Постанова

від 12.03.2020 по справі 291/423/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

12 березня 2020 року

м. Київ

справа № 291/423/17

провадження № 61-22632св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - приватне сільськогосподарське підприємство Агрофірма Світанок ,

відповідачі: ОСОБА_1 , Чорнорудецьке фермерське господарство Поділля Ружинського району Житомирської області, Ружинська районна державна адміністрація Житомирської області ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірма Світанок на рішення Ружинського районного суду Житомирської області у складі судді Руденко З. Б. від 14 лютого 2018 року та постанову Апеляційного суду Житомирської області у складі колегії суддів: Микитюк О. Ю.,

Григорусь Н. Й., Трояновської Г. С., від 10 квітня 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2017 року приватне сільськогосподарське підприємство Агрофірма Світанок (далі - ПСП Агрофірма Світанок ) звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , Чорнорудецького фермерського господарства Поділля Ружинського району Житомирської області (далі -

ЧФГ Поділля ), Ружинської районної державної адміністрації Житомирської області про визнання договору оренди землі недійсним, визнання незаконною та скасування державної реєстрації речових прав та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень .

Позовну заяву мотивовано тим, що 03 жовтня 2016 року між ПСП Агрофірма Світанок та ОСОБА_1 було укладено договір оренди належної йому на праві приватної власності земельної ділянки площею 1,719 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Чорнорудецької сільської ради Ружинського району Житомирської області, строком на 10 років.

Спірна земельна ділянка була передана підприємству за актом прийому-передачі від 05 жовтня 2016 року, а ПСП Агрофірма Світанок сплатило ОСОБА_1 орендну плату, передбачену договором оренди землі.

У березні 2017 року підприємству стало відомо, що 29 грудня 2016 року між ОСОБА_1 та ЧФГ Поділля було укладено договір оренди вказаної вище земельної ділянки на 10 років та 04 січня 2017 року проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно.

Позивач вважав, що цей договір спрямований на незаконне заволодіння спірною земельною ділянкою, порушує публічний порядок і є нікчемним.

Ураховуючи викладене, ПСП Агрофірма Світанок просило суд визнати договір оренди землі, укладений 29 грудня 2016 року між ОСОБА_1 та ЧФГ Поділля недійсним; визнати незаконною державну реєстрацію права оренди спірної земельної ділянки, проведену 29 грудня 2016 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04 січня 2017 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ружинського районного суду Житомирської області від 14 лютого 2018 року у задоволенні позовних вимог ПСП Агрофірма Світанок відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ПСП Агрофірма Світанок не набуло прав орендаря зазначеної в договорі від 03 жовтня 2016 року земельної ділянки, оскільки цей договір не набув чинності, враховуючи, що всупереч вимог статей 125,126 ЗК України, статей 6, 17 Закону України Про оренду землі та Прикінцевих положень цього договору за ним не проведено державну реєстрацію права користування

ПСП Агрофірма Світанок на цю земельну ділянку.

Оскільки укладений позивачем договір оренди землі не набув чинності, отже, він не є підставою для виникнення у позивача прав орендаря спірної земельної ділянки, відтак договір оренди цієї самої земельної ділянки

від 29 грудня 2016 року, укладений між ОСОБА_1 та ЧФГ Поділля , на підставі якого за останнім було зареєстровано право оренди цієї земельної ділянки, не порушує прав позивача.

Крім того, незгода позивача з укладеним між відповідачами договором оренди землі не є підставою для визнання його недійсним відповідно до вимог статей 203, 215 ЦК України. Досягнення між сторонами згоди щодо усіх його істотних умов підтвердили в судовому засіданні відповідачі, тому підстав для визнання його недійсним відсутні.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Житомирської області від 10 квітня

2018 року апеляційну скаргу ПСП Агрофірма Світанок залишено без задоволення, а рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 14 лютого 2018 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що договір оренди землі, укладений 03 жовтня 2016 року між ОСОБА_1 та ПСП Агрофірма Світанок , не набув чинності, оскільки не було проведено його державної реєстрації. Зазначене свідчить про те, що позивач не набув права орендаря за цим договором, тому відсутні підстави вважати порушеними його права та захищати їх шляхом визнання недійсним договору, укладеного між відповідачами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі ПСП Агрофірма Світанок просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами не застосовано пункт 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними , де передбачено, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Судами не було враховано, що відсутність зареєстрованого права оренди земельної ділянки не означає відсутність охоронюваного законом інтересу позивача, поняття якого розкрито у рішенні Конституційного Суду України

від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004.

Досягнення згоди з усіх істотних умов за договором оренди землі

від 03 жовтня 2016 року мало наслідком те, що інтерес ПСП Агрофірма Світанок в орендному використанні земельної ділянки виник раніше, ніж право оренди або інтерес щодо цієї ділянки у ЧФГ Поділля . При цьому дії відповідачів щодо укладення оспорюваного договору оренди від 29 грудня 2016 року та державної реєстрації права оренди ЧФГ Поділля на цю земельну ділянку, не є підставою для припинення такого інтересу

ПСП Агрофірма Світанок .

