господарського суду Донецької області від 03.07.2019 впливає на права та обов`язки апелянта. Вважає, що права АТ КБ ПриватБанк , як іпотекодержателя та заподіяло майнові збитки.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи зазначає, що в даному випадку ухвала господарського суду Донецької області від 03.07.2019 у справі №905/105/13-г не впливає на права та обов`язки апелянта, тому як АТ КБ Приватбанк ще з 2014 року до відновлення втраченої справи був поінформований про визнання банкрутом ПМП СУРІЯ . Твердження останнього, що у АТ КБ ПриватБанк не було можливості дізнатися про визнання господарським судом відсутнього боржника ПМП СУРІЯ банкрутом є суперечливими.

Судова колегія враховує офіційне тлумачення поняття інтересу, що підлягає захисту, згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004 у справі №1-10/2004, яким визначено, що охоронюваний законом інтерес треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони для задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності та іншим загально-правовим засадам.

Конституційний Суд України у своєму рішенні чітко не розмежував способи захисту суб`єктивного права від способів захисту інтересу, який існує поза конкретним суб`єктивним правом. Прагнення особи користуватися благом на підставі законного інтересу, але поза суб`єктивним правом, відрізняється від того ж самого прагнення, але в межах наявного у особи суб`єктивного права. Тобто, в першому випадку законний інтерес не передбачає певних дій від інших осіб або чітко встановлених меж поведінки, в іншому випадку - при суб`єктивному праві - інтерес задовольняється шляхом покладення на певних осіб відповідного суб`єктивному праву обов`язку.

Тому, способів захисту інтересу об`єктивно буде значно менше, адже менше буде реальних життєвих випадків, коли цей інтерес дійсно буде підлягати захисту з боку закону та права.

З огляду на наведене, судом апеляційної інстанції встановлено, що оскаржуваною ухвалою місцевого господарського суду від 03.07.2019 питання про права, інтереси та (або) обов`язки апелянта не вирішувались, оскільки у спірних правовідносинах не існує правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі.

Згідно з ч. 1 ст. 43 ГПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно з частиною 3 статті 2 ГПК України, неприпустимість зловживання процесуальними правами визначено серед основних засад (принципів) господарського судочинства.

У свою чергу, частиною 1 статті 44 ГПК України визначено, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України , § 58, рішення від 10.02.2010).

За таких підстав, колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи апелянта, викладені ним в апеляційній скарзі, не знайшли підтвердження у ході судового розгляду, тоді як господарським судом першої інстанції у повній мірі з`ясовані та правильно оцінені обставини у справі та винесена ним ухвала є законною та обґрунтованою, у зв`язку з чим підстав для її скасування та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не убачає.

Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції не були допущені порушення норм процесуального права, які є безумовною підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 255-256, 269, 270, 271, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", м. Київ на ухвалу господарського суду Донецької області від 03.07.2019 року у справі №905/105/13-г залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Донецької області від 03.07.2019 року у справі №905/105/13-г залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок та строки оскарження постанови передбачені статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 15.04.2020 р. оголошено вступну та резолютивну частину.

Повний текст постанови складено 16.04.2020 року.

Головуючий суддя Л.Ф. Чернота

Суддя І.В. Зубченко

Суддя О.О. Радіонова