Рішення

від 13.04.2020 по справі 910/15672/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.04.2020Справа № 910/15672/19

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Електротехнічна компанія Е-Некст-Україна" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Тен Інжиніринг" простягнення 495 122 грн 80 коп. Представники сторін: від позивача:не з`явились від відповідача:не з`явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

07.11.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Електротехнічна компанія Е-Некст-Україна" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тен Інжиніринг" про стягнення 495 122 грн 80 коп. заборгованості за договором поставки обладнання від 19.09.2018 № 48/09/18-0, в тому числі: 414 400 грн 00 коп. основної заборгованості, 74 592 грн 57 коп. пені та 6 130 грн 80 коп. 3 % річних.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного сторонами договору поставки обладнання від 19.09.2018 № 48/09/18-0 неналежним чином виконав взяті на себе зобов`язання з оплати поставленого обладнання, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість у розмірі 414 400 грн 00 коп. Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань позивачем нараховано 74 592 грн 57 коп. пені та 6 130 грн 80 коп. 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2019 відкрито провадження у справі № 910/15672/19, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 12.12.2019.

02.12.2019 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

У підготовчому засіданні 12.12.2019, у зв`язку із неявкою представників сторін, судом оголошено перерву до 09.01.2020.

В порядку статті 120 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.12.2019 суд викликав сторін у підготовче засідання на 09.01.2020.

09.01.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 09.01.2020 суд, керуючись п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України, постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 10.02.2020.

В порядку статті 120 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.01.2020 суд викликав відповідача у судове засідання на 10.02.2020.

04.02.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 400 000 грн 00 коп. основної заборгованості, 69 020 грн 24 коп. пені, 9 967 грн 83 коп. 3 % річних та 16 134 грн 73 коп. інфляційних втрат.

У судове засідання 10.02.2020 з`явився представник відповідача.

У судовому засіданні 10.02.2020 судом встановлено надходження від позивача через відділ діловодства суду заяви про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 400 000 грн 00 коп. основної заборгованості, 69 020 грн 24 коп. пені, 9 967 грн 83 коп. 3 % річних та 16 134 грн 73 коп. інфляційних втрат.

Отже, позивач зменшив розмір позовних вимог щодо стягнення основної заборгованості та пені, збільшив розмір позовних вимог щодо стягнення 3 % річних та доповнив позов вимогою про стягнення інфляційних втрат.

Пунктом 2 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 3 статті 46 Господарського процесуального кодексу України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Суд зазначає, що у підготовчому засіданні 09.01.2020 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 10.02.2020.

Відповідно до частини 2 статті 118 Господарського процесуального кодексу України заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

За таких обставин, оскільки підготовче провадження у даній справі закрито 09.01.2020, а заяву про уточнення позовних вимог подано позивачем 04.02.2020, суд долучає вказану заяву до матеріалів справи, однак залишає її без розгляду, у зв`язку із пропущенням строку на подання вказаної заяви.

У судовому засіданні 10.02.2020 судом оголошено перерву до 05.03.2020.

В порядку статті 120 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2020 суд викликав позивача у судове засідання на 05.03.2020.

25.02.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву з проханням поновити строк на подання відзиву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2019 встановлено відповідачу строк на подання відзиву - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження.

Судом встановлено, що ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.11.2019 відповідач отримав 15.11.2019, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103052651046.

Таким чином, строк на подання відзиву у відповідача закінчився 02.12.2019.

Відповідно до частини 1 та 4 статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

З огляду на вищенаведене, суд вважає за можливе поновити відповідачу строк на подання відзиву та прийняти його до розгляду.

05.03.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява щодо клопотання відповідача про поновлення строку на подання відзиву.

Судове засідання, призначене на 05.03.2020, не відбулося, у зв`язку із перебуванням судді Плотницьої Н.Б. на лікарняному.

В порядку статті 120 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.03.2020 суд викликав сторін у судове засідання на 17.03.2020.

У судовому засіданні 17.03.2020 судом оголошено перерву до 13.04.2020 для забезпечення процесуальних прав всіх учасників судового процесу під час дії карантинних заходів.

13.04.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представників сторін.

Представники сторін у судове засідання 13.04.2020 з розгляду справи по суті не з`явилися.

З огляду на достатність в матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку про можливість ухвалення у даній справі рішення.

У судовому засіданні 13.04.2020 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

19.09.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Електротехнічна компанія Е-Некст-Україна" (постачальник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тен Інжиніринг" (покупець за договором) укладено договір поставки обладнання № 48/09/18-О (далі - договір), відповідно до умов якого покупець доручає, а постачальник зобов`язується здійснити поставку та технічний нагляд за монтажем обладнання, відповідно до додатку № 1, а покупець зобов`язується прийняти обладнання і сплачувати за нього на умовах даного договору.

Відповідно до пункту 3.1. договору обладнання вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем з моменту підписання уповноваженими представниками сторін відповідних накладних.

Згідно з пунктом 3.5. договору строки постачання обладнання складають 60 календарних днів з наступного дня після виконання пункту 4.1.1. покупцем.

Пунктами 4.1., 4.1.1., 4.1.2. договору сторонами погоджено, що ціна договору складає 1 726 666 грн 67 коп., крім того ПДВ - 345 333 грн 33 коп., що разом складає 2 072 000 грн 00 коп.

80 % ціни договору, що складає 1 381 333 грн 33 коп., крім того ПДВ 276 266 грн 67 коп., що разом становить 1 657 600 грн 00 коп. з ПДВ покупець сплачує протягом 10 календарних днів після підписання сторонами даного договору на підставі наданого постачальником рахунку на повну вартість обладнання.

20 % ціни договору, що складає 345 333 грн 33 коп., крім того ПДВ 69 066 грн 67 коп., що разом становить 414 400 грн 00 коп. з ПДВ покупець сплачує через 30 календарних днів після відвантаження обладнання та підписання сторонами видаткової накладної, за умови відсутності на момент (дату) оплати не усунених недоліків (дефектів).

Договір набуває чинності з дати його підписання сторонами та діє до 31.12.2019, але в будь-якому разі до виконання всіх зобов`язань за договором. Закінчення строку дії договору не звільняє сторонами від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (пункт 13.1. договору).

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 4 статті 265 Господарського кодексу України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

Реалізація суб`єктами господарювання товарів негосподарюючим суб`єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. (частина 6 статті 265 Господарського кодексу України).

Частинами 1 та 2 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до норм частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як встановлено судом, на виконання умов укладеного договору поставки обладнання від 19.09.2018 № 48/09/18-О позивач поставив, а відповідач прийняв обладнання відповідно до видаткової накладної від 19.12.2018 № 6603 на суму 2 072 000 грн 00 коп. та довіреності від 19.12.2018 № 342, належним чином засвідчені копії яких наявні в матеріалах справи.

Позивач виставив відповідачу рахунок на оплату від 24.09.2018 № 6634 на суму 2 072 000 грн 00 коп.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач здійснив часткову оплату за обладнання по вищенаведеній видатковій накладній, що підтверджується платіжними дорученнями від 26.09.2018 № 686 на суму 600 000 грн 00 коп., від 27.09.2018 № 702 на суму 550 000 грн 00 коп., від 28.09.2018 № 719 на суму 507 600 грн 00 коп. та від 29.10.2019 № 325 на суму 14 400 грн 00 коп.

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору поставки обладнання від 19.09.2018 № 48/09/18-О та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання з повної та своєчасної оплати поставленого позивачем обладнання, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість перед постачальником за отримане обладнання у розмірі 400 000 грн 00 коп., що також не було спростовано відповідачем, зокрема, відповідачем не надано суду доказів оплати отриманого обладнання на суму 400 000 грн 00 коп.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов`язку з оплати отриманого обладнання за договором поставки обладнання від 19.09.2018 № 48/09/18-О та факту наявності заборгованості у розмірі 400 000 грн 00 коп., вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 414 000 грн 00 коп. підлягають частковому задоволенню на суму 400 000 грн 00 коп.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 74 592 грн 57 коп. пені та 6 130 грн 80 коп. 3 % річних за період прострочення з 10.05.2019 по 05.11.2019.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За порушення грошових зобов`язань щодо пені застосовується припис частини шостої статті 232 Господарського кодексу України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Нормами статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно пункту 8.3. договору за порушення строків оплати покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1 % від ціни договору за кожний день прострочення протягом 10 (десяти) робочих днів з дня направлення постачальником письмової вимоги.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності (стягнення пені) відповідно до умов пункту 8.3. договору та захисту майнових прав та інтересів позивача, відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Суд встановив, що доданий до позовної заяви арифметичний розрахунок пені є неправильним, оскільки в порушення норм статті 232 Господарського кодексу України період нарахування пені виходить за межі шестимісячного строку, а також розмір пені, погоджений сторонами в договорі (0,1 %) перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що суперечить нормам статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань"

За перерахунком суду, не виходячи за межі заявленого позивачем періоду нарахування (10.05.2019), сума пені за прострочення оплати поставленого обладнання становить 27 789 грн 04 коп. за період з 10.05.2019 по 18.07.2019.

Отже, позовні вимоги про стягнення пені в сумі 74 592 грн 00 коп. підлягають частковому задоволенню на суму 27 789 грн 04 коп.

Щодо вимог про стягнення 6 130 грн 80 коп. 3 % річних суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Судом встановлено, що при розрахунку 3 % річних, позивачем не враховано часткову оплату, здійснену відповідачем 29.10.2019.

За таких обставин, за перерахунком суду, розмір 3 % річних за період прострочення з 10.05.2019 по 05.11.2019 складає 6 115 грн 72 коп.

Відтак, вимоги про стягнення 3 % річних в сумі 6 130 грн 80 коп. підлягають частковому задоволенню на суму 6 115 грн 72 коп.

З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасності виконання грошового зобов`язання за договором поставки обладнання від 19.09.2018 № 48/09/18-О, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню за розрахунком суду у розмірі 27 789 грн 04 коп. та вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних підлягають частковому задоволенню за розрахунком суду у розмірі 6 115 грн 72 коп.

Твердження відповідача, викладені у відзиві щодо того, що позивач не виконав повністю зобов`язання з поставки обладнання, а саме не надав ключів керування до обладнання та не здійснив технічний нагляд, а отже у відповідача не виник обов`язок з оплати поставленого обладнання, відхиляються судом, з огляду на те, що на підтвердження вказаних обставин відповідачем на надано жодних доказів.

Разом з тим, в матеріалах справи наявна підписана між сторонами без будь-яких зауважень видаткова накладна, яка підтверджує факт поставки обладнання.

До того ж, надання ключів керування до обладнання та здійснення технічного нагляду не ставиться в залежність від необхідності здійснити оплату обладнання після його отримання.

Як вбачається з умов договору, зокрема, пункту 4.1.2., 20 % ціни договору, що складає 345 333 грн 33 коп., крім того ПДВ 69 066 грн 67 коп., що разом становить 414 400 грн 00 коп. з ПДВ покупець сплачує через 30 календарних днів після відвантаження обладнання та підписання сторонами видаткової накладної, за умови відсутності на момент (дату) оплати не усунених недоліків (дефектів).

Пунктом 3.4. договору визначено, що у разі виявлення покупцем обладнання неналежної якості після його фактичного отримання (в тому числі виявлення покупцем прихованих недоліків поставленого обладнання) покупець має право заявити постачальнику претензій з цього приводу. По факту виявлення вищезазначених недоліків обладнання покупець складає відповідний акт. Зазначений акт є підставою для пред`явлення покупцем претензій постачальнику.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні акти, які б підтверджували факт виявлення недоліків поставленого обладнання. Також, відповідач не звертався до позивача з відповідною претензією щодо виявлених недоліків. За таких обставин, суд дійшов висновку про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за договором щодо поставки обладнання, відтак, у відповідача виник обов`язок з оплати отриманого обладнання.

Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтею 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тен Інжиніринг" (вул. Лугова, 9, м. Київ, 04074, ідентифікаційний код 38736785) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Електротехнічна компанія Е-Некст-Україна" (вул. Київська, 27-А, літ. В, село Святопетрівське, Києво-Святошинський район, Київська обл., 08141, ідентифікаційний код 33441245) заборгованість у розмірі 400 000 (чотириста тисяч) грн 00 коп., пеню у розмірі 27 789 (двадцять сім тисяч сімсот вісімдесят дев`ять) грн 04 коп., 3 % річних у розмірі 6 115 (шість тисяч сто п`ятнадцять) грн 72 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 6 508 (шість тисяч п`ятсот вісім) грн 57 коп.

3. В іншій частині позову про стягнення з відповідача на користь позивача основної заборгованості у розмірі 14 400 грн 00 коп., пені у розмірі 46 802 грн 96 коп. та 3 % річних у розмірі 15 грн 08 коп. відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення складено: 17.04.2020

Суддя Н.Б.Плотницька