Постанова

від 04.08.2020 по справі 640/3077/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/3077/20 Суддя (судді) першої інстанції: Аблов Є.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Оксененка О.М.,

суддів: Лічевецького І.О.,

Шурка О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Союз промислових підприємців на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 квітня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Союз промислових підприємців до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Союз промислових підприємців звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, в якому просило: визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення від 31 січня 2020 року №0003170504.

Позов обґрунтовано безпідставністю та необґрунтованістю висновків контролюючого органу, які викладені в акті перевірки та які стали підставою для прийняття спірного податкового повідомлення - рішення.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 квітня 2020 року у задоволенні позовних вимог - відмовлено.

Позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги - задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що кримінальне провадження №32018100060000023 від 28.02.2018 за фактом фіктивного підприємництва за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 27, частиною першою статті 205 КК України було порушено ще до державної реєстрації ТОВ Марксвел , тому вказаний контрагент не має жодного відношення по такому кримінальному провадженню.

Звертає увагу на позицію Верховного Суду від 27.08.2018 у справі №816/809/17 згідно якої сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Вказує, що у матеріалах справи відсутній будь-який вирок суду, який набрав законної сили стосовно засновників чи керівників ТОВ Марксвел , відтак контролюючий орган прийшов до хибних висновків.

Крім того, апелянт зазначає, що послуги, надані ТОВ Марксвел позивачу є реальними, направленими на досягнення економічного ефекту - отримання прибутку, правочин не мають ознак фіктивності та нікчемності, не суперечать інтересам держави, були укладені та реалізовані в рамках законної господарської діяльності суб`єктів господарювання.

Також, звертає увагу, що Акт перевірки посадовими особами складено неправомірно, оскільки неправомірно досліджувались показники податкової декларації за серпень 2018 року, та робились висновки щодо порушення норм податкового законодавства, так як перевірка здійснювалась лише за період з червня по липень 2018 року.

Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ Союз промислових підприємців є юридичною особою, основним видом діяльності якої є виробництво неметалевих мінеральних виробів, н. в. і. у. (КВЕД 23.99).

Відповідно до наказу ГУ ДПС у м. Києві від 17 грудня 2019 року №4932, на підставі підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України, податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ Союз промислових підприємців (код ЄДРПОУ 36678114) при визначенні по взаємовідносинах з ТОВ Марксвел (код ЄДРПОУ 42098305) за червень та липень 2018 року показників декларацій з податку на додану вартість.

За результатами проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ГУ ДПС у м. Києві складено акт від 09 січня 2020 року №10/26-15-05-04-02/36678114 (далі - Акт перевірки), за висновками якого, перевіркою встановлено порушення позивачем пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у загальній сумі 46 533 грн, у тому числі за липень 2018 року - 44 783 грн, серпень 2018 року - 1 750 грн.

ГУ ДПС у м. Києві листом від 28 січня 2020 року №14486/10/26-15-05-04-02 повідомило позивача про залишення висновків Акта перевірки без змін, а заперечення - без задоволення.

На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 31 січня 2020 року №0003170504, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 58 166 грн, з яких 46 533 грн - за податковими зобов`язаннями, 11 633 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки матеріали справи не містять належних документів, підтверджуючих виконання ТОВ Марксвел робіт, визначених договором, що є підставою для висновку, що позивач, використовуючи лише документальне оформлення господарських операцій без фактичного їх здійснення від постачальників сформував податковий кредит внаслідок операцій, які фактично не здійснювалися, тому позивачем не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

Колегія суддів не погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

У силу вимог частини другої ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема: визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України.

У силу вимог пп.14.1.181 п. 14.1 статті 14 ПК України - податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду.

Підпунктом а п. 198.1, п.198.2, п.198.3 статті 198 ПК України закріплено право на віднесення сум податку до податкового кредиту у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 статті 198 ПК України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

У силу вимог п. 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов`язковим.

