Рішення

від 21.04.2020 по справі 520/2145/2020

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2020 р. № 520/2145/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тітова О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом Фермерського господарства "Харченко Вячеслав Васильович" до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про скасування наказу, -

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство "Харченко Вячеслав Васильович" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати Наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №1902 від 23.01.2020 про відмову ФГ Харченко Вячеслав Васильович у наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення фермерського господарства земельної ділянки площею, 16,92 га розташованої за межами населених пунктів, на території Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області надати фермерському господарству Харченко Вячеслав Васильович дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), площею 16,92 га для ведення фермерського господарства, яка знаходиться в користуванні ФГ Харченко В.В. на підставі державного акту на право постійного користування, серія ХР №-13-00-000236 від 15.07.1994 року, із земель сільськогосподарського призначення, які розташовані на території Золочівської селищної ради, з метою подальшої передачі земельних ділянок у власність членам фермерського господарства ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_2 ;

- відшкодувати фермерському господарству Харченко Вячеслав Васильович , податковий номер 22662871 судові витрати та стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань у вигляді судового збору, в розмірі 2102,00 грн. витрати на правничу допомогу у сумі 13 000, 00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №1902 від 23.01.2020 про відмову ФГ Харченко Вячеслав Васильович у наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), на думку позивача, підлягає скасуванню. Вважає, що відповідач повинен надати такий дозвіл, з метою відновлення порушеного права.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 20.04.2020 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі.

Представником Головного управління Держгеокадастру в Харківській області через канцелярію суду подано відзив на позов, в якому останній проти заявленого позову заперечував та зазначив, що оскаржуване рішення є законним, відповідає нормам чинного законодавства, оскільки згідно витягів з Державного земельного кадастру, доданих до заяви земельні ділянки з кадастровими номерами 6322655100:06:005:1515; 6322655100:06:005:1516; 6322655100:06:005:1517, що сформовані за рахунок земель, наданих у користування гр. ОСОБА_3 , перебувають у приватній власності.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Розгляд справи було призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Згідно з п.10 ч.1 ст. 4 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Частиною 4 статті 243 КАС України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Відповідно до ч.1 ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

На підставі рішення XVII сесії XXI скликання Золочівської районної ради народних депутатів Золочівського району Харківської області від 29.03.1994 ОСОБА_3 передано на праві постійного користування земельну ділянку площею 16,92 га, розташовану за межами населених пунктів на території Золочівської селищної ради, Золочівського району. Харківської області, про що видано державний акт на право постійного користування серії ХР№ 13-00-000236 та яка на теперішній час перебуває в постійному користуванні ФГ Харченко Вячеслав Васильович .

В подальшому Розпорядженням Голови Золочівської районної державної землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) членам Фермерського господарства Харченко В.В. , із земель, які були надані в постійне користування фермерському господарству ОСОБА_3 для ведення фермерського господарства.

За результатами розгляду документації із землеустрою земельної ділянки, переданої в постійне користування фермерському господарству, кадастровим реєстратором прийнято рішення про поділ вказаної земельної ділянки та сформовано три земельні ділянки з окремими кадастровими номерами: 6322655100:06:005:1515- 4,3603 га: 6322655100:06:005:1516 - 5,8379 га; 6322655100:06:005:1517 - площею 5,6298 га, про що внесені відомості до Державного земельного кадастру.

За результатами розгляду землевпорядної документації рішенням Головного управління Держземагенства 14.08.2013 у її погоджені було відмовлено.

27.12.2019 членами ФГ Харченко Вячеслав Васильович повторно подано клопотання про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою та передачу у власність членам фермерського господарства ОСОБА_1, ОСОБА_4 , ОСОБА_2 за рахунок земель переданих в постійне користування ФГ Харченко Вячеслав Васильович .

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №1902-СГ від 23.01.2020 ФГ Харченко Вячеслав Васильович відмовлено у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою.

У тексті рішення відповідач послався на положення ст. 55 Закону України Про землеустрій , виходячи з яких, технічна документація повинна включати згоду власника земельної ділянка, а для земель державної та комунальної власності - органу уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою на відновлення меж земельної ділянки користувачем та зазначає, що згідно витягів з Державного земельного кадастру, доданих до заяви земельні ділянки з кадастровими номерами 6322655100:06:005:1515; 6322655100:06:005:1516; 6322655100:06:005:1517, що сформовані за рахунок земель, наданих у користування гр. ОСОБА_3 , перебувають у приватній власності.

Вважаючи Наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №1902-СГ від 23.01.2020 протиправним, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

В розумінні Закону України "Про Державний земельний кадастр" від 07.0.2011 №3613-VI Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами;

державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера (ч.1 ст.1 Закону).

Згідно частин першої та другої статті 16 Закону України "Про Державний земельний кадастр" земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі.