Відтак, інтерес ПСП Агрофірма Світанок не припинився і підлягає правовому захисту шляхом визнання недійсним договору оренди землі

від 29 грудня 2016 року на підставі статей 6, 203, 215, 627 ЦК України.

Крім того, судами не було застосовано статтю 15 Закону України Про оренду землі та не враховано, що оспорюваний договір оренди від 29 грудня

2016 року не містить таких передбачених статтею 15 Закону України Про оренду землі істотних умов, як орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату, що також є підставою для визнання його недійсним.

Відзив на касаційну скаргу

У липні 2018 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу, в яких він посилається на необґрунтованість доводів скарги та законність ухвалених у справі судових рішень. Вказує, що за відсутності у позивача зареєстрованого права користування належною йому на праві власності земельною ділянкою, він мав законне право укласти щодо цієї земельної ділянки договір оренди з іншим орендарем - ЧФГ Поділля , тому підстави визнання його недійсним відсутні.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 20 червня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, а ухвалою цього ж суду від 15 липня

2019 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 1,719 га, кадастровий номер 1825286800:01:000:0088, призначеної для ведення особистого селянського господарства.

03 жовтня 2016 року між ОСОБА_1 та ПСП Агрофірма Світанок було укладено договір оренди вказаної земельної ділянки строком на 10 років. Відповідно до Прикінцевих положень цього договору оренди земельної ділянки, сторони домовились, що договір набирає чинності після підписання сторонами та державної реєстрації.

Цього ж дня спірна земельна ділянка була передана позивачу за актом прийому-передачі.

Даних про реєстрацію за ПСП Агрофірма Світанок права користування вказаною земельною ділянкою на підставі договору оренди землі

від 03 жовтня 2016 року матеріали справи не містять.

29 грудня 2016 року між ОСОБА_1 і ЧФГ Поділля було укладено договір оренди землі, відповідно до якого, ОСОБА_1 передав в оренду іншому орендарю - ЧФГ Поділля строком на 10 років ту саму земельну ділянку, що й ПСП Агрофірма Світанок .

На підставі цього договору оренди землі 29 грудня 2016 року було проведено державну реєстрацію речового права (права оренди) ЧФГ Поділля , що підтверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Згідно частини першої статті 626 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Учасники правочину, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують відповідний письмовий документ, надаючи згоді встановленої форми.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом зокрема Земельним кодексом Українита Законом України Про оренду землі

(частина дев`ята статті 93 ЗК України, частина друга статті 792 ЦК України).

Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності (частина перша статті 93 ЗК України).

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян та юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем (частина четверта статті 124 ЗК України ).

За змістом статей 125, 126 ЗК України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права. Право користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Відповідно до положень частини першої, дев`ятої статті 6 Закону України Про оренду землі в редакції, чинній на час укладення договору

від 03 жовтня 2016 року, орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України та іншими законами України і договором оренди землі. Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , у редакції, чинній на дату підписання договору оренди земельної ділянки між ОСОБА_1 та ПСП Агрофірма Світанок , державній реєстрації прав підлягають речові права, похідні від права власності, зокрема, право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державна реєстрація прав проводиться на підставі заяви власника, іншого правонабувача (орендаря, суб`єкта іншого права, похідного від права власності, іпотекодержателя, спадкоємця), сторони правочину, у яких виникло речове право, або уповноважені ними особи - у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав.

Відповідно до Прикінцевих положень укладеного 03 жовтня 2016 року між ОСОБА_1 та ПСП Агрофірма Світанок договору оренди земельної ділянки, сторони домовились, що договір набирає чинності після підписання сторонами та державної реєстрації.

Системний аналіз положень статей 125 , 126 ЗК України, 6 Закону України Про оренду землі , пункту 2 частини першої статті 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та Прикінцевих положень укладеного між ОСОБА_1 та ПСП Агрофірма Світанок договору оренди землі дають підстави вважати, що право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону і виникає з моменту його державної реєстрації.

Проте після підписання 03 жовтня 2016 року цього договору оренди землі ні ОСОБА_1 , ні ПСП Агрофірма Світанок до 29 грудня 2016 року не вчинило жодних дій щодо проведення державної реєстрації права оренди.

За змістом частини п`ятої статті 6 Закону України Про оренду землі у редакції, чинній на дату підписання договору оренди земельної ділянки між ОСОБА_1 та ПСП Агрофірма Світанок , право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону. Отже, саме з державної реєстрації права оренди земельної ділянки виникають правовідносини, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін при укладенні договору і сторони з цього часу сторони набувають визначених законом та договором прав і обов`язків орендаря та орендодавця.

Аналогічної позиції дотримувався й Верховний Суд України у постанові

від 13 червня 2016 року у справі № 6-643цс16 та Верховний Суд у постановах від 20 листопада 2019 року у справі № 365/524/16-ц, від 11 грудня 2019 року у справі № 365/53/15-ц.

Установивши, що державна реєстрація права оренди земельної ділянки за договором від 03 жовтня 2016 року, укладеним між ОСОБА_1 та

ПСП Агрофірма Світанок ,у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень не відбулась, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що зазначений договір не набрав чинності та не породжує для позивача прав орендаря, у зв`язку з чим відсутні підстави для визнання недійсним договору оренди землі, укладеного

29 грудня 2016 року між ОСОБА_1 та ЧФГ Поділля , право оренди за яким зареєстровано у встановленому законом порядку.

Щодо доводів касаційної скарги

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, судами враховано, що за статтею 15 ЦК України судовому захисту підлягає лише порушене право позивача, однак у ПСП Агрофірма Світанок відсутнє речове право на спірну земельну ділянку, яке підлягало б захисту шляхом визнання недійсним договору оренди землі, укладеного 29 грудня 2016 року між ОСОБА_1 і ЧФГ Поділля , який зареєстровано у встановленому законом порядку.

Колегія суддів вважає безпідставними доводи касаційної скарги про те, що внаслідок укладення між позивачем та ОСОБА_1 договору оренди землі, право оренди по якому не має державної реєстрації, у позивача виник охоронюваний законом інтерес, в межах захисту якого слід визнати недійсним укладений пізніше договір оренди цієї ж земельної ділянки.

В абзаці 5 пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними судам роз`яснено, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) поняття охоронюваний законом інтерес , що вживається в частині першій статті 4 ЦПК України 2004 року та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям права , треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції України і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально-правовим засадам.

Отже, за змістом рішення Конституційного Суду України інтерес перебуває під захистом об`єктивного права, зумовлюється загальним змістом такого права і є його складовою.

У своїй касаційній скарзі ПСП Агрофірма Світанок посилається на те, що відсутність зареєстрованого права оренди земельної ділянки не означає відсутність інтересу позивача, який підлягає захисту шляхом задоволення позову.

Однак заявник помилково ототожнює право на пред`явлення позову та право на задоволення позову, які носять самостійний характер.

За своїм змістом право на пред`явлення позову означає право на процес незалежно від його результату, право на діяльність суду щодо розгляду та вирішення вимоги про захист порушеного або оскаржуваного права або законного інтересу, тобто право на одержання рішення незалежно від його змісту і характеру. Таким чином, право на пред`явлення позову є процесуальною категорією, оскільки наявність цього права в зацікавленої особи зовсім не залежить від наявності в неї того суб`єктивного права або охоронюваного законом інтересу, які підлягають захисту.

Наявність у особи права на пред`явлення позову не завжди означає наявність у неї права на задоволення позову, оскільки суд може встановити, що вимоги не засновані на законі, і відмовити в їх задоволенні.

Загальні підстави для визнання правочину недійсним передбачені

статями 203, 215 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з вимогами частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а згідно з вимогами частини третьої цієї ж статті - волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Оскільки позивач не надав доказів про вчинення будь - яких дій, спрямованих на реєстрацію свого права користування спірною земельною ділянкою на підставі договору оренди землі від 03 жовтня 2016 року, його інтерес щодо визнання недійсним зареєстрованого 29 грудня 2016 року в установленому законом порядку договору оренди цієї ж земельної ділянки, укладеного її власником з іншим орендарем, не опосередкований наявністю речового права на землю, що підлягає захисту у спосіб визнання недійсним договору оренди землі від 29 грудня 2016 року.

Доводи касаційної скарги про те, що після передачі спірної земельної ділянки позивачеві на підставі договору оренди землі від 03 жовтня

2016 року та до державної реєстрації договору власник земельної ділянки не мав права ним розпоряджатись і має нести відповідальність у вигляді визнання недійсним нового договору про оренду землі, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки такої підстави для визнання недійсним правочину не містить чинне законодавство.

Суди мають керуватися вимогами пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України та враховувати загальні засади цивільного законодавства, зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно із частиною другою статті 5 ЦПК України у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Як свідчать матеріали справи, передача земельної ділянки ПСП Агрофірма Світанок відбулася 03 жовтня 2016 року у день підписання договору оренди, і орендар протягом майже трьох місяців не вчиняв дії, спрямовані на державну реєстрацію свого права, хоча з тексту договору достовірно знав , що договір набирає чинності після державної реєстрації.

При цьому позивач не позбавлений можливості звернутися до суду з позовом про відшкодування збитків у разі, якщо є об`єктивні обставини, що внаслідок ускладнення власником земельної ділянки нового договору про передачу в оренду раніше переданого орендарю майна без розірвання попереднього договору позивач позбавився у значній мірі того, на що розраховував при укладенні договору оренди земельної ділянки.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують установлені судами попередніх інстанцій обставини та зводяться лише до переоцінки доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України не належить до компетенції суду касаційної інстанції.

Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії , §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі Хірвісаарі проти Фінляндії ).

Суди попередніх інстанцій забезпечили повний та всебічний розгляд справи на основі наданих доказів, оскаржувані судові рішення відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірма Світанок залишити без задоволення, а рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 14 лютого 2018 року та постанову Апеляційного суду Житомирської області від 10 квітня 2018 року - без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович