Постанова

від 16.04.2020 по справі 807/1223/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 квітня 2020 року

Київ

справа №807/1223/17

адміністративне провадження №К/9901/52792/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді -доповідача Білак М.В.,

суддів: Губської О.А., Калашнікової О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу

за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Закарпатській області

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 8 травня 2018 року (головуючий суддя - Качмар В.Я., судді: Гінда О.М., Ніколін В.В.)

у справі №807/1223/17

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області

про визнання наказів протиправними та зобов`язання вчинити дії.

I. РУХ СПРАВИ

1. У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ від 5 вересня 2017 року №1493 в частині накладення дисциплінарного стягнення;

- визнати протиправним та скасувати наказ від 15 вересня 2017 року №187 о/с в частині звільнення зі служби в поліції;

- поновити на посаді старшого слідчого слідчого відділення Виноградівського відділення поліції Берегівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області;

- зобов`язати виплатити грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.

2. В обґрунтування позовних вимог зазначав, що притягнення до дисциплінарної відповідальності за вчинення кримінально караного діяння без наявності судового рішення про доведення вини, є незаконним. Відповідачем порушено вимоги статті 17 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, упереджено, необ`єктивно та з порушенням принципу рівності притягнуто його до дисциплінарної відповідальності.

3. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 січня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

4. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 8 травня 2018 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове про задоволення позову.

5. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду апеляційної інстанції відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

6. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач з 9 грудня 2016 року призначений на посаду старшого слідчого слідчого відділення Виноградівського відділення поліції Берегівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області.

7. Наказом начальника Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 19 серпня 2017 року №1426 призначено службове розслідування за фактом того, що 17 серпня 2017 року Закарпатським управлінням ДВБ Національної поліції України у рамках кримінального провадження №42017070000000301, відкритого прокуратурою Закарпатської області за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 307, частиною другою статті 317 та частиною третьою статті 368 КК України, затримано старшого слідчого слідчого відділення Виноградівського відділення поліції Берегівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області ОСОБА_1

8. 4 вересня 2017 року затверджено висновок за результатами службового розслідування за фактом отримання неправомірної винагороди окремими працівниками Виноградівського відділення поліції Берегівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області.

9. Даним висновком встановлено, що 17 серпня 2017 року працівниками Закарпатського управління ДВБ Національної поліції України спільно з працівниками УСБУ в Закарпатській області та прокуратури Закарпатської області викрито протиправну діяльність групи осіб, які займалися на території Закарпатської області незаконним вирощуванням наркотичних речовин (марихуани) за методом гідропоніки із наміром її подальшого продажу до країн Європейського Союзу, а також поліцейських, які вимагали та отримали грошові кошти за прикриття діяльності, пов`язаної із незаконним обігом наркотичних речовин.

10. Так, у ході проведення негласних слідчо-розшукових дій у кримінальному провадженні Закарпатським управлінням ДВБ Національної поліції України отримано інформацію про те, що 16 серпня 2017 року окремі поліцейські Виноградівського відділення поліції провели обшук у фермерському господарстві Мускат в місті Виноградів, під час якого виявили наркотичну речовину - марихуану в особливо великих розмірах. У подальшому співробітники поліції, маючи на меті незаконне збагачення, вимагали незаконну грошову винагороду в сумі 50 000 доларів США від зацікавлених осіб за те, що наркотична речовина не вилучалась та винних осіб, які причетні до її незаконного обігу, не буде притягнуто до кримінальної відповідальності.

11. З метою отримання доказів причетності поліцейських до вимагання неправомірної вигоди та документування їх протиправної діяльності, пов`язаної із незаконним обігом наркотичних речовин, 17 серпня 2017 року працівниками Закарпатського управління ДВБ Національної поліції України спільно із працівниками УСБУ в Закарпатській області та прокуратури Закарпатської області затримано двох цивільних осіб - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які знаходилися на території фермерського господарства Мускат , були присутні під час обшуку та у яких старший слідчий ОСОБА_1 вимагав грошові кошти під час проведення обшуку.

12. Під час проведення обшуку у службовому кабінеті позивача виявлено та вилучено протоколи обшуку на території фермерського господарства Мускат від 16 серпня 2017 року та фотографії об`єкту, згідно якого працівниками поліції на території нічого не виявлено та не вилучалося.

13. Як зазначили ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , після отримання частини грошових коштів у сумі 30 000 доларів США начальник сектору кримінальної поліції ОСОБА_6 , який виконував роль старшого групи, дав вказівку ОСОБА_1 скласти формальний протокол обшуку без вилучення наркотичних речовин та відпустити без допиту та затримання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які знаходилися у той час в приміщенні фермерського господарства.

14. У ході службового розслідування ОСОБА_1 , скориставшись статтею 63 Конституції України, від надання пояснень відмовився.

15. Таким чином зазначена подія стала наслідком, зокрема, низьких ділових та моральних якостей ОСОБА_1 .

16. Наказом начальника Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 5 вересня 2017 року №1493 за порушення вимог статей 1, 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, Закону України Про Національну поліцію , Закону України Про запобігання корупції та наказу МВС України від 9 листопада 2016 року №1179 Про затвердження Правил етичної поведінки поліцейських , що призвело до скоєння ОСОБА_1 вчинку, який компрометує його як поліцейського і дискредитує поліцію в цілому, а саме вимаганні, а в подальшому і одержанні частини обумовленої суми неправомірної вигоди за непритягнення правопорушників до кримінальної відповідальності за кримінальне правопорушення пов`язане з обігом наркотичних речовин, відповідно до пункту 8 статті 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в Національній поліції України.

17. Наказом начальника Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 15 вересня 2017 року №187 о/с відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону України Про Національну поліцію (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) позивача звільнено зі служби в поліції з 18 вересня 2017 року.

IIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

18. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що оскільки в ході службової перевірки були встановлені факти порушення позивачем службової дисципліни, то оскаржувані накази про притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення зі служби в поліції прийняті з дотриманням норм законодавства та відсутні підстави для їх скасування. Факт порушення позивачем вимог законодавства знайшов своє підтвердження при розгляді адміністративної справи.

19. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позовних вимог, апеляційний суд зазначав, що не погоджується з висновками про правомірність застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, оскільки такий зроблений лише на підставі обставин, викладених у висновку службового розслідування.

20. Також суд виходив з того, що стосовно інших осіб, які за матеріалами службового розслідування були разом з позивачем під час обшуку фермерського господарства 16 серпня 2017 року, вирішено питання про застосування заходів дисциплінарного впливу після доведення прокуратурою їх вини у вчиненні кримінального правопорушення, що свідчить про неспівмірність застосування заходів дисциплінарного впливу.

21. Факт затримання та повідомлення позивачу про підозру у кримінальному провадженні не свідчить про вчинення ним дисциплінарного проступку та не може бути підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України Про Національну поліцію . У випадку доведеності вини позивача в порядку кримінального провадження та винесення судом обвинувального вироку, він повинен бути звільнений за інших підстав.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

22. Відповідач у своїй касаційній скарзі зазначає що незавершеність кримінального розслідування та відсутність обвинувального вироку відносно позивача не є доказом відсутності у його діях порушення службової дисципліни. Виправдання позивача за наслідками розгляду кримінального провадження може свідчити лише про відсутність у його діях складу злочину та ніяк не спростовує факт вчинення дисциплінарного проступку у вигляді порушення службової дисципліни, встановленої висновком службового розслідування.

23. Також посилається на помилковість висновку суду апеляційної інстанції щодо неспіврозмірності застосування дисциплінарного стягнення з огляду на не дослідження судами питання притягнення інших співробітників поліції до дисциплінарної відповідальності.

24. У обґрунтування касаційної скарги посилається на викладену у постанові Верховного Суду від 3 травня 2018 року (справа №810/2073/16) позицію, що вчинення навіть одного проступку, який ганьбить звання офіцера поліції, нівелює всі попередні заслуги поліцейського оскільки дискредитує не лише особу поліцейського, а й поліцію в цілому, як орган що служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

25. Позивач та представник позивача надали відзиви на касаційну скаргу, відповідно до яких просили касаційну скаргу залишити без задоволення.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

26. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити наступне.

27. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України Про Національну поліцію (далі - Закон №580-VIII).

28. Частиною першою статті 18 Закону №580-VIII передбачено, що поліцейський зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема до медичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

29. Статтею 19 Закону №580-VІІІ встановлено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

30. Пунктом 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України Про Національну поліцію передбачено, що до набрання чинності Законом України Про Дисциплінарний статут Національної поліції поширено на поліцейських дію Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України (далі - Дисциплінарний статут).

31. Дисциплінарний статут визначає сутність службової дисципліни, обов`язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень.

32. Статтею 1 Дисциплінарного статуту встановлено, що службова дисципліна - це дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

33. Відповідно до статті 2 Дисциплінарного статуту дисциплінарний проступок - це невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

34. Статтею 5 Дисциплінарного статуту встановлено відповідальність осіб рядового і начальницького складу. За вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Особи рядового і начальницького складу, яких в установленому законодавством порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, водночас можуть нести і дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

35. Частина перша статті 7 Дисциплінарного статуту передбачає, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; дотримуватися норм професійної та службової етики; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.

36. Відповідно до статті 14 Дисциплінарного статуту з метою з`ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць. Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації тощо. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

37. Відповідно до статті 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12 березня 2013 року № 230 затверджено Інструкцію про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ (далі - Інструкція).

38. Ця Інструкція визначає порядок проведення службового розслідування стосовно особи (осіб) рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ у разі надходження до органів та підрозділів внутрішніх справ України, навчальних закладів та науково-дослідних установ системи Міністерства внутрішніх справ України відомостей про вчинення нею (ними) дій, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, оформлення результатів службового розслідування та прийняття за ними рішення, а також компетенцію структурних підрозділів та посадових осіб органів внутрішніх справ України при його проведенні.

39. Відповідно до пункту 2.1 Інструкції підставами для проведення службового розслідування є порушення особами РНС службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов`язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс.

40. Службове розслідування проводиться уповноваженим на те начальником у разі: невиконання або неналежного виконання особами РНС під час службової діяльності вимог чинного законодавства, що призвело до порушення прав та законних інтересів громадян або негативно вплинуло на забезпечення виконання покладених на ОВС завдань з охорони громадського порядку, боротьби зі злочинністю; реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань відомостей про скоєне особою РНС кримінальне правопорушення (підпункти 2.2.1 та 2.2.2 пункту 2.2 Інструкції).

41. Підстави для призначення службового розслідування можуть міститися в службових документах осіб РНС, матеріалах перевірок, письмових зверненнях громадян України, осіб без громадянства та іноземців, депутатських запитах та зверненнях народних депутатів України, повідомленнях уповноважених органів досудового розслідування, заявах і повідомленнях інших правоохоронних органів, підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації або в інших документах, отриманих в установленому законодавством України порядку (пункт 2.5 Інструкції).

42. Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.

43. Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 9 листопада 2016 року №1179 з метою формування в поліцейських почуття відповідальності стосовно дотримання професійно-етичних норм поведінки під час виконання службових обов`язків, а також сприяння посиленню авторитету та довіри громадян до Національної поліції України затверджено Правила етичної поведінки поліцейських.

44. Відповідно до пункту 1 Розділу ІІ Правил під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен, зокрема, неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов`язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України Про Національну поліцію , Про запобігання корупції та іншими актами законодавства України.

45. Як установлено судами попередніх інстанцій підставою притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності став висновок службового розслідування за фактом отримання неправомірної винагороди окремими працівниками Виноградівського відділення поліції.

46. З огляду на обставини, встановлені службовим розслідуванням, було зроблено висновок про порушення ОСОБА_1 вимог статей 1, 7 Дисциплінарного статуту, Законів України Про Національну поліцію та Про запобігання корупції , наказу МВС України від 9 листопада 2016 року №1179 Про затвердження Правил етичної поведінки поліцейських , що призвело до скоєння вчинку, який компрометує його як поліцейського та дискредитує поліцію в цілому.

47. Положення статті 18 Закону №580-VІІІ покладають на поліцейського обов`язок бути прикладом у дотриманні законності, службової дисципліни, бездоганному виконанні вимог Присяги працівника поліції, статутів, наказів, норм моралі, етичної поведінки поліцейських.

48. Виходячи з правового регулювання спірних відносин, позивач, у силу своїх службових обов`язків, зобов`язаний не допускати поведінки, яка ганьбить звання працівника поліції або підриває авторитет поліції, інших відносин, які носять корисливий або протиправний характер.

49. З огляду на встановленні службовим розслідуванням обставини, суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку що відповідачем правильно кваліфіковано дії позивача як вчинення дисциплінарного проступку. Дисциплінарний проступок виявився у недотриманні принципів діяльності поліцейського та вчиненні дій, що не сумісні з вимогами, пред`явленими до професійно-етичних якостей поліцейських. Така оцінка відповідача пов`язана із діями, які були виявлені під час досудового розслідування у межах кримінального провадження щодо вимагання неправомірної вигоди за непритягнення осіб до кримінальної відповідальності.

50. Таким чином, є правильним висновок суду першої інстанції що оскільки матеріалами службового розслідування встановлено факт порушення позивачем службової дисципліни, при прийнятті оскаржуваних наказів відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, встановлений законом.

51. Суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, помилково посилався на положення статті 62 Конституції України оскільки адміністративними судами не вирішувалося питання обґрунтованості обвинувачення в межах кримінального провадження та правомірність піддання позивача кримінальному покаранню.

52. Також апеляційний суд помилково зазначав, що підставою дисциплінарної відповідальності позивача було порушення проти нього кримінального провадження. Рішення у кримінальному провадженні не може свідчити про наявність чи відсутність вини особи у скоєнні дисциплінарного проступку або самого факту скоєння такого проступку, так як у цьому випадку надається правова кваліфікація діям (бездіяльності) особи на підставі Кримінального кодексу України. Предметом даного спору є порушення позивачем службової дисципліни. Оскаржувані накази обґрунтовані наявністю у діях позивача ознак дисциплінарного проступку.

53. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням статті 6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 06.10.1982 у справі X. v. Austria про неприйнятність заяви №9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 07.10.1987 у справі C. v. the United Kingdom про неприйнятність заяви №11882/85).

54. Висновок апеляційного суду що факт затримання позивача та повідомлення про підозру у кримінальному провадженні не свідчить про вчинення ним дисциплінарного проступку та не може бути підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності, суперечить вимогам Дисциплінарного статуту, Закону №580-VІІІ та Інструкції №230.

55. Підставою звільнення позивача стала реалізація дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту (пункт 6 частини першої статті 77 Закону №580-VІІІ), а не набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення (пункт 10 частини першої статті 77 Закону № 580-VІІІ), що є окремою підставою для звільнення зі служби в поліції, не пов`язаною із притягненням особи до дисциплінарної відповідальності.

56. Посилання суду апеляційної інстанції на неспівмірність застосування до позивача та інших працівників поліції, які відповідно до висновку службового розслідування були разом з позивачем під час обшуку фермерського господарства, є неправомірним, помилковим та не перевіреним.

57. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, обґрунтовано виходив з того, що в ході службової перевірки були встановлені факти порушення позивачем службової дисципліни. Також правильно визнав безпідставними посилання позивача на необ`єктивність службового розслідування та відсутність підстав для притягнення до дисциплінарної відповідальності.

58. Виходячи з наведеного, Верховний Суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що узгоджується з вимогами законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини.

59. Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

60. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції відповідає нормам матеріального права, прийнята з дотриманням норм процесуального права, але помилково була скасована апеляційним судом, у зв`язку з чим касаційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду апеляційної інстанції - скасуванню, з залишенням в силі постанови суду першої інстанції.

61. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 345, 352, 356 КАС України, пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року N460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ , Верховний Суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Закарпатській області задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 8 травня 2018 року скасувати, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 січня 2018 року залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.В. Білак

О.А. Губська

О.В. Калашнікова,

Судді Верховного Суду