Постанова

від 14.04.2020 по справі 910/4995/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/4995/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Львова Б.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Хахуди О.В.,

представників учасників справи:

позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Софа ЛТД" - не з`яв.,

відповідача - акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" - Гелеверя Р.В.,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Біото" - не з`яв.,

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Софа ЛТД" (далі - Товариство)

на рішення господарського суду міста Києва від 30.10.2019 (суддя Приходько І.В.) та

постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.01.2020 (головуючий суддя - Євсіков О.О., судді Агрикова О.В. і Чорногуз М.Г.)

зі справи № 910/4995/19

за позовом Товариства

до акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (далі - Банк)

про розірвання договору поруки від 25.10.2016 № 4Б15111И/П,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальністю "Біото" (далі - ТОВ "Біото").

РУХ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Позов було подано про розірвання з 03.11.2016 договору поруки від 25.10.2016 №4Б15111И/П (далі - Договір поруки).

2. Позов мотивовано невиконанням відповідачем своїх обов`язків за Договором поруки щодо передачі позивачу документів, які підтверджують обов`язки боржника за кредитним договором, внаслідок чого позивач був позбавлений можливості використовувати необхідні документи для стягнення грошових коштів з боржника, що призвело до суттєвого погіршення його фінансово-майнового стану, є істотним порушенням Договору поруки та підставою для розірвання цього договору.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3. Рішенням господарського суду міста Києва від 30.10.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.01.2020, у позові відмовлено.

4. Рішення та постанову мотивовано відсутністю правових підстав для задоволення позову, оскільки: позивач не навів жодного обґрунтування з приводу того, в чому саме полягає завдана йому шкода, який її розмір, який причинно-наслідковий зв`язок існує між такою шкодою та порушеннями умов договору поруки, або того, яким саме чином позивач зазнав такої шкоди з огляду на відсутність з його боку будь-яких спроб отримати очікуване ним за договором; позивач жодним чином не обґрунтував та відповідно не довів належними та допустимими засобами доказування наявність чотирьох умов, визначених частиною другою статті 652 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за істотної зміни обставин; Товариство просило розірвати спірний Договір поруки з 03.11.2016, проте не обґрунтувало можливості розірвання договору з дати, що передує зверненню з даним позовом до суду, прийняття рішення у даній справі та набрання ним законної сили.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. У касаційній скарзі до Верховного Суду Товариство, посилаючись на те, що у прийнятті оскаржуваних судових рішень місцевий і апеляційний господарські суди неповно з`ясували обставини, що мають значення для справи, неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права, просить скасувати відповідні судові рішення і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов Товариства та розірвати з 03.11.2016 Договір поруки, укладений 25.10.2016 Банком і Товариством.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. Місцевим і апеляційним господарськими судами:

- неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи;

- не враховано положення пункту 10 Договору поруки, частини першої статті 517, частини першої статті 556, пункту 1 частини першої статті 611 ЦК України, суди порушили статтю 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України) і тим самим позбавили позивача процесуальних прав, передбачених частиною першою статті 2, частиною першою статті 46 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України);

- не враховано те, що позивачем належними та допустимими доказами доведено, що

непередання відповідачем кредитного договору від 16.12.2015 № 4Б15111И та інших документів є істотним порушенням, внаслідок якого Товариство позбавлене того, на що воно розраховувало при його укладенні: можливості вимагати від третьої особи повернення (сплати) коштів, які сплачені позивачем за Договором поруки;

- не застосовано статтю 517 ЦК України (у частині встановлення обов`язку первісного кредитора передати поручителю документи, що засвідчують право, яке передається);

- на порушення вимог статті 236 ГПК України не досліджено повно і всебічно обставини справи, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог і заперечень;

- неповно досліджено документи у справі, неправильно визначено характер спірних правовідносин, не застосовано закон, який підлягав застосуванню, зокрема пункти 5, 6 частини першої статті 3, пункт 1 частини першої статті 611, статтю 638, частину другу статті 651 ЦК України, статті 180, 188 ГК України, в зв`язку з чим прийнято помилкове рішення, яке підлягає скасуванню;

- знехтувано приписами процесуального законодавства, що призвело до порушення процесуальних прав Позивача на повний, всебічний та об`єктивний розгляд справи.

