Рішення

від 16.04.2020 по справі 440/885/20

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/885/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Клочка К.І., розглянув у спрощеному провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Гадяцької районної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії. Під час розгляду справи суд

В С Т А Н О В И В:

18 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення Гадяцької районної державної адміністрації про визнання протиправною відмови Управління соціального захисту населення Гадяцької районної державної адміністрації Полтавської області у наданні ОСОБА_1 статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни; зобов`язання Управління соціального захисту населення Гадяцької районної державної адміністрації Полтавської області встановити ОСОБА_1 статус особи з інвалідністю внаслідок війни та видати посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни .

Позов обґрунтований доводами про те, що позивач має право на встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та отримання відповідного посвідчення, оскільки отримав захворювання внаслідок виконання робіт з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції (далі також Чорнобильська АЕС).

Відповідач позов не визнав та у відзиві на позовну заяву просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність. Свою позицію мотивував посиланням на відсутність доказів, що свідчили б про залучення позивача до формувань Цивільної оборони для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Достатніх підстав для набуття статусу особи з інвалідністю внаслідок війни з підстав, встановлених пунктом 9 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» немає. Документи, долучені позивачем до заяви про надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, підтверджують лише статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та настання інвалідності у зв`язку з тим, що він брав участь у таких заходах.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 24.02.20 адміністративну справу прийнято до провадження, розгляд справи вирішено здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників (в письмовому провадженні).

Суд, розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наступне.

Позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджено посвідченням Серії НОМЕР_1 , виданим 19.04.19 Полтавською облдержадміністрацією/а.с. 7/.

Зв`язок хвороби ОСОБА_1 з наслідками роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС підтверджено експертним висновком Центральної міжвідомчої експертної комісії від 08.05.15 № 2227 щодо встановлення причинного зв`язку захворювань та інвалідності з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та їх професійного характеру /а.с. 9/.

Відповідно до довідки МСЕК серії АВ № 0482530 позивачу з 24.06.15 довічно встановлено ІІІ групу інвалідності з огляду на захворювання, пов`язані з роботами з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС /а.с. 8/.

Відповідно до довідки МСЕК серії АБ № 0032995 позивачу з 28.01.2020 довічно встановлено другу групу інвалідності з огляду на захворювання, пов`язані з роботами з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Залученою до матеріалів справи копією довідки Полтавського тампонажного управління ПАТ "Укрнафта" від 28.11.2012 № 10-47 підтверджено, що позивач дійсно з 5.05.86 по 16.05.86 (наказ № 27-к/ч від 05.05.1986) брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі Полтавської тампонажної контори об`єднання "Укрнафта" /а.с. 11/.

Згідно вищевказаного наказу Полтавської тампонажної контори об`єднання "Укрнафта" № 27-к/ч від 05.05.1986 для виконання робіт по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС було направлено працівників підприємства згідно доданого списку / а.с. 10/.

27.01.2020 позивач звернувся до УСЗН Гадяцької РДА із заявою щодо встановлення йому відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.93 №3551-XII (далі - Закон №3551-ХІІ) статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі відповідного посвідчення.

Проте, листом від 07.02.20 № 01-49/517 відповідач відмовив ОСОБА_1 у задоволенні цієї заяви, мотивуючи тим, що питання щодо встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни можна розглянути у разі надання висновку військово-лікарської комісії про причинний зв`язок захворювання /а.с. 13/.

Не погодившись з такими доводами суб`єкта владних повноважень, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відповідно до частини першої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначаються Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 №3551-XII в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (надалі - Закон №3551-XII).

Відповідно до статті 1 Закону №3551-XII цей Закон спрямований на захист ветеранів війни шляхом: створення належних умов для підтримання здоров`я й активного довголіття; організації соціального та інших видів обслуговування, зміцнення матеріально-технічної бази створених для цієї мети закладів і служб та підготовки відповідних спеціалістів; виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни; надання пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності відповідно до професійної підготовки і з урахуванням стану здоров`я.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 19.12.2017 №2249-VIII, який набрав чинності 20.01.2018, внесено зміни до Закону №3551-XII, що стосується зміни статусу з "інваліда війни" на статус "особи з інвалідністю внаслідок війни".

Так, стаття 4 Закону №3551-XII визначає, що ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Згідно із частиною першою статті 7 Закону №3551-XII до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать особи з числа військовослужбовців діючої армії та флоту, партизанів, підпільників, працівників, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків) чи пов`язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з`єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Другої світової воєн або з участю в бойових діях у мирний час.

Пунктом 9 частини другої цієї ж статті передбачено, що до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювань, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Статтею 10 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 7, 10 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 №302 (в редакції, чинній на момент звернення позивача до відповідача) визначено, що "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни", "Посвідчення учасника війни" і відповідні нагрудні знаки, "Посвідчення члена сім`ї загиблого" видаються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у місті (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення) за місцем реєстрації громадянина. "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни" видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності.

Матеріалами справи підтверджено та не заперечується відповідачем, що ОСОБА_1 брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та йому встановлено другу групу інвалідності з огляду на захворювання, пов`язані з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Натомість спірним питанням є участь позивача у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони.

Суд враховує, що приписами чинних на момент аварії на Чорнобильській АЕС нормативно-правових актів з питань Цивільної оборони (Положенням про Цивільну оборону СРСР, затвердженим постановою КПРС і Ради Міністрів СРСР від 18.03.1976 №1111, та Положенням про невоєнізовані формування Цивільної оборони СРСР, затвердженим наказом начальника ІДО СРСР від 6.06.75 №90) було передбачено, що формування Цивільної оборони, в тому числі невоєнізовані, створювались для виконання заходів по ліквідації аварій, катастроф, стихійних лих, великих пожеж та їх наслідків, а також при ліквідації аварій, катастроф, стихійних сил, великих пожеж, та їх наслідків, а також при застосуванні засобів масового ураження (у воєнний час), захисту і організації життєзабезпечення населення. Завдання щодо виконання завдань виробничого характеру на них не покладалися та не покладаються.

Цивільна оборона СРСР організовувалась за територіально - виробничим принципом в усіх населених пунктах та усіх об`єктах народного господарства, а до складу її невоєнізованих формувань зараховувались в обов`язковому порядку громадяни СРСР, в тому числі: чоловіки у віці від 16 до 60 років, за винятком інвалідів та осіб, що мали мобілізаційні приписи; жінки від 16 до 55 років, за винятком вагітних жінок та жінок, які мають малолітніх дітей.

Отже, Цивільна оборона та її формування створювались на всіх без виключення підприємствах, установах, організаціях, та до складу формувань Цивільної оборони в обов`язковому порядку залучалося все працездатне населення.

Формування Цивільної оборони, в тому числі і невоєнізовані, створювались саме з метою виконання робіт з ліквідації наслідків аварій, катастроф і стихійних лих. Громадяни, які виконували роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС залучались до виконання цих робіт саме у складі формувань Цивільної оборони.

При цьому, жоден нормативний документ з питань цивільної оборони не містить однозначної вимоги щодо обов`язковості видання розпорядчого документа про залучення кожної конкретної особи до дій у складі формувань цивільної оборони.

Аналогічні твердження наведені у листі Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 11.01.20 №16-452/162.

При цьому у згаданому листі ДСНС зазначено, що завдань щодо збирання та зберігання розпорядчих документів з питань цивільної оборони територіального та об`єктового рівня на Штаб ЦО УРСР, архівні документи якого зберігаються в ДСНС, не покладалося. ДСНС не володіє архівними документами, що стосуються створення формувань об`єктового рівня та їх залучення для виконання робіт з ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС та її наслідків. Документи, що мають підтвердити таке залучення, можуть зберігатись в установленому порядку у відповідних архівах.

За повідомленням Департаменту з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Київської облдержадміністрації у архіві Департаменту під грифом "обмеження доступу" наявні розпорядження начальника Цивільної оборони Київської області з питань ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, видані починаючи з 26.04.86. Зазначені розпорядчі документи містять прямі вказівки щодо організації заходів Цивільної оборони, завдання з цього приводу всім службам Цивільної оборони Київської області, а також обласним організаціям та установам (без зазначення конкретних підприємств та окремих громадян). Інформація про залучення до формувань Цивільної оборони міститься в первинних документах (наказах чи розпорядженнях про відрядження до зони відчуження із зазначенням періоду роботи (служби) в зоні відчуження, особових рахунках, табелі обліку робочого часу, посвідченні про відрядження, шляхових листах.

За змістом довідки Полтавського тампонажного управління ПАТ "Укрнафта" від 28.11.2012 № 10-47 позивач дійсно з 5.05.86 по 16.05.86 (наказ № 27-к/ч від 05.05.1986) брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі Полтавської тампонажної контори об`єднання "Укрнафта" в 30-кілометровій зоні по будівництву біологічної стінки захисту 4-го реактора /а.с. 11/.

Згідно вищевказаного наказу Полтавської тампонажної контори об`єднання "Укрнафта" № 27-к/ч від 05.05.1986 для виконання робіт по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС було направлено працівників підприємства згідно доданого списку на підставі усної вказівки генерального директора ВО "Укрнафта" /а.с. 10/.

За вищевикладених обставин, суд, дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджено факт залучення позивача до виконання робіт з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі формування Цивільної оборони, створеного на виконання вказівки адміністрації ВО "Укрнафта" з метою будівництва у 30-кілометровій зоні біологічної стінки захисту 4-го реактора.

Оскільки особи, які залучались до складу формувань Цивільної оборони, інвалідність яких пов`язана з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, за наявності документів, підтверджуючих право на отримання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, мають право отримати такий статус з видачею відповідного посвідчення суд дійшов висновку про наявність у позивача права на отримання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 9 частини другої статті 7 Закону №3551-ХІІ та отримання відповідного посвідчення.

Посилання відповідача на те, що позивачем до заяви від 27.01.2020 не надано необхідних документів, а також на те, що зазначена заява була розглянута в порядку Закону України "Про звернення громадян" суд відхиляє з огляду на надмірний формалізм, допущений відповідачем при розгляді зазначеної заяви. Водночас суд зауважує, що наявність доданих до позову документів - копії посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, копії довідок МСЕК, копії експертного висновку центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України, копії наказу до довідки підприємства жодним чином не змінило правової позиції відповідача щодо відсутності підстав для встановлення позивачу статусу особи з інвалідністю внаслідок війни.

Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позову ОСОБА_1 повністю.

Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивач від сплати судового збору звільнений на підставі пункту 10 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір".

За таких обставин, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 2, 3, 5-10, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Управління соціального захисту населення Гадяцької районної державної адміністрації (вул. Полтавська, 44, м. Гадяч, Полтавська область, код ЄДРПОУ 03195205) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії управління соціального захисту населення Гадяцької районної державної адміністрації Полтавської області щодо відмови у встановленні ОСОБА_1 статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі посвідчення «особа з інвалідністю внаслідок війни» .

Зобов`язати управління соціального захисту населення Гадяцької районної державної адміністрації Полтавської області встановити ОСОБА_1 статус особи з інвалідністю внаслідок війни та видати посвідчення «особа з інвалідністю внаслідок війни» .

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення з урахуванням положень пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України .

Суддя К.І. Клочко