Ухвала

від 17.04.2020 по справі 201/15670/17

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/803/551/20 Справа № 201/15670/17 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2020 року м. Дніпро

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5

прокурора ОСОБА_6

представника третьої особи,

щодо майна якої вирішується

питання про арешт ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт Товариства з обмеженою відповідальністю Генерація Дніпро - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 жовтня 2017 року про арешт майна у кримінальному провадженні №12016040440001471 від 03.06.2016 року,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 жовтня 2017 року клопотання слідчого Соборного ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_8 , погоджене з прокурором Дніпропетровської місцевої прокуратури № 2 ОСОБА_9 , було задоволено.

Накладено арешт шляхом заборони розпоряджатися, використання, відчуження, проведення державній реєстрації, зміни та присвоєння кадастрових номерів, зміни меж, зміни конфігурації, зміни цільового призначення, переоформлення об`єктів нерухомого майна, про заборону вчинення реєстраційних та нотаріальних дій, використання земельних ділянок не по цільовому призначенню, внесення змін до державної реєстрації, подальшій забудові, проведенню будь яких будівельних робіт, перетворення, переоформлення об`єктів нерухомого майна та об`єкти незавершеного будівництва, яке розташоване на земельній ділянці загальною площею 1,1324 га з реєстраційним номером 625997612101 та кадастровим номером 1210100000:03:149:0014 розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Накладено арешт шляхом заборони розпоряджатися, використання, відчуження, проведення державній реєстрації, зміни та присвоєння кадастрових номерів, зміни меж, зміни конфігурації, зміни цільового призначення, переоформлення об`єктів нерухомого майна, про заборону вчинення реєстраційних та нотаріальних дій, використання земельних ділянок не по цільовому призначенню, внесення змін до державної реєстрації, подальшій забудові, проведенню будь яких будівельних робіт, перетворення, переоформлення об`єктів нерухомого майна та об`єкти незавершеного будівництва, яке розташоване на земельній ділянці загальною площею 10.1028 га (кадастровий номер 1210100000:03:149:0059), які розташовані по АДРЕСА_2 .

Накладено арешт шляхом заборони розпоряджатися, використання, відчуження, проведення державній реєстрації, зміни та присвоєння кадастрових номерів, зміни меж, зміни конфігурації, зміни цільового призначення, переоформлення об`єктів нерухомого майна, про заборону вчинення реєстраційних та нотаріальних дій, використання земельних ділянок не по цільовому призначенню, внесення змін до державної реєстрації, подальшій забудові, проведенню будь яких будівельних робіт, перетворення, переоформлення об`єктів нерухомого майна та об`єкти незавершеного будівництва, за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна: № 855651812101, об`єкт житлової нерухомості: загальною площею (кв.м): 804.4, Опис: будівля центру літ. А-3 з прибудовами літ. А{1}-3, А{2}-1, терасами літ. а-1, а{1}-1, ганками літ. а, а{1}, а{3}, сходами літ. а{2}, балконами, заг. площею 769,2 кв. м, сторожова вежа літ. Б, заг. площею 35,2 кв. м, огорожа № 1, ворота № 2, місток № 3, берегозахисна дамба № 4, берегоукріплювальна дамба № 5, причальний місток № 6, місток № 7, хвилелом № 8, захисний мол № 9, місток № 10, хвилелом № 11, струмененаправляючий острівець № 12, суднопідйомний сліп № 13, місток № 14, захисний мол № 15, причал № 16, причал № 17-35, місток № 36, мостіння І, які розташовані по вулиці Набережна Перемоги (вулиця Набережна Перемоги), 77Б.

