Постанова

від 05.10.2020 по справі 520/2145/2020

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2020 р. Справа № 520/2145/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Чалого І.С.,

суддів: П`янової Я.В. , Подобайло З.Г. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.04.2020, головуючий суддя І інстанції: Тітов О.М., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/2145/2020 за позовом Фермерського господарства "Харченко Вячеслав Васильович" до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про скасування наказу,-

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство "Харченко Вячеслав Васильович" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати Наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №1902 від 23.01.2020 про відмову ФГ Харченко Вячеслав Васильович у наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення фермерського господарства земельної ділянки площею, 16,92 га розташованої за межами населених пунктів, на території Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області надати фермерському господарству ОСОБА_1 дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), площею 16,92 га для ведення фермерського господарства, яка знаходиться в користуванні ФГ Харченко В.В. на підставі державного акту на право постійного користування, серія ХР №-13-00-000236 від 15.07.1994 року, із земель сільськогосподарського призначення, які розташовані на території Золочівської селищної ради, з метою подальшої передачі земельних ділянок у власність членам фермерського господарства ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ;

- відшкодувати фермерському господарству ОСОБА_1 , податковий номер 22662871 судові витрати та стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань у вигляді судового збору, в розмірі 2102,00 грн. витрати на правничу допомогу у сумі 13 000, 00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №1902 від 23.01.2020 про відмову ФГ Харченко Вячеслав Васильович у наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), на думку позивача, підлягає скасуванню. Вважає, що відповідач повинен надати такий дозвіл, з метою відновлення порушеного права.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21.04.2020 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано Наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №1902 від 23.01.2020 про відмову ФГ Харченко Вячеслав Васильович у наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення фермерського господарства земельної ділянки площею, 16,92 га розташованої за межами населених пунктів, на території Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області.

Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути заяву про надання дозволу фермерському господарству ОСОБА_1 на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), площею 16,92 га для ведення фермерського господарства, яка знаходиться в користуванні ФГ Харченко В.В. на підставі державного акту на право постійного користування, серія ХР №-13-00-000236 від 15.07.1994 року, із земель сільськогосподарського призначення, які розташовані на території Золочівської селищної ради, з метою подальшої передачі земельних ділянок у власність членам фермерського господарства ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

В решті позовних вимог було відмовлено.

Стягнуто на користь Фермерського господарства "Харченко Вячеслав Васильович" витрати зі сплати судового збору у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Харківській області.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати в частині задоволення позовних вимог та прийняти в цій частині постанову, якою в позові відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що згідно змісту державного акту на право постійного користування землею, земельна ділянка площею 16,92 га надана в постійне користування для ведення селянського господарства лише громадянину ОСОБА_1 , а не юридичній особі ФГ "Харченко В.В.". Апелянт зазначає, що до матеріалів позову ФГ Харченко Вячеслав Васильович не надано жодних доказів стосовно реєстрації за ним, як юридичною особою права постійного користування на земельну ділянку та не надано документів стосовно того, що земельна ділянка належить йому на підставі права постійного користування землею на цей час. З урахуванням вищевикладеного, вважає, що позивачем не доведено обставин, що наказом Головного управління №1902-СГ від 23.01.2020 порушується його права, свободи та законні інтереси. Помилкове застосування норми права, а саме ч.7 ст.118 Земельного кодексу, яка не підлягала застосуванню до даних правовідносин. Наявність у Державному земельному кадастрі відомостей про перебування земельних ділянок кадастрові номери 6322655100:06:005:1515; 6322655100:06:005:1516; 6322655100:06:005:1517 у приватній власності при наявності у Відповідача права розпорядження виключно земельними ділянками державної власності.

З урахуванням викладеного, апелянт зазначає, що відмова Головного управління у наданні Позивачу дозволу на розроблення документації із землеустрою, яка викладена у наказі №1902-СГ від 23.01.2020 відповідає вимогам ст.ст. 15і , 116, 118, 121, 122 Земельного кодексу України, ст. 55 Закону України Про землеустрій , тобто прийнята належним суб`єктом у належний спосіб відповідно до наданих йому повноважень та згідно із чинним законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судовим розглядом встановлено, що на підставі рішення XVII сесії XXI скликання Золочівської районної ради народних депутатів Золочівського району Харківської області від 29.03.1994 ОСОБА_1 передано на праві постійного користування земельну ділянку площею 16,92 га, розташовану за межами населених пунктів на території Золочівської селищної ради, Золочівського району. Харківської області, про що видано державний акт на право постійного користування серії ХР№ 13-00-000236 та яка на теперішній час перебуває в постійному користуванні ФГ Харченко Вячеслав Васильович .

