Рішення

від 09.04.2020 по справі 920/132/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09.04.2020 Справа № 920/132/20 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Джепи Ю.А. за участі секретаря судового засідання Чепульської Ю.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/132/20 в порядку загального позовного провадження

за позовом: Акціонерного товариства Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання (40004, м. Суми, вул. Горького, 58, ідентифікаційний код 05747991, email: info@snpo.ua),

до відповідачів:

1) Сумської міської ради (40000, м. Суми, м-н Незалежності, 2, ідентифікаційний код 23823253, email: mail@smr.gov.ua),

2) Виконавчого комітету Сумської міської ради (40000, м. Суми, м-н Незалежності, 2, ідентифікаційний код 04057942, email: mail@smr.gov.ua),

3) Комунального підприємства Сумське міське бюро технічної інвентаризації (40009, м. Суми, вул. Садова, 33, ідентифікаційний код 03352478, email: bti@vcity.sumy.ua),

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради (40000, м. Суми, вул. Садова, 33, ідентифікаційний код 42456009, email: dresurs@smr.gov.ua),

про скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно в частині, скасування державної реєстрації права на нерухоме майно та визнання права власності,

за участю представники учасників справи:

позивача: не з`явився,

відповідачів не з`явилися,

третьої особи: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

12.02.2020 позивач - Акціонерне товариство Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання (40004, м. Суми, вул. Горького, 58, ідентифікаційний код 05747991) звернувся до суду із позовною заявою, відповідно до якої просить суд:

1) визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 19.03.2006, серії САС № 624354, видане Виконавчим комітетом Сумської міської ради в частині власності на об`єкт нерухомого майна під літерою Д ;

2) скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно під літерою Д - котельня площею 152,9 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Металургів, 38, реєстраційний номер майна 26774744, номер запису: 11306, в книзі: 22, дата прийняття рішення про державну реєстрацію: 03.04.2009, дата внесення запису: 03.04.2009, власник: територіальна громада міста Суми, форма власності комунальна, частка власності 1/1, підстава виникнення: свідоцтво про право власності від 03.04.2009 серії САС № 624354, видане Виконавчим комітетом Сумської міської ради;

3) визнати за Акціонерним товариством Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання (40004, м. Суми, вул. Горького, 58, ідентифікаційний код 05747991) право власності на нерухоме майно під літерою Д - котельня площею 152,9 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Металургів, 38.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що у свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії САС № 624364 та до реєстру нерухомого майна помилково включений об`єкт Д - котельня площею 152,9 кв.м., який не передавався у власність територіальної громади міста Суми та до акту прийняття-передачі до комунальної власності територіальної громади міста Суми стаціонарного відділення Комунальної установи Сумська міська клінічна лікарня № 4 по вул. Металургів, 38 не включався. Зазначене нерухоме майно перебуває у власності ПАТ Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання ім. М.В. Фрунзе , та до 01.11.2019 перебувало в оренді у Комунального некомерційного підприємства Клінічна лікарня № 4 Сумської міської ради. З 01.11.2019 котельня повернута власнику майна з оренди на підставі акту приймання-передачі орендованого майна, оскільки у зв`язку із приєднанням Комунального некомерційного підприємства Клінічна лікарня № 4 Сумської міської ради до центральної мережі міського опалення, необхідність у використання котельні для орендаря відпала.

Позивач звертає увагу суду на те, що будівля котельної помилково внесена до реєстру нерухомого майна як власність територіальної громади міста Суми позивачу не було відомо. Вказана інформація стала відома позивачу від приватного виконавця 24.01.2020.

З огляду на зазначене, у позивача виникла необхідність у зверненні до суду із позовом про скасування в частині свідоцтва про право власності на нерухоме майно та скасування реєстрації вищезазначеної котельні за територіальною громадою міста Суми, оскільки у власність територіальної громади міста Суми цей об`єкт нерухомості не передавався.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 17.02.2020 у справі № 920/132/20 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 920/132/20 за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 10.03.2020, 11:00.

Представник першого відповідача подав до суду клопотання від 04.03.2020 № 166/20юр про долучення до матеріалів справи копій правовстановлюючих документів на спірне майно, копій актів приймання-передачі майна та рішення про їх затвердження. Вищезазначені документи долучені судом до матеріалів цієї справи.