Відповідно до п. 201.10 статті 201 ПК України - податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Законом України Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до статті 1 вказаного Закону - первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно зі статтею 9 вказаного Закону - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні), оформлені відповідно до вимог Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні .

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Тобто, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

Як свідчать матеріали справи, 01 червня 2018 року між ТОВ Союз промислових підприємців (як замовником) та ТОВ Марксвел в особі директора ОСОБА_2 (як виконавцем) укладено договір на надання послуг із супроводу вантажу №010618ЕА за умовами пункту 1.1 якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання по наданню послуг з метою захисту законних прав та інтересів замовника, а саме надання послуг із супроводу вантажу, що перевозиться автомобільним транспортом, до пункту призначення.

Пунктами 1.3, 1.4 договору визначено, що ціна на послуги виконавця встановлюється договірна в національній валюті України - гривні та вказується у специфікаціях (додаткових угодах, протоколах узгодження ціни), що є невід`ємною частиною даного договору. Вартість фактично наданих послуг виконавця узгоджується сторонами шляхом підписання акту надання послуг, який складається виконавцем. Загальна ціна даного договору визначається як сума усіх актів наданих згідно даного договору послуг, підписаних обома сторонами.

Згідно пунктів 4.1, 4.2 та 4.3 договору оплата наданих послуг замовником здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок виконавця на підставі виставленого рахунку протягом 30 банківських днів з дати підписання акту наданих послуг, якщо інше не передбачене у відповідній Специфікації.

За угодою сторін можуть бути встановлені інші форми й порядок проведення розрахунків, не заборонені законодавством України.

Додатками до вказаного договору є специфікації №1 та №2 на виконання робіт на суму 48 500 грн, у тому числі ПДВ 8 083, 33 грн та на суму 41 700 грн, у тому числі ПДВ 6 950 грн відповідно.

На виконання вимог вказаного договору, сторонами було складено: акт надання послуг №488 від 30 червня 2018 року; акт надання послуг №240 від 02 липня 2018 року; акт надання послуг №241 від 09 липня 2018 року; акт надання послуг №242 від 11 липня 2018 року; рахунок на оплату №488 від 30 червня 2018 року; рахунок на оплату №240 від 02 липня 2018 року; рахунок на оплату №241 від 09 липня 2018 року; рахунок на оплату №242 від 11 липня 2018 року.

Також, 01 червня 2018 року між позивачем (як замовником) та ТОВ Марксвел в особі директора ОСОБА_2 (як виконавцем) укладено договір на надання послуг із супроводу вантажу №200618ЕЗ за умовами пункту 1.1 якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання по наданню послуг з метою захисту законних прав та інтересів замовника, а саме надання послуг із супроводу вантажу, що перевозиться автомобільним транспортом, до пункту призначення.

Пунктами 1.3, 1.4 договору визначено, що ціна на послуги виконавця встановлюється договірна в національній валюті України - гривні та вказується у специфікаціях (додаткових угодах, протоколах узгодження ціни), що є невід`ємною частиною даного договору. Вартість фактично наданих послуг виконавця узгоджується сторонами шляхом підписання акту надання послуг, який складається виконавцем. Загальна ціна даного договору визначається як сума усіх актів наданих згідно даного договору послуг, підписаних обома сторонами.

Згідно пунктів 4.1, 4.2 та 4.3 договору оплата наданих послуг замовником здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок виконавця на підставі виставленого рахунку протягом 30 банківських днів з дати підписання акту наданих послуг, якщо інше не передбачене у відповідній Специфікації.

Додатками до вказаного договору є специфікації №1 та №2 на виконання робіт на суму 63 000 грн, у тому числі ПДВ 10 500 грн та на суму 126 000 грн, у тому числі ПДВ 21 000 грн відповідно.

Додатковою угодою №1 від 10 липня 2018 року у зв`язку зі зміною банківських реквізитів виконавця, пункт 11 договору Юридичні адреси та реквізити сторін викладено в іншій редакції.

