Постанова

від 15.04.2020 по справі 677/1865/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

15 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 677/1865/16-ц

провадження № 61-22662св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - заступник керівника Старокостянтинівської місцевої прокуратури в інтересах держави,

відповідачі: Головне управління Держгеокадастру в Хмельницькій області, ОСОБА_1 , товариство з обмеженою відповідальністю Лампка-Агро ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_1 на рішення Красилівського районного суду Хмельницької області у складі судді Боголюбової Л. М. від 25 жовтня

2017 року на постанову Хмельницького апеляційного суду у складі колегії суддів: Янчук Т. О., Гринчука Р. С., Купельського А. В., від 11 листопада

2019 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2016 року заступник керівника Старокостянтинівської місцевої прокуратури в інтересах держави звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області, ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю Лампка-Агро (далі -

ТОВ Лампка-Агро ) про визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсними договорів оренди та суборенди земельних ділянок.

Позовна заява мотивована тим, що 24 березня 2014 року на підставі заяви ОСОБА_1 ГУ Держземагентства у Хмельницькій області видало накази № ХМ/6822780800:07:009/00001383, № ХМ/6822782400:11:001/00001386, № ХМ/6822780800:08:007/00001384 та № ХМ/6822780800:07:012/00001385 про надання ОСОБА_1 дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду за рахунок земель сільськогосподарського призначення загальною площею 140 га, розташованих за межами населених пунктів Великозозулинецької та Глібківської сільських рад Красилівського району Хмельницької області з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства.

08 та 16 травня 2014 року ГУ Держземагентства у Хмельницькій області видало накази № 22-502/14-14-СГ, № 22-499/14-14-СГ, № 22-496/14-14-СГ, № 22-492/14-14-СГ, № 22-736/14-14-СГ про затвердження ОСОБА_1 документації із землеустрою та передання в оренду для ведення фермерського господарства земельних ділянок загальною площею 112,7385 га, які розташовані за межами населених пунктів Великозозулинецької та Глібківської сільських рад Красилівського району Хмельницької області.

10 жовтня 2014 року ГУ Держземагентства у Хмельницькій області уклало зі ОСОБА_1 договори оренди, а саме:

договір оренди № 1 земельної ділянки з кадастровим № 6822780800:07:009:0111, площею 9,5353 га, розташованої за межами населених пунктів Великозозулинецької сільської ради Красилівського району Хмельницької області;

договір оренди № 2 земельної ділянки з кадастровим № 6822780800:07:010:0499, площею 19,2694 га, розташованої за межами населених пунктів Великозозулинецької сільської ради Красилівського району Хмельницької області;

договір оренди № 3 земельної ділянки з кадастровим № 6822780800:07:012:0038, площею 21,3774 га, розташованої за межами населених пунктів Великозозулинецької сільської ради Красилівського району Хмельницької області;

договір оренди № 4 земельної ділянки з кадастровим № 6822782400:11:002:0014, площею 8,0605 га, розташованої за межами населених пунктів Глібківської сільської ради Красилівського району Хмельницької області;

договір оренди № 5 земельної ділянки з кадастровим № 6822782400:11:001:0029, площею 54,4959 га, розташованої за межами населених пунктів Глібківської сільської ради Красилівського району Хмельницької області.

01 липня 2015 року ОСОБА_1 передав вищевказані земельні ділянки загальною площею 112,7385 га в суборенду ТзОВ Лампка-Агро .

Прокурор доводив, що ОСОБА_1 звертався із заявами до ГУ Держземагентства у Хмельницькій області про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, розташованих не єдиним масивом, а таких, що перебувають на деякій відстані одна від одної, а саме: за межами населених пунктів Великозозулинецької (3 масиви - 70 га) та Глібківської (1 масив - 70 га) сільських рад Красилівського району Хмельницької області, тоді як наказами ГУ Держземагентства у Хмельницькій області ОСОБА_1 були затверджені проекти землеустрою та передані в оренду 5 земельних ділянок за межами населених пунктів Великозозулинецької (3 масиви - 50,1821 га) та Глібківської (2 масиви - 62,5564 га) сільських рад Красилівського району Хмельницької області.

