Ухвала

від 13.04.2020 по справі 759/14200/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

У х в а л а

13 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 759/14200/17

провадження № 61-3438ск20

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Осіяна О. М. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 27 січня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до комунального закладу Концертний заклад культури Київський академічний муніципальний духовий оркестр , третя особа - ОСОБА_2 , про визнання наказу незаконним, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

26 лютого 2020 року до Верховного Суду через прийом громадян Касаційного цивільного суду Матвійчук В. П. подав касаційну скаргу, в якій заявник просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 27 січня 2020 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ .

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11 березня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та запропоновано, на підтвердження сплати судового збору до Верховного Суду надати оригінал квитанції про сплату судового збору або документи, що підтверджують підстави звільнення від його сплати відповідно до закону, також відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України, зазначити підстави касаційного оскарження судових рішень, визначених у пункті 1 частини першої цієї статті, а саме: у чому полягає неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Зазначено строк виконання ухвали та попереджено про наслідки її невиконання.

У наданий судом строк заявник направив до суду матеріали на усунення недоліків його касаційної скарги, що зазначені в ухвалі Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11 березня 2020 року, помилково вважаючи, що вимоги зазначеної ухвали Верховного Суду виконано.

Проведеним аналізом уточненої касаційної скарги ОСОБА_1 судом встановлено, що вимоги ухвали Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11 березня 2020 року заявником не виконано, оскільки, у порушення вимог пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України, заявником не подано до суду касаційної скарги із зазначенням підстав (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав).

Абзацом першим частини другої статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках :

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з підпунктами 1, 2 пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У поданій касаційній скарзі заявник, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не наводить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави касаційного оскарження судових рішень.

Виключно посилання у касаційній скарзі на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права без зазначення на обґрунтування випадків, визначених у пунктах 1, 2, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо обов`язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження.

Згідно із частиною третьою статті 185, частини другої статті 393 ЦПК України у разі невиконання ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху вона вважається неподаною та повертається заявникові.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France від 23 жовтня 1996 року, Reports 1996-V, p. 1544, § 45; Brualla Gomez de la Torre v. Spain від 19 грудня 1997 року).

Оскільки у відведений судом строк, станом на 13 квітня 2020 року, вимоги ухвали Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11 березня 2020 року заявником не виконано, що перешкоджає Касаційному цивільному суду у складі Верховного Суду вирішити питання про відкриття касаційного провадження, тому касаційну скаргу ОСОБА_1 вважати неподаною та повернути.

Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню із скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 27 січня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до комунального закладу Концертний заклад культури Київський академічний муніципальний духовий оркестр , третя особа - ОСОБА_2 , про визнання наказу незаконним, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу вважати неподаною та повернути заявнику.

Копію цієї ухвали разом з доданими до скарги матеріали надіслати скаржнику.

Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О. М. Осіян