Заборонено службовим та посадовим особам Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпропетровської міської ради погоджувати, здійснювати реєстрацію, приймати про готовність до експлуатації об`єктів нерухомого майна та вчиняти інші реєстраційні дії щодо нерухомого майна, переоформлення об`єктів нерухомого майна, будівель та споруд, які розташовані на наступних земельних ділянках, а саме: на земельній ділянці загальною площею 1,1324 га з реєстраційним номером 625997612101 та кадастровим номером 1210100000:03:149:0014 розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ; на земельній ділянці загальною площею 10.1028 га (кадастровий номер 1210100000:03:149:0059), які розташовані по вул. Набережній Перемоги в районі буд. № 134, м. Дніпро; а також відносно об`єктів нерухомого майна та об`єктів незавершеного будівництва за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна: № 855651812101, об`єкт житлової нерухомості: загальною площею (кв.м): 804.4, Опис: будівля центру літ. А-3 з прибудовами літ. А{1}-3, А{2}-1, терасами літ. а-1, а{1}-1, ганками літ. а, а{1}, а{3}, сходами літ. а{2}, балконами, заг. площею 769,2 кв. м, сторожова вежа літ. Б, заг. площею 35,2 кв. м, огорожа № 1, ворота № 2, місток № 3, берегозахисна дамба № 4, берегоукріплювальна дамба № 5, причальний місток № 6, місток № 7, хвилелом № 8, захисний мол № 9, місток № 10, хвилелом № 11, струмененаправляючий острівець № 12, суднопідйомний сліп № 13, місток № 14, захисний мол № 15, причал № 16, причал № 17-35, місток № 36, мостіння І, які розташовані по вулиці Набережна Перемоги (вулиця Набережна Перемоги), 77Б.

Управлінню реєстраційної служби Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради (місцезнаходження: вул. Старокозацька, 56, м. Дніпро (Дніпропетровськ)), постановлено внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про цю ухвалу про заборону вчинення реєстраційних та нотаріальних дій, накласти арешт шляхом заборони розпоряджатися, використання, відчуження, проведення державній реєстрації, зміни та присвоєння кадастрових номерів, зміни меж, зміни конфігурації, зміни цільового призначення, переоформлення, використання земельних ділянок не по цільовому призначенню, внесення змін до державної реєстрації, подальшій забудові, проведенню будь яких будівельних робіт, перетворення, змінювати кадастрові номери, переоформлення об`єктів нерухомого майна, будівель та споруд відносно наступних земельних ділянок, а саме: на земельній ділянці загальною площею загальною площею 1,1324 га з реєстраційним номером 625997612101 та кадастровим номером 1210100000:03:149:0014 розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ; на земельній ділянці загальною площею загальною площею 10.1028 га (кадастровий номер 1210100000:03:149:0059), які розташовані по вул. Набережній Перемоги в районі буд. № 134, м. Дніпро.

Заборонено службовим та посадовим особам Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, а також їх відділам та структурним підрозділам погоджувати, здійснювати реєстрацію, зміни та присвоєння кадастрових номерів, зміни меж, зміни конфігурації, зміни цільового призначення, переоформлення об`єктів нерухомого майна, використання земельних ділянок не по цільовому призначенню, внесення змін до державної реєстрації, переоформлення об`єктів нерухомого майна відносно наступних земельних ділянок, а саме: на земельній ділянці загальною площею загальною площею 1,1324 га з реєстраційним номером 625997612101 та кадастровим номером 1210100000:03:149:0014 розташованого за адресою: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, № 77-Б; на земельній ділянці загальною площею загальною площею 10.1028 га (кадастровий номер 1210100000:03:149:0059), які розташовані по вул. Набережній Перемоги в районі буд. № 134, м. Дніпро.

Рішення суду обґрунтовано тим, що постановою прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №2 Дніпропетровської області ОСОБА_9 від 31.07.2017 року було об`єднано в одне кримінальне провадження матеріали досудових розслідувань у кримінальних провадженнях №12016040440001471 від 04.06.2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 197-1 КК України та №12017040440000506 від 08.04.2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України в одне кримінальне провадження та присвоєно йому номер №12016040440001471.

Також слідчий суддя зазначив, що, як вбачається з матеріалів, існують обґрунтовані підстави вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 197-1, ст. 356 КК України, що підтверджується доданими до клопотання матеріалами, а саме: копією заяви ОСОБА_10 про вчинення кримінального правопорушення від 01.11.2016 року; копіями протоколів допиту свідків від 14 грудня 2016 року, 22 грудня 2016 року, 25 січня 2017 року; копією протоколу огляду місця події від 21 грудня 2016 року; копією відповіді заступника начальника управління Державного агентства водних ресурсів України Дніпропетровського обласного управління водних ресурсів ОСОБА_11 від 07 грудня 2016 року та іншими документами, доданими до клопотання.

Тож, слідчий суддя дійшов висновку, що з метою не допущення перетворення, передачі чи відчуження зазначеного в клопотанні майна третім особам, а також встановлення повних обставин скоєння злочину та осіб, які причетні до його вчинення, на існують підстави для накладення арешту на зазначене в клопотання майно, так як у іншому випадку дане майно може бути відчужене чи передане третім особами.

Представник третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт ТОВ Генерація Дніпро - адвоката ОСОБА_7 не погодився з даним рішенням суду. В своїй апеляційній скарзі з урахуванням доповнень до неї просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20.10.2017 року у зв`язку з поважністю причин пропуску останнього, а саме 07.02.2020 року представником ТОВ «Генерація-Дніпро» було отримано інформаційну довідку з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, після чого було виявлено, що фактично ТОВ «Генерація-Дніпро» є учасником кримінального провадження № 12016040440003471, так як з 20.10.2017 року є третьою особою, щодо майна якої вирішувалося питання про арешт ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20.10.2017 року по справі №201/15670/17. Клопотання слідчого було розглянуто слідчим суддею Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська без присутності/виклику володільця/власника майна ТОВ «Генерація-Дніпро».

07.02.2020 року ТОВ «Генерація-Дніпро» звернулося до слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з клопотанням про скасування арешту, яке всупереч ч.2 ст. 174 КПК України було розглянуто лише через 34 дні, тобто 12.03.2020 року. До 06.04.2020 року ТОВ «Генерація-Дніпро» не отримувала оскаржуваної ухвали слідчого судді, а її копію отримано лише 06.04.2020 року.

Також апелянт просить скасувати ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20.10.2017 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого Соборного ВП ДВП ГУ НП в Дніпропетровській області ОСОБА_8 про арешт майна у кримінальному провадженні №1201604044000.

В обгрунтування своїх вимог посилається на те, що у витягу по кримінальному провадженню №12016040440003471 відсутні жодні факти про вчинення злочину саме службовими особами ТОВ Генерація-Дніпро, проте слідство просило накласти арешт саме на майно, яке з 17.03.2017 року по сьогодні на законних підставах належить даному товариству.

Зазначає, що ані прокурором, ані слідчим не надано суду допустимих, в розумінні ст. 86 КПК України, доказів на підтвердження того, що майно ТОВ Генерація-Дніпро, на яке слідчий просив накласти арешт, було одержано злочинним шляхом, внаслідок вчинення кримінального правопорушення, чи є знаряддям злочину, як і не зазначено, яким чином це майно може бути використано як доказ у кримінальному провадженні.

Крім іншого, апелянт вказує на порушення, які, на його думку, мали місце в даному випадку, а саме те, що до клопотання слідчим були додані копії документів замість їх оригіналів; повноваження слідчого, який складав клопотання, та прокурора, який його затверджував, не підтверджені відповідною постановою; розгляд клопотання слідчим суддею проводився без фіксації технічними засобами, а журнал судового засідання не містить реквізитів справи, яка розглядалася.

Звертає увагу, що станом на сьогодні відповідно до інформації з ЄРДР в рамках даного кримінального провадження підозру не пред`явлено жодній особі, а тому в задоволенні клопотання про накладення арешту на майно слід було відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, думку адвоката ОСОБА_7 , який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, позицію прокурора, який заперечував проти задоволення даної апеляції та зазначив, що постановою слідчого від 25.07.2019 року об`єднане кримінальне провадження за ч.3 ст. 197-1, ч.1 ст. 197-1, ст. 356, ч.1ст. 364, ч. 1 ст. 239-2 КК України було закрито у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, яку не було скасовано прокурором чи слідчим суддею в передбаченому законом порядку, разом з цим вважав, що в майбутньому може виникнути необхідність в арештованому майні, а тому накладення арешту на нього є доцільним та необхідним, дослідивши надані матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді відповідно до ст. 395 КПК подається протягом п`яти днів з дня її оголошення, а якщо ухвалу суду або слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії відповідного судового рішення.

Вирішуючи питання про дотримання скаржником строку апеляційного оскарження, колегія суддів виходить з того, що оскаржувана ухвала слідчого судді була постановлена без виклику представників ТОВ «Генерація-Дніпро», а отже за правилами ч. 3 ст. 395 КПК України строк її апеляційного скарження для останніх обчислюється з дня отримання ними копії даної ухвали. Інших правил визначення моменту початку строку апеляційного оскарження у цих правовідносинах процесуальний закон не містить.

Оскільки наданими матеріалами підтверджуються доводи апелянта про те, що копію оскаржуваної ухвали адвокат ОСОБА_7 отримав лише 06.04.2020 року, колегія суддів не вбачає підстав для висновку про пропущення апелянтом строку апеляційного оскарження та необхідність розгляду та вирішення питання про його поновлення.

Відповідно до вимог ч.1 ст.170 КПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо виконання рекомендацій, які містяться у шостій доповіді Європейської комісії про стан виконання Україною Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України, стосовно удосконалення процедури арешту майна та інституту спеціальної конфіскації» № 1019-VIII від 18 лютого 2016 року, який набрав чинності 28 лютого 2016 року (тут та далі - Закону) арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно в тому числі є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно зч.2ст.170КПК України,арешт майнадопускається зметою забезпечення: 1)збереження речовихдоказів; 2)спеціальної конфіскації; 3)конфіскації майнаяк видупокарання абозаходу кримінально-правовогохарактеру щодоюридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Разом з тим, за правилами вказаної норми кримінального процесуального закону, а саме частин 3, 5, та 6, арешт на майно може бути накладено в разі відповідності такого майна критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, в разі наявності підстав вважати, що суд може застосувати до підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної особи, юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна, в разі, якщо фізична чи юридична особа в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову або неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою щодо якої здійснюється провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження, а отже за правилами ст. 132 КПК України його застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.

У рішенніЄвропейського судуз правлюдини від07.06.2007р.у справі«Смирнов протиРосії» буловисловлено правовупозицію проте,що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя, відповідно до вимог ст. 94 КПК України, ст. 132 КПК України, ст. 173 КПК України повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; розумність та спів розмірність обмеження прав власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані повинні міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки згідно ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено:

1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна;

2) перелік і види майна, що належить арештувати;

3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном;

4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.

До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Однак зазначених вимог закону прокурор, який вніс клопотання та слідчий суддя, який розглядав зазначене клопотання, не дотрималися, що істотно вплинуло на правильність прийнятого судового рішення.

Так, клопотання слідчого на містить відомостей, зазначених в ч. ч. 5, 6 ст. 170 КПК України, а саме, що у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Клопотання слідчого не містить відомостей щодо пред`явлення підозри будь-якій службовій особі в даному кримінальному провадженні, не містить посилань і на заявлений цивільний позов, а також залишено поза увагою, що відповідно до ст. 96-3 КК України, у кримінальному провадженні за ч.3 ст. 197-1, ст. 356 КК України не передбачено застосування заходів кримінально-правового характеру до юридичних осіб, а також конфіскації майна чи спеціальної конфіскації.

Також слідчий суддя, як і сам слідчий не взяли до уваги розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Таким чином, вищевказані обставини слідчим суддею залишились без належної правової оцінки, що свідчить про неналежне дотримання вимог пунктів 1 та 3 ч. 2 ст. 173 КПК України, згідно яких при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна та наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу).

Також апеляційний суд вважає, що наведені слідчим доводи щодо необхідності арешту даних земельних ділянок є сумнівними за своєю суттю, а наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року, (ч. 2 ст. 8, ч. 5 ст. 9 КПК України), адже, у даному випадку, відсутнє обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти з дотриманням відповідних положень національного законодавства та принципів верховенства права.

Крім того, на підставі вимог ч. 5 ст. 9 КПК України, колегія суддів враховує, що виходячи з положень Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства.

Так, у ст. 1 Першого протоколу до Конвенції зазначено, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

Зокрема, як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 р.), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 р.), ЄСПЛ зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним.

Так, і у справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 р.) ЄСПЛ встановив, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи.

В судовому засіданні колегією суддів встановлено, що клопотання суперечить вищезазначеним вимогам законодавства, тобто не містить законних правових підстав для арешту майна, вказівки на розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, не є пропорційним, тобто не відповідає тяжкості правопорушення і становить особистий і надмірний тягар для володільця майна, адже однозначно порушує "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи, зокрема юридичної.

До того ж, з моменту накладення арешту 20.10.2017 року по теперішній час минуло більше 2 років 4 місяця, і протягом цього тривалого строку ТОВ «Генерація-Дніпро» позбавлено можливості належним чином володіти своїм майном, на яке накладено арешт ухвалою слідчого судді.

Перевіривши матеріаликримінального провадження,в якихвідсутній цивільнийпозов,санкціями статей,за якимиздійснена попереднякваліфікація,не передбаченоконфіскацію чиспецконфіскацію майна,у даному кримінальному провадженні арештоване майно не визнано речовим доказом, у клопотанні слідчого не зазначено розміру спричиненої шкоди та вартість майна, що є необхідним відповідно до ч.2 ст.173 КПК України для встановлення розміру шкоди, .а також за відсутності повідомлення про підозру фігурантам даного кримінального провадження, проаналізувавши вищевикладені обставини у їх сукупності, апеляційний суд приходить до висновку про те, що слідчим та прокурором ані в поданому до слідчого судді клопотанні, ані під час апеляційного розгляду не наведено достатніх підстав, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий ступінь втручання у права і свободи ТОВ Генерація-Дніпро, та в даному випадку очевидна істотна причина для утримання арештованого майна державою, на думку колегії суддів, відсутня.

Виходячи з наведеного та враховуючи те, що при вирішенні питання про арешт зазначеного у клопотанні майна органом досудового розслідування і слідчим суддею були порушені зазначені вище норми кримінального процесуального закону, колегія суддів, з огляду на вимоги ст. 370 КПК України, ч. 3 ст. 407 КПК України вважає, що апеляційна скарга представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт ТОВ Генерація-Дніпро- адвоката ОСОБА_7 підлягає задоволенню, оскільки відсутнє будь яке обгрунтування підстав для накладення арешту на вищезазначене майно та саме клопотання є необгрунтованим, невмотивованим та незаконним, а ухвала Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 жовтня 2017 року підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали судом апеляційної інстанції.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 170-173, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт Товариства з обмеженою відповідальністю Генерація Дніпро - адвоката ОСОБА_7 задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 жовтня 2017 року про арешт майна у кримінальному провадженні №12016040440001471 від 03.06.2016 року,

Постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого Соборного ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_8 , погодженого з прокурором Дніпропетровської місцевої прокуратури № 2 ОСОБА_9 , про арешт майна у кримінальному провадженні №12016040440001471 від 03.06.2016 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 197-1, ст. 356 КК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4