На виконання вказаних робіт, між сторонами було складено: акт надання послуг №489 від 25 червня 2018 року; акт надання послуг №238 від 02 липня 2018 року; акт надання послуг №239 від 10 липня 2018 року; рахунок на оплату №489 від 25 червня 2018 року; рахунок на оплату №238 від 02 липня 2018 року; рахунок на оплату №239 від 10 липня 2018 року.

Крім того, на підтвердження факту надання послуг з перевезення вантажу, позивачем надані товарно - транспортні накладні №051 від 05 червня 2018 року, №052 від 05 червня 2018 року, №055 від 18 червня 2018 року, №056 від 18 червня 2018 року, №057 від 18 червня 2018 року, №058 від 21 червня 2018 року, №060 від 25 червня 2018 року, №061 від 02 липня 2018 року; №063 від 09 липня 2018 року, №065 від 11 липня 2018 року; накладні.

З вказаних актів надання послуг вбачається, що зазначені заходи з супроводу вантажу до пункту його доставки здійснювалися окремо від послуг перевезення, що надавалися перевізником, за рахунок позивача виключно з мстою забезпечення захисту вантажу та його збереження й відповідно належного виконання позивачем зобов`язань перед контрагентами за укладеними договорами поставки щодо поставки продукції належної якості та відповідної за кількістю.

Однак, у Акті перевірки контролюючим органом вказано, що 13 квітня 2019 року ГУ ДПС у м. Києві отримано від ОУ ГУ ДФС у м. Києві пояснення громадянина ОСОБА_2 щодо непричетності до створення ТОВ Марксвел , в якому зазначається про те, що він не є засновником, головним бухгалтером та директором ТОВ Марксвел , та про свою причетність до вказаного Товариства він дізнався лише зі слів працівників податкової міліції. Місцезнаходження вказаного підприємства йому не відомо, договір на купівлю та продаж ТМЦ, надання послуг чи робіт він не підписував, нікого на це не уповноважував.

Крім того, у вказаних поясненнях ОСОБА_2 повідомив, що в разі надходження будь - яких документів від імені ТОВ Марксвел просить вважати їх недійсними та складеними незаконно, так як він фактично не має до цього жодного відношення.

У даному випадку слід враховувати висновки Верховного Суду України щодо застосування норм податкового законодавства, зокрема правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 05.03.2012 (справа №21-421а11), відповідно до якого податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Аналогічна позиція щодо застосування норм матеріального права міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 12.09.2017 у справі №826/10933/14, від 18.07.2017 у справі №826/24815/15, від 27.06.2017 у справі №808/1062/14, від 16 червня 2020 року у справі № 826/14366/17.

Разом з тим, суд звертає увагу, що вказані пояснення були відібрані від ОСОБА_2 не у рамках кримінального провадження, не є поясненнями свідка, та з них неможливо встановити факт підпису саме цією особою.

У той же час, у матеріалах справи наявна заява ОСОБА_2 , засвідчена належним чином Приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Гусенко О.О., яка зареєстрована в реєстрі за № 3815 від 08.06.2019 року, в якій ОСОБА_2 зазначає, що він дійсно з 18 травня 2018 року призначений на посаду директора ТОВ Марксвел ідентифікаційний код 42098305 протоколом зборів учасників № 17-05-18 від 17 травня 2018 року , за цей період він повністю здійснював фінансово-господарську діяльність Товариства, особисто підписував всі документи від імені Товариства, а саме договори, податкові, видаткові накладні тощо . Також у заяві зазначено, що ОСОБА_2 ніяких заяв від свого імені стосовно того, що ніколи не був директором ТОВ Марксвел , або був директором за грошову винагороду та не мав наміру на ведення підприємницької діяльності до компетентних органів не надавав та не підписував .

