Рішення

від 17.04.2020 по справі 910/42/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.04.2020Справа № 910/42/20

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Старк Інвест Лтд" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Лайкамобайл України" простягнення 99 299 грн 58 коп. Представники сторін:не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

02.01.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Старк Інвест Лтд" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайкамобайл України" про стягнення стягнення 99 299 грн 58 коп. заборгованості за договором дистрибуції від 15.11.2017 № 171115/1, в тому числі: 59 581 грн 91 коп. пені, 10 053 грн 41 коп. 3 % річних та 29 664 грн 26 коп. інфляційних втрат.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо оплати наданих послуг, у зв`язку з чим позивачем нараховано 59 581 грн 91 коп. пені, 10 053 грн 41 коп. 3 % річних та 29 664 грн 26 коп. інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2020, на підставі частини 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, позовну заяву залишено без руху.

03.02.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на підтвердження усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2020 відкрито провадження у справі № 910/42/20, розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

26.02.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

04.03.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява про застосування позовної давності та відзив на позовну заяву.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

15.11.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Старк Інвест Лтд" (дистриб`ютор за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лайкамобайл України" (лайкамобайл за договором) укладено договір дистрибуції № 171115/1, відповідно до умов якого дистриб`ютор має намір займатися розповсюдженням та продажем продукції лайкамобайл на умовах, викладених у цьому договорі.

Відповідно до пункту а) розділу 2 договору лайкамобайл цим погоджується поставляти, а дистриб`ютор цим погоджується купувати та розповсюджувати певну кількість одиниць продукції за купівельною ціною як зазначено в додатку 1, за умови письмового прийняття замовлення лайкамобайл.

Згідно з частиною 1 додатку від 22.01.2018 № 3 до договору дистрибуції від 15.11.2017 № 171115/1 сторони погодили умови розміщення рекламних матеріалів в точках продажу в мережі дистриб`ютора в рамках виконання договору.

Сторони домовилися, що розміщення рекламних матеріалів проводить у точках продажу, з яким співпрацює дистриб`ютор в їх кількості згідно нижченаведеної таблиці 1.

Частиною 2 додатку від 22.01.2018 № 3 до договору дистрибуції від 15.11.2017 № 171115/1 сторони погодили достатній максимальний асортимент і кількість рекламних матеріалів на кожній точці продажу, операційний запас і загальну кількість рекламних матеріалів для участі в програмі розміщення рекламної продукції відповідно до таблиці 2. За узгодженим асортиментом лайкамобайл передає, а дистриб`ютор приймає рекламні матеріали, які є в наявності на складі лайкамобайл по актам приймання-передачі рекламних матеріалів.

За умовами частини 3 додатку від 22.01.2018 № 3 до договору дистрибуції від 15.11.2017 № 171115/1 сторони погодили, що активність стартує не пізніше ніж через 3 (три) тижні після отримання матеріалів дистриб`ютором на повідомлені регіональні склади останнього, що оформлюється відповідними актами прийому-передачі рекламної продукції. Така активність щодо однієї точки продажу буде вважатись розпочатою і за наявності в цій точці продажу рекламних матеріалів у кількості меншій за визначену у таблиці 2 максимальну кількість рекламних матеріалів, що є наслідком їх відсутності на складі лайкамобайл. Винагорода дистриб`ютора за надання послуг з розміщення рекламних матеріалів погоджена сторонами в нижченаведеній таблиці 3 та становить 561 600 грн 00 коп.

Частиною 5 додатку від 22.01.2018 № 3 до договору дистрибуції від 15.11.2017 № 171115/1 сторони погодили порядок розрахунків: щомісячно - впродовж 10 (десяти) днів з дати підписання сторонами акту приймання послуг з розміщення рекламної продукції, що складається за кожний сорокап`ятиденний період розміщення рекламних матеріалів.

Як встановлено судом, на виконання умов додатку від 22.01.2018 № 3 до договору дистрибуції від 15.11.2017 № 171115/1 позивач надав відповідачу послуги з розміщення рекламної продукції в 624 точках продажу мережі дистриб`ютора (з 18.03.2018 по 01.05.2018) на суму 336 960 грн 00 коп., що підтверджується підписаним між сторонами та скріпленим печатками сторін актом здачі-приймання наданих послуг від 01.05.2018 № ОУ-0000041.

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов додатку від 22.01.2018 № 3 до договору дистрибуції від 15.11.2017 № 171115/1 та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо своєчасної оплати наданих відповідачем послуг, зокрема відповідачем були порушені обумовлені в додатку строки оплати послуг.

У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за договором дистрибуції від 15.11.2017 № 171115/1, позивачем нараховано відповідачу пеню за прострочення відповідачем оплати у розмірі 59 581 грн 91 коп., а також 10 053 грн 41 коп. 3 % річних та 29 664 грн 26 коп. інфляційних втрат.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з частиною 1 статті 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

У відповідності до частини 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Позивач в позовній заяві посилається на пункт 5.2.1. договору, яким передбачена відповідальність замовника у випаду порушення строку оплати послуг.

Дослідивши умови договору, суд зазначає, що в договорі дистрибуції від 15.11.2017 № 171115/1 відсутній пункт 5.2.1.

Разом з тим, в договорі міститься пункт с) частини 7 , яким врегульовано нарахування пені, а саме визначено, що якщо будь-які суми, що підлягають сплаті за цим договором за продукцію, не були виплачені вчасно, на такі суми нараховується пеня за кожен день прострочення оплати у розмірі подвійної облікової ставки, що застосовується Національним банком України, яка діяла на відповідний момент. Така пеня за вибором Лайкомобайл може нараховуватися з дати, що слідує за днем настання терміну сплати включно до того дня, коли сторона-одержувач отримує відповідну плату. Рахунок на сплату пені може бути виставлений Лайкомобайл згідно із законодавством, що підлягає застосуванню, та за будь-яких обставин підлягає негайній сплаті.

Отже, сторонами договору погоджено нарахування пені за прострочення термінів оплати сум за продукцію, що підлягають сплаті за договором. При цьому, така пеня може нараховуватися відповідачем за порушення грошового зобов`язання позивачем.

З огляду на вищевикладене та у зв`язку з тим, що позивачем не надано доказів того, що між сторонами існувала письмова угода щодо нарахування пені за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань відповідачем саме з оплати наданих позивачем послуг за актом здачі-приймання наданих послуг від 01.05.2018 № ОУ-0000041, позовні вимоги позивача про стягнення пені у розмірі 59 581 грн 91 коп. визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних.

Заперечуючи проти заявлених вимог щодо стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, відповідач у відзиві зазначає, що сторони в договорі закріпили обсяг збитків, що підлягають відшкодуванню на користь позивача з посиланням на частину 1 статті 226 Господарського кодексу України, відповідно до умов якої учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов`язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб`єктам, - зобов`язаний відшкодувати на вимогу цих суб`єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.

Відповідач стверджує, що погодження сторонами пункту b) частини 14 договору, відповідно до умов якого лайкамобайл не несе відповідальності за будь-яку втрату прибутку, втрату клієнтів, втрату репутації та/або подібні втрати, чисті економічні збитки, будь-які прямі, непрямі або побічні витрати, збитки, витрати або видатки, що виникають у дистриб`ютора, кінцевого користувача або покупця, означає погодження сторонами не застосовувати до відповідача відповідальність за порушення грошового зобов`язання, встановленого статтею 625 Цивільного кодексу України, а саме не нараховувати 3 % річних та інфляційні втрати.

Наведені твердження відповідача відхиляються судом з огляду на наступне.

Суд погоджується, що за приписами частини 1 статті 226 Господарського кодексу України передбачено можливість погодження сторонами в договорі іншого розміру збитків .

Разом з тим, суд зазначає, що відповідальність, передбачена статтею 625 Цивільного кодексу України, за своєю правовою природою відрізняється від збитків, відшкодування яких у разі порушення зобов`язання передбачене статтями 611 та 623 ЦК України.

За таких обставин, пункт b) частини 14 договору, яким встановлено обмеження відповідальності, не звільняє від відповідальності за порушення грошового зобов`язання, передбаченого статтею 625 Цивільного кодексу України.

Господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Судом перевірене розрахунок 3 % річних та встановлено, що позивачем невірно включено в період нарахування день оплати заборгованості.

Отже, за перерахунком суду, сума 3 % річних за період прострочення з 17.05.2018 по 13.05.2019 складає 10 025 грн 71 коп.

Судом перевірено розрахунок інфляційних втрат та встановлено йог правильність та відповідність вимогам умов договору та норм чинного законодавства.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

В зв`язку з тим, що суд дійшов висновку про необґрунтованість вимог позивача щодо стягнення пені та про відсутність порушення права позивача цій частині, позовна давність не може бути застосована до даних правовідносин.

Щодо застосування строку позовної давності до вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Нормами статті 257 Цивільного кодексу України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Суд зазначає, що до вимог про стягнення суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3 % річних застосовується загальна позовна давність

Згідно з частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України слив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина 5 статті 261 Цивільного кодексу України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Беручи до уваги те, що позивач заявив вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних за період прострочення з 17.05.2018 по 14.05.2019 та інфляційних втрат, нарахованих за період з червня 2018 року по квітень 2019 року, а звернувся з позовом до суду 30.12.2019 (відповідно до відмітки на поштовій накладній), суд дійшов висновку, що позивач звернувся з позовом до суду в межах строку позовної давності.

З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасності виконання грошового зобов`язання за договором дистрибуції від 15.11.2017 № 171115/1, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних підлягають частковому задоволенню за розрахунком суду у розмірі 10 025 грн 71 коп., вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягають задоволенню в повному обсязі за розрахунком позивача у розмірі 29 664 грн 26 коп.

Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтями 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайкамобайл України" (вул. Богдана Хмельницького, 51-Б, кім. 32, м. Київ, 01030, ідентифікаційний код 41317168) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Старк Інвест Лтд" (вул. Ботанічна, 1/6, офіс 12, 08304, ідентифікаційний код 40603034) 10 025 (десять тисяч двадцять п`ять) грн 71 коп. 3 % річних, 29 664 (двадцять дев`ять тисяч шістсот шістдесят чотири) грн 26 коп. інфляційних втрат та судовий збір у розмірі 767 (сімсот шістдесят сім) грн 82 коп.

3. В іншій частині позову щодо заявлених вимог про стягнення 59 581 грн 91 коп. пені та 27 грн 70 коп. 3 % річних відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Н.Б.Плотницька