Доводи інших учасників справи

7. Відзиви на касаційну скаргу не надходили.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

8. 25.10.2016 Товариством (позичальник) та публічним акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" (правонаступником якого є Банк) укладено кредитний договір № 4С16102, за умовами якого Банк зобов`язався надати позичальнику кредит у формі відновлювальної кредитної лінії з лімітом 4 350 000 000 грн. з метою фінансування поточної діяльності Товариства в обмін на зобов`язання позичальника щодо повернення кредиту, сплати відсотків, винагороди, у визначених цим договором розмірах та терміни.

9. 25.10.2016 Товариством (поручитель) та публічним акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" (далі - кредитор) 25.10.2016 укладено договір поруки №4Б15111И/П (далі - Договір поруки), відповідно до умов якого:

- предметом цього договору є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ТОВ "Біото" своїх зобов`язань за кредитним договором від 16.12.2015 №4Б15111И (далі - Кредитний договір) , а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни відповідно до кредитного договору (пункт 1 договору);

- поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов`язку боржника за Кредитним договором з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до Кредитного договору (пункт 2);

- у випадку невиконання боржником зобов`язань за Кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники у сумі заборгованості за кредитом та у сумі відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни відповідно до Кредитного договору (пункт 4);

- у випадку невиконання боржником пункту 1 Договору поруки кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням порушеного зобов`язання (пункт 5);

- поручитель зобов`язаний виконати обов`язок, зазначений в письмовій вимозі кредитора, впродовж 5 календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної в пункті 5 Договору поруки (пункт 6);

- до поручителя, що виконав обов`язки боржника за Кредитним договором, переходять всі права кредитора за Кредитним договором і договору(ам) застави (іпотеки), укладеним в цілях забезпечення виконання зобов`язань боржника перед кредитором за Кредитним договором у частині виконаного зобов`язання (пункт 8);

- кредитор зобов`язаний у випадку виконання поручителем обов`язку боржника за Кредитним договором передати поручителю впродовж 5 (п`яти) робочих днів з моменту виконання обов`язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов`язки боржника за Кредитним договором (пункт 10);

- цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками і діє до повного виконання зобов`язань за цим договором (пункт 11).

10. За твердженням Товариства, воно виконало зобов`язання ТОВ "Біото" за Кредитним договором перед публічним акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк", а саме повернуло кредит та сплатило відсотки за користування кредитом у розмірі 441 941 818,11 грн.

11. Також позивач зазначив, що на аналогічних умовах 25.10.2016 сторони уклали договори поруки №4Т14209И/П, №4Ф15102И/П, №4А15116И/П, №4К14363И/П, №4М14367И/П, №4С13268И/П, №4О15080И/П, №4Т12029И/П, №4В13010И/П та №4Я13815И/П, за якими позивач також виконав зобов`язання з повернення кредиту та сплати відсотків за його користування на загальну суму 3 863 117 495,94 грн.

12. Позивач вказує, що хоча в тексті договору і не міститься посилань на взаємопов`язаність кредитного договору від 25.10.2016 № 4С16102 та вказаних договорів поруки, однак це підтверджується тим, що розділ 2 названого кредитного договору встановлює зобов`язання Банку надати кредит у розмірі 4 350 000 000 грн. шляхом перерахування кредитних коштів на підставі розрахункових документів Товариству. Тобто отримання кредиту передбачає поступове поповнення рахунку позичальника грошовими коштами.

13. На думку позивача, відкриття Банком кредитної лінії та поповнення одним платежем всієї суми у розмірі 4 305 119 314,05 грн. свідчить про обізнаність відповідача про подальше використання позивачем грошових коштів, а саме на сплату за договорами поруки, які укладені Товариством та Банком, загальна сума за якими складає 4 305 119 314,05 грн.

