Рішення

від 17.04.2020 по справі 640/3077/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2020 року м. Київ № 640/3077/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аблова Є.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю СОЮЗ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМЦІВ доГоловного управління Державної податкової служби України у м. Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31 січня 2020 року №0003170504 ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю СОЮЗ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМЦІВ (далі по тексту - позивач, ТОВ СОЮЗ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМЦІВ ) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби України у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДПС у м. Києві), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення від 31 січня 2020 року №0003170504.

В обґрунтування позову позивач зазначив про безпідставність та необґрунтованість висновків контролюючого органу, які викладені в акті перевірки та стали підставою для прийняття спірного податкового повідомлення - рішення, зокрема, щодо збільшення відповідачем суми грошового зобовязання з податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентом - ТОВ МАРКСВЕЛ . Також позивач посилається на те, що в акті перевірки відповідачем не наведено будь - яких обґрунтованих доказів на підтвердження порушень вимог податкового законодавства зі сторони ТОВ СОЮЗ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМЦІВ .

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 лютого 2020 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику сторін) та проведення судового засідання.

Вказаною ухвалою суду відповідачу надано п`ятнадцятиденний строк з дня вручення йому даної ухвали надати відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, або заяву про визнання позову.

04 березня 2020 року представником ГУ ДПС у м. Києві надано до суду відзив, в якому відповідач проти задоволення адміністративного позову заперечує та просить відмовити в його задоволенні. Відзив обґрунтовано тим, що висновки акту перевірки є обґрунтованими, підстав для скасування спірного рішення не вбачається, оскільки, на думку податкового органу, операції по взаємовідносинах між позивачем та його контрагентом не мали реального характеру. Крім того, первинні документи, що надані до перевірки не містять усіх необхідних реквізитів необхідних для надання їм юридичної сили.

16 березня 2020 року позивачем надана відповідь на відзив, у якій він зазначив, що податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податків від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку, зокрема, від фактичної сплати контрагентами податків до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей.

Відповідно до частини восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

У С Т А Н О В И В:

ТОВ СОЮЗ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМЦІВ є юридичною особою, основним видом діяльності якої є виробництво неметалевих мінеральних виробів, н. в. і. у. (КВЕД 23.99).

ГУ ДПС у м. Києві відповідно до наказу ГУ ДПС у м. Києві від 17 грудня 2019 року №4932, на підставі підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ СОЮЗ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМЦІВ (код ЄДРПОУ 36678114) при визначенні по взаємовідносинах з ТОВ МАРКСВЕЛ (код ЄДРПОУ 42098305) за червень та липень 2018 року показників декларацій з податку на додану вартість.

За результатами проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ СОЮЗ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМЦІВ ГУ ДПС у м. Києві складено акт від 09 січня 2020 року №10/26-15-05-04-02/36678114 (далі - Акт перевірки), за висновками якого, перевіркою встановлено порушення ТОВ СОЮЗ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМЦІВ пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у загальній сумі 46 533, 00 грн, у тому числі за липень 2018 року - 44 783, 00 грн, серпень 2018 року - 1 750, 00 грн.

Позивач, не погоджуючись з висновками Акта перевірки, подав до ГУ ДПС у м. Києві письмові заперечення.

ГУ ДПС у м. Києві листом від 28 січня 2020 року №14486/10/26-15-05-04-02 повідомило позивача про залишення висновків Акта перевірки без змін, а заперечення - без задоволення.

На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 31 січня 2020 року №0003170504, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 58 166, 00 грн, з яких 46 533, 00 грн - за податковими зобов`язаннями, 11 633, 00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Незгода позивача з вказаним податковим повідомленням - рішенням відповідача обумовила його звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У відповідності до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (тут і далі в редакції, чинній на момент проведення перевірки) контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Згідно підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів та послуг.

За змістом пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Між тим, як передбачено пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з підпунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

При цьому, пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналіз положень податкового законодавства, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин, дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: - фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; - документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; - придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; - наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; - наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); - наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам статті 201 Податкового кодексу України та підписана уповноваженою особою.

Водночас, згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як встановлено абзацом 5 статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року №996-ХІV (далі - Закон №996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону №996-ХІV бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом частини першої статті 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною другою статті 9 цього Закону передбачені обов`язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Між тим, відповідно до пунктів 2.4, 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 (далі - Положення №88) первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників.

У разі виявлення невідповідності первинного документа вимогам законодавства у сфері бухгалтерського обліку такі документи з письмовим обґрунтуванням передаються керівнику підприємства, установи. До окремого письмового рішення керівника такі документи не приймаються до виконання.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З метою встановлення факту реального здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно з`ясовувати, зокрема, рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

Матеріалами справи встановлено, що 01 червня 2018 року між ТОВ СОЮЗ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМЦІВ (як замовником) та ТОВ МАРКСВЕЛ (як виконавцем) укладено договір на надання послуг із супроводу вантажу №010618ЕА за умовами пункту 1.1 якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання по наданню послуг з метою захисту законних прав та інтересів замовника, а саме надання послуг із супроводу вантажу, що перевозиться автомобільним транспортом, до пункту призначення.

