Ухвала

від 16.04.2020 по справі 569/7894/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

У х в а л а

16 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 569/7894/19-ц

провадження № 61-6671 ск 20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 11 грудня 2019 року

та постанову Рівненського апеляційного суду від 10 березня 2020 року у справі за позовом об`єднання співвласників багатоквартирного будинку

Коновальця-9 ,до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ :

У травні 2019 року об`єднання співвласників багатоквартирного будинку

Коновальця-9 (далі - ОСББ Коновальця-9 ) звернулося до суду з позовом

до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати внеску

на утримання будинку, прибудинкової території та капітальний ремонт у розмірі 10 501 грн 62 коп.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 11 грудня

2019 року позов ОСББ Коновальця-9 задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСББ КОНОВАЛЬЦЯ-9 заборгованість у розмірі 10 501 (десять тисяч п`ятсот одна) грн 62 коп.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постановою Рівненського апеляційного суду від 10 березня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 11 грудня

2019 року залишено без змін.

У квітні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ОСОБА_1 на зазначені судові рішення, в якій, посилаючись

на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила рішення суду першої та постанову апеляційної інстанцій скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року

№ 460-IХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ .

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України

не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Ціна позову у даній справі становить 10 501 грн 62 коп. (стягнення заборгованості) , яка станом на 01 січня 2020 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102*100=210 200).

Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.

Касаційна скарга містить посилання на випадки, передбачені підпунктом

в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, а саме: справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.

За змістом підпунктом в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах підлягають касаційному оскарженню, якщо справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.

Посилаючись на вищезазначені норми процесуального закону,

ОСОБА_1 , разом з тим, не додала до касаційної скарги доказів, які б їх підтверджували, а сама по собі вказівка про це в касаційній скарзі не свідчить про те, що є підстави для розгляду справи по суті в суді касаційної інстанції, оскільки судова практика у цій категорії справ є незмінною.

Отже, у Верховного Суду відсутні підстави для відкриття касаційного провадження. Інших підстав, які б спростовували віднесення цієї справи до категорії малозначних, касаційна скарги не містить і суд касаційної інстанції їх не встановив.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію

та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують

на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка

є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень

та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).

При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до верховного суду є правомірною

та обґрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості ( Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня

1997 року, § 36).

З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 11 грудня 2019 року та постанову Рівненського апеляційного суду

від 10 березня 2020 року у справі за позовом об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Коновальця-9 ,до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді: Б. І. Гулько

Р. А. Лідовець

Д. Д. Луспеник