Крім того, в обгрунтування нереальності спірних операцій, контролюючий орган посилається на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 22 січня 2019 року у справі №757/2683/19-к, згідно якої в ході досудового розслідування встановлено, що підприємства транзитно-конвертаційної групи, зокрема, ТОВ Марксвел (код 42098305), створені з метою надання послуг з мінімізації податкових зобов`язань, які підлягають сплаті до бюджету, тобто своїми діями в період 2016 - 2018рр. сприяли умисному ухиленню від сплати податків реально діючим суб`єктам господарювання.

Однак, колегія суддів звертає увагу, що ТОВ Марксвел (код ЄДРПОУ 42098305) згідно записів в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було створено лише 27 квітня 2018 року, відтак не могло мати будь-якого відношення до періоду з січня 2016 року по квітень 2018 року.

При цьому, кримінальне провадження №32018100060000023 в рамках якого було надано тимчасовий доступ до документів фінансово-господарської діяльності, було порушено 28.02.2018, тобто також до моменту створення ТОВ Марксвел .

Крім того, під час вказаного кримінального провадження не досліджувалися та не давалася оцінка господарським операціям безпосередньо позивача та ТОВ Марксвел , не встановлювалася недійсність документів, що були складені за наслідком здійснення господарських операцій, а позивач або його посадові особи не були фігурантами вказаних кримінальних справ.

Слід також зазначити, що будь які матеріали кримінального провадження, наприклад, протокол обшуку або протокол допиту свідка, не є належним доказом вчинення будь-якою особою кримінально-караного діяння, а відтак, відсутність належних доказів, як то вирок, вказує на необґрунтованість тверджень відповідача про фіктивність проведених позивачем господарських операцій.

При цьому, в Єдиному реєстрі судових рішень відсутня інформація щодо порушення кримінального провадження за фактом фіктивного підприємництва відносно саме ТОВ Марксвел або його засновників чи посадових осіб, також відсутня інформація щодо наявності вироку суду по такому кримінальному провадженню, який набрав законної сили.

Відтак, з огляду на відсутність вироків суду щодо посадових осіб контрагентів позивача, ухвал про закриття кримінального провадження і звільнення таких осіб від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, та які відповідно приписів до частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України були б обов`язковими для адміністративного суду, вказані посилання податкового органу колегія суддів не приймає до уваги.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 04.12.2019 у справі №440/3732/18.

Таким чином, співставлення змісту первинних документів та доказів підтвердження фактичного здійснення господарських операцій вказує на те, що позивач здійснював витрати на оплату послуг з ТОВ Марксвел для провадження своєї господарської діяльності; спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

При цьому, у ході перевірки посадовими особами контролюючого органу ніяким чином не досліджувались та не приймались до уваги ці первинні документи, а отже не досліджувалась і сама суть господарських операцій щодо фактичного використання у власній господарській діяльності придбаних у ТОВ Марксвел послуг, задіяних в забезпеченні збереження вантажів, що постачались на адресу контрагентів-покупців.

На момент укладення договорів між позивачем та його контрагентом - ТОВ Марксвел , останній був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законом порядку.

Колегія суддів вважає за необхідне відзначити, що платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

При цьому, контролюючі органи не наділені повноваженнями на перевірку економічної доцільності рішень, що приймаються суб`єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю та широкою дискрецією (зокрема, при виборі контрагентів, вирішенні питання щодо необхідності залучення третіх осіб до виконання своїх господарських зобов`язань тощо).

Отже, за змістом норм Податкового кодексу України право покупця на податковий кредит з податку на додану вартість не ставиться в залежність від дотримання контрагентами вимог законодавства та вчинення ймовірних зловживань за ланцюгом постачання товару.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 10.03.2020 у справі №822/1284/15 та від 30.10.2018 по справі №826/16134/14.

Відповідно до частин першої та другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Рішеннями Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до частини першоїст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права, визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через можливі порушення вимог податкового законодавства з боку його контрагентів.

Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що податкові накладні по спірним операціям з вище зазначеним контрагентом були належним чином зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних, зауважень до таких накладних під час реєстрації у контролюючого органу не було. Відсутні у контролюючого органу зауваження і відносно декларування контрагентом позивача податкових зобов`язань з ПДВ та щодо сплати таких.

Суд апеляційної інстанції також звертає увагу на те, що підставою для проведення перевірки, за наслідками якої було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, слугував саме пп. 78.1.4 п. 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

Так, згідно п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема: виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Отже, зазначена правова норма чітко визначає, що перевірка може бути призначена за наявності одночасно таких умов:

- виявлення недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків;

- направлення контролюючим органом платнику податків письмового запиту із зазначенням в ньому виявленої недостовірністі даних та відповідної декларації;

- ненадання платником податків пояснень та їх документального підтвердження протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Відповідно до абзацу 1-3 пункту 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити: 1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує; 2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; 3) печатку контролюючого органу.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб`єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав:

1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;

2) для визначення відповідності умов контрольованої операції принципу витягнутої руки під час здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу та/або для визначення рівня звичайних цін у випадках, визначених цим Кодексом;

3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків;

4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків: податкової накладної покупцю або про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування; акцизної накладної покупцю або про порушення порядку заповнення та/або порядку реєстрації акцизної накладної;

5) у разі проведення зустрічної звірки;

6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Аналізуючи вищевикладені положення Податкового кодексу України, документальна позапланова перевірка може бути проведена податковим органом в порядку пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України лише у разі ненадання документів та відповідних письмових пояснень платником податків на обов`язковий письмовий запит податкового органу, право надіслання якого поставлено законодавцем в залежність від виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків.

Так, наданий контролюючим органом запит про надання інформації №45385/10/26-15-05-04-05 від 14.11.2019 містив зазначення щодо надання інформації по взаємовідносинам з ТОВ Марксвел , що містяться у податковій декларації з ПДВ за червень та липень 2018 року показників декларації з податку на додану вартість.

Крім того, з Акту перевірки вбачається, що перевірка проводилась по взаємовідносинах з ТОВ Марксвел (код ЄДРПОУ 42098305) при визначенні показників декларацій з податку на додану вартість за червень та липень 2018 року.

У той же час, висновки такого Акту перевірки були здійснені вже відносно періоду за липень та серпень 2018 року.

Отже, в Акті перевірки посадовими особами неправомірно досліджувались показники податкової звітності за серпень 2018 року та робились висновки щодо порушення податкового законодавства за цей період, які були враховані під час винесення податкового повідомлення-рішення.

Слід зазначити, що невиконання вимог закону щодо наявності підстави для призначення та проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої, відтак є самостійною підставою для скасування податкових повідомлень-рішень, прийнятих за наслідками проведення такої перевірки.

У даному випадку, Акт податкової перевірки є основним носієм доказової інформації щодо встановлених контролюючим органом податкових правопорушень, втім складений внаслідок проведення саме незаконної перевірки.

Більш того, відповідно до доктрини з умовною назвою плоди отруйного дерева , сформульованої Європейським судом з прав людини у справах Гефген проти Німеччини , Нечипорук і Йонкало проти України , Яременко проти України , якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з цих джерел, будуть такими ж. Докази, отримані з порушенням встановленого порядку, призводять до несправедливості процесу в цілому, незалежно від їх доказової сили. У рішеннях у справах Балицький проти України , Тейксейра де Кастро проти Португалії , Шабельник проти України ЄСПЛ застосував різновид цієї доктрини та вказав, що визнаються недопустимими не лише докази, безпосередньо отримані з порушеннями, а також докази, яких не були б отримано, якби не було отримано перших.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що податкове повідомлення-рішення від 31 січня 2020 року №0003170504 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, тому апеляційна скарга є обґрунтованою, а оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Союз промислових підприємців - задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 квітня 2020 року року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Союз промислових підприємців до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 31 січня 2020 року №0003170504.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Оксененко

Судді І.О. Лічевецький

О.І. Шурко