Ухвала

від 15.04.2020 по справі 903/602/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

15 квітня 2020 року Справа № 903/602/19 Суддя Господарського суду Волинської області Вороняк А.С., за участю секретаря судового засідання Хвищук Н. В., розглянувши заяву фізичної особи-підприємця Семери Вікторії Анатоліївни

про відстрочення виконання рішення по справі № 903/602/19

за позовом: фізичної особи-підприємця Семери Вікторії Анатоліївни

до відповідача: фізичної особи-підприємця Ільчук Наталії Миколаївни

про стягнення 168471,60 грн.

представники сторін:

від заявника: н/з;

від відповідача: н/з;

встановив:

Рішенням Господарського суду Волинської області від 26.02.2020 постановлено у задоволенні позовних вимог фізичної особи-підприємця Семери Вікторії Анатоліївни до фізичної особи-підприємця Ільчук Наталії Миколаївни про стягнення 168471,60 грн., з них:132000 грн. -основної заборгованості, 36471,60 грн. 32% річних - відмовити. Стягнуто з фізичної особи-підприємця Семери Вікторії Анатоліївни користь фізичної особи-підприємця Ільчук Наталії Миколаївни 11814,62, а саме: 7125 грн. вартості витрат відповідача на професійну правничу допомогу адвоката у суді, 3789,14 грн. компенсації вартості витрат відповідача, понесених на купівлю проїзних квитків та 900,48 грн. витрат відповідача по сплаті судової експертизи.

30.03.2020 рішення Господарського суду Волинської області набрало законної сили.

31.03.2020 на виконання рішення Господарським судом Волинської області видано наказ № 903/602/19-1.

08.04.2020 від фізичної особи-підприємця Семери Вікторії Анатоліївни надійшла заява (вх.№01-62/4/20) про відстрочення виконання судового рішення до 01.05.2020 через відсутність актуальних банківських реквізитів відповідача, введення в Україні надзвичайної ситуації та її скрутне матеріальне становище.

Ухвалою суду від 08.04.2020 прийнято заяву до розгляду. Розгляд заяви призначено на 15.04.2020.

13.04.2020 від представника фізичної особи-підприємця Ільчук Наталії Миколаївни надійшла заява від 10.04.2020, в якій представник просить суд відмовити у задоволенні заяви фізичної особи-підприємця Семери Вікторії Анатоліївни про відстрочення виконання рішення.

Заява обгрунтована тим, що фізична особа-підприємець Семера Вікторія Анатоліївна не надає доказів в підтвердження зупинення господарської діяльності та не зверталась до представника фізичної особи-підприємця Ільчук Наталії Миколаївни з проханням надати реквізити для виконання рішення в добровільному порядку.

В судове засідання представники сторін не з`явились.

Факт належного повідомлення фізичної особи-підприємця Ільчук Наталії Миколаївни про дату і час судового засідання підтверджується тим, що від її імені подані заперечення відносно заяви про відстрочку, що свідчить про обізнаність сторони про дату і час розгляду заяви.

Факт належного повідомлення фізичної особи-підприємця Семери Вікторії Анатоліївни підтверджується звітом про доставку ухвали суду від 08.04.2020 на електронну адресу, зазначену у заяві про відстрочення.

Відповідно до частини другої статті 331 Господарського процесуального кодексу України заява про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

З урахуванням викладеного, встановленого законодавством десятиденного строку розгляду заяви про відстрочення виконання рішення суду, належного повідомлення учасників справи про дату, час і місце розгляду заяви, враховуючи, що неявка представників сторін у судове засідання повідомлених належним чином не перешкоджає її розгляду, суд вважає за можливе розглянути заяву про відстрочення виконання рішення за відсутності представників сторін.

Розглянувши заяву фізичної особи-підприємця Семери Вікторії Анатоліївни про відстрочення виконання рішення, дослідивши наявні у справі матеріали, суд дійшов висновку про її часткового задоволення з наступних підстав.

Згідно із нормами ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

За приписами ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч.5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому, суд наголошує, що відстрочка за своєю суттю є відкладенням (перенесенням) виконання рішення на новий строк, який визначається судом, та не є підставою для звільнення від його виконання (від відповідальності за його невиконання).

Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

Системний аналіз чинного законодавства свідчить, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Таким чином, підставою для відстрочення, можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, проте суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини на власний розсуд і визначальним фактором при наданні відстрочки є винятковість цих обставин та їх об`єктивний вплив на виконання судового рішення.

Вирішуючи питання про відстрочення виконання судового рішення, суд враховує можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

Як свідчить судова практика до обставин, що ускладнюють виконання судового рішення та які є підставою для відстрочення його виконання, належать скрутне матеріальне становище боржника, наявність загрози банкрутства юридичної особи-боржника, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

В рішенні Конституційного Суду України № 5-пр/2013 від 26.06.2013 зазначено, що відстрочення або розстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Суд звертає увагу на те, що надання відстрочення виконання рішення є виключним заходом, який має застосовуватись лише за наявності поважних причин та при найменшій шкоді кредитору. При цьому, затримка у виконанні рішення не повинна бути надто тривалою та такою, що порушує саму сутність права, яке захищається пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (рішення ЄСПЛ у справі "Іммобільяре Саффі проти Італії", заява № 22774/93, пункт 74).