Відповідно до частини другої статті 20 Закону України "Про Державний земельний кадастр" внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру є обов`язковим.

В силу абзацу третього частини першої статті 21 Закону України "Про Державний земельний кадастр" відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) - у разі встановлення (відновлення) меж земельної ділянки за її фактичним використанням відповідно до статті 107 Земельного кодексу України та у разі зміни меж суміжних земельних ділянок їх власниками.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності) або особи, яка подала заяву про визнання спадщини відумерлою, якщо така справа прийнята до провадження судом.

Згідно з ст.55 Закону України "Про землеустрій" встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів. Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками встановленого зразка.

Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає:

а) завдання на складання технічної документації із землеустрою;

б) пояснювальну записку;

в) рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою (у випадках, передбачених законом);

г) згоду власника земельної ділянки, а для земель державної та комунальної власності - органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на відновлення меж земельної ділянки користувачем;

ґ) довідку, що містить узагальнену інформацію про землі (території);

д) копію документа, що посвідчує фізичну особу, або копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців;

е) копію документа, що посвідчує право на земельну ділянку (у разі проведення робіт щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

є) копію правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці (за умови якщо права власності на такі об`єкти зареєстровані);

ж) матеріали польових топографо-геодезичних робіт;

з) план меж земельної ділянки, складений за результатами зйомки, на якому відображаються зовнішні межі земельної ділянки із зазначенням власників (користувачів) суміжних земельних ділянок, усі поворотні точки меж земельної ділянки, лінійні проміри між точками на межах земельної ділянки, межі вкраплених земельних ділянок із зазначенням їх власників (користувачів);

и) кадастровий план земельної ділянки;

і) перелік обмежень у використанні земельної ділянки;

ї) у разі необхідності документ, що підтверджує повноваження особи діяти від імені власника (користувача) земельної ділянки при встановленні (відновленні) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

й) акт приймання-передачі межових знаків на зберігання, що включається до документації із землеустрою після виконання робіт із встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками.

Таким чином, необхідною складовою технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для земель державної та комунальної власності є згода органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою.

В даному випадку відповідно до ч.4 ст.122 Земельного кодексу України таким органом є центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи - відповідач у справі, оскільки як вбачається із відповіді ГУ Держгеокадастру у Харківській області №29-20-11-10301/0/19-19 від 19.12.2019 за результатами розгляду адвокатського запиту, земельні ділянки з кадастровими номерами 6322655100:06:005:1515; 6322655100:06:005:1516; 6322655100:06:005:1517, які знаходяться в користуванні фермерського господарства " Харченко Вячеслав Васильович" на підставі державного акту на право постійного користування землею ХР №13-00-000236, згідно з актом приймання передачі та додатком до нього не передавались у комунальну власність Золочівській територіальній громаді.

Частинами ст. 79-1 Земельного кодексу України визначено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Суд зазначає, що аналіз наведених правових норм свідчить про те, що земельна ділянка як об`єкт цивільних прав існує з моменту державної реєстрації прав на неї за умови присвоєння земельній ділянці кадастрового номера та внесення відомостей про неї до Державного земельного кадастру.

Посилання відповідача про неможливість задоволення поданої позивачем заяви, оскільки земельні ділянки з кадастровими номерами 6322655100:06:005:1515; 6322655100:06:005:1516; 6322655100:06:005:1517, що сформовані за рахунок земель, наданих у користування гр. ОСОБА_3 перебувають у приватній власності, по суті є формальною відмовою.

У оскаржуваному наказі відповідач посилається, що відомості стосовно приватної форми власності земельних ділянок зазначені у Витягах з державного земельного кадастру про земельну ділянку від 30.01.2013.

Зазначені витяги з ДЗК були сформовані за результатами розгляду землевпорядної документації розробленої на підставі Розпорядженням Золочівської районної державної адміністрації Харківської області від 25.04.2008 року №302, якими надано згоду членам ФГ Харченко В.В на виготовлення проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), з метою подальшої передачі у приватну власність.

На підставі вказаного Розпорядження ДП Харківський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою розроблено технічну документацію із землеустрою для подальшої передачі у власність громадянам, земельних ділянок утворених в результаті проведення організації їх території.

Рішення про відведення вказаних земельних ділянок у власність членам ФГ ОСОБА_3 громадянам за результатами розгляду зазначеної технічної документації не приймалося.

Як вбачається з відповіді Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №29-20-9-1186/0/19-20 від 07.02.2019, за інформацією, наданою Відділом у Золочівському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області встановлено, що станом на 01.01.2019 року згідно книг реєстрації державних актів на право власності, право постійного користування, договорів оренди на земельні ділянки з кадастровими номерами 6322655100:06:005:1515; 6322655100:06:005:1516; 6322655100:06:005:1517 право приватної власності не реєструвалося.