В подальшому Розпорядженням Голови Золочівської районної державної землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) членам Фермерського господарства Харченко В.В. , із земель, які були надані в постійне користування фермерському господарству ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства.

За результатами розгляду документації із землеустрою земельної ділянки, переданої в постійне користування фермерському господарству, кадастровим реєстратором прийнято рішення про поділ вказаної земельної ділянки та сформовано три земельні ділянки з окремими кадастровими номерами: 6322655100:06:005:1515- 4,3603 га: 6322655100:06:005:1516 - 5,8379 га; 6322655100:06:005:1517 - площею 5,6298 га, про що внесені відомості до Державного земельного кадастру.

За результатами розгляду землевпорядної документації рішенням Головного управління Держземагенства 14.08.2013 у її погоджені було відмовлено.

27.12.2019 членами ФГ Харченко Вячеслав Васильович повторно подано клопотання про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою та передачу у власність членам фермерського господарства ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 за рахунок земель переданих в постійне користування ФГ Харченко Вячеслав Васильович .

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №1902-СГ від 23.01.2020 ФГ Харченко Вячеслав Васильович відмовлено у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою.

У тексті рішення відповідач послався на положення ст. 55 Закону України Про землеустрій , виходячи з яких, технічна документація повинна включати згоду власника земельної ділянка, а для земель державної та комунальної власності - органу уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою на відновлення меж земельної ділянки користувачем та зазначає, що згідно витягів з Державного земельного кадастру, доданих до заяви земельні ділянки з кадастровими номерами 6322655100:06:005:1515; 6322655100:06:005:1516; 6322655100:06:005:1517, що сформовані за рахунок земель, наданих у користування гр. ОСОБА_1 , перебувають у приватній власності.

Вважаючи Наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №1902-СГ від 23.01.2020 протиправним, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що оскаржуваний наказ є протиправним, а тому підлягає скасуванню.

В частині відмови в задоволенні позову рішення суду першої інстанції не оскаржується.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції з таких підстав.

Відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр" від 07.0.2011 №3613-VI Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами; державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера (ч.1 ст.1 Закону).

Згідно частин першої та другої статті 16 Закону України "Про Державний земельний кадастр" земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі.

Відповідно до частини другої статті 20 Закону України "Про Державний земельний кадастр" внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру є обов`язковим.

В силу абзацу третього частини першої статті 21 Закону України "Про Державний земельний кадастр" відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) - у разі встановлення (відновлення) меж земельної ділянки за її фактичним використанням відповідно до статті 107 Земельного кодексу України та у разі зміни меж суміжних земельних ділянок їх власниками.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності) або особи, яка подала заяву про визнання спадщини відумерлою, якщо така справа прийнята до провадження судом.

Згідно з ст.55 Закону України "Про землеустрій" встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів. Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками встановленого зразка.

Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає:

а) завдання на складання технічної документації із землеустрою;

б) пояснювальну записку;

в) рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою (у випадках, передбачених законом);

г) згоду власника земельної ділянки, а для земель державної та комунальної власності - органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на відновлення меж земельної ділянки користувачем;

ґ) довідку, що містить узагальнену інформацію про землі (території);

д) копію документа, що посвідчує фізичну особу, або копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців;

е) копію документа, що посвідчує право на земельну ділянку (у разі проведення робіт щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

є) копію правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці (за умови якщо права власності на такі об`єкти зареєстровані);

ж) матеріали польових топографо-геодезичних робіт;

з) план меж земельної ділянки, складений за результатами зйомки, на якому відображаються зовнішні межі земельної ділянки із зазначенням власників (користувачів) суміжних земельних ділянок, усі поворотні точки меж земельної ділянки, лінійні проміри між точками на межах земельної ділянки, межі вкраплених земельних ділянок із зазначенням їх власників (користувачів);

и) кадастровий план земельної ділянки;

і) перелік обмежень у використанні земельної ділянки;

ї) у разі необхідності документ, що підтверджує повноваження особи діяти від імені власника (користувача) земельної ділянки при встановленні (відновленні) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

й) акт приймання-передачі межових знаків на зберігання, що включається до документації із землеустрою після виконання робіт із встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками.

Таким чином, необхідною складовою технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для земель державної та комунальної власності є згода органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою.

Як вірно було визначено судом першої інстанції, що як вбачається із відповіді ГУ Держгеокадастру у Харківській області №29-20-11-10301/0/19-19 від 19.12.2019 за результатами розгляду адвокатського запиту, земельні ділянки з кадастровими номерами 6322655100:06:005:1515; 6322655100:06:005:1516; 6322655100:06:005:1517, які знаходяться в користуванні фермерського господарства "Харченко Вячеслав Васильович" на підставі державного акту на право постійного користування землею ХР №13-00-000236, згідно з актом приймання передачі та додатком до нього не передавались у комунальну власність Золочівській територіальній громаді, а тому органом уповноваженим здійснювати розпорядження земельною ділянкою є центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи, а саме відповідач у справі.

Частинами ст. 79-1 Земельного кодексу України визначено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Тобто земельна ділянка як об`єкт цивільних прав існує з моменту державної реєстрації прав на неї за умови присвоєння земельній ділянці кадастрового номера та внесення відомостей про неї до Державного земельного кадастру.

Як вбачається з матеріалів справи, у оскаржуваному наказі відповідач посилається, що відомості стосовно приватної форми власності земельних ділянок зазначені у Витягах з державного земельного кадастру про земельну ділянку від 30.01.2013.

Як було встановлено судом першої інстанції та не спростовано у суді апеляційної інстанції, що зазначені витяги з ДЗК були сформовані за результатами розгляду землевпорядної документації розробленої на підставі Розпорядженням Золочівської районної державної адміністрації Харківської області від 25.04.2008 року №302, якими надано згоду членам ФГ ОСОБА_1 на виготовлення проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), з метою подальшої передачі у приватну власність.

На підставі вказаного Розпорядження ДП Харківський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою розроблено технічну документацію із землеустрою для подальшої передачі у власність громадянам, земельних ділянок утворених в результаті проведення організації їх території.

Рішення про відведення вказаних земельних ділянок у власність членам ФГ ОСОБА_1 громадянам за результатами розгляду зазначеної технічної документації не приймалося.

Як вбачається з відповіді Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №29-20-9-1186/0/19-20 від 07.02.2019, за інформацією, наданою Відділом у Золочівському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області встановлено, що станом на 01.01.2019 року згідно книг реєстрації державних актів на право власності, право постійного користування, договорів оренди на земельні ділянки з кадастровими номерами 6322655100:06:005:1515; 6322655100:06:005:1516; 6322655100:06:005:1517 право приватної власності не реєструвалося.

Вище зазначені земельні ділянки перенесені до Національної кадастрової системи з формою власності приватна помилково, в процесі її наповнення у 2012 році.

Тобто, відповідачем наказ №1902-СГ від 23.01.2020 прийнято на підставі інформації та відомостей, які ним же визнано недостовірними та помилковими.

Отже, державна реєстрація речових прав на земельну ділянку та державна реєстрація земельної ділянки у Державному земельному кадастрі не відбулись, а місце мають технічні та логічні помилки державного реєстратора, які не є предметом цього спору.

Разом з цим, ОСОБА_1 з 1994 є землекористувачем, якому у встановленому порядку надана в постійне користування певна земельна ділянка, яка в силу пункту 2 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Державний земельний кадастр" вважається сформованою.

Право постійного користування землею посвідчується державним актом, форма якого затверджена постановою Верховної Ради України від 13.03.1992 року № 2201-XII. Форма державного акту не передбачала присвоєння кадастрового номеру земельної ділянки. Видача та реєстрація державних актів здійснювалася за Інструкцією про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах 15.04.1993 № 28. Зазначена інструкція не передбачала необхідність занесення до Реєстру земель сформованої земельної ділянки та присвоєння кадастрового номеру.

Земельна ділянка площею 16,92 га, розташована за межами населених пунктів на території Золочівської селищної ради, Золочівського району, Харківської області, право на яку посвідчено державним актом на право постійного користування, виданого ОСОБА_1 , не занесена до державного реєстру земель, їй не присвоєно кадастровий номер.

Згідно із приписами ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно із положеннями абз.1 ч.7 ст.118 Земельного кодексу України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.

Положеннями ч.7 ст.118 Земельного кодексу України визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів; невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів; невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Будь-яких посилань на норми Земельного кодексу України оскаржуване рішення не містить.

Щодо посилання апелянта на те, що суд першої інстанції помилково застосував ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу, колегія судів зазначає.

Порядок розгляду заяв про надання дозволу на розроблення технічної документації з землеустрою щодо встановлення відновлення меж земельної ділянки в натурі та порядок розгляду заяв про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки як і підстави для відмови у задоволенні таких заяв є тотожними, атому судом першої інстанції було правомірно застосовано норми ст. 118 Земельного кодексу.

Щодо наявності статусу користувача земельної ділянки площею 16,92 у ФГ ОСОБА_1 , колегія судів зазначає.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 5 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" (у редакції, чинній на дату створення фермерського господарства), громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування, в тому числі в оренду, подають до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, підписану головою створюваного селянського (фермерського) господарства. Рішення щодо передачі і надання земельних ділянок громадянам для ведення селянського (фермерського) господарства відповідні Ради народних депутатів приймають на найближчій сесії.

Отже, згідно чинного на час створення позивачем фермерського господарства законодавства, необхідною умовою набуття останнім статусу юридичної особи було отримання у користування земельної ділянки, у зв`язку з чим голова фермерського господарства з метою набуття та реалізацією фермерським господарством своїх прав, в тому числі, прав на користування земельної ділянки для здійснення підприємницької діяльності відповідно до законодавства, здійснив дії щодо отримання у користування фермерським господарством земельної ділянки та оформлення прав на неї.

Враховуючи наведене вище, документом, що посвідчує право постійного користування земельною ділянкою селянським (фермерським) господарством до 2003 року був Державний акт, виданий на ім`я голови С(Ф ) Г із цільовим призначенням земельної ділянки - для ведення селянського (фермерського) господарства. Для ФГ "Харченко Вячеслав Васильович" правовстановлюючим документом, який дає право останньому на використання спірної земельної ділянки, є Державний акт на право постійного користування землею серії ХР №13-00-000236, виданий на ім`я ОСОБА_1 , як того вимагало чинне на той час законодавство, яка відповідно і є носієм речового права постійного користування відносно вказаної земельної ділянки.

Крім того, розпорядженням Голови Золочівської районної державної адміністрації №302 від 25.04.2008 року надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) членам Фермерського господарства Харченко В.В. , із земель, які були надані в постійне користування фермерському господарству ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства.

За результатами розгляду документації із землеустрою земельної ділянки, переданої в постійне користування ФГ, кадастровим реєстратором прийнято рішення про поділ вказаної земельної ділянки та сформовано три земельні ділянки з окремими кадастровими номерами: 6322655100:06:005:1515 - 4, 3603 га; 6322655100:06:005:1516-5, 8379 га; 6322655100:06:005:1517-площею 5,6298 га, про що внесені відомості до Державного земельного кадастру.

Обставина перебування земельних ділянок кадастрові номери 6322655100:06:005:1515; 6322655100:06:005:1516; 6322655100:06:005:1517 у користуванні ФГ Харченко В.В. підтверджується Відповідачем у відповіді на адвокатський запит від 19.12.2019 за №29-20-11-10301/0/19-19.

На підставі вищевикладеного спростовуються доводи апелянта щодо наявності статусу користувача земельної ділянки виключно у ОСОБА_1 як фізичної особи.

Таким чином, ФГ Харченко В.В. має право отримати згоду на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі, оскільки являється користувачем земельних ділянок.

На підставі зазначеного, колегія судів приходить до висновку, що суд першої інстанції було вірно встановлено, що наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №1902 від 23.01.2020 про відмову ФГ Харченко Вячеслав Васильович у наданні дозволу на розроблення технічно документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення фермерського господарства земельної ділянки площею, 16,92 га розташованої за межами населених пунктів, на території Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області є протиправним, а тому підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткову задоволення позову.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції в частині, що оскаржується, дійшла висновку, що при прийнятті рішення суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 229, 238, 241, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.04.2020 по справі № 520/2145/2020 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.

Головуючий суддя І.С. Чалий Судді Я.В. П`янова З.Г. Подобайло