Рішення

від 13.04.2020 по справі 904/5274/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.04.2020м. ДніпроСправа № 904/5274/19

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Петренко І. В.

за участю секретаря судового засідання Сироти М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДНІПРОУПАКОВКА"

до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЮНІЛАЙФ.ПВ"

про стягнення 135832,97грн., з яких 116619,43грн. основної заборгованості; 17362,33грн. пені; 1734,59грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами; 116,62грн. інфляційних втрат (договір поставки №0106/2016 від 01.07.2016), з урахуванням заяви від 13.02.2020 за вих.№б/н

Представники:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

РУХ СПРАВИ У СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДНІПРОУПАКОВКА" (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЮНІЛАЙФ.ПВ" (далі - відповідач) в якій просить суд стягнути заборгованість за договором поставки №0106/2016 від 01.07.2016. Судові витрати по сплаті судового збору позивач просить суд покласти на відповідача.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/5274/19 визначено суддю Петренка Ігоря Васильовича, що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.11.2019.

14.11.2019 через відділ документального забезпечення від позивача до суду надійшла заява від 14.11.2019 за вих.№б/н про приєднання до матеріалів справи доказів додаткової сплати судового збору у розмірі 180,00грн., що підтверджується копією платіжного доручення №475 від 14.11.2019 на суму 180,00грн.

Ухвалою від 18.11.2019 позовну заяву залишено без руху.

20.11.2019 виявлені судом недоліки усунуто.

Ухвалою від 25.11.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження. Учасників процесу повідомлено, що розгляд справи буде здійснюватися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Сторін повідомлено, що процесуальні дії вчиняються протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Ухвалою від 24.01.2020 суд вирішив перейти від розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначити підготовче засідання по справі на 24.02.2020.

17.02.2020 через відділ документального забезпечення від позивача надійшла уточнена позовна заява від 13.02.2020 за вих.№б/н в якій просить суд стягнути 135832,97грн., з яких 116619,43грн. основної заборгованості; 17362,33грн. пені; 1734,59грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами; 116,62грн. інфляційних втрат (договір поставки №0106/2016 від 01.07.2016). Судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 4023,00грн. покласти на відповідача. Ухвалою від 24.02.2020 заяву від 13.02.2020 за вих.№б/н прийнято до розгляду.

24.02.2020 через відділ документального забезпечення від відповідача надійшло клопотання від 24.02.2020 за вих.№б/н про відкладення судового засідання, у зв`язку з участю представника в іншому судовому засіданні у Дніпропетровському окружному адміністративному суді. У підготовче судове засідання, яке відбулось 24.02.2020, повноважні представники сторін не з`явились. Ухвалою від 24.02.2020 клопотання відповідача про відкладення підготовчого судового засідання задоволено та відкладено підготовче судове засідання на 12.03.2020.

Ухвалою від 12.03.2020 підготовче провадження закрито; справу призначено до розгляду по суті; представників сторін проінформовано, що судове засідання відбудеться 13.04.2020.

07.04.2020 через відділ документального забезпечення від відповідача надійшло клопотання від 07.04.2020 за вих.№б/н у якому просить суд зупинити провадження у справі №904/5274/19 на період установленого карантину і про призначення справи на іншу дату просить суд повідомити додатково.

Короткий зміст.

Відповідач повідомляє суд, що не прибуде у судове засідання через обмежувальні заходи запровадженні Постановою Кабінету Міністрів України №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19".

Відповідач вказує, що Рада суддів України листом від 16.03.2020 роз`яснила громадянам можливість відкладення розгляду у справі у зв`язку із карантинними заходами.

Крім того, відповідач повідомив, що бажає брати участь у судовому засіданні та висловити свою позицію з приводу заявлених позовних вимог.

Розглянувши клопотання від 07.04.2020 за вих.№б/н та доводи на його обґрунтування, господарський суд дійшов таких висновків.

Правовою підставою для зупинення провадження у справі відповідач визначив статтю 42 Господарського процесуального кодексу України, якою врегульовано питання прав та обов`язків учасників справи, а не питання зупинення провадження у справі .

Питання зупинення провадження у справі врегульовано положеннями статей 227 (Обов`язок суду зупинити провадження у справі) та 228 (Право суду зупинити провадження у справі) Господарського процесуального кодексу України, проте оголошення пандемії не є підставою для зупинення провадження у справі, у зв`язку із чим клопотання відповідача у зазначеній частині задоволенню не підлягає.