14. На переконання позивача, істотною умовою зазначених договорів та обставиною, яка передувала їх укладенню, є надання Товариству відомостей щодо існування в Банку сукупних залогових прав, які забезпечують права вимоги за кредитним зобов`язанням ТОВ "Біото" у розмірі, що суттєво перевищує розмір заборгованості за кредитом, а саме угоди про наявні майнові права на отримання товару на загальну суму 1 935 166 000 грн. Позивач зазначає, що загальна сума забезпечення виконання зобов`язань за всіма договорами поруки становила 12 261 126 000 грн. Суттєвою умовою, що передувала укладенню договорів поруки з боку Товариства, стало надання відомостей про існування договорів застави з боку третіх осіб, які надали як засіб щодо виконання низкою юридичних осіб за укладеними договорами поруки №4А15116И/П, №4Б15111И/П, №4Ф15102И/П, №4К14363И/П, №4М14367И/П, №4015080И/П, №4С13268И/П, №4Т14209И/П, №4Т12029И/П, №4В13010И/П та №4Я13815И/П від 25.10.2016 своїх зобов`язань за кредитними договорами шляхом надання в заставу корпоративних прав на загальну суму 4 040 457 013 грн., а також надання позивачу відомостей щодо багатократного забезпечення виконання боржниками своїх зобов`язань, а саме: за загальної суми зобов`язань у розмірі 4 305 119 314,05 грн. загальна сума забезпечення зобов`язань складала 16 301 583 013 грн.

15. Суттєвість положення договорів поруки, за твердженням позивача, полягає саме в тому, що до Товариства мають перейти всі права, а для переходу саме всіх прав мають бути надані відповідачем позивачу належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов`язки боржника за кредитним договором, які до теперішнього часу не надані. Тому Банк повинен був передати Товариству до 03.11.2016 належним чином завірені копії документів, що підтверджують обов`язки боржника за Кредитним договором, однак такі документи передані не були.

16. Невиконання Банком свого зобов`язання за Договором поруки щодо передачі прав вимог до боржників не дало змоги використовувати ці права як можливе забезпечення, в тому числі й зобов`язань самого позивача, та призвело до суттєвого погіршення його фінансово-майнового стану, тобто до спричинення відповідачем суттєвої шкоди позивачу. Наведені обставини, які, на думку позивача, свідчать про істотне порушення відповідачем умов оскаржуваного договору та підтверджують завдання позивачу суттєвої шкоди, стали підставою для звернення останнього до суду з позовом у цій справі.

17. Судами попередніх інстанцій також встановлено, що разом із позовною заявою позивач надав платіжне доручення від 26.10.2016 № 358, з якого вбачається сплата коштів згідно з Договором поруки на суму 441 941 818,11 грн. Проте матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що 26.10.2016 заборгованість ТОВ "Біото" перед Банком за Кредитним договором становила саме 441 941 818,11 грн.

18. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з такого:

- позивачем не доведено виконання зобов`язання боржника за Кредитним договором у повному обсязі, оскільки відсутні належні та допустимі докази на підтвердження дійсного розміру заборгованості за Кредитним договором та того, що за рахунок коштів у розмірі 441 941 818,11 грн. було в повному обсязі погашено заборгованість боржника - ТОВ "Біото" за Кредитним договором. Крім того, позивачем документально не підтверджено, яким чином ним визначено, що саме така сума має бути сплачена за боржника;

- зі змісту Договору поруки неможливо встановити суму заборгованості за Кредитним договором. При цьому матеріалами справи не підтверджується, що Банк направляв поручителю будь-яку письмову вимогу на погашення заборгованості боржника на виконання пункту 5 Договору поруки;

- позивач не підтвердив належними засобами доказування те, що порушення Договору поруки, які, за твердженням позивача, були допущені відповідачем, якимось чином позбавили Товариство права на отримання від боржника коштів відповідно до виконаного позивачем за Договором поруки зобов`язання боржника;

- перехід до поручителя прав кредитора у зобов`язанні після виконання ним обов`язку боржника відбувається в силу прямої вказівки в законі, будь-яких інших дій для переходу такого права вчиняти не потрібно. При цьому слід мати на увазі, що обсяг прав кредитора, які переходять до поручителя у такому випадку, повинен відповідати обсягу задоволених ним вимог кредитора за основним зобов`язанням;