Вказував на те, що згідно з інформацією Держсільгоспінспекції у Хмельницькій області № 9-1403 від 25 жовтня 2016 року в уніфікованій електронно-обліковій системі трактори та сільськогосподарська техніка за ОСОБА_1 не зареєстровані, а фермерське господарство ним не створене.

Зазначав, що ОСОБА_1 отримав в оренду земельні ділянки поза передбаченою законодавством процедурою земельних торгів і не для створення фермерського господарства, а для подальшого їх передання у користування ТзОВ Лампка-Агро , працівником якого він був.

Стверджував, що всупереч вимогам статті 23 Закону України Про оцінку земель технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, переданих в оренду ОСОБА_1 , не затверджувалася.

Вважав, що вартість земельної ділянки площею 54,4959 га (кадастровий номер 6822782400:11:001:0029) мала би становити щонайменше 2 108 404,95 грн, а не 67 805,22 грн, як вказано у відповідному договорі оренди цієї земельної ділянки.

З огляду на вказане прокурор просив:

визнати незаконними та скасувати накази ГУ Держземагентства в Хмельницькій області від 24 березня 2014 року № ХМ/6822780800:07:009/00001383, № ХМ/6822782400:11:001/00001386, № ХМ/6822780800:08:007/00001384 і № ХМ/6822780800:07:012:00001385;

визнати незаконними та скасувати накази ГУ Держземагентства в Хмельницькій області від 8 травня 2014 року № 22-502/14-14-СГ, № 22-499/14-14-СГ, № 22-496/14-14-СГ; № 22-492/14-14-СГ і від 16 травня 2014 року № 22-736/14-14-СГ;

визнати недійсними договори оренди земельних ділянок від 10 жовтня

2014 року, укладені ГУ Держземагентства в Хмельницькій області зі ОСОБА_1 № 1 (рішення про державну реєстрацію № 7932965 від 03 грудня 2014 року), № 2 (рішення про державну реєстрацію № 7933720 від 03 грудня

2014 року), № 3 (рішення про державну реєстрацію № 7934857 від 03 грудня

2014 року), № 4 (рішення про державну реєстрацію № 7937970 від 04 грудня

2014 року), № 5 (рішення про державну реєстрацію № 7938431 від 04 грудня

2014 року);

визнати недійсними договори суборенди земельних ділянок від 01 липня

2015 року, укладені ОСОБА_1 з ТзОВ Лампка-Агро № 1 (рішення про державну реєстрацію № 10471879 від 17 липня 2015 року); № 2 (рішення про державну реєстрацію № 10772025 від 17 липня 2015 року); № 3 (рішення про державну реєстрацію № 10472168 від 17 липня 2015 року); № 4 (рішення про державну реєстрацію № 10472303 від 17 липня 2015 року); № 5 (рішення про державну реєстрацію № 10472450 від 17 липня 2015 року).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Красилівського районного суду Хмельницької області від

25 жовтня 2017 року позовні вимоги заступника керівника Старокостянтинівської місцевої прокуратури в інтересах держави задоволено.

Визнано незаконними та скасовано накази Головного управління Держземагенства в Хмельницькій області від 24 березня 2014 року про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою

ОСОБА_1 щодо відведення земельних ділянок за рахунок земель сільськогосподарського призначення, розташованих за межами населених пунктів Великозозулинецької сільської ради Красилівського району Хмельницької області з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, а саме: № ХМ/6822780800:07:009/00001383;

№ ХМ/68227822400:11:001/00001386; № ХМ/6822780800:08:007/00001384;

№ ХМ/6822780800:07:012/00001385.

Визнано незаконними та скасовано накази Головного управління Держземагенства в Хмельницькій області від 16 травня 2014 року про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки ОСОБА_1 № 2-736/14-14-СГ для ведення фермерського господарства (01,02) за межами населених пунктів Глібківської сільської ради Крсилівського району Хмельницької області та від 08 травня 2014 року № 22-502/14-14-СГ, № 22-499/14-14-СГ, № 22-496/14-14-СГ, № 22-492/14-14-СГ якими затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства (01,02) за межами населених пунктів Великозозулинецької сільської ради Красилівського району Хмельницької області загальною площею

112,7385 га.