Щодо призначення іншої дати судового засідання, господарський бере до уваги таке.

Провадження у справі №904/5274/19 відкрито - 25.11.2019.

Ухвалу від 25.11.2019 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі відповідач отримав 28.11.2019 , що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду 03.12.2019 (а.с.113 том 1).

Відповідачу в ухвалі від 25.11.2019 роз`яснено право на надання відзиву протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Отже, строк для подачі відзиву по 13.12.2019.

Станом на 24.01.2020 відзив на позов не надано.

Ухвалою від 24.01.2020 господарський суд вирішив перейти від розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалу від 24.01.2020 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі відповідач отримав 30.01.2020 , що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду 31.01.2020 (а.с.118 том 1).

Відповідачу в ухвалі від 24.01.2020 роз`яснено право на надання відзиву протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Отже, строк для подачі відзиву по 14.02.2020.

Господарський суд констатує, що строк для вчинення процесуальних дій, зокрема подачі відзиву, з 25.11.2019 по 13.04.2020, тобто майже 5 (п`ять) місяців, а отже достатній.

Станом на 13.04.2020 відзив на позов не надано.

Господарський суд роз`яснює, що окрім рекомендації Ради суддів України, яку викладено відповідачем, у листі від 16.03.2020 №9рс-186/20 існують такі рекомендації як:

- всі необхідні документи (позовні заяви, заяви, скарги, відзиви, пояснення, клопотання тощо) надавати Суду в електронному вигляді на електронну адресу Суду;

- рекомендує учасникам судових засідань подавати до суду заяви про розгляд справ у їхній відсутності за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків , пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Подання заяв по суті справи є правом учасників справи (частина 4 статті 161 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов та на участь у судовому засіданні не скористався , про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином за його місцезнаходженням згідно матеріалів справи та за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Таким чином, оцінюючи фактичні обставини справи та ситуацію щодо запровадження карантину, господарський суд визнає поважною неявку представника відповідача у судове засідання та відкладає розгляд справи по суті.

Господарський суд звертає увагу відповідача на положення статті 43 Господарського процесуального кодексу України, а саме учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Приймаючи рішення, господарський суд врахував рішення Вищої ради правосуддя від 26.03.2020 №880/0/15-20 Про доступ до правосуддя в умовах пандемії гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, а саме:

Згідно зі статтею 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Вказане дає підстави вважати, що здійснення правосуддя суддями у відкритих судових засіданнях за безпосередньою участю сторін процесу в умовах оголошеного Кабінетом Міністрів України режиму надзвичайної ситуації та карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, створює загрозу для життя та здоров`я суддів, учасників судових засідань, працівників апаратів судів.

Водночас згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Складовою принципу верховенства права є право на звернення до суду, що передбачено статтею 55 Конституції України та гарантовано статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (право на справедливий суд).

Крім того, статтею 64 Конституції України передбачено, що права і свободи людини та громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. У Конституції наголошується, що право на справедливий суд не може бути обмежене в умовах воєнного та надзвичайного стану.

Отже, право на справедливий суд також не може бути обмежено , проте, визначаючи справедливий баланс між правом особи на безпечне для життя і здоров`я довкілля та правом на справедливий суд, слід зазначити про пріоритет природного права особи на життя та безпечне довкілля, яке визнається таким усіма цивілізованими народами і націями та є загальним спадком європейської правової традиції, позитивний обов`язок щодо забезпечення якого на території України покладено на державу Україна. Так, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (стаття 1 Конституції України).

Отже, господарський суд визнає причини неявки представника відповідача до зали судового засідання поважними.

Проте, відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Забезпечуючи право на справедливий суд та визначаючи справедливий баланс між правом особи на безпечне життя і здоров`я та правом на справедливий суд, господарський суд визнав за справедливе прийняти рішення у справі за наявними матеріалами.

Судовий процес, враховуючи неявку представників сторін та на виконання статті 222 Господарського процесуального кодексу України, не фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції.

В судовому засіданні, яке відбулося 13.04.2020, здійснено розгляд справи по суті.

Завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат (стаття 194 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні, яке відбулося 13.04.2020 в порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України, складено вступну та резолютивну частину рішення.

АРГУМЕНТИ СТОРІН.

