Постанова

від 13.04.2020 по справі 922/618/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" квітня 2020 р. Справа № 922/618/20

Cхідний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого (доповідача): судді: при секретарі судового засідання: за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: від відповідача:Стойка О.В. Попков Д.О., Пушай В.І. Склярук С.І. Не з`явився; Бекузаров Р.Е. - за ордером (адвокат); Андрійко О.В. - за ордером (адвокат); розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Афаліна" м.Харків

на ухвалу господарського суду Харківської області від 04.03.2020р. у справі № 922/618/20 (суддя Жельне С.Ч.) за позовом: до відповідачів:Товариства з обмеженою відповідальністю "Афаліна" м.Харків Товариства з обмеженою відповідальністю "Капро" м.Харків про стягнення коштів 533 347, 30 грн. В С Т А Н ОВ И В:

У березні 2020року Товариство з обмеженою відповідальністю "Афаліна" м.Харків (далі - Позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з заявою про вжиття заходів забезпечення позову до закінчення судового розгляду даної справи, відповідно до якої Позивач просив накласти арешт на майно, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Капро" (далі - Відповідач) в межах суми позовних вимог в розмірі 533 347,30 грн.

У якості підстав до забезпечення позову Позивач посилався на наявність невиконаних договірних зобов`язань з боку Відповідача протягом тривалого часу, знаходження всього його майна в іпотеці, низьку гарантійну спроможність статутного капіталу (розмір статутного капіталу Відповідача є значно меншим від суми заявленої до стягнення заборгованості), а також можливість сплати заборгованості лише шляхом використання власного майна, у зв`язку з чим Позивач вважав, що невжиття заходів забезпечення позову істотно ускладнить ефективний захист та поновлення його порушених прав.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04.03.2020 у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні зазначеної заяви, суд першої інстанції вважав визначені заявником підстави до вжиття заходів забезпечення позову необґрунтованими, через недоведеність Позивачем наявності дійсної загрози його інтересам.

Позивач, не погодившись із прийнятою ухвалою, звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати, вважаючи висновок суду про недоведеність виключних обставин для забезпечення позову таким, що не відповідає приписам діючого законодавства.

Зокрема, заявник зазначав наступне:

- вжиття заявлених заходів забезпечення позову не порушує прав та охоронюваних інтересів Відповідача, а лише запровадить тимчасові обмеження у розпорядженні майном, тоді як невжиття таких заходів призведе до порушення прав Позивача;

- заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту є тимчасовими, та такими, що вживаються до вирішення спору, а тому не можуть розцінюватися як втручання у господарську діяльність Відповідача.

Від Відповідача надійшов відзив, відповідно до якого останній заперечував проти доводів апеляційної скарги, вважаючи ухвалу господарського суду законною та обґрунтованою. Зокрема, зазначав, що предметом позовних вимог є стягнення грошових коштів, однак Позивачем подано заяву про накладення арешту на майно, а не на грошові кошти.

Представники Відповідача у судовому засіданні 13.04.2020р. заперечували проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві.

Позивач у судове засідання не з`явився, через канцелярію суду надіслав клопотання про відкладення розгляду справи через запровадження карантину на території міста Харкова.

Колегія суддів відмовила у задоволенні вказаного клопотання, оскільки Позивач був повідомленим належним чином про час та місце розгляду справи; явка учасників справи не визнавалась обов`язковою; у даному апеляційному провадженні здійснюється перегляд ухвали про забезпечення позову, а не розгляд справи по суті; Позивач є заявником апеляційної скарги в якій виклав свою незгоду з ухвалою суду першої інстанції, правом надання доповнень до апеляційної скарги в порядку ст. 266 Господарського процесуального кодексу України не скористався.

Також судова колегія враховує сплив строків розгляду даної апеляційної скарги та відсутність внесення змін до ст. 273 Господарського процесуального кодексу України Законом України № 540-ІХ від 30.03.2020р. щодо строків розгляду апеляційної скарги на період карантину.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, дискреційні повноваження суду апеляційної інстанції щодо обсягів перегляду справ обмежуються доводами та вимогами апеляційної скарги. Виключення з цього правила можливе лише у разі, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала господарського суду підлягає залишенню без змін, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб, а також забороною відповідачу вчиняти певні дії.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За загальним правилом, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтована вірогідність утруднення або неможливість виконання майбутнього рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову. Відтак, забезпечення позову у господарському процесі застосовується з метою забезпечення виконання судового рішення.

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст.74 ГПК України. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову.

Предметом позову в межах даної справи є стягнення заборгованості з Відповідача за Договором про надання поворотної фінансової допомоги №19/17 від 28.08.2017 року в розмірі 533 347,30 грн., з якої: основна заборгованість 324 140,00 грн., 31700,89 грн. інфляційні втрати, 14 622,04 грн. 3% річних, пеня 162 884,37 грн.

Обставини, у зв`язку з якими Позивач вважає своє право порушеним, наведені ним у позовній заяві.

Мотивуючи свою заяву про забезпечення позову, Позивач зазначає наступні обставини:

- тривале невиконання Відповідачем свого грошового зобов`язання;

- знаходження нерухомого майна Відповідача в іпотеці банківської установи;

- невеликий розмір статутного капіталу Відповідача;

- виробничий характер діяльності Відповідача з використанням майна, що знаходиться на його території.

Інших обставин, які б свідчили про майбутнє утруднення або неможливість виконання рішення суду в даній справі у разі задоволення позову Позивача в заяві про забезпечення позову (а.с.26), він не наводить.

У якості доказів зазначених обставин Позивач до заяви додає витяг з ЄДРПОУ щодо діяльності Відповідача та інформаційну довідку про наявність зареєстрованого за ним нерухомого майна та існування його обтяження.

Додаткові докази, що надані заявником до апеляційної скарги, не беруться судовою колегією до уваги, оскільки клопотання про їх залучення до матеріалів справи з обґрунтуванням неможливості подання їх до суду першої інстанції - Позивачем не заявлено. Можливість заявлення таких клопотань була надана сторонам ухвалою судової колегії від 23.03.2020р., проте Позивач у встановлений судовою колегією строк таким правом не скористався.

Отже, наведені Позивачем в заяві обставини не свідчать про вчинення Відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання за Договором про надання поворотної фінансової допомоги після подання позову до суду.

За таких підстав, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Позивачем не подано суду першої інстанції доказів, які б свідчили про недобросовісну поведінку Відповідача або вчинення ними дій, спрямованих на відчуження майна, яке перебуває у його власності, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з Позивачем тощо.

Крім того, адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

При цьому, суд повинен враховувати інтереси та оцінювати ризики для всіх сторін справи, застосовуючи заходи до забезпечення позову.

Посилання в заяві на ціну позову, а відтак, на потенційну можливість ухилення Відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування та подання відповідних доказів не може бути достатньою підставою для задоволення відповідної заяви, оскільки накладення арешту передбачає заборону користування власним майном.

Крім того, колегія суддів вважає, що вимоги Позивача, викладені в заяві про забезпечення позову не є співрозмірними з позовними вимогами та призводять до порушення прав Відповідача, оскільки предметом стягнення є грошові кошти і лише у разі їх відсутності на рахунках боржника у виконавчому провадженні виконавець відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження" запроваджує процедуру звернення стягнення на майно боржників, яке полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації, а заявник навіть не зазначає майно, на яке він вимагає накласти арешт.

Позивачем не надано суду доказів відсутності у Відповідача грошових коштів чи їх недостатності для оплати суми заборгованості за спірним Договором Позивачу у випадку задоволення позову.

За таких підстав, судова колегія вважає, що висновки господарського суду першої інстанції відповідають обставинам справи, доводам заявника надана вірна юридична оцінка, прийнята ухвала відповідає нормам чинного законодавства та підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на заявника апеляційної скарги.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 269, 270, 271, 275, 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Афаліна" м.Харків на ухвалу господарського суду Харківської області від 04.03.2020р. у справі № 922/618/20 - залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 04.03.2020р. у справі № 922/618/20 - залишити без змін.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Афаліна" м.Харків.

Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у касаційному порядку через Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено та підписано 16.04.2020

Головуючий суддя О.В. Стойка

Суддя Д.О. Попков

Суддя В.І. Пушай