За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції (ухвала ЄСПЛ від 07.10.2003 року у справі "Корнілов та інші проти України", заява № 36575/02, тривалість виконання вісім місяців.

Таким чином, для з`ясування обставин чи є період виконання рішення надмірно тривалим, варто звернути увагу на особливі обставини кожної справи.

Відстрочення виконання рішення суду має здійснюватися з метою недопущення погіршення економічної ситуації боржника, а також з метою недопущення невиконання рішення суду на користь кредитора. Тобто, важливим є досягти балансу інтересів сторін.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.04.2018 у справі № 920/199/16.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.97 № 475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов`язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.04 по справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина "судового розгляду".

Необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочення виконання рішення суду є з`ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, дослідження та оцінювання не лише доводів боржника, а й заперечень кредитора.

При цьому, необхідно враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але перш за все необхідно враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.

Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я визнаються найвищою соціальною цінністю.

З урахуванням поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, висновків Всесвітньої організації охорони здоров`я щодо визнання розповсюдження COVID-19 у країнах світу пандемією, з метою ліквідації наслідків медико-біологічної надзвичайної ситуації природного характеру державного рівня, забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення та відповідно до статті 14 та частини другої статті 78 Кодексу цивільного захисту України розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 № 338-р "Про переведення єдиної державної системи цивільного захисту у режим надзвичайної ситуації" установлено для єдиної державної системи цивільного захисту на всій території України режим надзвичайної ситуації до 24.04.2020.

Відповідно до статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, і з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" із змінами і доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 № 215 та від 25.03.2020 №239 постановлено (поміж-іншим), установити з 12.03.2020 до 24.04.2020 на усій території України карантин та заборонено, до 24.04.2020 роботу суб`єктів господарювання, яка передбачає приймання відвідувачів.

Разом з тим, 02.04.2020 Президент України підписав Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)". Закон опубліковано і він набрав законної сили.

Відповідно до п. 11 закону під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-2019), строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину.

Судом взято до уваги режим надзвичайної ситуації, спричинений коронавірусом SARS-CoV-2 (надзвичайною подією), неможливість здійснення господарської діяльності, що в свою чергу призводить до значних матеріальних втрат та заподіяння економічних збитків. З огляду на викладене, у даному випадку є наявність виняткових (особливих) і непереборних обставин, у зв`язку з якими істотно ускладнюється виконання судового рішення в строк до 24.04.2020.

З метою реального виконання рішення суду, беручи до уваги інтереси обох сторін та епідемічну ситуацію в Україні, вину відповідача у виникненні спору, суд вважає за доцільне в даному випадку застосувати приписи п.3 ч.4 ст.331 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого вирішуючи питання про відстрочення виконання судового рішення судом враховано надзвичайну подію, яка є в Україні та в світі та яка є підставою, що істотно ускладнює виконання рішення суду в строк до 24.04.2020.

Судом не приймаються до уваги посилання заявника (боржника) на скрутне матеріальне становище та неможливість отримати реквізитів стягувача, оскільки нею не долучено належних та допустимих доказів на підтвердження зазначених обставин.

Аналізуючи наведені вище норми права суд приходить до висновку, що в даному випадку наявні правові підстави для часткового задоволення заяви про відстрочення виконання рішення Господарського суду Волинської області від 26.02.2020 по справі № 903/602/19 до 24.04.2020, а в іншій частині - відхиленню через необгрунтованість.

Керуючись статтями 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ухвалив:

1. Заяву фізичної особи-підприємця Семери Вікторії Анатоліївни про відстрочення виконання рішення Господарського суду Волинської області від 26.02.2020 по справі № 903/602/19 за позовом фізичної особи-підприємця Семери Вікторії Анатоліївни до фізичної особи-підприємця Ільчук Наталії Миколаївни про стягнення 168471,60 грн. задовольнити частково.

2. Відстрочити виконання рішення Господарського суду Волинської області від 26.02.2020 по справі № 903/602/19 за позовом фізичної особи-підприємця Семери Вікторії Анатоліївни до фізичної особи-підприємця Ільчук Наталії Миколаївни про стягнення 168471,60 грн. щодо сплати фізичною особою-підприємцем Семерою Вікторією Анатоліївною 11814,62 (одинадцять тисяч вісімсот чотирнадцять гривень шістдесят дві копійки), а саме: 7125 грн. вартості витрат відповідача на професійну правничу допомогу адвоката у суді, 3789,14 грн. компенсації вартості витрат відповідача, понесених на купівлю проїзних квитків та 900,48 грн. витрат відповідача по сплаті судової експертизи на строк до 24.04.2020.

3. У відстроченні виконання рішення Господарського суду Волинської області від 26.02.2020 по справі № 903/602/19 за позовом фізичної особи-підприємця Семери Вікторії Анатоліївни до фізичної особи-підприємця Ільчук Наталії Миколаївни про стягнення 168471,60 грн. на строк з 25.04.2020 по 01.05.2020 відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги в строки та в порядку визначеному ст.253-259 ГПК України.

Суддя А. С. Вороняк