Постанова

від 16.04.2020 по справі 160/9057/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

16 квітня 2020 року м. Дніпросправа № 160/9057/19

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів:

судді-доповідача Чумака С.Ю.,

суддів: Чабаненко С.В., Юрко І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 3 грудня 2019 року у справі № 160/9057/19 (суддя І інстанції - Ніколайчук С.В.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничий центр ІСП до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ, РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ, ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21 серпня 2019 року:

- № 0000501202, яким позивачу зменшено на 8175,00 гривень суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку, та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 2043,75 грн;

- № 0000511202, яким відмовлено позивачу в отриманні бюджетного відшкодування за травень 2019 року в розмірі 90325,00 гривень та у врахуванні такої суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника в банку.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 3 грудня 2019 року адміністративний позов задоволений.

Не погодившись з таким рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у позові відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що позивачем порушений порядок заповнення податкової декларації, у зв`язку з чим завищено суму бюджетного відшкодування на 8175 гривень. Крім того, позивач безпідставно відніс до витрат придбання автомобіля Mazda та його ремонт і технічне обслуговування, але ці витрати не пов`язані з його господарською діяльністю.

Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції-без змін.

Колегія суддів розглянула справу відповідно до вимог статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ВИЗНАЧЕНІ ВІДПОВІДНО ДО НИХ СПІРНІ ПРАВОВІДНОСИНИ

Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробничий центр ІСП зареєстровано як юридична особа 05.08.1994 року, що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Основний видами діяльності TOB НВЦ ІСП є:

- КВЕД 68.20 - надання в оренду й експлуатація власного чи орендованого нерухомого майна;

- КВЕД 71.12. діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах;

- КВЕД 72.19 дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природничих і технічних наук (основний);

- КВЕД 41.20 будівництво житлових і нежитлових будівель.

Відповідачем в порядку ст. 76 Податкового кодексу України поведено камеральну перевірку ТОВ Науково-виробничий Центр ІСП з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку в сумі 98 500 грн за травень 2019 року, за результатами якого складений акт від 18.07.2019 № 39723. (а.с. 16-23) та здійснено висновок про порушення позивачем:

- пункту 198.5 статті 198 та пункту 200.4 б статті 200 Податкового кодексу України;

- Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, з урахуванням наказу Міністерства фінансів України від 23.03.2018 № 381 Про внесення змін до наказу Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21 , у зв`язку з чим у позивача по декларації з податку на додану вартість за травень 2019 завищено суму бюджетного відшкодування на суму 8175 гривень та відсутнє право на отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, відображеного у рядку 20.2.1 декларації з ПДВ за травень 2019 року у сумі 90325 гривень.

За змістом акту до таких висновків податковий орган дійшов з огляду на недостовірність даних в частині визначення платником податку від`ємного значення, відображеного у додатку 3 (ДЗ) до декларації з ПДВ за травень 2019 року. Зокрема, в акті перевірки зазначено (аркуш перевірки 5, а.с. 20), що сума податкових зобов`язань (рядок 9 Декларації) звітного (податкового) періоду становить 138928 гривень, сума податкового кредиту (рядок 17 Декларації звітного (податкового періоду) ТОВ НВЦ ІСП - 229253 грн. Тобто сума від`ємного значення ПДВ за звітний період травень 2019 року складає 90325 грн, тоді як платником у Додатку 3 Декларації вказана сума від`ємного значення 98500 грн, тобто перевищена сума від`ємного значення на 8175 грн, чим порушено Порядок № 21 та Кодекс . Крім того, в акті зазначено, що при придбані позивачем автомобіля Mazda СХ-9 ділова мета є невиправданою, оскільки є перевага податкової мети над комерційною метою.

За результатами перевірки 21 серпня 2019 року відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000501202, яким позивачу зменшено на 8175 гривень суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку, та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 2043,75 гривні, і податкове повідомлення-рішення № 0000511202, в якому зазначено, що позивача відсутнє право на отримання бюджетного відшкодування за травень 2019 року в розмірі 90325 гривень та відсутнє право на врахування такої суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку.

Не погоджуючись із зазначеними в акті перевірки порушеннями податкового законодавства та вважаючи прийняті податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не порушувався порядок заповнення податкової декларації і висновок податкового органу про завищення суми бюджетного відшкодування на 8175 гривень є помилковим. Також суд зазначив про помилковість висновків відповідача, що позивач не мав права на бюджетне відшкодування вартості придбаного автомобіля і не використовував його у власній господарській діяльності, оскільки встановлені судом такі обставини як утримання автомобіля на балансі підприємства, обслуговування та отримання доходу від здачі його в оренду, свідчать про протилежне.

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ РЕГУЛЮЮТЬ СПІРНІ ПРАВОВІДНОСИНИ, ТА ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ СУДОМ

Згідно з пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - це відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

За приписами пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарською діяльністю є діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначений у статті 200 ПК України.

Так, згідно з п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

За приписами п.п. б п. 200.4 ст. 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

Пунктом 200.7 ст. 200 ПК України встановлено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, підставою для отримання бюджетного відшкодування є використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, як правильно зазначив і суд першої інстанції.

Стосовно завищення позивачем у декларації з ПДВ за травень 2019 року бюджетного відшкодування на суму 8175 гривень внаслідок помилок при заповненні декларації апеляційний суд зазначає таке.

Позивачем подано до контролюючого органу податкову декларацію з ПДВ за травень 2019 року з заявленою сумою операції на митній території, що оподатковуються за основною ставкою та ставкою 7% (у рядку 1.1) 138 928 грн, придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) товарів/послуг та необоротних активів на митній території України з основною ставкою 229 253 грн, від`ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного (податкового) періоду у розмірі 39 974 грн, сума податкового кредиту (у рядку 17) у розмірі 269 227 грн., від`ємне значення різниці (у рядку 19) між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду у розмірі 130 299 грн. та сума бюджетного відшкодування (у рядку 20.2) 98500 грн.

В акті перевірки податковим органом зазначено про порушення позивачем в цій частині Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21 (далі - Порядок № 21), проте не вказано, які саме пункти чи положення цього Порядку порушені. Не зазначено про це також ні у відзиві на позов, ні в апеляційній скарзі.

Натомість, відповідно до пункту 5 розділу V Порядку № 21 якщо в результаті розрахунку значення різниці між сумою податкових зобов`язань (рядок 9) і податкового кредиту (рядок 17) отримано від`ємне значення, то заповнюється рядок 19 декларації.

З рядка 19 визначається сума перевищення від`ємного значення над сумою, обчисленою відповідно до пункту 200 -1 .3 статті 200 -1 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації. Визначена сума вказується у рядку 19.1 та зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21).

У разі якщо сума від`ємного значення (рядок 19) менша або дорівнює сумі, обчисленій відповідно до пункту 200 -1 .3 статті 200 -1 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації, рядок 19.1 не заповнюється.

Сума, обчислена відповідно до пункту 200 -1 .3 статті 200 -1 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації, зазначається у відповідному службовому полі у рядку 19.1.

Сума від`ємного значення, що не перевищує суми, обчисленої відповідно до пункту 200 -1 .3 статті 200 -1 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації (рядок 19 - рядок 19.1), зазначається у рядку 20;

Сума від`ємного значення (рядок 20 у декларації):

зараховується у зменшення суми податкового боргу, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Кодексу) (відображається у рядку 20.1);

підлягає бюджетному відшкодуванню (відображається у рядку 20.2): на рахунок платника у банку (відображається у рядку 20.2.1) та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України (відображається у рядку 20.2.2).

Отже, від`ємне значення податку на додану вартість за травень 2019 року, яке відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України розраховується як різниця між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту (269227 (рядок 17) - 138928 (рядок 9), складає 130299 гривень, яку позивач відповідно до зазначених вище положень Порядку № 21 і зазначив у рядку 19 Декларації з ПДВ за травень 2019 року, оте жодних порушень заповнення декларації в цьому випадку не допустив.

У рядку ж 20.2 позивач правомірно зазначив суму, яка підлягає бюджетному відшкодуванню 98500 грн, тобто рядок 19 за вирахуванням суми, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, зазначено в рядку 21 (130299-31799=98500), як і передбачено Порядком № 21.

Таким чином, висновки акту перевірки про порушення позивачем в цій частині положень Порядку № 21 відповідачем не доведені.

Натомість, апеляційний суд зазначає, що таких помилкових висновків податковий орган дійшов з огляду на помилки, здійснені особою, яка проводила перевірку, у змісті самого акту. Так, як зазначалось вище, в акті перевірки вказано, що позивач у рядку 17 декларації зазначив суму податкового кредиту в розмірі 229253, тоді як насправді ця сума зазначена позивачем у рядку 10.1, а в рядку 17 зазначена сума податкового кредиту 269227 гривень. У зв`язку з такими помилками відповідачем і здійснений висновок в акті перевірки, що сума бюджетного відшкодування складає 90325 гривень (229253 рядок 17 - 130928 рядок 9), тоді як в дійсності ця сума складає 130 299 гривень (269227 (рядок 17) - 138928 (рядок 9).

Стосовно висновків про відсутність у позивача права на отримання бюджетного відшкодування у сумі 90 325 гривень апеляційний суд азначає таке.

У травні 2019 року ТОВ Науково-виробничий центр ІСП придбав на підставі договору купівлі-продажу № 01049/2019/292 від 13.05.2019 р. легковий автомобіль Mazda СХ-9 вартістю 1244000,00 гривень, в т.ч. ПДВ - 207333,33 гривні.

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_1 власником автомобіля є позивач.

Позивачем сплачено збір в сумі 51833,33 гривні (5 % від вартості автомобіля) до Пенсійного фонду України.

Автомобіль включено до складу основних засобів ТОВ НВЦ ІСП та зараховано на баланс підприємства, що підтверджується наданими позивачем бухгалтерською довідкою та актом приймання-передачі основних засобів.

Цивільно-правову відповідальність позивача, як власника транспортного засобу, застраховано в ПрАТ СК АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ .

Вказані вище обставини відповідачем не заперечуються, докази на їх спростування судам обох інстанцій не надавались.

Придбаний позивачем автомобіль Mazda СХ-9 використовується ТОВ НВЦ ІСП у власній господарській діяльності, а також автомобіль надається в оренду товариству з обмеженою відповідальністю СКАНАР на підставі договору № 768/05 від 30.05.2019 р.

Позивач у 2018 році отримав дохід у розмірі 2855,2 тис. гривень, у першому півріччі 2019 року - дохід у розмірі 1375,4 тис. Гривень, що спростовує доводи відповідача про відсутність в діяльності товариства комерційної мети.

Крім того, від надання автомобіля Mazda СХ-9 в оренду позивач, зокрема у липні 2019 року отримав дохід у розмірі 7500 гривень, в тому числі ПДВ - 1250 гривень.

Отже, в розумінні пп. 14.1.36 пункту 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України зазначений вище автомобіль використовується позивачем у власній господарській діяльності, як правильно зазначив і суд першої інстанції.

При цьому доводи відповідача про це спростовуються такими обставинами як утримання автомобіля на балансі підприємства, технічне обслуговування та отримання доходу від здачі його в оренду.

ВИСНОВОК АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність оскаржених податкових повідомлень-рішень і необхідність їх скасування.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, та вважає, що судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу залишає без задоволення, а рішення суду - без змін.

Оскільки за приписами ч. 1 статті 310 КАС України апеляційний розгляд здійснено за правилами спрощеного позовного провадження, а справа згідно з ч. 4 ст. 257 КАС України не відноситься до таких, які не можуть бути розглянуті за вказаними правилами, то постанова суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених цим пунктом.

На підставі викладеного, керуючись ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 3 грудня 2019 року у справі № 160/9057/19 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач С.Ю. Чумак

суддя С.В. Чабаненко

суддя І.В. Юрко