Визнано недійсними договори оренди земельних ділянок загальною площею 112,7385 га укладених між Головним управлінням Дерземагенства в Хмельницькій області в особі в.о. начальника управління Дерземагенства в Красилівському районі Хмельницької області Долюка В. В., який діяв на підставі довіреності від 10 жовтня 2014 року № 11-22-0.8-11227/2-14 та ОСОБА_1 зокрема: від 10 жовтня 2014 року № 1 (рішення про державну реєстрацію від 03 грудня 2014 року № 7932965); від 10 жовтня 2014 року № 2 (рішення про державну реєстрацію від 03 грудня 2014 року

№ 7933720); від 10 жовтня 2014 року № 3 (рішення про державну реєстрацію від 03 грудня 2014 року № 7934857); від 10 жовтня 2014 року № 4 (рішення про державну реєстрацію від 04 грудня 2014 року № 7937970); від 10 жовтня 2014 року № 5 (рішення про державну реєстрацію від 04 грудня 2014 року

№ 7938431).

Визнано недійсними договори суборенди земельних ділянок загальною площею 112,7385 га укладених між ОСОБА_1 та ТОВ Лампка Агро , зокрема: від 01 липня 2015 року № 1 (рішення про державну реєстрацію від 17 липня 2015 року № 10471879); від 01 липня 2015 року № 2 (рішення про державну реєстрацію від 17 липня 2015 року № 10472025); від 01 липня

2015 року № 3 (рішення про державну реєстрацію від 17 липня 2015 року

№ 10472168); від 01 липня 2015 року № 4 (рішення про державну реєстрацію від 17 липня 2015 року № 10472303); від 01 липня 2015 року № 5 (рішення про державну реєстрацію від 17 липня 2015 року № 10472450).

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що в оспорюваних договорах оренди земельних ділянок відсутні визначені законом істотні умови, а саме: щодо збереження стану об`єкта оренди; кадастрові номери земельних ділянок; яка продукція та якої якості в натуральній формі має видаватись орендодавцеві; місце, умови та строки її поставки. Суд першої інстанції вважав, що до оспорюваних договорів не додані такі невід`ємні їх частини як кадастрові плани земельних ділянок з відображенням обмежень (обтяжень) у їх використанні, встановлених земельних сервітутів, й акти визначення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 11 листопада 2019 року задоволено апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Лампка-Агро , змінено рішення Красилівського районного суду Хмельницької області від 25 жовтня 2017 року, викладено мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову прокурора, однак мотивувальна частина рішення не містить складена з порушенням вимог частини четвертої статті 265 ЦПК України, тобто без мотивованої оцінки кожного аргументу, норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування щодо позовних вимог про визнання незаконними та скасування наказів ГУ Держземагентства в Хмельницькій області. Суд апеляційної інстанції вважав, що заява ОСОБА_1 про надання земельних ділянок не відповідає вимогам статті 7 Закону України Про фермерське господарство , останній отримав в оренду для створення фермерського господарства земельні ділянки, проте фермерське господарство не створив, а передав земельні ділянки у суборенду

ТОВ Лампка-Агро , що свідчить про те, що земельні ділянки передані ОСОБА_1 із порушенням вимог статей 116, 118, 121, 123, 134 ЗК України, статей 7, 12 Закону України Про фермерське господарство , що є підставою для визнання оспорюваних наказів ГУ Держземагентства в Хмельницькій області незаконними та їх скасування. Договори оренди та суборенди підлягають визнанню недійсними на підставі статей 203, 215 ЦК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що заява про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою передачі в оренду для ведення фермерського господарства відповідає вимогам статті 7 Закону України Про фермерське господарство . Вважає, що позивачем належним чином не обґрунтовано порушення ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області чинного законодавства України при видачі спірних наказів та не доведено, в чому полягає порушення інтересів держави у зв`язку із прийняттям управлінням спірних наказів. Стверджував, що договори оренди були укладені з дотриманням норм чинного законодавства, а тому відсутні підстави для визнання їх недійсними. Вказує, що з моменту отримання земельних ділянок в оренду, вони використовуються за призначенням. З 2018 року земельні ділянки знаходяться у його фактичному користуванні, ним здійснюються всі необхідні заходи задля належного обробітку землі. При цьому орендна плата здійснюється своєчасно та у повному обсязі. Звертає увагу на те, що 12 липня 2018 року договори суборенди, укладені між ним та ТОВ Лампка-Агро були розірвані. Зазначає, що його представником до суду апеляційної інстанції було подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю з`явитись у судове засідання, однак усупереч чинним процесуальним нормам, апеляційний суд відмовив у задоволенні цього клопотання та прийняв оскаржувану постанову за відсутності представника відповідача, хоча причини неявки в судове засідання були поважні.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, а ухвалою від 07 квітня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