Вище зазначені земельні ділянки перенесені до Національної кадастрової системи з формою власності приватна помилково, в процесі її наповнення у 2012 році.

Виходячи з викладеного, відповідачем наказ №1902-СГ від 23.01.2020 прийнято на підставі інформації та відомостей, які ним же визнано недостовірними та помилковими.

Отже, державна реєстрація речових прав на земельну ділянку та державна реєстрація земельної ділянки у Державному земельному кадастрі не відбулись, а місце мають технічні та логічні помилки державного реєстратора, які не є предметом цього спору.

Натомість, ОСОБА_3 з 1994 є землекористувачем, якому у встановленому порядку надана в постійне користування певна земельна ділянка, яка в силу пункту 2 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Державний земельний кадастр" вважається сформованою.

Право постійного користування землею посвідчується державним актом, форма якого затверджена постановою Верховної Ради України від 13.03.1992 року № 2201-XII. Форма державного акту не передбачала присвоєння кадастрового номеру земельної ділянки. Видача та реєстрація державних актів здійснювалася за Інструкцією про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах 15.04.1993 № 28. Зазначена інструкція не передбачала необхідність занесення до Реєстру земель сформованої земельної ділянки та присвоєння кадастрового номеру.

Земельна ділянка площею 16,92 га, розташована за межами населених пунктів на території Золочівської селищної ради, Золочівського району, Харківської області, право на яку посвідчено державним актом на право постійного користування, виданого ОСОБА_3 , не занесена до державного реєстру земель, їй не присвоєно кадастровий номер.

Згідно із приписами ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно із положеннями абз.1 ч.7 ст.118 Земельного кодексу України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.

Водночас, суд зазначає, що положеннями ч.7 ст.118 Земельного кодексу України визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів; невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів; невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Будь-яких посилань на норми Земельного кодексу України оскаржуване рішення не містить.

Таким чином, для виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) потребується згода власника земельної ділянки - держави в особі Головного управління Держгеокадастру. Безпідставна відмова в наданні такої згоди користувачу Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області є порушенням вимог діючого законодавства.

Суд приходить до висновку про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №1902 від 23.01.2020 про відмову ФГ Харченко Вячеслав Васильович у наданні дозволу на розроблення технічно документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення фермерського господарства земельної ділянки площею, 16,92 га розташованої за межами населених пунктів, на території Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області.

Щодо позовної вимоги зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області надати фермерському господарству Харченко Вячеслав Васильович дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), суд зазначає наступне.

Статтею 7 Закону України Про фермерське господарство передбачено, що надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або в користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку передбаченому Земельним Кодексом України.

Положеннями ст. 32 Земельного кодексу України визначено, що громадянам України - членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради.

Відповідно до приписів ст.13 Закону України Про фермерське господарство члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність із раніше наданих їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Земельні ділянки, на яких розташовані житлові будинки, господарські будівлі та споруди фермерського господарства, передаються безоплатно у приватну власність у рахунок земельної частки (паю).

Згідно із положеннями п."а" ч.1 ст. 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району.

Відповідачем при розгляді клопотання позивача не надана його оцінка на предмет відповідності вимогам статтей 32, 118 ЗК України, тому вказане клопотання підлягає розгляду повноважним органом на відповідність вимогам закону, а суд на цьому етапі позбавлений процесуальної можливості приймати рішення за умови не перевірки, не надання оцінки та не встановлення певних обставин суб`єктом владних повноважень з цього питання.

Зобов`язання судом відповідача надати дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) може мати місце лише у випадку, якщо судом встановлено відсутність таких підстав для відмови у видачі дозволу, які передбачені законом, а саме:

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів;

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів;

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

При цьому, суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх названих підстав, у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки.

Однак, у межах справи, що розглядається, виправити цю ситуацію шляхом зобов`язання відповідача прийняти конкретне рішення не можливо, оскільки питання, які необхідно перевірити для прийняття такого судового рішення не входять до предмету судової перевірки, що може призвести до видачі такого дозволу з порушенням закону.

Отже, належним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути заяву про надання дозволу фермерському господарству Харченко Вячеслав Васильович на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), площею 16,92 га для ведення фермерського господарства, яка знаходиться в користуванні ФГ Харченко В.В. на підставі державного акту на право постійного користування, серія ХР №-13-00-000236 від 15.07.1994 року, із земель сільськогосподарського призначення, які розташовані на території Золочівської селищної ради, з метою подальшої передачі земельних ділянок у власність членам фермерського господарства ОСОБА_1, ОСОБА_4 , ОСОБА_2 .

Щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Позивачем до суду для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу було надано:

- договір про надання правової допомоги від 13.12.2019 №13/12-1, укладеного з адвокатом Мироненко С.С., предметом якого є надання позивачу юридичних послуг щодо захисту його інтересів, а також здійснення представництва останнього в органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування.

- додаток №1 від 13.12.2019 до Договору про надання правової допомоги від 13.12.2019 №13/12-1, в якому йдеться про розмір та порядок плати гонорару за надання послуг/виконання робіт, перелік яких міститься у п. 1.5. Договору. Зокрема, збирання доказів, підготовка та подання адміністративного позову - 8000,00 грн., представництво інтересів клієнта у Харківському окружному адміністративному суді - 5000,00 грн.

- акт виконаних робіт від 13.02.2020, відповідно до якого виконавцем надано правову допомогу, а замовником частково сплачено за договором у розмірі - 8000,00 грн.

- квитанцію до прибуткового касового ордера №23 від 13.02.2020, підстава: договір про надання правової допомоги №13/12-1 від 13.12.2019 на суму 8000,00 грн.

Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно з ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Аналіз наведених правових норм свідчить, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, відноситься до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Суд зазначає, що надані квитанція до прибуткового касового ордера №23 від 13.02.2020 та акт виконаних робіт від 30.09.2019 року не містять жодного посилання на адміністративну справу, в межах якої заявлені витрати на відшкодування правничої допомоги.

Відповідно до Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Національного банку України від 29.12.2017 № 148 (далі - Положення), це Положення розроблено відповідно до Закону України "Про Національний банк України" і визначає порядок ведення касових операцій у національній валюті України юридичними особами (крім банків) та їх відокремленими підрозділами незалежно від організаційно-правової форми та форми власності (далі - підприємства), органами державної влади та органами місцевого самоврядування під час здійснення ними діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів чи іншої господарської діяльності (далі - установи), фізичними особами, які здійснюють підприємницьку діяльність (далі - фізичні особи - підприємці) (далі разом у тексті - суб`єкти господарювання), фізичними особами.

Приймання готівки в касу проводиться за прибутковим касовим ордером (додаток 2), підписаним головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником установи/підприємства. До прибуткових касових ордерів можуть додаватися документи, які є підставою для їх складання.

Про приймання установами/підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера), підписана головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником, підпис яких може бути засвідчений відбитком печатки цієї/цього установи/підприємства. Використання печатки установою/підприємством не є обов`язковим.

Касири (особи, які виконують їх функції) під час роботи з готівкою керуються правилами визначення платіжності банкнот і монет Національного банку України.

Витрати позивача (а не прибутки адвоката) мають бути підтверджені належними фінансовими документами, або у випадку безготівкового розрахунку - платіжним дорученням, квитанцією, які суду не подані, тому відсутні підстави включати до судових витрат по справі витрати позивача на послуги адвоката як такі, що не підтверджені належними фінансовими документами.

Тобто, вказані документи не доводять факт понесення позивачем витрат на правову допомогу в даній адміністративній справі №520/2145/2020.

Також, позивач не надав детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, як того вимагає частина 4 статті 134 КАС України, оскільки назви робіт у Додатку до договору від 13.02.2020 як: збирання доказів, підготовка та подання адміністративного позову, представництво інтересів клієнта у Харківському окружному адміністративному суді не дають можливості суду встановити кількість витрачених адвокатом годин для виконання кожного конкретного виду правової допомоги та її погодинну вартість.

Враховуючи те, що наданими документами витрати на правову допомогу у конкретній адміністративній справі не підтверджено належними та допустимими доказами, суд вважає, що вимога про стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 13000,00 грн. не підлягає задоволенню.

Таким чином, позовні вимоги ФГ "Харченко Вячеслав Васильович" підлягають частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до положень ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Фермерського господарства "Харченко Вячеслав Васильович" (смт. Золочів, с. Березівка, Золочівський район, Харківська область, 62203, код ЄДРПОУ 22662871) до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (вул. Космічна, буд. 21, 8-9 пов., м. Харків, 61145, код ЄДРПОУ 39792822) про скасування наказу - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати Наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №1902 від 23.01.2020 про відмову ФГ Харченко Вячеслав Васильович у наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення фермерського господарства земельної ділянки площею, 16,92 га розташованої за межами населених пунктів, на території Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути заяву про надання дозволу фермерському господарству Харченко Вячеслав Васильович на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), площею 16,92 га для ведення фермерського господарства, яка знаходиться в користуванні ФГ Харченко В.В. на підставі державного акту на право постійного користування, серія ХР №-13-00-000236 від 15.07.1994 року, із земель сільськогосподарського призначення, які розташовані на території Золочівської селищної ради, з метою подальшої передачі земельних ділянок у власність членам фермерського господарства ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_2 .

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь Фермерського господарства "Харченко Вячеслав Васильович" витрати зі сплати судового збору у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Харківській області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Тітов