Також представником першого відповідача подані письмові пояснення від 03.03.2020 № 162/20юр, відповідно до яких представник першого відповідача зазначає, що оспорюване нерухоме майно за адресою: м. Суми, вул. Металургів, 38 (будівля котельні літера Д ) дійсно не увійшло до актів приймання-передачі комплексу споруд, що перебувають у користуванні Комунальної установи Сумська міська клінічна лікарня № 4 Сумської міської ради. У 2006 році на зазначений комплекс споруд виготовлено технічний паспорт, де відображено будівлю котельні, і на думку представника першого відповідача, у зв`язку з цим будівля котельні зареєстрована за комунальною власністю територіальної громади міста Суми разом з іншим майном комплексу споруд за адресою: м. Суми, вул. Металургів, 3. Тому на підставі наведеного представник першого відповідача зазначає, що у вирішенні цього спору покладається на розсуд суду.

Від представника другого відповідача до суду надійшли письмові пояснення від 03.03.2020 № 164/20юр, відповідно до яких представник другого відповідача зазначає, що оспорюване нерухоме майно за адресою: м. Суми, вул. Металургів, 38 (будівля котельні літера Д ) дійсно не увійшло до актів приймання-передачі комплексу споруд, що перебувають у користуванні Комунальної установи Сумська міська клінічна лікарня № 4 Сумської міської ради. У 2006 році на зазначений комплекс споруд виготовлено технічний паспорт, де відображено будівлю котельні, і на думку представника другого відповідача, у зв`язку з цим будівля котельні зареєстрована за комунальною власністю територіальної громади міста Суми разом з іншим майном комплексу споруд за адресою: м. Суми, вул. Металургів, 3. Тому на підставі наведеного представник другого відповідача зазначає, що у вирішенні цього спору покладається на розсуд суду.

Представник третього відповідача письмових заяв чи клопотань до суду не подав.

04.03.2020 від представника третьої особи до суду надійшло клопотання від 03.03.2020 № 164/20юр, де останній зазначає, що предмет спору в цій справі жодним чином не зачіпає права та інтереси Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради, і враховуючи наведене представник третьої особи зазначає, що у вирішенні цього спору покладається на розсуд суду.

Відповідно до вимог частини другої статті 185 ГПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу, зокрема, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Враховуючи, що судом було вчинено всі дії в межах підготовчого провадження з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, з огляду на відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання, суд ухвалою від 10.03.2020 постановив закрити підготовче провадження у справі № 920/132/20 та призначити справу до судового розгляду по суті на 09.04.2020, 11:30.

Представники учасників справи в судове засіданні по суті 09.04.2020 не з`явився, про дату, час та місце судового слухання справи повідомлені судом належним чином.

08.04.2020 від представника першого відповідача до суду надійшло клопотання від 08.04.2020 № 226/20юр, в якому останній зазначає, що не може з`явитися в судове засідання по суті у зв`язку з карантинними заходами та просить суд здійснити розгляд справи по суті за відсутності представника першого відповідача.

09.04.2020 від представника позивача також надійшло клопотання від 09.04.2020 б/н (вх. № 3077/20) про розгляд справи за відсутності представника позивача за наявними у справі матеріалами.

Суд приймає до розгляду вищезазначені клопотання представників позивача і першого відповідача та здійснює розгляд справи по суті за їх відсутності.

Згідно зі статті 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Статтею 114 ГПК України визначено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання для розгляду даної справи по суті та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 ГПК України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до частини третьої статті 222 ГПК України фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлені наступні обставини.

Відкритому акціонерному товариству Сумське МНВО ім. М.В. Фрунзе на праві власності належали нежитлові приміщення загальною площею 18106,87 кв.м., які розташовані за адресою: м. Суми вул. Ковпака, 7 загальною площею 7057,3 кв.м. - приміщення 4-ої поліклініки; вул. Металургів, 38 загальною площею 3784,97 кв.м. - приміщення стаціонару; вул. Праці, 3 загальною площею 7264,6 кв.м. - медсанчастина ПАТ Сумське МНВО ім. М.В. Фрунзе .

Вказані приміщення з 02.01.2002 перебували в оренді Комунальної установи Сумська клінічна лікарня № 4 на підставі договорів оренди об`єкта нерухомості.

Нежитлові приміщення за адресою: м. Суми, вул. Металургів, 38 складались із лікувального комплексу терапії інвентарний номер приміщення 004906 площею 890,40 кв.м., лікувального комплексу неврології інвентарний номер 004908 площею 1716,00 кв.м., лікувального комплексу інфекційної інвентарний номер 004909 площею 410,70 кв.м., гаражу інвентарний номер 004907 площею 167,76 кв.м., котельні інвентарний номер 004910 площею 150,95 кв.м., будівлі архіву інвентарний номер 004911 площею 45,00 кв.м., пральня інвентарний номер 004914 площею 163,49 кв.м., будівля хлораторної інвентарний номер 004929 площею 7,70 кв.м., харчоблок інвентарний номер 004943 площею 233,00 кв.м., овочесховище інвентарний номер 004913 площею 845,00 кв.м.

Відповідно до акту прийому-передачі нежитлових приміщень від 02.01.2002 зазначені нежитлові приміщення передано в оренду Комунальній установі Сумській клінічній лікарні № 4 на підставі договору оренди об`єкта нерухомості. В подальшому, договір оренди неодноразово продовжувався на новий строк відповідно до додаткових угод. Оплата за орендовані приміщення сплачувалась.

Рішенням Сумської міської ради № 135-МР від 13.09.2006 Про надання згоди на прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Суми об`єктів права власності, розташованих по вул. Праці, 3, по вул. Ковпака, 7 та по вул. Металургів, 38 від ВАТ Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання ім. М.В. Фрунзе вирішено надати згоду на прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Суми об`єктів права власності, розташованих по вул. Праці, 3, по вул. Ковпака, 7 та по вул. Металургів, 38 від ВАТ Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання ім. М.В. Фрунзе . Управлінню комунального майна та приватизації Сумської міської ради (Щербак В.І.) здійснити приймання об`єктів, зазначених у пункті 1 цього рішення, у порядку, встановленому чинним законодавством. Оформити право власності на об`єкти, зазначені у пункті 1 цього рішення, з видачею свідоцтв про право власності за територіальною громадою міста Суми, в порядку, встановленому чинним законодавством. Комунальному підприємству Сумське міське бюро технічної інвентаризації (Афанасьєв Б.В.) зареєструвати право власності на об`єкти, зазначені у пункті 1 цього рішення, у порядку, встановленому чинним законодавством.

Рішенням Виконавчого комітету Сумської міської ради № 29 від 20.01.2009 Про затвердження акту прийняття-передачі до комунальної власності територіальної громади міста Суми стаціонарного відділення Комунальної установи Сумська міська клінічна лікарня № 4 по вул. Металургів, 38 затверджено акт прийняття-передачі до комунальної власності територіальної громади міста Суми стаціонарного відділення Комунальної установи Сумська міська клінічна лікарня № 4 по вул. Металургів, 38 .

Відповідно до акту прийняття-передачі об`єкти та споруди, які передавались до спільної власності територіальної громади міста Суми складались із будівлі амбулаторії з підвалом (терапія) (літера А), будівлі головного корпусу (неврологія) (літера В), будівля інфекційного відділення (літера Г), будівля пральні (літера Е), будівля архіву (літера З), овочесховище (літера И), будівля господарського комплексу (літера К), будівля хлорлабораторії (літера П-1), гараж (літера С-1), склад (літера Т), будівля харчоблоку (літера Ю), вбиральня (літера М), трансформаторна підстанція (літера Р), гараж (літера У), сарай (літера Ф), альтанка (літера X), сарай (літера Я), огорожа (1-7), дворове замощення (ІУ).

Як встановлено судом та не спростовано відповідачами, з всього нерухомого майна єдиний об`єкт, який не був переданий у власність територіальної громади, це котельня площею 152,9 кв.м., яка в подальшому залишилась в оренді у лікарні, та не мала бути включена до власності територіальної громади міста Суми, так як залишалась у власності ПАТ Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання ім. М.В. Фрунзе .

На виконання рішення Виконавчого комітету Сумської міської ради № 29 від 20.01.2009 Про затвердження акту прийняття-передачі до комунальної власності територіальної громади міста Суми стаціонарного відділення Комунальної установи Сумська міська клінічна лікарня № 4 по вул. Металургів, 38 , а саме: пунктів 3 та 4, відповідно до яких вирішено Оформити право власності на об`єкти, зазначені у пункті 1 цього рішення, з видачею свідоцтва про право власності за комунальною власністю територіальної громади міста Суми в порядку, встановленому чинним законодавством та Комунальному підприємству Сумське міське бюро технічної інвентаризації зареєструвати об`єкт, зазначений у пункті 1 цього рішення, в порядку, встановленому чинним законодавством Виконавчим комітетом Сумської міської ради 19.03.2009 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно САС № 624364. В подальшому КП Сумське міське БТІ прийнято рішення від 03.04.2009 про реєстрацію права власності об`єкта нерухомості за адресою: м. Суми, вул. Металургів, буд. 38, реєстраційний номер 26774744, номер запису: 1306 в книзі 22, тип об`єкта: Сумська міська клінічна лікарня № 4 - нежитлові будівлі та споруди під літ. А. В, Г, Д, Е, З, И, К, П, С, Т, Ю. М, Р, У, Ф, X, Я, № 1-7, № IУ, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 22370950.

Таким чином, у свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії САС в„– 624364 та до реєстру нерухомого майна помилково включено об`єкт Д - котельня площею 152,9 кв.м., який не передавався у власність територіальної громади міста Суми та в акті прийняття-передачі до комунальної власності територіальної громади міста Суми стаціонарного відділення Комунальної установи Сумська міська клінічна лікарня № 4 по вул. Металургів, 38 не передавався. Зазначена інформація про вказаний об`єкт внесена помилково.

Судом встановлено, що зазначене нерухоме майно - котельня, і на даний час перебуває у власності ПАТ Сумське МНВО ім. М.В. Фрунзе , та до 01.11.2019 перебувала в оренді у Комунального некомерційного підприємства Клінічна лікарня № 4 Сумської міської ради. З 01.11.2019 котельня повернута власнику майна з оренди на підставі акту приймання-передачі орендованого майна, оскільки у зв`язку з приєднанням Комунального некомерційного підприємства Клінічна лікарня № 4 Сумської міської ради до центральної мережі міського опалення необхідність у використання котельні для орендаря відпала. Проте, будівля котельної помилково внесена до реєстру нерухомого майна, як власність територіальної громади міста Суми.

Суд об`єктивно оцінивши надані позивачем у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Згідно статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно з частиною третьою статті 24 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

У систему органів місцевого самоврядування входять, в тому числі виконавчі органи сільської, селищної, міської ради, якими є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи (статті 5, 11 зазначеного Закону).

До повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад в галузі житлово-комунального господарства, належать, зокрема облік та реєстрація відповідно до закону об`єктів нерухомого майна незалежно від форм власності (ст. 30 Закону).

Як встановлено судом, на час передання нерухомого майна у власність територіальної громади міста Суми підлягав застосуванню Порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, передбачений Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджений наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 (з подальшими змінами).

У пункті 2.1 Положення зазначено, що для реєстрації виникнення, існування, припинення прав власності на нерухоме майно та оформлення прав власності на нерухоме майно до БТІ разом із заявою про реєстрацію прав власності подаються правовстановлювальні документи (додаток 1), їх копії (нотаріально засвідчені), а також інші документи, що визначені цим Положенням.

Відповідальність за достовірність та повноту інформації у документах несе власник (власники) нерухомого майна.

Відповідно до додатку № 1 (пункт 6) як правовстановлюючі документи, зокрема, подаються свідоцтва про право власності на об`єкти нерухомого майна, видані органами місцевого самоврядування та місцевими державними адміністраціями.

Документи, що підтверджують виникнення, існування, припинення прав власності на нерухоме майно, які подаються для реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Положенням та іншими актами чинного законодавства України (пункт 2.7 Положення).

Стаття 21 ЦК України також передбачає визнання незаконним та скасування правового акта індивідуальної дії, виданого органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі (пункт 2 роз`яснення Президії Вищого арбітражного суду України № 02-5/35 від 26.01.2000 Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів ).

Як зазначалося вище, об`єкт нерухомого майна під назвою котельня загальною площею 152,90 кв.м, що знаходиться по вул. Металургів, 38 в м. Суми, не був включений до переліку майна, що передавалось безоплатно до спільної власності територіальної громади міста Суми на підставі акту приймання-передачі, складеного комісією згідно рішень Виконавчого комітету Сумської міської ради, а тому Виконавчий комітет Сумської міської ради не мав правових підстав для видання свідоцтва про право власності на нерухоме майно з включенням до нього приміщення котельні під літерою Д. А відтак Виконавчий комітет Сумської міської ради не мав підстав для оформлення права власності на підставі рішення Виконавчого комітету Сумської міської ради № 29 від 20.01.2009, оскільки він не містив цього майна в переліку.

При розгляді даної справи суд враховує правову позицію, висловлену у листі Верховного Суду України щодо практики застосування судами статті 16 Цивільного кодексу України від 01.04.2014, про те, що питання про недійсність (незаконність) свідоцтв про власності на майно, актів про право власності на землю, інших документів, виданих суб`єктами владних повноважень, може вирішуватися із застосуванням способів захисту цивільних прав та інтересів, передбачених пунктом 10 частини другої статті 16 ЦК України, якщо це призводить до порушення, оспорення або невизнання цивільного права чи інтересу. Слід зазначити, що така позиція підтверджена й судовою практикою, зокрема, постановою Верховного Суду України від 03.06.2015 у справі № 927/19/13-г, якою підтверджено правильність застування норм права судами попередніх інстанцій під час прийняття рішення про задоволення позову про визнання недійсним рішення, свідоцтва про право власності на нерухоме майно та договору купівлі-продажу, і перегляду цього судового рішення.

Відповідно до частини другої статті 20 Господарського кодексу України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом, зокрема, припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення.

Згідно статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, та вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (абзац 3 частини другої статті 331 ЦК України).

Відповідно до часини четвертої статті 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Крім того, згідно статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Як зазначалося раніше, що відповідно до інформації з Реєстру прав власності на нерухоме майно власником нерухомого майна - котельні під літорею Д, загальною площею 152,9 кв.м., що розташоване за адресою: м. Суми, вул. Металургів, 38, реєстраційний номер майна 26774744, зазначена територіальна громада міста Суми.

Статтею 182 ЦК України встановлено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав. їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Порядок проведення державної реєстрації речових прав на час виникнення спірних правовідносин регулювався Законом України № 1952-ІV Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Тимчасовим положенням про порядок реєстрації права власності та інших прав на нерухоме майно.

Згідно з абзацом 2 частини першої статті 2 Закону № 1952-ІV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону № 1952-ІV речові права на нерухоме майно, їх обтяження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов`язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим Законом.

Частиною п`ятою статті 12 Закону № 1952-ІV визначено, що відомості Державного реєстру прав вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим Законом. Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зареєстрованих у Державному реєстрі прав, вчиняються на підставі відомостей, що містяться в цьому реєстрі.

Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, врегульований частиною першою статті 15 Закону № 1952-ІV, яка передбачає, зокрема, прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; внесення записів до Державного реєстру прав, а також видачу свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону.

Відповідно до статті 18 Закону № 1952-ІV свідоцтво про право власності на нерухоме майно, що підтверджує виникнення права власності при здійсненні державної реєстрації прав на нерухоме майно, видається: 1) фізичним та юридичним особам на новозбудовані, реконструйовані об`єкти нерухомого майна; 2) членам житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого відповідного кооперативу, які повністю внесли свої пайові внески; 3) юридичним особам у разі внесення до статутного фонду (статутного або складеного капіталу) об`єктів нерухомого майна їх засновниками (учасниками): 4) фізичним особам та юридичним особам, які в разі ліквідації (реорганізації) юридичної особи отримали у власність у встановленому законодавством порядку нерухоме майно юридичної особи, що ліквідується (реорганізується); 5) фізичним особам та юридичним особам, що вийшли зі складу засновників (учасників) юридичної особи за рішенням органу, уповноваженого на це установчими документами, отримали у власність об`єкт нерухомого майна, переданий їм; 6) реабілітованим громадянам, яким повернуто у власність належні їм об`єкти нерухомого майна; 7) у разі виділення окремого об`єкта нерухомого майна зі складу об`єкта нерухомого майна, що складається із двох або більше об`єктів; 8) фізичним та юридичним особам на об`єкти нерухомого майна, які в установленому порядку переведені з житлових у нежитлові і навпаки; 9) в інших випадках, встановлених законом. Свідоцтво про право власності на нерухоме майно підписується державним реєстратором прав і засвідчується печаткою.

У відповідності до частини першої статті 26 Закону № 1952-ІV записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав.

Частиною другою статті 26 Закону № 1952-ІV передбачено, що у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Внесення змін до записів Державного реєстру прав, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора здійснюються у порядку, передбаченому для державної реєстрації прав (частина п`ята статті 26 Закону № 1952-ІV).

Згідно пункту 5 Прикінцевих положень Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об`єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.

Оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності, зокрема, органами місцевого самоврядування. Підготовку документів для видачі свідоцтв про право власності можуть за дорученням органів місцевого самоврядування, місцевої державної адміністрації та інших органів відповідно до законодавства проводити бюро технічної інвентаризації (за змістом пунктів 6.1, 6.2 зазначеного Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно).

Свідоцтво про право власності Виконавчим комітетом Сумської міської ради видане 19.03.2009, в КП Сумське міське БТІ 03.04.2009 проведено державну реєстрацію права власності за територіальною громадою міста Суми.

Вимогами частини першої статті 316 ЦК України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Зміст права власності визначений в частині першій статті 317 цього ж Кодексу, якою передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до статті 319 названого Кодексу власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. При цьому, одним із способів захисту цивільних прав є визнання такого права.

Згідно статті 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Відповідно до частин першої, другої статті 386 цього Кодексу держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема і з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Судом встановлено, що оспорюване майно - котельня, територіальній громаді міста Суми у власність не передавалось, а тому Виконавчий комітет Сумської міської ради не мав права приймати рішення про передачу нерухомого майна котельні у власність територіальної громади міста Суми та видати свідоцтво на цей об`єкт нерухомості.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що наявність свідоцтва про право власності на нерухоме майно із включенням до нього котельні під літерою Д та зробленого на його підставі запису про реєстрацію права власності у реєстрі прав власності на нерухоме майно за першим відповідачем обмежує правомочність власника - позивача щодо розпорядження вказаним приміщенням, а обраний позивачем спосіб захисту у вигляді визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно в частині та скасування державної реєстрації за відповідачем права власності на цей об`єкт нерухомості відповідає передбаченим цивільним законодавствам способам захисту та забезпечує ефективний захист прав власника.

На даний час у позивача вищезазначене майно котельні перебуває на обліку як основний засіб, що підтверджується інвентарною карточною обліку основних засобів. Котельня побудована у 1959 році та з цього часу використовувалась позивачем для вироблення пару, розподілу тепла, пари, гарячої води. Котельня являє собою цегляну будову з дахом та стінами.

Згідно з пунктом 1.3 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно (чинного на час виникнення спірних правовідносин) реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснювали підприємства бюро технічної інвентаризації.

Відповідно до пункту 6.1 вказаного положення оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності за зразком установленої форми місцевими органами виконавчої влади, місцевого самоврядування.

Згідно з додатком 1 вказаного Тимчасового положення в Переліку правостановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об`єкти нерухомого майна є свідоцтва про право власності на об`єкти нерухомого майна, видані органами місцевого самоврядування та місцевими державними адміністраціями та накази органів Фонду державного майна з додатком - переліком об`єктів нерухомого майна про передачу у власність цих об`єктів акціонерним товариствам та акт приймання-передавання зазначеного майна, підписаний у встановленому порядку.

Пунктом 2.2 розділу 2 підтвердження права власності на нерухоме майно при створенні (перетворенні з державних підприємств) відкритих акціонерних товариств Порядку підтвердження права власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 22.07.97 № 1450 Про затвердження Порядку підтвердження права власності на нерухоме майно документом, що підтверджує право власності на нерухоме майно є Перелік нерухомого майна, переданого у власність відкритому акціонерному товариству.

Згідно статті 128 ЦК УРСР право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме та їх обтяжень загальною засадою державної реєстрації прав є обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав.

Згідно з частиною четвертою статті 147 ГК України право власності та інші майнові права суб`єкта господарювання захищаються у спосіб, зазначений у статті 20 цього Кодексу.

Пункт 1 частини другої статті 20 ГК України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються визнання наявності або відсутності прав.

Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України особа має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності:

1) якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами (за умови, що позивач не перебуває з цими особами у зобов`язальних відносинах, оскільки права осіб, які перебувають у зобов`язальних відносинах, повинні захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобов`язального права);

2) у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Передумовою для застосування положень статті 392 ЦК України є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права.

Враховуючи, що другим відповідачем неправомірно зареєстроване право власності на котельню за територіальною громадою міста Суми, то вбачається, що першим та другим відповідачами не визнається право власності позивача на вищевказане нерухоме майно, а тому позивач звернувся до господарського суду із позовною заявою в порядку статті 392 ЦК України про визнання права власності на нерухоме майно.

Відповідно до частини третьої статті 30 ГПК України спори, що виникають з приводу нерухомого розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Встановлення наявності права власності шляхом винесення судового рішення потрібна позивачу для здійснення повноважень власника у повному обсязі, в тому числі розпорядження нерухомим майном.

Однак, позивач не має правової можливості здійснювати повноваження власника у повному обсязі.

Така неможливість реалізувати належне і безспірне право власності є наслідком застосування норм законодавства.

Одночасно суд не вбачає будь-якої поважної причини, з якої позивачу, слід обмежувати реалізацію права власності. Таке обмеження не ґрунтується ані на суспільному (публічному) інтересі, ані на інтересі приватних осіб, оскільки жодний суб`єкт не заперечує і не спростовує право власності позивача на зазначене майно.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950), ратифікованою Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР (далі - Конвенція), зокрема статтею 1 Першого протоколу до неї (1952) передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ принцип мирного володіння майном для держави означає не лише обов`язок утримуватися від дій, що можуть призвести до втручання у право особи на мирне володіння майном, а і певних позитивних дій, зокрема, забезпечення належного правового режиму власності у державі (справа Папаміхалополус проти Греції). Даний принцип також застосовувався Європейським судом з прав людини у справі Брумареску проти Румунії. Цей режим полягає у тому, що держава зобов`язана гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I Конвенції. Європейський суд з прав людини зазначає, що виконання означеного загального обов`язку може означати виконання позитивних обов`язків, що слідують з необхідності забезпечення ефективної реалізації гарантованих Конвенцією прав.

Порушення права на мирне володіння майном проявляється у діях чи бездіяльності держави, які призводять до неможливості особи фактично реалізовувати своє право на відповідне майно. Європейський суд з прав людини, встановлюючи порушення права на мирне володіння майном, не обмежується виключно формальними вимогами законодавства та звертає увагу на те, що держава має здійснити всі ефективні та можливі заходи для забезпечення дотримання та захисту права, передбаченого статтею 1 Першого Протоколу (Онерйілдиз проти Туреччини та ряд інших).

Тому, оцінюючи даний спір в аспекті обов`язку практичного і ефективного забезпечення державою умов реалізації права власності, суд констатує, що формальні приписи статті 392 ЦК України та її тлумачення у судовій практиці національних судів призвели до такого стану, в якому безспірний власник речі, за відсутності жодної поважної причини, обумовленої публічним або приватним інтересом, все ж не може реалізувати своє право. Такий стан є неналежним і не відповідає базовим гарантіям, передбаченим статті 1 Першого протоколу Конвенції.

Суд зазначає, що приписами частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України на кожну із сторін покладений обов`язок довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини першої, другої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, такими засобами, як письмові, речові електронні докази.

Так, положеннями статті 76 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами в розуміння статтей 76-79 ГПК України, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі з урахуванням вищевикладеного.

Керуючись статтями 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 19.03.2006, серії САС № 624354, видане Виконавчим комітетом Сумської міської ради (40000, м. Суми, м-н Незалежності, 2, ідентифікаційний код 04057942) в частині власності на об`єкт нерухомого майна під літерою Д .

3. Скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно під літерою Д - котельня площею 152,9 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Металургів, 38, реєстраційний номер майна 26774744, номер запису: 11306, в книзі: 22, дата прийняття рішення про державну реєстрацію: 03.04.2009, дата внесення запису: 03.04.2009, власник: територіальна громада міста Суми, форма власності комунальна, частка власності 1/1, підстава виникнення: свідоцтво про право власності від 03.04.2009 серії САС № 624354, видане Виконавчим комітетом Сумської міської ради (40000, м. Суми, м-н Незалежності, 2, ідентифікаційний код 04057942).

4. Визнати право власності за Акціонерним товариством Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання (40004, м. Суми, вул. Горького, 58, ідентифікаційний код 05747991) на нерухоме майно під літерою Д - котельня площею 152,9 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Металургів, 38.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України) .

Відповідно до п.4 Розділу X ГПК України (доповнено згідно із Законом № 540-IX від 30.03.2020) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

Повне рішення складено та підписано суддею 17 квітня 2020 року.

Суддя Ю.А. Джепа