12 березня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держземагентства у Хмельницькій області з заявами про надання дозволу на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею: 42 га, яка розміщена на території Великозозулинецької сільської ради Красилівського району Хмельницької області; 18 га, яка розміщена на території Великозозулинецької сільської ради Красилівського району Хмельницької області; 10 га, яка розміщена на території Великозозулинецької сільської ради Красилівського району Хмельницької області; 70 га, яка розміщена на території Глібківської сільської ради Красилівського району Хмельницької області, з метою подальшої передачі йому зазначених земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства (а. с. 50, 52, 54, 56 т. 1).

До кожної із заяв ОСОБА_1 додав графічні матеріали із зазначенням місця розташування земельних ділянок, копію паспорта, довідки про присвоєння ідентифікаційного коду, диплома про освіту та трудової книжки.

Наказами Головного управління Держземагентства в Хмельницькій області від 24 березня 2014 року № ХМ/6822780800:07:009/00001383;

№ ХМ/68227822400:11:001/00001386; № ХМ/6822780800:08:007/00001384;

№ ХМ/6822780800:07:012/00001385 ОСОБА_1 надано дозволи на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду за рахунок земель сільськогосподарського призначення загальною площею 140 га, розташованих за межами населених пунктів Великозозулинецької та Глібківської сільських рад Красилівського району Хмельницької області з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства.

Наказами ГУ Держземагентства в Хмельницькій області від 08 травня

2014 року № 22-502/14-14 СГ; № 22-499/14-14-СГ; № 22-496/14-14-СГ;

№ 22-492/14-14-СГ; від 16 травня 2014 року № 22-736/14-14-СГ затверджено розроблені проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства та передано останньому в оренду земельні ділянки загальною площею 112,7385 га, які розташовані за межами населених пунктів Великозозулинецької та Глібківської сільських рад Красилівського району Хмельницької області.

На підставі цих наказів 10 жовтня 2014 року між Головним управлінням Держземагентства в Хмельницькій області та ОСОБА_1 укладено:

договір оренди № 1 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6822780800:07:009:0111 площею 9,5353 га, розташованої за межами населених пунктів Великозозулинецької сільської ради Красилівського району;

договір оренди № 2 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6822780800:07:010:0499 площею 19,2694 га, розташованої за межами населених пунктів Великозозулинецької сільської ради Красилівського району;

договір оренди № 3 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6822780800:07:012:0038 площею 21,3774 га, розташованої за межами населених пунктів Великозозулинецької сільської ради Красилівського району;

договір оренди № 4 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6822782400:11:002:0014 площею 8,0605 га, розташованої за межами населених пунктів Глібківської сільської ради Красилівського району;

договір оренди № 5 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6822782400:11:001:0029 площею 54,4959 га, розташованої за межами населених пунктів Глібківської сільської ради Красилівського району.

01 липня 2015 року ОСОБА_1 передав вказані земельні ділянки загальною площею 112,7385 га в суборенду ТОВ Лампка-Агро за договорами суборенди.

26 липня 2017 року ОСОБА_1 зареєстровано фермерське господарство Калита-Гранд .

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року

№ 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ .

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 здійснюється Верховним Судом у порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII , що діяла до 08 лютого

2020 року.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 14 Конституції України, статті 1 ЗК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

З огляду на положення статей 22, 31, 93, 124 ЗК України землі сільськогосподарського призначення можуть надаватися громадянам для ведення фермерського господарства та використовуватися цим господарством, зокрема, на умовах оренди. За правилом статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється за результатами проведення земельних торгів.

Стаття 123 ЗК України врегульовує загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування в тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначає вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; забороняє компетентним органам вимагати інші, ніж установлені цією статтею матеріали та документи; установлює загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу.

Разом з тим відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються, крім ЗК України, Законом України Про фермерське господарство та іншими нормативно-правовими актами України (стаття 2 цього Закону). У таких правовідносинах Закон України Про фермерське господарство є спеціальним нормативно-правовим актом, а ЗК України - загальним.

Відповідно до частин першої та другої статті 1 Закону України Про фермерське господарство фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.

Можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства (стаття 8 цього Закону).

Порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства передбачений спеціальним Законом України Про фермерське господарство .

Так, згідно з абзацами першим, другим частини першої статті 7 цього Закону для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.

Частинами другою та четвертою статті 7 цього Закону передбачено, що заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельної ділянки погоджується та затверджується відповідно до закону. У разі відмови органів державної влади та органів місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки для ведення фермерського господарства питання вирішується судом.

Таким чином, за змістом статей 1, 7, 8 Закону України Про фермерське господарство заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити комплекс передбачених частиною першою статті 7 цього Закону вимог та умов. У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на розгляд суду спору - суд) повинен надати оцінку обставинам і умовам, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки, з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів.

За наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства. У протилежному випадку відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб`єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою - без проведення земельних торгів.

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 18 травня 2016 року у справі № 6-248цс16.

Розглядаючи заяву ОСОБА_1 про надання йому в оренду вищевказаних земельних ділянок, Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області не провело належну перевірку та не пересвідчилося в дійсності бажання заявника створити фермерське господарство та його спроможності виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельній ділянці. Про зазначене свідчить відсутність у заявника техніки на обробіток сільського господарства, а також факт укладення останнім через незначний проміжок часу договору суборенди з ТОВ Лампка-Агро , з метою обходу обов`язкової процедури - земельних торгів.

Встановивши ці обставини, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_1 діяв з метою отримати земельні ділянки в обхід обов`язкової процедури - земельних торгів не для ведення фермерського господарства, а для передачі в суборенду

ТОВ Лампка-Агро , що порушує законну мету її отримання в оренду, спричиняє до втрат державного бюджету коштів від земельного аукціону, який є обов`язковим для загального порядку отримання земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності.

При цьому суд апеляційної інстанції надав належну правову оцінку тим обставинам, що отримавши земельні ділянки в оренду 10 жовтня 2014 року, ОСОБА_1 лише 26 липня 2017 року, тобто через більш ніж два роки і дев`ять місяців від дати отримання земельних ділянок в оренду, через понад два роки від дати передачі їх в суборенду і через сім місяців з часу подання прокурором цього позову зареєстрував фермерське господарство, для ведення якого ці земельні ділянки надавалися.

Зазначені обставини підтверджують відсутність у ОСОБА_1 дійсного наміру на використання зазначених ним в заявах від 12 березня 2014 року земельних ділянок для ведення фермерського господарства, а також факт штучного використання ним вищенаведеної процедури як спрощеного, пільгового порядку передання ТОВ Лампка-Агро в користування земель державної власності.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що земельні ділянки передані ОСОБА_1 із порушенням вимог статей 121, 123, 134 ЗК України, статті 7 Закону України Про фермерське господарство , що є підставою для визнання оспорюваних наказів Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області незаконними та їх скасування.

Висновок суду апеляційної інстанції узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 22 травня

2019 року у справі № 366/2648/16-ц (провадження № 61-31882св18),

від 13 листопада 2019 року у справі № 619/2640/17 (провадження

№ 61-34994св18), від 18 березня 2020 року у справі № 619/3611/17 (провадження № 61-12291св19).

Суд касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що ОСОБА_1 створив ФГ Калита-Гранд 26 липня 2017 року, тобто вже після відкриття судом першої інстанції провадження у цій справі (05 грудня 2016 року), а тому спір підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі

№ 677/1865/16-ц).

Також колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про визнання оспорюваних договорів оренди та суборенди недійсними.

