Рішення

від 16.04.2020 по справі 640/14571/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2020 року м. Київ № 640/14571/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Катющенка В.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Бітіс-Технологія" до про Київської митниці Держмитслужби визнання протиправними та скасування рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бітіс-Технологія" (далі - ТОВ "Бітіс-Технологія") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, у якому просить суд визнати протиправними та скасувати рішення Київської міської митниці ДФС від 05.02.2019 № UA100000/2019/300023/2 про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні (випуску) чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 05.02.2019 № UA100110/2019/00154.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у контролюючого органу були відсутні правові підстави для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту) та застосуванні резервного методу визначення митної вартості товарів, оскільки позивачем до декларації митної вартості були додані документи, що підтверджують митну вартість. Натомість висновки митного органу, що надані позивачем відомості щодо ціни імпортованого товару не є об`єктивними та достатньо підтвердженими документально, не ґрунтуються на законі, а тому вважає оскаржуване рішення та картку відмови протиправними, вчиненими та прийнятими з порушенням норм Митного кодексу України.

Ухвалою суду від 19.08.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі № 640/14571/19 та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

16.09.2019 до суду від представника відповідача Ковальчук О.Г. надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого остання просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначила, що під час здійснення контролю митної вартості за поданою митною декларацією встановлено, що документи, подані для визначення митної вартості, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Звертає увагу, що відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної палати (Інкотермс) поставка товарів на умовах FOB означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Тобто, момент переходу права власності є момент передачі товару на борт судна. Проте, відповідно до пункту 8 зовнішньоекономічного договору від 21.10.2017 № 02UB/10/17/ХKD право власності на товар переходить до Покупця з моменту вивантаження товару на склад. Так як товар поставляється на умовах поставки FOB-НО СНІ МІNМ до митного кордону України в наданій декларації митної вартості та довідці про транспортні витрати не вказуються витрати, понесені покупцем на навантаження товару на основний транспорт згідно з вимогами статті 267 Митного кодексу України. Зважаючи на відсутність відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах, орган доходів і зборів був позбавлений можливості перевірити декларування всіх складових митної вартості у повному обсязі. Звернула увагу і на те, що ненадання витребуваних документів може бути підставою для визначення митницею митної вартості самостійно, якщо подані документи не спростовують сумніву у правильності задекларованої митної вартості.

26.03.2020 представником позивача Стеценком О.В. подано до суду заяву про заміну сторони у справі.

Ухвалою суду від 16.04.2020 допущено заміну первинного відповідача у справі - Київську міську митницю ДФС його правонаступником - Київською митницею Держмитслужби.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

21.10.2017 між компанією "Dona Biti's Imex Corp. PTE, LTD" (В`єтнам) (Продавець) та ТОВ "Бітіс-Технологія" (Україна) (Покупець) укладено зовнішньоекономічний контракт № 02UB/10/17/XKD, за умовами якого Продавець зобов`язується поставити, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар у кількості та вартістю, погодженою Сторонами в інвойсах до даного контракту (а.с. 42-46).

Пунктом 1.2 вказаного контракту визначено, що умови поставки вказуються в інвойсах, FOB-НО СНІ МІNМ (у відповідності з Інкотермс 2010).

Відповідно до пункту 5.1 контракту Покупець зобов`язується забезпечити митне очищення прибувших на його адресу вантажів і забезпечити розвантаження транспортних засобів.

Згідно з пунктом 8.1 контракту Сторони визначили, що право власності на товар переходить до Покупця з моменту розвантаження товару на склад.

До вказаного контракту сторонами було укладено ряд додаткових угод (а.с. 47-54).

З метою розмитнення поставленого Dona Biti's Imex Corp. PTE, LTD товару, а саме: "Частини взуття, підошви з пластмаси (Е-VA): підошва пляжного взуття, розмір 30-36 (144 коробок) - 2685 кг; підошва пляжного взуття, розмір 36-40 (13 коробок) - 363 кг; підошва пляжного взуття, розмір 36-41 (120 коробок) - 3296 кг; підошва пляжного взуття, розмір 41-46 (144 коробок) - 4405 кг; торговельна марка: Biti's, країна виробництва: VN; виробник: Dona Biti's Imex Corp. PTE, LTD", 04.02.2019 представник позивача - брокер ТОВ "Аурукс" подав до відповідача митну декларацію № 100110/2019/161895.

Одночасно з указаною митною декларацією представником декларанта на підтвердження заявленої митної вартості товару та відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України було подано до відповідача наступні документи:

- інвойс від 18.12.2018 № 05/PACIFIC/18 (а.с. 57-58);

- пакувальний лист від 18.12.2018 (а.с. 59-60);

- міжнародну товарно-транспортну накладну від 03.02.2019 № 428337 (а.с. 61);

- акт проведення огляду товарів від 03.02.2019 № UA500030/2019/0491 (а.с. 62);

- довідка про вартість транспортних витрат від 04.02.2019 № 225108 (а.с. 126);

- коносамент від 23.12.2018 № GLHMAD12181086 (а.с. 66);

- експортну декларацію (а.с. 67-68);

- зовнішньоекономічний контракт № 02UB/10/17/XKD від 21.10.2017;

- доповнення до зовнішньоекономічного контракту № 4 від 26.12.2018;

- договір про надання послуг митного брокера № 2002-18 від 20.02.2018;

- договір про транспортно-експедиторське обслуговування № 9615 від 28.01.2019 (а.с. 84-89).

05.02.2019 відповідачем на адресу брокера було скеровано лист про надання додаткових документів.

Листом від 05.02.2019 № 4 ТОВ "Акрукс" повідомило митний орган, що надати додаткові документи для підтвердження митної вартості по ВМД UA100110/2019/161895 від 04.02.2019 не має можливості (а.с. 144).

За результатами здійснення аналізу супровідних документів, поданих разом з вказаною митною декларацією, Київською міською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 05.02.2019 № UA100000/2019/300023/2 (а.с. 69-70).

Мотивуючи рішення відповідач зазначив, що митна вартість товару не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції): документи, визначені у частині другій статті 53 Митного кодексу України не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У митного органу наявна інформація щодо числових значень складових митної вартості та інших умов, що могли вплинути на ціну товарів, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості. Документи, подані для визначення митної вартості товару, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної палати (Інкотермс) поставка товарів на умовах FOB означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Тобто, момент переходу права власності є момент передачі товару на борт судна. Проте, відповідно до пункту 8 зовнішньоекономічного договору від 21.10.2017 № 02UB/10/17/ХKD право власності на товар переходить до Покупця з моменту вивантаження товару на склад. Крім того, так як товар поставляється на умовах поставки FOB-НО СНІ МІNМ до митного кордону України в наданій декларації митної вартості та довідці про транспортні витрати не вказуються витрати, понесені покупцем на навантаження товару на основний транспорт згідно з вимогами статті 267 Митного кодексу України. Митну вартість товару, що імпортується, скориговано із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 Митного кодексу України. Визначена митна вартість товару ґрунтується на митній вартості товару, подібного за якісними характеристиками, митне оформлення якого уже здійснено за МД від 25.01.2019 № UА 100020/2019/365617, МД від 25.01.2019 № UА 500010/2019/001377.

На підставі вказаного рішення Київською міською митницею ДФС було відмовлено позивачу у митному оформленні задекларованого товару, у зв`язку з чим оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА100110/2019/00154 (а.с. 71-72).

Так, різниця між сумою митних платежів була внесена позивачем в якості грошової застави з метою випущення товарів у вільний обіг.

18.02.2019 ТОВ "Бітіс-Технологія" звернулось до начальника Київської міської митниці ДФС з листом № 18/02/2019, у якому просило скасувати прийняте рішення про коригування митної вартості та додатково надало висновок про вартісні характеристики товару, прайс-лист та копію митної декларації країни відправлення (а.с. 76).

Листом від 22.02.2019 № 1809/10/26-70-19-01 відповідач повідомив позивача, про те, що надані позивачем додаткові документи не підтверджують заявлену митну вартість товару. Зазначив, що у наданому прайс-листі зазначено умови поставки "as following" (в перекладі "як нижче наведено"). Разом з тим, інших відомостей щодо умов поставки не зазначено. Таким чином, певні умови поставки в прайс-листі не наведено, отже, наведені в ньому ціни розуміються як ціни при продажу зі складу продавця, що згідно положень Інкотермс-2010 відповідає умовам поставки ЕХW. Разом з тим, ціни, наведені у прайс-листі відповідають цінам, зазначеним у інвойсі від 18.12.2018 № 05/PACIFIC/18 на умовах поставки FOB-НО СНІ МІNМ (порт В`єтнаму). Також умовами контракту від 21.10.2017 № 02UB/10/17/ХKD, згідно якого імпортуються оцінювані товари, не передбачено, які складові митної вартості включені до ціни, яка сплачена або підлягає сплаті. Таким чином, наявні розбіжності, які впливають на достовірності декларування складових митної вартості, зокрема витрат на доставку до порту відвантаження та витрат на завантаження на судно. Крім того, експортна митна декларація країни відправлення надана не офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, що свідчить про неможливість перевірити наведені у декларації відомості. Надана експортна довідка від 14.02.2019 № Фц-19/095 містить посилання на джерела інформації, згідно яких здійснювалось порівняння, зокрема, містить перелік сайтів з мережі Інтернет. Разом з тим, при перевірці вказаних посилань у мережі Інтернет, виявлено, що на даних інформаційних джерелах міститься інформація про товари, які відрізняються від оцінюваних товарів, таким чином, експертом не враховані характеристики товару, що не дозволяють здійснити порівняння.

Незгода позивача з рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення обумовила звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 246 Митного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - МК України) метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з частиною першою статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (частина перша статті 257 МК України).

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, згідно зі статтею 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відомості про митну вартість товарів використовуються для: нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки (стаття 50 МК України).

За приписами частин першої та другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Приписами частин другої - восьмої статті 57 МК України встановлено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою, другою статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

У статті 53 МК України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною 2 цієї статті перелічені документи, які підтверджують митну вартість товарів, а саме:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини п`ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що МК України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Наведене відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Також, це узгоджується з проголошеними у статті 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності.

Частиною 3 статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до частин першої, другої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої цієї статті МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості (пункти 1, 2 частини п`ятої статті 54 МК України).

Пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України встановлено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів (частина перша статті 55 МК України).

Аналізуючи наведені положення МК України суд зазначає, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки, контролю правильності обчислення декларантом та визнання митної вартості.

Контролюючий орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України.

Орган доходів і зборів має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов`язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

У спірному рішенні відповідач зазначає, що документи, подані для визначення митної вартості товару, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної палати (Інкотермс) поставка товарів на умовах FOB означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Тобто, момент переходу права власності є момент передачі товару на борт судна. Проте, відповідно до пункту 8 зовнішньоекономічного договору від 21.10.2017 № 02UB/10/17/ХKD право власності на товар переходить до Покупця з моменту вивантаження товару на склад. Крім того, так як товар поставляється на умовах поставки FOB-НО СНІ МІNМ до митного кордону України в наданій декларації митної вартості та довідці про транспортні витрати не вказуються витрати, понесені покупцем на навантаження товару на основний транспорт згідно з вимогами статті 267 Митного кодексу України.

Суд звертає увагу, що відповідно до ІНКОТЕРМС 2010 - FОВ - (термін "Франко борт") означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати й ризики втрати чи пошкодження товару повинен нести покупець. За умовами терміна FOB на продавця покладається обов`язок по митному очищенню товару для експорту.

З зазначеного слідує, що ризик втрати або пошкодження товару переходить, коли товар знаходиться на борту судна, та з цього моменту покупець несе всі витрати. Продавець зобов`язаний або поставити товар на борт судна або забезпечити надання поставленого таким чином товару для відвантаження.

Умовами FOB передбачено обов`язок Покупця укласти договір транспортних витрат щодо доставки контейнера, що і було зроблено позивачем та укладено договір з ТОВ "Юні-Ламан Шиппінг" від 28.01.2019 № 9615, який надано разом зі всіма документами, у тому числі і з довідкою про транспортні витрати.

Одночасно суд враховує, ціна FOB означає, що контрактна ціна за товар включає в себе вартість самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних та інших зборів, а також вартості доставки в порт, відвантаження та завантаження вантажу на борт судна за виключенням вартості транспортування в порт призначення.

Суд акцентує увагу на тому, що пунктом 2.2 контракту від 21.10.2017 № 02UB/10/17/ХKD визначено, що ціни на товар визначені в інвойсах.

При цьому, у поданому позивачем у порядку 55 МК України прайс-листі (а.с. 73) ціни на поставлений товар відповідають цінам, указаним в інвойсі від 18.12.2018 № 05/PACIFIC/18, оскільки у вказаному прайс-листі ціни указані з урахуванням умов поставки (terms of delivery) з порту (port export) Ho Chi Minh.

Суд зазначає, що відповідачем не повідомлено жодних обставин, за яких у останнього виник сумнів, що ціна товару не включає витрат Продавця, пов`язаних з навантаження товару на судно.

Таким чином, доводи відповідача, покладені в обґрунтування оспорюваного рішення, спростовуються встановленими обставинами та матеріалами справи.

Суд акцентує увагу, що приписи вказаних вище статей МК України зобов`язують відповідача зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, відповідач повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Проте, відповідачем не було вказано, які саме підстави дають обґрунтовану можливість вважати, що заявлено неповні чи/або недостовірні відомості до митної вартості товару, зокрема не вказано, які саме складові митної вартості є непідтвердженими, а також не зазначено, чому саме з документів, які було подано декларантом, неможливим є встановлення даних складових.

У зв`язку з наведеним суд вважає, що доводи, які зазначені відповідачем у рішенні про коригування митної вартості від 05.02.2019 за №UА100000/2019/300023/2, не є підставою для коригування митної вартості товару, оскільки в документах відсутні розбіжності, або явні ознаки підробки. Відповідач не надав суду доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. А надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари. Таким чином, суд прийшов до висновку, що у відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.

Суд звертає увагу, що факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування відповідачем, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не можуть слугувати підставою для відмови в митному оформленні товару.

Також, суд констатує, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів не визначено, які саме показники (складові) митної вартості не підтверджено документально та викликали сумнів у контролюючого органу, та стали причиною неможливості застосування першого методу.

Такі дії відповідача є порушенням частини сьомої статті 54 Митного кодексу України, відповідно до якої у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

З урахуванням зазначеного, суд прийшов до висновку, що митний орган не навів доказів того, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів. В поданих при митному оформленні товарів документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що підлягала сплаті за цей товар.

Приймаючи до уваги, що відсутність у позивача витребуваних відповідачем додаткових документів ніяким чином не впливає на правильність визначення позивачем (декларантом) митної вартості товарів за основним методом, а наявність однієї лише вказівки відповідача на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих позивачем документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, не може бути достатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.04.2019 року у справі № 810/1479/16.

Відповідно до положень статті 9 Конституції України та статей 17, 19 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, "Онер`їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.

Крім того, ЄСПЛ у своєму рішенні по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що "принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії". З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Враховуючи наведене та встановлені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255, Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Бітіс-Технологія" (08132, Київська область, м. Вишневе, вул. Промислова, 5, ідентифікаційний код 37360453) задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Київської міської митниці ДФС (03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 8а) від 05.02.2019 № UA100000/2019/300023/2 про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні (випуску) чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 05.02.2019 № UA100110/2019/00154.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби (03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 8а, ідентифікаційний код 43337359) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бітіс-Технологія" (08132, Київська область, м. Вишневе, вул. Промислова, 5, ідентифікаційний код 37360453) 7398,65 грн сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону № 2147-VIII.

Суддя В.П. Катющенко