Короткий зміст позовної заяви та узагальнення її доводів.

Між сторонами укладено договір поставки №0106/2016 (далі - договір).

Позивач поставив відповідачу товар, що підтверджується:

1. Видатковою накладною №187 від 24.07.2019 та товарно-транспортною накладною №187 Р від 24.07.2019;

2. Видатковою накладною №195 від 08.08.2019 та товарно-транспортною накладною №195 Р від 08.08.2019;

3. Видатковою накладною №197 від 09.08.2019 та товарно-транспортною накладною №197 Р від 09.08.2019;

4. Видатковою накладною №202 від 14.08.2019 та товарно-транспортною накладною №202 Р від 14.08.2019;

5. Видатковою накладною №203 від 15.08.2019 та товарно-транспортною накладною №203 Р від 15.08.2019;

6. Видатковою накладною №204 від 21.08.2019 та товарно-транспортною накладною №204 Р від 21.08.2019;

7. Видатковою накладною №206 від 28.08.2019 та товарно-транспортною накладною №206 Р від 28.08.2019;

8. Видатковою накладною №207 від 29.08.2019 та товарно-транспортною накладною №207 Р від 29.08.2019;

9. Видатковою накладною №223 від 17.09.2019 та товарно-транспортною накладною №223 Р від 17.09.2019;

10. Видатковою накладною №230 від 25.09.2019 та товарно-транспортною накладною №230 Р від 25.09.2019;

11. Видатковою накладною №242 від 10.10.2019 та товарно-транспортною накладною №242 Р від 10.10.2019.

Відповідач частково оплатив отриманий товар, що підтверджується:

1. Платіжним дорученням №1257 від 02.09.2019;

2. Платіжним дорученням №994 від 10.09.2019;

3. Платіжним дорученням №45 від 10.09.2019;

4. Платіжним дорученням №1298 від 11.09.2019;

5. Платіжним дорученням №46 від 12.09.2019;

6. Платіжним дорученням №1307 від 12.09.2019;

7. Платіжним дорученням №1325 від 17.09.2019;

8. Платіжним дорученням №47 від 20.09.2019;

9. Платіжним дорученням №1357 від 24.09.2019;

10. Платіжним дорученням №1038 від 25.09.2019;

11. Платіжним дорученням №46 від 03.10.2019;

12. Платіжним дорученням №1091 від 04.10.2019;

13. Платіжним дорученням №1131 від 16.10.2019;

14. Платіжним дорученням №1411 від 17.10.2019;

15. Платіжним дорученням №1424 від 18.10.2019;

16. Платіжним дорученням №1437 від 22.10.2019;

17. Платіжним дорученням №1169 від 23.10.2019;

18. Платіжним дорученням №1170 від 23.10.2019;

19. Платіжним дорученням №1253 від 01.11.2019.

З метою добровільного врегулювання спору позивач звернувся до відповідача з претензією №1510/19 від 15.10.2019, яку направив Укрпоштою 16.10.2019 і яку відповідач отримав 31.10.2019, проте залишив без відповіді та задоволення.

Між сторонами підписано акт звіряння взаємних розрахунків за вересень 2019 року за яким заборгованість відповідача перед позивачем складає 211180,46грн.

На час звернення до суду, за твердженням позивача, заборгованість відповідача становить 116619,43грн.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань позивач нарахував відповідачу:

- пеню за загальний період прострочення з 01.09.2019 по 13.02.2020 на загальну суму 17362,33грн.;

- три проценти річних за загальний період прострочення з 01.09.2019 по 13.02.2020 на загальну суму 1734,59грн.;

- інфляційні втрати за загальний період прострочення з листопада 2019 року по січень 2020 року на загальну суму 116,62грн.

Щодо строку для подачі відзиву.

Ухвалу від 24.01.2020 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі відповідач отримав 30.01.2020 , що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду 31.01.2020.

Відповідачу в ухвалі від 24.01.2020 роз`яснено право на надання відзиву протягом 15 днів з дня вручення вказаної ухвали.

Отже, строк для подачі відзиву по 17.02.2020, з урахуванням вихідних та вимог частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України.

Станом на 12.03.2020 та станом на 13.04.2020 відзив на позов не надано.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків , пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Подання заяв по суті справи є правом учасників справи (частина 4 статті 161 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов та на участь у судовому засіданні не скористався , про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином за його місцезнаходженням згідно матеріалів справи та за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Доказами, відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відтак, предметом доказування у господарській справі є лише ті факти, які мають матеріально-правове значення, тобто факти без з`ясування яких не можна правильно вирішити справу по суті.

Отже, обставинами, які входять до предмету доказування у даній справі такі:

1. Обставини укладання договору.

2. Природа договору.

3. Факт поставки товару.

4. Строк оплати. Наявність часткової оплати. Існування заборгованості.

5. Правомірність нарахування пені.

6. Правомірність нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат.

1. Обставини укладання договору.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарське зобов`язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (частина 3 статті 180 Господарського кодексу України).

Між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДНІПРОУПАКОВКА" (далі - позивач, постачальник) та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЮНІЛАЙФ.ПВ" (далі - відповідач, покупець), (разом іменовані - сторони) укладено договір поставки №0106/2016 від 01.06.2016 (далі - договір).

Предметом договору визначено, що постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця гофротару (далі - товар), згідно накладних, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити його на умовах даного договору (пункт 1.1 договору).

Ціна договору складається із суми вартості всіх партій товару поставленого за умовами даного договору (пункт 5.3 договору).

Строк. Цей договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2016 (пункт 9.1 договору).

Відтак, сторонами погоджено істотні умови договору.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договір у встановленому порядку не оспорений, не визнаний недійсним.

Таким чином, укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

2. Природа договору.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (частина 1 статті 265 Господарського кодексу України).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно частини 6 статті 265 Господарського кодексу України та частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору поставки, є господарськими зобов`язаннями і згідно з приписами статті 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

3. Факт поставки товару.

Частиною 1 статті 656 Цивільного кодексу України визначено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Статтею 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу (стаття 663 Цивільного кодексу України).

На виконання умов укладеного між сторонами договору позивач передав відповідачу товар, що підтверджується:

1. Видатковою накладною №187 від 24.07.2019 на суму 57560,83грн. та товарно-транспортною накладною №187 Р від 24.07.2019;

2. Видатковою накладною №195 від 08.08.2019 на суму 8748,00грн. та товарно-транспортною накладною №195 Р від 08.08.2019;

3. Видатковою накладною №197 від 09.08.2019 на суму 13122,00грн. та товарно-транспортною накладною №197 Р від 09.08.2019;

4. Видатковою накладною №202 від 14.08.2019 на суму 13122грн. та товарно-транспортною накладною №202 Р від 14.08.2019;

5. Видатковою накладною №203 від 15.08.2019 на суму 50659,67грн. та товарно-транспортною накладною №203 Р від 15.08.2019;

6. Видатковою накладною №204 від 21.08.2019 на суму 46846,27грн. та товарно-транспортною накладною №204 Р від 21.08.2019;

7. Видатковою накладною №206 від 28.08.2019 на суму 14772,00грн. та товаро-транспортною накладною №206 Р від 28.08.2019;

8. Видатковою накладною №207 від 29.08.2019 на суму 58751,57грн. та товаро-транспортною накладною №207 Р від 29.08.2019;

9. Видатковою накладною №223 від 17.09.2019 на суму 54266,69грн. та товаро-транспортною накладною №223 Р від 17.09.2019;

10. Видатковою накладною №230 від 25.09.2019 на суму 46100,74грн. та товаро-транспортною накладною №230 Р від 25.09.2019;

11. Видатковою накладною №242 від 10.10.2019 на суму 45438,97грн. та товаро-транспортною накладною №242 Р від 10.10.2019.

Видаткові накладні підписані представниками обох сторін та скріплені відповідними печатками підприємств.

Доказів щодо наявності заперечень стосовно кількості або вартості поставленого позивачем товару матеріали справи не містять.

Отже, факт поставки товару визнається підтвердженим.

4. Строк оплати. Наявність часткової оплати. Існування заборгованості.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 6.1 договору визначено, що покупець здійснює оплату партії товару шляхом передплати у розмірі 50% за 3 (три) календарних дня до поставки товару та 50% протягом 14 календарних днів з дати поставки товару.

З урахуванням положень пункту 6.1 договору:

1. За видатковою накладною №187 від 24.07.2019 на суму 57560,83грн. строк оплати настав 07.08.2019.

2. За видатковою накладною №195 від 08.08.2019 на суму 8748,00грн. строк оплати настав 22.08.2019.

3. За видатковою накладною №197 від 09.08.2019 на суму 13122,00грн. строк оплати настав 23.08.2019.

4. За видатковою накладною №202 від 14.08.2019 на суму 13122грн. строк оплати настав 28.08.2019.

5. За видатковою накладною №203 від 15.08.2019 на суму 50659,67грн. строк оплати настав 29.08.2019.

6. За видатковою накладною №204 від 21.08.2019 на суму 46846,27грн. строк оплати настав 04.09.2019.

7. За видатковою накладною №206 від 28.08.2019 на суму 14772,00грн. строк оплати настав 11.09.2019.

8. За видатковою накладною №207 від 29.08.2019 на суму 58751,57грн. строк оплати настав 12.09.2019.

9. За видатковою накладною №223 від 17.09.2019 на суму 54266,69грн. строк оплати настав 01.10.2019.

10. За видатковою накладною №230 від 25.09.2019 на суму 46100,74грн. строк оплати настав 09.10.2019.

11. Видатковою накладною №242 від 10.10.2019 на суму 45438,97грн. строк оплати настав 24.10.2019.

Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним , і обов`язку постачальника за договором поставити товар відповідає обов`язок покупця оплатити його вартість.

Строк оплати є таким, що настав.

Відповідач оплатив отриманий товар на загальну суму 281000,00грн., що підтверджується:

1. Платіжним дорученням №1257 від 02.09.2019 на суму 20000,00грн.;

2. Платіжним дорученням №994 від 10.09.2019 на суму 10000,00грн.;

3. Платіжним дорученням №45 від 10.09.2019 на суму 10000,00грн.;

4. Платіжним дорученням №1298 від 11.09.2019 на суму 15000,00грн.;

5. Платіжним дорученням №46 від 12.09.2019 на суму 10000,00грн.;

6. Платіжним дорученням №1307 від 12.09.2019 на суму 5000,00грн.;

7. Платіжним дорученням №1325 від 17.09.2019 на суму 15000,00грн.;

8. Платіжним дорученням №47 від 20.09.2019 на суму 20000,00грн.;

9. Платіжним дорученням №1357 від 24.09.2019 на суму 20000,00грн.;

10. Платіжним дорученням №1038 від 25.09.2019 на суму 16000,00грн.;

11. Платіжним дорученням №46 від 03.10.2019 на суму 10000,00грн.;

12. Платіжним дорученням №1091 від 04.10.2019 на суму 20000,00грн.;

13. Платіжним дорученням №1131 від 16.10.2019 на суму 10000,00грн.;

14. Платіжним дорученням №1411 від 17.10.2019 на суму 10000,00грн.;

15. Платіжним дорученням №1424 від 18.10.2019 на суму 20000,00грн.;

16. Платіжним дорученням №1437 від 22.10.2019 на суму 10000,00грн.;

17. Платіжним дорученням №1169 від 23.10.2019 на суму 10000,00грн.;

18. Платіжним дорученням №1170 від 23.10.2019 на суму 40000,00грн.;

19. Платіжним дорученням №1253 від 01.11.2019 на суму 10000,00грн.

Доказів оплати товару в сумі 116619,43грн. відповідач не надав.

Доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, належними доказами не спростував.

Доказів повернення вказаного товару позивачу відповідачем не надано.

Отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 116619,43грн. є доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

5. Правомірність нарахування пені.

У відповідності до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Одним із наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені).

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» , розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 10.2 договору визначено, що у випадку несвоєчасної оплати за поставлений товар покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення оплати.

Щодо розрахунку пені.

Позивач нарахував пеню за загальний період прострочення з 01.09.2019 по 13.02.2020 на загальну суму 17362,33грн.

Відповідач контррозрахунку не надав; вимог не заперечив.

Господарський суд перевірив розрахунок пені та встановив, що останній містить такі помилки:

по-перше, умовами укладеного між сторонами договору не передбачено більший, ніж шість місяців період часу, за який нараховується пеня, так як умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції;

по-друге, сторонам не надано право на власний розсуд переносити шестимісячний строк для нарахування пені.

Відтак, здійснивши розрахунок пені, господарський суд визнав правомірним розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача у сумі 17177,85грн.

6. Правомірність нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо розрахунку трьох процентів річних.

Позивач нарахував три проценти річних за загальний період прострочення з 01.09.2019 по 13.02.2020 на загальну суму 1734,59грн.

Відповідач контррозрахунок трьох процентів річних не надав ; вимог не заперечив.

Господарський суд перевірив розрахунок трьох процентів річних та визнав його таким, що містить помилки, а вимогу такою, що підлягає задоволенню частково, а саме у розмірі 1727,83грн.

Щодо розрахунку інфляційних втрат.

Позивач нарахував інфляційні втрати за загальний період прострочення з листопада 2019 року по січень 2020 року на загальну суму 116,62грн.

Відповідач контррозрахунок інфляційних втрат не надав.

Господарський суд перевірив розрахунок інфляційних втрат та визнав вимогу такою, що підлягає задоволенню.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Як вбачається із матеріалів справи позивач за подачу позовної заяви сплатив судовий збір у загальному розмірі 4203,00грн., сплата якого підтверджена платіжним дорученням №469 від 12.11.2019 на суму 1921,00грн.; платіжним дорученням №475 від 14.11.2019 на суму 180,00грн. та платіжним дорученням №17 від 13.02.2020 на суму 2102,00грн.

Правильним розміром судового збору , відповідно до Закону України "Про судовий збір", з урахуванням заяви від 13.02.2020 за вих.№б/н, є 2037,49грн.

За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.

З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 2034,64грн., з урахуванням того, що 99,86% позовних вимог позивача судом задоволено.

Роз`яснення щодо можливості повернути судовий збір.

Крім того, господарський суд вважає за доцільне надати роз`яснення щодо повернення сплаченої суми судового збору за подання позовної заяви.

Відповідно до частини 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Стаття 7 Закону України від 08.07.2011 №3674-VІ "Про судовий збір", зі змінами до нього, містить вичерпний перелік пунктів, за якими повертається сплачена сума судового збору.

Так, відповідно до пункту 2 статті 7 цього Закону сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду зокрема в разі зменшення розміру позовних вимог.

Законом не передбачено граничного строку повернення сплаченої суми судового збору.

Керуючись статтями 2-5, 7-15, 18, 20, 24, 27, 73, 74, 76-80, 86, 91, 123, 129, 194-196, 200-201, 204-205, 218-220, 222, 232-233, 236-242, 253-254, 256-259, пунктом 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ.

Позовні вимоги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДНІПРОУПАКОВКА" (49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ВУЛИЦЯ МАТЛАХОВА, будинок 14; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 39817587) до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЮНІЛАЙФ.ПВ" (51400, Дніпропетровська обл., місто Павлоград, ВУЛ.ЧЕРВОНА, будинок 5; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 37252922) про стягнення 135832,97грн., з яких 116619,43грн. основної заборгованості; 17362,33грн. пені; 1734,59грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами; 116,62грн. інфляційних втрат (договір поставки №0106/2016 від 01.07.2016), з урахуванням заяви від 13.02.2020 за вих.№б/н задовольнити частково.

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЮНІЛАЙФ.ПВ" (51400, Дніпропетровська обл., місто Павлоград, ВУЛ.ЧЕРВОНА, будинок 5; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 37252922) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДНІПРОУПАКОВКА" (49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ВУЛИЦЯ МАТЛАХОВА, будинок 14; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 39817587) 116619,43грн. (сто шістнадцять тисяч шістсот дев`ятнадцять грн. 43 коп.) основної заборгованості; 17177,85грн. (сімнадцять тисяч сто сімдесят сім грн. 85 коп.) пені; 1727,83грн. (одна тисяча сімсот двадцять сім грн. 83 коп.) трьох процентів річних; 116,62грн. (сто шістнадцять грн. 62 коп.) інфляційних втрат; 2034,64грн. (дві тисячі тридцять чотири грн. 64 коп.) судового збору.

В решті позовних вимог , а саме в частині стягнення з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЮНІЛАЙФ.ПВ" (51400, Дніпропетровська обл., місто Павлоград, ВУЛ.ЧЕРВОНА, будинок 5; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 37252922) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДНІПРОУПАКОВКА" (49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ВУЛИЦЯ МАТЛАХОВА, будинок 14; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 39817587) 184,48грн. пені; 6,76грн. трьох процентів річних відмовити.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини 1,2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України).

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до пункту 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення буде складено протягом десяти днів з дня закінчення розгляду справи.

Дата підписання та складення повного судового рішення - 16.04.2020.

Суддя І.В. Петренко