- жодних документальних доказів звернення позивача до відповідача з пропозицією про розірвання договору поруки надано не було;

- позивач не навів жодного обґрунтування з приводу того, в чому саме полягає завдана йому шкода, який її розмір, який причинно-наслідковий зв`язок існує між такою шкодою та порушеннями умов договору поруки, або того, яким саме чином позивач зазнав такої шкоди з огляду на відсутність з його боку будь-яких спроб фактично отримати очікуване ним за договором;

- закон пов`язує можливість розірвання договору не лише з наявністю самого факту істотної зміни обставин , а й з наявністю чотирьох умов, визначених частиною другою статті 652 ЦК України , за істотної зміни обставин. Проте позивач жодним чином не обґрунтував та, відповідно, не довів належними та допустимими засобами доказування наявність чотирьох умов, визначених частиною другою статті 652 ЦК України , за істотної зміни обставин;

- Товариство просило розірвати Договір поруки з 03.11.2016. Проте позивачем у встановленому законом порядку не було обґрунтовано можливості розірвання договору з дати, що передує зверненню з даним позовом до суду, прийняття рішення у даній справі та набрання ним законної сили.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА

19. Стаття 653 ЦК України:

- у разі розірвання договору зобов`язання припиняються (частина друга);

- у разі розірвання договору зобов`язання припиняється з моменту досягнення домовленості про розірвання договору. Якщо договір розривається у судовому порядку, зобов`язання припиняється з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили (частина третя);

- сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом (частина четверта).

20. Стаття 188 ГК України:

- сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором (частина друга);

- сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду (частина третя);

- у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду (частина четверта);

- якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду (частина п`ята).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

21. Позивач у розгляді даної справи послідовно наполягав, у тому числі в касаційній скарзі, на розірванні Договору поруки, укладеного 25.10.2016, саме з 03.11.2016 (дати, до якої, за доводами позивача, Банк мав передати Товариству належним чином засвідчені копії документів, що підтверджують обов`язки боржника за Кредитним договором).

Задоволення зазначеної вимоги у будь-якому разі не є можливим з огляду на наведені положення частини третьої статті 653 ЦК України і частини п`ятої статті 188 ГК України, які пов`язують розірвання договору в судовому порядку і припинення зобов`язань за ним саме з моментом набрання законної сили відповідним рішенням суду.

22. Наведене було достатнім для відмови в позові безвідносно до інших обставин справи.

Касаційний господарський суд, зі свого боку, зазначає про неефективність обраного позивачем способу захисту своїх прав: якби Договір поруки було розірвано, Товариство не мало б можливості ні повернути сплачені ним Банку кошти (в силу наведеного положення частини четвертої статті 653 ЦК України), ні вимагати у Банку надіслання відповідних документів (оскільки таке зобов`язання Банку за Договором поруки припинилося б з розірванням цього договору), а, відповідно, не могло б і вимагати сплати йому (Товариству) коштів боржником - ТОВ "Біото".

23. Доводи касаційної скарги не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваних судових рішень з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини даної справи та доводи, наведені в абзаці другому пункту 21 даної постанови. Крім того, такі доводи стосуються з`ясування обставин, вже встановлених судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі і спростовуються наведеним у даній постанові та зводяться до невірного тлумачення скаржником норм права. Водночас касаційна інстанція згідно з частиною другою статті 300 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

24. Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

25. Звертаючись з касаційною скаргою, позивач не спростував наведених висновків судів попередніх інстанцій та не довів такого неправильного застосування ними норм матеріального і процесуального права, яке тягло б за собою наслідки у вигляді скасування прийнятих судових рішень.

26 . За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу Товариства залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення і постанову попередніх судових інстанцій - без змін за відсутності передбачених процесуальним законом підстав для їх скасування.

Судові витрати

27. Понесені позивачем у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на позивача, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Софа ЛТД" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 30.10.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.01.2020 у справі № 910/4995/19 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов