Постанова

від 16.04.2020 по справі 826/8647/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 квітня 2020 року

Київ

справа №826/8647/16

адміністративне провадження №К/9901/44538/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Желєзного І.В., розглянувши у письмовому провадженні в касаційному порядку справу за позовом Приватного вищого навчального закладу "Економіко-правовий технікум при Міжрегіональній Академії управління персоналом" до Державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чорнєй Віти Володимирівни про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою Приватного вищого навчального закладу "Економіко-правовий технікум при Міжрегіональній Академії управління персоналом" на постанову Київського апеляційного адміністративного суду у складі суддів Лічевецького І.О., Мельничука В.П., Мацедонської В.Е. від 03.08.2017,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У червні 2016 року Приватний вищий навчальний заклад Економіко-правовий технікум при Міжрегіональній Академії управління персоналом (далі Економіко-правовий технікум, позивач) звернувся з позовом до Державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чорнєй В.В. (далі - державний реєстратор, нотаріус), у якому просив:

- визнати протиправними дії відповідача щодо залишення документів без розгляду;

- зобов`язати відповідача провести державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, а саме зміну керівника, що обирається до органу управління юридичної особи;

- зобов`язати відповідача провести державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, а саме зміни до установчих документів юридичної особи (далі - спірні дії, спірна державна реєстрація).

2. Позовна заява мотивована тим, що Законом України від 15.05.2003 №755-IV Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Закон №755-IV в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) не передбачено такого повноваження державного реєстратора як залишення без розгляду поданих заявником документів.

3. Позивач також зазначав, що загальні збори учасників Економіко-правового технікуму були правомочними, оскільки проведені за наявності кворуму, а відтак й прийняті цими зборами рішення, які подавались державному реєстратору, відповідали вимогам законодавства і не давали підстав відповідачу для вчинення ним спірних дій.

4. Аргументуючи таку позицію позивач посилався на постанову Пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 №4 Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин (далі - Постанова пленуму №4), у пункті 2.30 якої зазначено, що з огляду на положення частини п`ятої статті 53 Закону України від 19.09.1991 №1576-XII Про господарські товариства та статті 8 Цивільного кодексу України (далі - Закон №1576-XII, ЦК України відповідно) (аналогія закону) до вирішення питання про вступ (прийняття) спадкоємців (правонаступників) померлого (ліквідованого) учасника правомочність загальних зборів учасників визначається без урахування частки в статутному капіталі, яка належала померлому (ліквідованому) учаснику. Отже, у такому разі під час встановлення правомочності загальних зборів учасників слід враховувати голоси інших учасників товариства, які без голосів, що припадають на частку померлого (ліквідованого) учасника, становлять у сукупності 100% голосів, що мають враховуватися під час визначення кворуму.

5. Позивач наголошував, що згідно з рішенням Київської міської ради від 09.09.2010 №7/4819 Про питання організації управління районами в місті Києві (далі - рішення КМР №7/4819) вирішено, зокрема, припинити діяльність шляхом ліквідації Голосіївської районної у місті Києві ради, яка є учасником Економіко-правового технікуму у співвідношенні часток по 50 відсотків корпоративних прав.

6. У доводах позову зазначено й про те, що рішенням Господарського суду м. Києва від 11.10.2011 у справі №57/220 не доведено факт набуття статусу правонаступника.

7. Спираючись на такі аргументи, позивач вважав, що у Голосіївської районної у місті Києві ради, як учасника товариства, якого ліквідовано, відсутній правонаступник, у зв`язку чим, в силу приписів статей 53, 55 Закону №1576-XII, при визначенні кворуму для проведення загальних зборів Економіко-правового технікуму, їх проведенні і голосуванні не враховувалась частка відсутнього (ліквідованого) учасника, а всі прийняті Зборами рішення є законними і свідчать про наявність підстав для проведення відповідних реєстраційних дій.

8. Насамкінець позивач підсумував, що ним були подані усі передбачені частиною четвертою статті 17 Закону №755-IV документи для проведення спірної державної реєстрації, однак такі протиправно та з порушенням прав Економіко-правового технікуму залишені без розгляду відповідачем.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

9. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.07.2017 позов задоволено, а саме:

- визнано протиправними дії державного реєстратора щодо залишення документів Економіко-правового технікуму без розгляду згідно повідомлень від 25.04.2016.

- зобов`язано відповідача провести на підставі документів, поданих згідно опису за кодом 12371098203 від 25.04.2016, державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу - позивача (код ЄДРПОУ 31745018), що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а саме - зміну керівника, що обирається до органу управління юридичної особи.

- зобов`язано державного реєстратора - нотаріуса провести на підставі документів, поданих згідно опису за кодом 358762952787 від 25.04.2016, державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу - позивача (код ЄДРПОУ 31745018), що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а саме - зміни до установчих документів юридичної особи.

10. Приймаючи таку постанову, суд першої інстанції виходив з того, що подані позивачем документи для проведення спірної державної реєстрації відповідали вимогам законодавства, а тому у відповідача були відсутні підстави для залишення їх без розгляду.

11. Суд, окрім іншого, зазначив, що під час судового розгляду цієї справи не встановлено обставин, які б свідчили про невідповідність вищевказаних документів вимогам Конституції та/або законів України, не доведено зворотного й відповідачем.

12. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.08.2017 рішення суду першої інстанції скасовано й відмовлено у позові.

13. Суд апеляційної інстанції аргументував такий висновок тим, що всупереч Статуту Економіко-правового технікуму і положень статті 60 Закону №1576-XII Загальні збори учасників товариства проведено за відсутності кворуму, а тому відповідач правомірно відмовив у проведенні державної реєстрації на підставі рішень, ухвалених за наслідками вказаних Зборів.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

14. Не погоджуючись з постановою апеляційного суду, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить його скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

15. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 14.11.2001 проведено державну реєстрацію юридичної особи - Приватного вищого навчального закладу "Економіко-правовий технікум при Міжрегіональній академії управління персоналом" зі статутним капіталом у розмірі 1024700 гривень, засновниками (учасниками) якого є Голосіївська районна у м. Києві рада (розмір внеску до статутного фонду - 512350 гривень) та Міжрегіональна академія управління персоналом (у формі акціонерного товариства закритого типу) (розмір внеску до статутного фонду - 512350 гривень). Керівник Технікуму - ОСОБА_1.

16. 05.04.2016 проведено Загальні збори учасників Технікуму, результати яких оформлені Протоколом №05/04, з якого вбачається, що Загальними зборами учасників Технікуму вирішено:

- виключити Голосіївську районну у місті Києві раду зі складу учасників Технікуму за процедурою, передбаченою чинним законодавством, з виплатою належної їй частки та, внаслідок цього, перерозподілити частки у статутному капіталі Технікуму наступним чином: Приватне акціонерне товариство "Вищий навчальний заклад "Міжрегіональна академія управління персоналом" - учасник, що володіє часткою у розмірі 100% статутного капіталу Товариства. На виконання статті 55 Закону України "Про господарські товариства", зменшити розмір статутного капіталу пропорційно частці виключеного учасника та затвердити новий розмір статутного капіталу Технікуму в сумі 512350 гривень;

- внести відповідні зміни до Статуту Технікуму та затвердити Статут в новій запропонованій редакції;

- звільнити ОСОБА_1 з посади директора Технікуму з 05.04.2016 та призначити на посаду директора Технікуму ОСОБА_2 з 06.04.2016;

- обрати головою Загальних зборів учасників Технікуму ОСОБА_3, а секретаря - ОСОБА_2

17. У подальшому, з метою проведення державної реєстрації відповідних змін, ухвалених на вказаних вище Загальних зборах учасників Технікуму, позивач звернувся до відповідача із відповідними документами, а саме:

1) для проведення реєстраційної дії "Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи" згідно опису код 358762952787 від 25.04.2016 подано:

- реєстраційна картка на проведення державної реєстрації змін до установчих документів;

- рішення про внесення змін до установчих документів (примірник оригіналу);

- нова редакція установчих документів;

- копія платіжного доручення з відміткою банку;

2) для проведення реєстраційної дії "Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах" згідно опису код 12371098203 від 25.04.2016 подано:

- реєстраційна картка на внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців;

- рішення уповноваженого органу управління про зміну керівника або осіб, що обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори (примірник оригіналу);

- документ про призначення керівника або осіб, що обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори (примірник оригіналу);

- квитанція про сплату адміністративного збору.

18. За результатами розгляду вказаних вище документів позивача, відповідачем 25.04.2016 складено повідомлення про залишення документів без розгляду, оскільки документи суперечать вимогам Конституції та законів України.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

19. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на аргументи, аналогічні викладеним у позовній заяві, наполягає на тому, що ним було подано усі необхідні і передбачені Законом №755-IV документи, які були законними і достовірними та давали підстави для проведення спірної державної реєстрації, про що правильно вказав і суд першої інстанції, постанова якого, на переконання скаржника, є законною та обґрунтованою, відтак скасована апеляційним судом помилково.

20. Скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції не врахував того, що відповідач, залишаючи без розгляду документи, подані для проведення державної реєстрації, діяв не у спосіб, передбачений законом, і вийшов за межі наданих йому повноважень, оскільки такого варіанту поведінки у спірних правовідносинах Закон №755-IV не передбачав.

21. Касаційна скарга містить доводи і про те, що відповідач, вчиняючи спірні дії, не вказав, яким конкретно нормам Конституції і законів України не відповідали подані заявником документи, а у ході судового розгляді справи державний реєстратор, на думку позивача, не довів законності вчинених ним дій.

22. Наведене судом апеляційної інстанції не враховано, неправильно застосовано норми матеріального і процесуального права, а тому ухвалено незаконне судове рішення, яке позивач просить скасувати.

23. У запереченнях на касаційну скаргу відповідач з її доводами та вимогами не погоджується, оскільки вважає, що суд апеляційної інстанції правильно вказав на безпідставність позову, а відтак прийняв постанову, яка відповідає обставинам справи, нормам матеріального і процесуального права.

24. Відповідач просить відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити без змін оскаржувану позивачем постанову апеляційного суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

25. Так, Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

26. В свою чергу, як зазначено у пункті 24 рішення Європейського суду з прав людини від 20.07.2006 у справі Сокуренко і Стригун проти України фраза встановленого законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Крім того, в рішенні від 12.10.1978 у справі Занд проти Австрії вказав, що словосполучення встановлений законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття суд, встановлений законом у частині 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…) . З огляду на це не вважається судом, встановленим законом орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

27. Відтак, для забезпечення права на справедливий суд, закріпленого у статті 6 Конвенції, яка визнається і ратифікована Україною, суттєвого значення набуває питання дотримання національними судами правил предметної юрисдикції.

28. Вирішуючи цей спір, суди виходили з того, що такий є публічно-правовим і підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

29. Разом з тим, стаття 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у редакції, чинній на час звернення позивача до суду, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

30. Пунктом 1 частини першої статті 3 КАС України у названій вище редакції, передбачено, що справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

31. В свою чергу, частиною другою статті 4 КАС України у тій же редакції встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

32. За приписами частини першої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

33. Вжитий у цій процесуальній нормі термін суб`єкт владних повноважень позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС України).

34. Отже, до компетенції адміністративних судів на час розгляду цієї справи судом першої інстанції належали спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.

35. Наведене узгоджується і з положеннями статей 2, 4, 19 КАС України у чинній редакції, які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб`єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.

36. В той же час, неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його дії або індивідуальний акт. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

37. До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень.

38. Аналогічна правова позиція неодноразово викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №914/2006/17, від 04.09.2018 у справі №823/2042/16, від 22.01.2020 у справі №826/8592/16 тощо.

39. Натомість, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

40. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

41. Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

42. Як зазначено у пункті 4 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час подання позову; далі - ГПК України) господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов`язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

43. У справі, що розглядається, як випливає зі змісту наявного у матеріалах справи повідомлення нотаріусу, подані позивачем документи для проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи та до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах, залишені без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 28 Закону №755-IV, у зв`язку з тим, що такі документи суперечать вимогам Конституції та законів України.

44. Обґрунтовуючи законність таких дій відповідач зазначав, що Загальні збори Економічно - правового технікуму, на яких вирішено: виключити Голосіївську районну у місті Києві раду зі складу учасників, внести відповідні зміни до Статуту Технікуму та затвердити Статут в новій запропонованій редакції; звільнити ОСОБА_1 з посади директора Технікуму з 05.04.2016 та призначити на посаду директора Технікуму ОСОБА_2 з 06.04.2016; обрати головою Загальних зборів учасників Технікуму ОСОБА_3, а секретаря - ОСОБА_2, відбулись з порушенням вимог статей 59, 60, 64 Закону №1576-XII, відтак, згідно з позицією нотаріусу, подані заявником рішення про внесення змін до установчих документів, рішення уповноваженого органу управління про зміну керівника або осіб, що обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, та документ про призначення керівника або осіб, що обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, не відповідали вимогам законів України.

45. Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №805/4506/16-а (провадження №11-479апп18), 22.08.2018 у справі №805/4505/16-а (провадження №11-574апп18).

46. Отже, виходячи зі змісту заявлених на підтримку вимог позовної заяви аргументів і суті спірних правовідносин, у межах яких виник предмет даного спору, звернення Економічно - правового технікуму до державного реєстратора, насамперед, було обумовлено необхідністю захисту його прав у сфері корпоративних відносин й у наслідках дій відповідача, які оскаржуються у цій справі, позивач вбачає порушення саме цих прав.

47. При цьому, у будь-якому випадку, наданню оцінки діям державного реєстратора, що оскаржуються, передуватиме вирішення питання щодо законності проведення Загальних зборів Економічно - правового технікуму, а також відповідності прийнятих на цих Зборах рішень, які подавались для проведення державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, вимогам, зокрема, статей 59, 60, 64 Закону №1576-XII. Втім це виходить за межі компетенції адміністративного суду й не сприяє виконанню завдання адміністративного судочинства. Участь державного реєстратора в якості відповідача (якщо позивач вважає його винним у порушені своїх прав) у спорі не змінює його приватноправового характеру.

48. За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку, що даний спір позбавлений ознак публічно - правового, натомість є спором про право цивільне, а тому, з огляду на суб`єктний склад учасників спірних правовідносин та предмет спору, повинен вирішуватись судом господарської юрисдикції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

49. За правилами пункту 5 частини першої статті 349, частини першої статті 354 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.

50. Суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

51. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

52. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина третя статті 341 КАС України).

53. В той же час, пунктом 1 частини першої статті 238, частиною першою статті 239 КАС України передбачено, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

54. Ураховуючи викладене, Верховний Суд вважає за необхідне вийти за межі вимог касаційної скарги, яку задовольнити частково, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати і закрити провадження у справі. При цьому, роз`яснити позивачу, що даний спір має вирішуватися в порядку господарського судочинства.

55. Керуючись статтями 340, 341, 344, 349, 354, 355, 356 підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ Перехідні положення КАС України, пунктом 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 15.01.2020 №460-IX,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного вищого навчального закладу "Економіко-правовий технікум при Міжрегіональній Академії управління персоналом" задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.07.2017 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03.08.2017 - скасувати.

Закрити провадження у справі за позовом Приватного вищого навчального закладу "Економіко-правовий технікум при Міжрегіональній Академії управління персоналом" до Державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чорнєй Віти Володимирівни про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії.

Роз`яснити позивачеві, що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції господарських судів.

Роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.В. Коваленко

Судді: Я.О. Берназюк

І.В. Желєзний