Так, відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті

203 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 648 ЦК України договір, укладений на підставі правового акта органу державної влади, має відповідати цьому акту.

Частиною третьою статті 228 ЦК України передбачено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Ураховуючи положення статті 203, частини третьої статті 215 та статті

228 ЦК України, суд касаційної інстанції вважає, що апеляційний суд дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для визнання оспорюваних договорів оренди та суборенди недійсними.

Оцінюючи у цій справі наявність підстав для втручання у право на мирне володіння майном, Верховний Суд виходить з такого.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних своб (далі - Конвенція) передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини (серед багатьох інших, рішення у справах Спорронґ і Льоннрот проти Швеції від 23 вересня 1982 року, Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21 лютого 1986 року, Щокін проти України від 14 жовтня 2010 року, Сєрков проти України від 07 липня 2011 року, Колишній король Греції та інші проти Греції від 23 листопада 2000 року, Булвес АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року, Трегубенко проти України від 02 листопада 2004 року, East/West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: 1) чи є втручання законним; 2) чи переслідує воно суспільний , публічний інтерес; 3) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Європейський суд з прав людини констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного , публічного інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися значною свободою (полем) розсуду . Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання.

Справедлива рівновага передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар . Одним із елементів дотримання принципу пропорційності при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації.

У справах Рисовський проти України (рішення від 20 жовтня 2011 року, заява № 29979/04), Кривенький проти України (рішення від 16 лютого 2017 року, заява № 43768/07), пов`язаних із земельними правовідносинами, Європейський суд з прав людини, встановивши порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, зазначив про право добросовісного власника на відповідну компенсацію чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на землю.

Водночас висновки Європейського суду з прав людини потрібно застосовувати не безумовно, а з урахуванням фактичних обставин справи, оскільки Європейський суд з прав людини рекомендував оцінювати дії не тільки органів держави-відповідача, а й самого скаржника. Це пов`язано з тим, що певні випадки порушень, на які особа посилається як на підставу для застосування статті 1 Першого протоколу до Конвенції, можуть бути пов`язані з протиправною поведінкою самого набувача майна.

У сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Верховний Суд дійшов висновку, що прийняття рішень, якими надано дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства на території Великозозулинецької та Глібківської сільських рад Красилівського району Хмельницької області, з порушенням законодавства позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі відповідно державної чи комунальної власності.

Правовідносини у цій справі пов`язані з вибуттям об`єкта з державної власності та становлять суспільний, публічний інтерес.

Власник земельної ділянки може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини.

Інтереси суспільства для втручання у захищене гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на мирне володіння майном (у даному випадку у вигляді легітимних очікувань орендаря на отримання орендної плати) у даній справі полягають у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання надання земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка перебуває у державній власності, в оренду, а також - в отриманні до національного бюджету коштів від передбаченого для таких загальних випадків земельного аукціону, що не відбулося внаслідок дій відповідачів, які свідомо діяли у своїх приватних інтересах з використанням спрощеного порядку отримання земельної ділянки, передбаченого у статтею 7 Закону України Про фермерське господарство .

Не заслуговують уваги доводи касаційної скарги про порушення апеляційним судом норм процесуального права, оскільки, звернувшись до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи (а. с. 127), представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 не надав доказів на підтвердження зазначених у ньому обставин, а тому апеляційний суд правильно визнав причини неявки відповідача у судове засідання неповажними і розглянув справу за її відсутності, що відповідає повноваженням апеляційного суду (стаття 372 ЦПК України).

З урахуванням того, що інші доводи касаційної скарги, є ідентичними доводам апеляційної скарги, яким суд надав належну оцінку, висновки суду апеляційної інстанції є достатньо аргументованими, Верховний Суд доходить висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника, при цьому Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії , §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі Хірвісаарі проти Фінляндії ).

Рішення суду першої інстанції не переглядається, оскільки змінено судом апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Керуючись статтями 400, 410, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Хмельницького апеляційного суду

від 11 листопада 2019 року - без змін.

Поновити дію постанови Хмельницького апеляційного суду

від 11 листопада 2019 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович