Рішення

від 16.04.2020 по справі 916/445/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" квітня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/445/20

Господарський суд Одеської області у складі: судді Цісельського О.В.,

за участю секретаря судового засідання Бачур А.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу №916/445/20, -

за позовом: Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" (офіс 1016, вул. Євгена Сверстюка, буд. 23, м. Київ, 02002)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Бургер Манія" (вул. Генерала Бочатова, буд. 32, кв. 86, м. Одеса, 65111)

про стягнення 45 016,67 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

Приватна організація "Українська ліга авторських і суміжних прав" (далі - Позивач) 19.02.2020 звернулась до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бургер Манія" (надалі - Відповідач), в якому просить суд: прийняти позовну заяву та відкрити провадження у даній справі; справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження; стягнути з Відповідача на користь Позивача суму основного боргу, що складає 21 000,00 грн, втрати від інфляції в сумі 1 551,55 грн, 3% від простроченої суми, що складають 765,12 грн, штраф у розмірі 18 200,00 грн, суму дострокової сплати винагороди (Роялті) в сумі 3 500,00 грн, судові витрати та витрати на професійну правничу допомогу покласти на Відповідача.

В обґрунтування позову Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобов`язань за договором №КБР-85/08/17 від 11.08.2017.

Відзив на позов відповідач суду не надав, своїм правом на захист не скористався.

Позивач надав пояснення (вх.№6443/20 від 13.03.2020) про окремі питання, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Позивач надав заяву (вх.№6806/20 від 17.03.2020) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

2. Процесуальні питання, вирішені судом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.02.2020 позовна заява вх.№465/20 була передана на розгляд судді Цісельському О.В.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.02.2020 позовну заяву (вх.№465/20 від 19.02.2020) прийнято до розгляду, відкрито провадження по справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідачу запропоновано у відповідності до вимог ст. 165 ГПК України не пізніше 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справ, надати суду відзив на позов.

Згідно з ч.ч.5, 7 ст. 252 ГПК України ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.

Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Зі змісту ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, жодних заперечень проти позову не надав, з огляду на що суд вважає за можливе відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Між тим, як свідчать рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення за вх.№9955/20 від 02.03.2020, ухвалу суду від 17.02.2020 повернута до суду без вручення, з відміткою на довідці УКРПОШТИ «адресат відсутній» .

Відповідно до п. п. 1, 2 розділу ІІ Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958, встановлені наступні нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку): місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення. При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Згідно з п. 4 ч. 6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому відділенні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до ч.ч. 3, 7 ст.120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення, інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Відповідач не повідомляв суд про зміну місцезнаходження, копію ухвали від 17.02.2020, надсилалась судом за адресою, зазначеною Позивачем у позовній заяві (яка співпадає із відомостями, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань).

З огляду на викладене, враховуючи термін зберігання поштової кореспонденції відділенням поштового зв`язку та її повернення до суду із відміткою поштового відділення «адресат відсутній» , суд дійшов висновку, що відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України ухвала суду від 17.02.2020 вважаються врученими Відповідачу в день проставлення у поштовому відділенні штампу із відміткою «адресат відсутній» .

Отже, судом дотримані вимоги процесуального закону щодо належного та своєчасного повідомлення Відповідача про розгляд даної справи.

Згідно положень ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.

Приватна організація "Українська ліга авторських і суміжних прав" є організацією колективного управління, що підтверджується свідоцтвом про облік організації колективного управління №19/2011 від 24.01.2011р., яке видано Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України.

11.08.2017 між Приватною організацією "Українська ліга авторських і суміжних прав" (далі - ПО УЛАСП) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бургер Манія" (далі - Користувач) був укладений договір №КБР-85/08/17 (далі - Договір), у відповідності до преамбули якого УЛАСП є організацією, що має повноваження надавати дозвіл (невиключну ліцензію) на використання в комерційній діяльності музичних творів, а також здійснювати збір винагороди (роялті) за таке використання на підставі Свідоцтва про облік організації колективного управління майновими правами суб`єктів авторського права та суміжних прав №19/2011 від 24.01.2011р., виданого Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України.

Відповідно до п.3.1. договору Користувач здійснює використання в комерційній діяльності музичних творів шляхом їх публічного виконання, а УЛАСП надає Користувачу на умовах, визначених цим Договором, право (невиключну ліцензію) на публічне виконання Творів. Користувач, в свою чергу, зобов`язується виплатити Винагороду (Роялті) на поточний рахунок УЛАСП відповідно до умов цього Договору та Закону.

Користувач не має права передавати отримане за цим Договором право на використання Творів третім особам, крім тих, які здійснюють комерційну діяльність у приміщеннях закладів, що зазначені у відповідному додатку до Договору (п.3.2. договору).

Користувач зобов`язується перерахувати на поточний рахунок УЛАСП Винагороду (Роялті), узгоджену Сторонами у відповідних додатках до цього Договору. Відповідний загальний щомісячний платіж, що є складовою частиною Винагороди (Роялті) має перераховуватись не пізніше ніж за 5 днів до початку місяця, за який він здійснюється. Не зважаючи на дату укладення Договору, Користувач здійснює перший платіж за весь місяць (календарний період), в якому було укладено Договір. Перший платіж здійснюється не пізніше трьох календарних днів після підписання цього Договору. Розмір винагороди (Роялті) не залежить від кількості Творів, що використовуватимуться Користувачем під час дії договору та частоти їх використання (п.3.3 договору).

Згідно з п.3.6. договору якщо Користувач прострочить платіж стосовно одного місяця на строк більший ніж 4-ри місяці, то Користувач повинен сплатити УЛАСП штраф, який складає 100% розміру простроченого платежу. Крім цього в разі зазначеної прострочки УЛАСП набуває право на дострокове отримання винагороди (Роялті) за строк в повному обсязі.

Пунктом 6.1. договору встановлено, що цей Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 11.08.2018, а в частині невиконаних фінансових зобов`язань, фінансових санкцій та будь-яких інших зобов`язань - до їх повного виконання.

У випадку, якщо жодна із Сторін не повідомить письмово іншу Сторону про припинення дії Договору протягом місяця до настання зазначеної в п.6.1. дати, дія договору вважається подовженою на той самий строк і на тих же умовах, і так кожного разу коли протягом місяця до завершення строку дії Договору не буде належного повідомлення про припинення. Належним повідомленням про припинення зі сторони Користувача є лист з доданим до нього Актом припинення використання творів, що має бути підписаний уповноваженими представниками Сторін. Повідомлення про припинення дії цього Договору має бути надіслане засобами поштового зв`язку (цінним листом), при цьому належним доказом направлення повідомлення є чек відділу поштового зв`язку із зазначенням вказаних в цьому Договорі поштових реквізитів Сторони на адресу якої направлено листа, а також опис вкладення з відтиском (печаткою) поштового відділу, який посвідчує відправлення зазначеного вище повідомлення (п. 6.2 договору).

Відповідно до Додатку №2 до Договору загальна сума щомісячної винагороди з дня набуття чинності Договором складає 700,00грн.

Оскільки сторонами не надано суду жодного доказу наявності повідомлення будь-якої сторони про припинення дії Договору №КБР-85/08/17 від 11.08.2017, суд приходить до висновку, що Договір відповідно до приписів п.6.2. автоматично пролонгувався та станом на день прийняття рішення по справі є чинним.

Так, Відповідач за Договором №КБР-85/08/17 від 11.08.2017 повинен був здійснити платежі, за 31 місяці - 700,00 грн за кожен місяць.

Проте, за ствердженням Позивача Відповідачем сплачено лише за 1 місяць за використання наданих йому невиключних прав, сплативши всього 700,00 грн.

Тобто, Відповідач свої зобов`язання по повній та своєчасній оплаті публічного виконання оприлюднених музичних творів не здійснив належним чином, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість, яка станом на 27.01.2020 за розрахунком Позивача становить 21 000,00 грн основного боргу за період з вересня 2017 по лютий 2020.

Відповідно до п. 3.6 Договору Позивачем нараховано штраф розмір якого становить 18 200,00 грн., а сума дострокової сплати винагороди (Роялті) складає, 3 500,00 грн за період з березень 2020 по липень 2020.

Крім того, на підставі ст. 625 ЦК України Позивач нарахував Відповідачу суму 765,12 грн. - 3% річних, яка нарахована за період з 27.08.2017 по 27.01.2020 та 1 551,55 грн. інфляційних втрат за період вересень 2017 по лютий 2020.

Під час розгляду справи Відповідачем доказів погашення заборгованості суду не надано.

4. Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення.

Статтею 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" передбачено, що організація колективного управління (організація колективного управління майновими правами) це - організація, що управляє на колективній основі майновими правами суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав і не має на меті одержання прибутку.

Згідно з ст. 418 ЦК України право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об`єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об`єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до ст. 449 ЦК України об`єктами суміжних прав без виконання будь-яких формальностей щодо цих об`єктів та незалежно від їх призначення, змісту, цінності тощо, а також способу чи форми їх вираження є: а) виконання; б) фонограми; в) відеограми; г) програми (передачі) організацій мовлення.

Статтею 33 Закону України "Про авторське право і суміжні права" встановлено, що договори про передачу прав на використання творів укладаються у письмовій формі. В усній формі може укладатися договір про використання (опублікування) твору в періодичних виданнях (газетах, журналах тощо). Договір про передачу прав на використання творів вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов (строку дії договору, способу використання твору, території, на яку поширюється передаване право, розміру і порядку виплати авторської винагороди, а також інших умов, щодо яких за вимогою однієї із сторін повинно бути досягнено згоди). Авторська винагорода визначається у договорі у вигляді відсотків від доходу, отриманого від використання твору, або у вигляді фіксованої суми чи іншим чином. При цьому ставки авторської винагороди не можуть бути нижчими за мінімальні ставки, встановлені Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 43 Закону України "Про авторське право і суміжні права" допускається без згоди виробників фонограм (відеограм), фонограми (відеограми) яких опубліковані для використання з комерційною метою, і виконавців, виконання яких зафіксовані у цих фонограмах (відеограмах), але з виплатою винагороди, таке пряме чи опосередковане комерційне використання фонограм і відеограм та їх примірників: а) публічне виконання фонограми або її примірника чи публічну демонстрацію відеограми або її примірника; б) публічне сповіщення виконання, зафіксованого у фонограмі чи відеограмі та їх примірниках, в ефір; в) публічне сповіщення виконання, зафіксованого у фонограмі чи відеограмі та їх примірниках, по проводах (через кабель). Збирання винагороди за використання фонограм (відеограм), що зазначені у частині першій цієї статті, і контроль за їх правомірним використанням здійснюються визначеними Установою уповноваженими організаціями колективного управління. Зібрані кошти розподіляються між організаціями колективного управління, які є на обліку в Установі, на основі договорів, які уповноважені організації укладають з усіма організаціями колективного управління. Одержана від уповноваженої організації винагорода розподіляється відповідною організацією колективного управління у таких пропорціях: виконавцям - 50 відсотків, виробникам фонограм (відеограм) - 50 відсотків. Розмір винагороди за використання фонограм (відеограм), що зазначені у частині першій цієї статті, порядок та умови її виплати визначаються Кабінетом Міністрів України. Особи, які використовують фонограми, відеограми чи їх примірники, повинні надавати організаціям, зазначеним у частині другій цієї статті, точні відомості щодо їх використання, необхідні для збирання і розподілу винагороди.

Статтею 45 Закону України "Про авторське право і суміжні права" передбачено, що суб`єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами особисто, через свого повіреного або через організацію колективного управління.

Згідно з частиною четвертою статті 47 Закону України "Про авторське право і суміжні права" особи, які використовують твори, виконання, програми мовлення, примірники фонограм (відеограм), зобов`язані надавати організаціям колективного управління точний перелік використаних (усіх) творів, виконань, примірників фонограм (відеограм), програм мовлення разом з документально підтвердженими даними про одержані прибутки від їх використання та повинні виплачувати організаціям колективного управління винагороду в передбачений термін і в обумовленому розмірі.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 48 Закону України "Про авторське право і суміжні права" повноваження на колективне управління майновими правами передаються організаціям колективного управління авторами та іншими суб`єктами авторського права і (або) суміжних прав на основі договорів, укладених у письмовій формі; організації колективного управління можуть управляти на території України майновими правами іноземних суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав на основі договорів з аналогічними іноземними організаціями, в тому числі й про взаємне представництво інтересів.

За змістом пункту "в" частини сьомої статті 48 Закону України "Про авторське право і суміжні права" є можливість певного управління організацією колективного управління майновими правами й осіб, які не передали організації повноважень відповідно до частини третьої цієї статті.

Так, частинами п`ятою і шостою статті 48 Закону України "Про авторське право і суміжні права" встановлено, що:

- на основі одержаних повноважень організації колективного управління надають будь-яким особам шляхом укладання з ними договорів невиключні права на використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав;

- організація колективного управління має право вимагати від осіб, які використовують об`єкти авторського права і суміжних прав, надання їм документів, що містять точні відомості про використання зазначених об`єктів, необхідні для збирання і розподілу винагороди.

Згідно з приписами пункту "в" частини першої статті 49 Закону України "Про авторське право і суміжні права" до функцій організацій колективного управління належать збір, розподіл і виплата зібраної винагороди за використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав суб`єктам авторського права і (або) суміжних прав, правами яких вони управляють, а також іншим суб`єктам прав відповідно до цього Закону.

Відповідно до приписів частини другої цієї статті суб`єкти авторського права і (або) суміжних прав, які не передали організаціям колективного управління повноважень на управління своїми правами, в тому числі щодо збирання винагороди, мають право вимагати від організацій колективного управління, які таку винагороду за використання їхніх творів і об`єктів суміжних прав зібрали, виплати цієї винагороди, а також вимагати вилучення своїх творів і об`єктів суміжних прав із дозволів на використання, які надаються організаціями колективного управління шляхом укладання договорів з особами, які використовують ці об`єкти.

До того ж, в пункті 49.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. №12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних із захистом прав інтелектуальної власності" зазначено, що надавши організаціям колективного управління можливість дозволяти використання об`єктів авторського права, які й не перебувають в їх управлінні (але не вилучені з нього в установленому порядку), законодавець врахував специфіку діяльності суб`єктів господарювання, які здійснюють постійне використання великої кількості різноманітних об`єктів авторського права, завчасне визначення переліку яких (із встановленням правовласників та одержанням необхідного дозволу від кожного з них) є надмірно складним або взагалі неможливим (телерадіоорганізації; особи, що здійснюють ретрансляцію телерадіопрограм; власники закладів, де відбувається публічне виконання творів, тощо).

Такий підхід водночас забезпечує дотримання прав суб`єктів авторського права (як щодо дозволу на використання творів, так і стосовно отримання винагороди) та дозволяє суб`єктам господарювання здійснювати використання необмеженого переліку творів (зокрема, музичних) без порушення майнових авторських прав, уклавши відповідний договір з однією організацією колективного управління.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частинами 1 і 7 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; а одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається крім випадків, передбачених законом.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов`язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

На підставі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно абз.5, 6 п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

В силу ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов`язку в натурі, стягнення збитків та застосування штрафних санкцій.

5. Висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Частиною 1 ст. 76 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Отже, належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини.

Належність доказів - це міра, що визначає залучення до процесу в конкретній справі тільки потрібних і достатніх доказів. Під належністю доказу розуміється наявність об`єктивного зв`язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об`єктом судового пізнання.

У той же час, ч. 1 ст. 77 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Так, допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи заборона використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.02.2019 р. у справі № 909/327/18).

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що Позивач як організація колективного управління майновими правами був наділений правом та необхідними повноваженнями на укладення спірного Договору, за умовами якого ТОВ "Бургер Манія" набуло право на використання в комерційній діяльності музичних творів, в тому числі, усіх необхідних майнових прав для їх використання. При цьому, суд зазначає, що умовами Договору №КБР-85/08/17 від 11.08.2017 не визначено будь-яких обмежень щодо загального переліку або окремих об`єктів використання (музичних творів, фонограм, відеограм та зафіксованих у них виконань), в той час як в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які підтверджують вилучення із управління ПО "Українська ліга авторських і суміжних прав" окремих творів.

Перевіривши розрахунок позивача інфляційних втрат, судом встановлено, що розрахунки здійснені не вірно, тому судом за допомогою системи "Ліга-Закон" здійснено власний розрахунок, згідно якого інфляційні втрати склали 1 451,87 грн.

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу із врахуванням індексу інфляції 27.08.2017 - 27.01.2020 700 1.204 142.81 842.81 26.09.2017 - 27.01.2020 700 1.180 126.28 826.28 27.10.2017 - 27.01.2020 700 1.166 116.48 816.48 26.11.2017 - 27.01.2020 700 1.156 109.20 809.20 27.12.2017 - 27.01.2020 700 1.145 101.19 801.19 27.01.2018 - 27.01.2020 700 1.128 89.35 789.35 24.02.2018 - 27.01.2020 700 1.118 82.31 782.31 27.03.2018 - 27.01.2020 700 1.105 73.80 773.80 26.04.2018 - 27.01.2020 700 1.097 67.66 767.66 27.05.2018 - 27.01.2020 700 1.097 67.66 767.66 26.06.2018 - 27.01.2020 700 1.097 67.66 767.66 27.07.2018 - 27.01.2020 700 1.104 73.07 773.07 27.08.2018 - 27.01.2020 700 1.104 73.07 773.07 26.09.2018 - 27.01.2020 700 1.084 58.65 758.65 27.10.2018 - 27.01.2020 700 1.066 45.97 745.97 26.11.2018 - 27.01.2020 700 1.051 35.67 735.67 27.12.2018 - 27.01.2020 700 1.043 29.83 729.83 27.01.2019 - 27.01.2020 700 1.032 22.61 722.61 24.02.2019 - 27.01.2020 700 1.027 19.01 719.01 27.03.2019 - 27.01.2020 700 1.018 12.60 712.60 26.04.2019 - 27.01.2020 700 1.008 5.54 705.54 27.05.2019 - 27.01.2020 700 1.001 0.64 700.64 26.06.2019 - 27.01.2020 700 1.006 4.16 704.16 27.07.2019 - 27.01.2020 700 1.012 8.41 708.41 27.08.2019 - 27.01.2020 700 1.015 10.54 710.54 26.09.2019 - 27.01.2020 700 1.008 5.60 705.60 27.10.2019 - 27.01.2020 700 1.001 0.70 700.70 26.11.2019 - 27.01.2020 700 1.000 0.00 700.00 27.12.2019 - 27.01.2020 700 1.002 1.40 701.40 27.01.2020 - 27.01.2020 700 1.000 0.00 700.00 З врахуванням того, що Позивачем заявлена до стягнення більша сума інфляційних втрат, ніж та що встановлена судом, задоволенню підлягає сума інфляційних втрат розрахована судом у розмірі 1 451,87 грн.

Перевіривши розрахунок 3% та штрафу та Роялті, суд встановив, що позовні вимоги в цій частині відповідають вимогам чинного законодавства, їх розрахунок здійснений позивачем належним чином, у зв`язку з чим підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Враховуючи наведені норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у зв`язку із допущеними Позивачем помилками при розрахунку інфляційних втрат, тобто слід стягнути на користь Позивача з Відповідача 21 000,00 грн - основного боргу; 1 451,87 грн - інфляційних втрат; 765,12 грн - 3% річних, 18 200,00 грн штрафу та 3 500,00 грн Роялті.

Розподіл судових витрат.

Позивач у позові та заяві просив також покласти на Відповідача судові витрати понесені ним у даній справі, до яких включає витрати на оплату судового збору у сумі 2102,00 грн та 6000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

За ч.1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 3 ст. 124 ГПК України попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Суд встановив, що при подачі позову Позивачем сплачено 2102,00 грн судового збору за платіжним дорученням №654 від 12.02.2020. Факт надходження даного судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджено довідкою фінансово-економічного відділу Господарського суду Одеської області від 19.02.2020, який підлягає відшкодуванню платнику внаслідок часткового задоволення його вимог за рахунок відповідача в сумі 2097,35грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

В ч. 3 ст. 126 ГПК України вказано, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

В підтвердження факту понесення позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката суду надані такі докази:

- договір №8.201-А від 31.01.2020 про надання адвокатських послуг, укладений між Позивачем (клієнтом) та адвокатським об`єднанням "Інтелкрафтс", за умовами якого клієнт замовляє надання юридичних послуг (адвокатської допомоги) по захисту прав і законних інтересів у судах всіх рівнів, підготовку та подачу необхідних документів;

- наказ адвокатського об`єднанням "Інтелкрафтс" від 31.01.2020 № 8.201 про здійснення судового представництва адвокатом Хлєбнікову С.Г., Сербуль О.Ю.;

- свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю від 11.12.2017, від 28.02.2008;

- довіреність Позивача від 31.01.2020 на представництво його інтересів адвокатами Хлєбніковим С. Г. та Сербуль О. Ю.;

- акт приймання-передачі наданих послуг з професійної правничої допомоги, яка підлягає сплаті Клієнтом.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі « East/West Alliance Limited» проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Наразі з наданого Позивачем акту приймання-передачі наданих послуг з професійної правничої допомоги, яка підлягає сплаті Клієнтом від 31.01.2020 відповідно до договору №8.201-А від 30.01.2020 про надання адвокатських послуг, що містить детальний опис виконаних адвокатським об`єднанням, вбачається, що останнім проведено наступні роботи:

- вивчення та аналіз положень Договору №КБР-85/08/17 - вартість яких становить 200,00грн.;

- надання консультацій Клієнту щодо порядку стягнення заборгованості, участі у нарадах клієнта з питань збирання доказів виконання Договору №КБР-85/08/17 - вартість яких становить 300,00грн.;

- складання тексту позовної заяви - вартість яких становить 3 000,00грн.;

- роздруківка, посвідчення копій документів - вартість яких становить 750,00грн.;

- надання консультацій Клієнту з приводу відкриття провадження у справі, порядку і строків судового розгляду, роз`яснення Клієнту змісту ухвал суду - вартість яких становить 750,00грн.;

- підготовка процесуальних документів - вартість яких становить 1000,00грн.

Всього проведена робота загалом - вартістю 6 000,00грн.

Так, щодо проведення робіт із роздруківки та посвідчення копій документів, суд зазначає наступне.

Так, згідно п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 5.07.2012 договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

У п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» установлено:

представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності щодо надання правової інформації, консультацій та роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 закону №5076-VI).

Положення ч. 1 ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачають, що видами адвокатської діяльності є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні; представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Отже, робота щодо роздруківки та посвідчення копій документів не можуть бути віднесені до жодного з видів правничої допомоги, які передбачені в ст.ст.1, 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» . Відтак, витрати на здійснення вказаних робіт не можуть бути відшкодовані як витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідний висновок щодо видів правничої допомоги наведено в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 04.11.2019 р. у справі № 9901/264/19.

Між тим, судом враховано те, що між Адвокатським об`єднанням та Клієнтом в Акті від 31.01.2020 погоджено, що сплата за всю проведену роботу здійснюється протягом 10 днів з моменту набрання рішенням Господарського суду Одеської області (справа №916/445/20) законної сили.

Таким чином, враховуючи практику Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у справі №922/445/19 щодо можливості стягнення витрат на професійну правничу допомогу незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною, чи тільки має бути сплачено, суд доходить до висновку про те, що Позивачем документально підтверджено обсяг наданих послуг і виконаних робіт та їх вартість, а також враховуючи, що витрати на роздруківку та посвідчення копій документів не можуть бути віднесені до жодного з видів правничої допомоги, стягненню з ТОВ "Бургер Манія" на користь ПО "Українська ліга авторських і суміжних прав" підлягають витрати на правову допомогу у розмірі 5 250,00грн.

Керуючись ст. 13, 76, 86, 129, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов - задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бургер Манія" (вул. Генерала Бочатова, буд. 32, кв. 86, м. Одеса, 65111, код ЄДРПОУ 35641806) на користь Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" (офіс 1016, буд. 23, вул. Євгена Сверстюка, м. Київ, 02002, код ЄДРПОУ 37396233) суму основного боргу, що складає 21 000 (двадцять одна тисяча) грн. 00 коп., інфляційні в сумі 1 451 (одна тисяча чотириста п`ятдесят одна) грн. 87 коп., 3% річних в сумі 765 (сімсот шістдесят п`ять) грн. 12 коп., штраф у сумі 18 200 (вісімнадцять тисяч двісті) грн. 00 коп., достроковому винагороду (Роялті) в сумі 3 500 (три тисячі п`ятсот) грн. 00 коп., судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2 097 (дві тисячі дев`яносто сім) грн. 35 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 250 (п`ять тисяч двісті п`ятдесят) грн. 00 коп.

3.В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.241 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України.

Повний текст рішення складено 16 квітня 2020 р.

Суддя О.В. Цісельський