Пунктами 1.3, 1.4 договору визначено, що ціна на послуги виконавця встановлюється договірна в національній валюті України - гривні та вказується у специфікаціях (додаткових угодах, протоколах узгодження ціни), що є невід`ємною частиною даного договору. Вартість фактично наданих послуг виконавця узгоджується сторонами шляхом підписання акту надання послуг, який складається виконавцем. Загальна ціна даного договору визначається як сума усіх актів наданих згідно даного договору послуг, підписаних обома сторонами.

Згідно пунктів 4.1, 4.2 та 4.3 договору оплата наданих послуг замовником здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок виконавця на підставі виставленого рахунку протягом 30 банківських днів з дати підписання акту наданих послуг, якщо інше не передбачене у відповідній Специфікації.

За угодою сторін можуть бути встановлені інші форми й порядок проведення розрахунків, не заборонені законодавством України.

Моментом виконання замовником його грошових зобов`язань перед виконавцем є дата списання грошових коштів з поточного банківського рахунку замовника.

Додатками до вказаного договору є специфікації №1 та №2 на виконання робіт на суму 48 500, 00 грн, у тому числі ПДВ 8 083, 33 грн та на суму 41 700, 00 грн, у тому числі ПДВ 6 950, 00 грн відповідно.

Додатковою угодою №1 від 10 липня 2018 року у зв`язку зі зміною банківських реквізитів виконавця, пункт 11 договору Юридичні адреси та реквізити сторін викладено в іншій редакції.

Виконання, вказаних у договорі та специфікаціях, робіт підтверджується:

- актом надання послуг №488 від 30 червня 2018 року;

- актом надання послуг №240 від 02 липня 2018 року;

- актом надання послуг №241 від 09 липня 2018 року;

- актом надання послуг №242 від 11 липня 2018 року;

- рахунком на оплату №488 від 30 червня 2018 року;

- рахунком на оплату №240 від 02 липня 2018 року;

- рахунком на оплату №241 від 09 липня 2018 року;

- рахунком на оплату №242 від 11 липня 2018 року.

Також, 01 червня 2018 року між ТОВ СОЮЗ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМЦІВ (як замовником) та ТОВ МАРКСВЕЛ (як виконавцем) укладено договір на надання послуг із супроводу вантажу №200618ЕЗ за умовами пункту 1.1 якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання по наданню послуг з метою захисту законних прав та інтересів замовника, а саме надання послуг із супроводу вантажу, що перевозиться автомобільним транспортом, до пункту призначення.

Пунктами 1.3, 1.4 договору визначено, що ціна на послуги виконавця встановлюється договірна в національній валюті України - гривні та вказується у специфікаціях (додаткових угодах, протоколах узгодження ціни), що є невід`ємною частиною даного договору. Вартість фактично наданих послуг виконавця узгоджується сторонами шляхом підписання акту надання послуг, який складається виконавцем. Загальна ціна даного договору визначається як сума усіх актів наданих згідно даного договору послуг, підписаних обома сторонами.

Згідно пунктів 4.1, 4.2 та 4.3 договору оплата наданих послуг замовником здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок виконавця на підставі виставленого рахунку протягом 30 банківських днів з дати підписання акту наданих послуг, якщо інше не передбачене у відповідній Специфікації.

За угодою сторін можуть бути встановлені інші форми й порядок проведення розрахунків, не заборонені законодавством України.

Моментом виконання замовником його грошових зобов`язань перед виконавцем є дата списання грошових коштів з поточного банківського рахунку замовника.

Додатками до вказаного договору є специфікації №1 та №2 на виконання робіт на суму 63 000, 00 грн, у тому числі ПДВ 10 500, 00 грн та на суму 126 000, 00 грн, у тому числі ПДВ 21 000, 00 грн відповідно.

Додатковою угодою №1 від 10 липня 2018 року у зв`язку зі зміною банківських реквізитів виконавця, пункт 11 договору Юридичні адреси та реквізити сторін викладено в іншій редакції.

Виконання, вказаних у договорі та специфікаціях, робіт підтверджується:

- актом надання послуг №489 від 25 червня 2018 року;

- актом надання послуг №238 від 02 липня 2018 року;

- актом надання послуг №239 від 10 липня 2018 року;

- рахунком на оплату №489 від 25 червня 2018 року;

- рахунком на оплату №238 від 02 липня 2018 року;

- рахунком на оплату №239 від 10 липня 2018 року.

Також, на підтвердження факту надання послуг з перевезення вантажу, позивачем надані товарно - транспортні накладні №051 від 05 червня 2018 року, №052 від 05 червня 2018 року, №055 від 18 червня 2018 року, №056 від 18 червня 2018 року, №057 від 18 червня 2018 року, №058 від 21 червня 2018 року, №060 від 25 червня 2018 року, №061 від 02 липня 2018 року; №063 від 09 липня 2018 року, №065 від 11 липня 2018 року; накладні.

Згідно з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 08 листопада 2018 року у справі №804/5599/15 (адміністративне провадження №К/9901/42187/18) правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця (замовника) належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Водночас наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: не пов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

Аналіз реальності господарської діяльності здійснюється на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Надаючи оцінку первинним документам, що містяться у матеріалах справи суд зазначає наступне.

Матеріалами справи встановлено, що надані позивачем договір, специфікації та акт здачі - приймання робіт підписані директором ТОВ МАРКСВЕЛ Рябухою В.Ю.

Разом з тим, з Акта перевірки встановлено, що 13 квітня 2019 року ГУ ДПС у м. Києві отримано від ОУ ГУ ДФС у м. Києві пояснення громадянина Рябухи В.Ю. щодо непричетності до створення ТОВ МАРКСВЕЛ , який повідомив, що про те, що він є засновником, головним бухгалтером та директором ТОВ МАРКСВЕЛ , він дізнався зі слів працівників податкової міліції. Де знаходиться вказане підприємство йому не відомо. Договір на купівлю та продаж ТМЦ, надання послуг чи робіт він не підписував, нікого на це не уповноважував. Крім того, зазначив, що в разі надходження будь - яких документів від імені ТОВ МАРСВЕЛ просить вваж ти їх недійсними та складеними незаконно, так як він фактично не має до цього жодного відношення.

Вказана обставина також підтверджується поясненнями Рябухи В.Ю. від 13 квітня 2019 року, наданими відповідачем разом з відзивом на позовну заяву.

Також, відповідно до ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 22 січня 2019 року у справі №757/2683/19-к, в ході досудового розслідування встановлено, що підприємства транзитно - конвертаційної групи, зокрема, ТОВ МАРКСВЕЛ (код 42098305), створені з метою надання послуг з мінімізації податкових зобов`язань, які підлягають сплаті до бюджету, тобто своїми діями в період 2016 - 2018рр. сприяли умисному ухиленню від сплати податків реально діючим суб`єктам господарювання.

Таким чином, з наданих позивачем до перевірки первинних документів вбачається, що вони підписані він імені директора контрагента позивача - ТОВ МАРКСВЕЛ Рябухою В.Ю., який заперечує свою участь у створенні та діяльності вказаного підприємства. Відтак, у перевіряє мий період він імені ТОВ МАРКСВЕЛ діяли особи, які не мали законних повноважень на його представництво та вчинення від його імені юридично значущих дій, оскільки не були наділені такими повноваженнями директором підприємства, який, крім того, не мав жодного відношення до фінансово - господарської діяльності підприємства.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 22 листопада 2018 року у справі №826/14440/17 (адміністративне провадження №К/9901/57326/18) зазначив, що надані позивачем під час розгляду справи документи бухгалтерського обліку не спростовують тверджень контролюючого органу про те, що вищевказані контрагенти Товариства здійснюють фіктивну діяльність, а самі документи бухгалтерського обліку підписані особами, які заперечують свою участь у створенні та діяльності ТОВ Маркет Торг , ТОВ Альфацентавр Альянс та ТОВ Оптовик Про , зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, отже виписані від їх імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.

З огляду на викладене, суд зазначає, що у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності, аналізуючи складені між позивачем та контрагентом первинні документи, що долучені до матеріалів справи, а також враховуючи викладені у постанові Верховного Суду висновки, ці документи не відповідають положенням законодавства та не містять обов`язкові реквізити первинного документу, які передбачені статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та пунктом 2.4 Положення, а тому вказані документи не мають юридичної сили та не підтверджують реальний рух активів, зміну зобов`язань та капіталу позивача.

Таким чином, матеріали справи не містять належних документів, підтверджуючих виконання ТОВ МАРКСВЕЛ робіт, визначених договором, що є підставою для висновку, що позивач, використовуючи лише документальне оформлення господарських операцій без фактичного їх здійснення від постачальників сформував податковий кредит внаслідок операцій, які фактично не здійснювалися.

Аналізуючи вище викладене, суд дійшов висновку про доведення відповідачем правомірності оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, у зв`язку із чим позовні вимоги ТОВ СОЮЗ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМЦІВ є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Також, відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов`язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Отже, фінансова відповідальність платника податку можлива лише за умови доведення контролюючим органом факту порушення таким платником законодавства з питань оподаткування, що і здійснено відповідачем.

Відтак, застосування до позивача штрафних санкцій в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання є правомірним.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Аналіз матеріалів справи підтверджує, що відповідач при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення - рішення діяв згідно приписів частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, правомірно, а саме: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, суд приходить до переконання про доведеність відповідачем правомірності прийнятого податкового повідомлення - рішення та відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Беручи до уваги положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України та враховуючи відмову позивачу у задоволенні позовних вимог, відшкодування судового збору останньому не здійснюється.

Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246, 257 - 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю СОЮЗ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМЦІВ відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідні положення КАС України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Є.В. Аблов

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю СОЮЗ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМЦІВ (код ЄДРПОУ 36678114, адреса: 01010, м. Київ, вул. Івана Мазепи, 3, офіс 197)

Відповідач: Головне управління Державної податкової служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19)