Постанова

від 14.04.2020 по справі 160/9479/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

14 квітня 2020 року м. Дніпросправа № 160/9479/19 Суддя І інстанції - Неклеса О.М.

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),

суддів: Сафронової С.В., Мельника В.В.,

за участю секретаря судового засідання Царьової Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу Дніпровської митниці Держмитслужби

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ДНІПРО ТРАК ТАЄРС до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ ДНІПРО ТРАК ТАЄРС звернулося з вищевказаним позовом до суду в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати Рішення Дніпропетровської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA110000/2019/800179/2 від 22 липня 2019 року;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110030/2019/00205 Дніпропетровської митниці ДФС;

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що відповідач застосував резервний метод визначення митної вартості при цьому не довів неможливість використання основного, оскільки надані позивачем документи свідчать, що відомості про заявлену митну вартість товару є об`єктивними, такими, що піддаються обчисленню та підтверджуються документально, у зв`язку із чим просить суд скасувати рішення про коригування митної вартості товару №UA110000/2019/800179/2 від 22 липня 2019 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110030/2019/00205.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2019 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі Дніпровська митниця Держмитслужби посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати вказане рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Вказує, що митниця при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів діяла обґрунтовано, неупереджено, добросовісно з дотриманням вимог чинного законодавства.

У письмовому відзиві на апеляційну скаргу ТОВ ДНІПРО ТРАК ТАЄРС просить відмовити у її задоволенні та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Дніпровська митниця Держмитслужби просила розглянути справу без участі їх представника.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 14 квітня 2019 року між ТОВ ДНІПРО ТРАК ТАЄРС та компанією QINGDAO FULLRUN TYRE CORP.LTD був укладений контракт № А14-2019, за умовами якого Продавець зобов`язується виготовити та поставити позивачеві пневматичні гумові шини для автобусів та вантажівок, а позивач зобов`язується оплатити вказаний товар відповідно до умов контракту.

Для здійснення митного контролю та митного оформлення позивачем 15.07.2019 була подана митна декларація №UA 110030/2019/008383, відповідно до якої для проведення відповідачем митного оформлення було заявлено товар: Шини та покришки пневматичні гумові нові, для автобусів і вантажних автомобілів, з індексом навантаження більш як 121, торгівельної марки FULLRUN , виробник - QINGDAO FULLRUN TYRE CORF., LTD , країна виробництва - Китай (код згідно УКТЗЕД 4011209000) Електронна митна декларація зареєстрована за №UA110030/2019/004480.

Митна вартість товару заявлена декларантом позивача за основним методом відповідно до ст. 58 Митного кодексу України (далі - МКУ) на рівні - 152,24125 дол.США/шт.

Митна вартість товару підприємством була визначена виходячи з ціни контракту згідно з вимог п.1 ч.1 ст.57 Митного кодексу України - за основним методом, зазначеним у ст. 58 Митного кодексу України, на підставі наданих документів.

Для підтвердження вартості товару, яка повинна бути сплачена продавцю, підприємство надало митниці документи, передбачені частинами 2,3 ст.53 Митного кодексу України:

1. Пакувальний лист б/н від 28.04.2019;

2. Рахунок-проформа №S 19XY77SH01ZY179/0197 від 15.03.2019;

3. Рахунок-фактура (інвойс) №S19XY77SH01ZY 179/0197 від 28.04.2019;

4. Коносамент №G0119050039 від 02.05.2019;

5. Накладна УМВС №40544611 від 11.07.2019;

6. Сертифікат про походження товару №19С3702А0339/00263 від 05.07.2019;

7. Довідка про транспортні витрати №344 від 24.06.2019;

8. Рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору №1125 та №1126 від 24.06.2019;

9. Зовнішньоекономічний договір №А14-2019 від 14.03.2019,

10. Додаток до договору №б/н від 14.03.2019;

11. Договір про перевезепня№05/04-2019 від 01.05.2019;?

12. Копії митних декларацій країни відправлення №Е20190000218816103; №Е20190000218817253; № Е20190000218819115 ; № Е20190000218819749 .

Під час здійснення митницею контролю правильності визначення митної вартості щодо товару виявлені розбіжності у наданих документах, які, на думку митниці, впливають на числове значення митної вартості, а також встановлено, що подані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 54 МКУ відповідачем здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості.

За результатами перевірки документів та наданих до митного оформлення за МД від 15.07.2019 №UA110030/2019/008383 проведеної у спосіб та з урахуванням положень статті 337 МКУ виявлено наступні розбіжності та відсутність відомостей:

-Пунктом 4.6.5 Контракту передбачене надання страхового поліса, який до митного контролю не надано. Відповідно відомостей рахунку-проформи від 15.03.2019 №S19XY77SH01ZY179/0197 та додаткової угоди до Контракту від К5.03.2019 б/н також зазначено вантажоперевезення та страхування покупцем .

Відповідно до частин 1, 2 ст.53 МКУ у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Крім зазначеного, п. 2.1. зовнішньоекономічного контракту, рахунком-проформою та рахунком-фактурою передбачено умови оплати: 50% передплата шляхом банківського переказу, залишок повинен бути отриманий банківським переказом протягом 30 днів з дати коносаменту. Разом з МД від 15.07.2019 №UA110030/2019/008383 декларантом подано коносамент №00119050039 від 02.05.2019, разом з банківські документи, які підтверджують факт оплати товару, разом з митною декларацією не надано.

У картці відмови відповідач також зазначає: згідно відомостей інвойсів від 15.03.2019 року №S19XY77SH01ZY179/0197 та додаткової угоди до Контракту від 15.03.2019 б/н наявні відомості щодо надання знижки у розмірі 200 долл. США. порядок та умови надання знижки не передбачено умовами контракту .

Згідно зі ст. 49 МКУ митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари.

Так, відповідачем, з урахуванням положень ст. 53 МКУ, декларанту надіслано електронне повідомлення про необхідність надати (за наявності) додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, з відповідним обґрунтуванням вищезазначених підстав для запиту додаткових документів, а саме:

- транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; .

- якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

- виписку з бухгалтерської документації;

- копію митної декларації країни відправлення (належноі якості);

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Крім зазначеного, вказаними електронними повідомленнями, відповідно до п.6. ст.53 МКУ, декларанта позивача попереджено про те, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої митної вартості товару, а також про те, що згідно з ст. 254, документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів подаються митному органу українською мовою.

Декларантом під час процедури консультацій 18.07.2019 надано наступні документи:

- Висновок експерта ДП Держзовнішінформ ;

-Лист про страхування від 18.07.2019 № 18/07;

- Копії митних декларацій країни відправлення(належної якості), без перекладів.

За результатом розгляду додатково наданих документів проінформовано про наступне.

Згідно з листом від 18.07.2019 №18/07 позивач повідомив про те, що товар не страхувався.

Копії митних декларацій країни відправлення містять посилання на коносаменти №№96880649А, 96880649В, 96880649С, 96880649D, 96880649Е, та інвойси №№2019-BR- FLBR-246A, 2019-BR-FLBR-246B, 2019-BR-FLBR-246C, 2019-BR-FLBR-246D, 2019-BR- FLBR-246E відповідно, які до митного контролю не надані.

Декларантом 18.07.2019 додатково надано наступні документи:

- коносамент №96880649;

- інвойси №№2019-BR-FLBR-246A, 2019-BR-FLBR-246B, 2019-BR-FLBR-246C, 2019-BR-FLBR-246D, 2019-BR-FLBR-246E;

- Лист-роз`яснення декларанта від 19.07.2019 № 011/07.

За результатами аналізу додатково наданих документів. Відповідач проінформував декларанта про наступне:

Згідно наданих до митного контролю інвойсів від 28.04.2019 № 2019-BR-FLBR-264C, 2019-BR-FLBR-264D задекларовано товар 385/65R22.5-20 160K ТВ100 у кількості 326 шт., що не відповідає відомостям комерційного інвойсу від 28.04.2019 №S19XY77SH01ZY179/0197 (184 шт.) .

Декларантом 18.07.2019 надано наступні документи:

- інвойс 2019-BR-FLBR-246D;

- Лист-роз`яснення від 22.07.2019 б/н.

Зазначені документи було відхилено.

Позивачем 22.07.2019 надано лист №220719-1, яким проінформовано митницю про відсутність можливості надати будь-які додаткові документи.

22 липня 2019 року прийнято рішення Дніпропетровської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA110000/2019/800179/2 від 22 липня 2019 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110030/2019/00205 Дніпропетровської митниці ДФС.

Відповідно до пункту 2 частини 3 ст. 52 МКУ декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються, у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органам відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Скориставшись правом, визначеним пунктом 2 частини 3 ст. 52 МКУ, підприємство задекларувало товар, а митниця випустила його у вільний обіг за МД № UA110030/2019/008756

Відповідно до ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч.1 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою.

За приписами ч.2 ст.52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Як встановлено ч.1 ст.53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Як передбачено ч.3 ст.53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію) (ч.4 ст.53 Митного кодексу).

Відповідно до ст.53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 Митного кодексу України).

Як встановлено ч.1 ст.54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з ч.6 ст.54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

На момент прийняття оспорюваного рішення про коригування митної вартості товару зазначені обставини не існували.

Відповідно до ч.1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митний орган має виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. При цьому, такий контроль може здійснюватися в тому числі шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, тобто з використанням бази даних Єдиної автоматизованої системи Державної митної служби України, яка містить відповідну інформацію.

Підставою для виникнення сумнівів митного органу щодо митної вартості товару стали розбіжності які місять в наданих документах.

Відповідно до статті 361 Митного кодексу України з метою запобігання, прогнозування і виявлення порушень законодавства України з питань державної митної справи митні органи застосовують систему управління ризиками для визначення товарів, транспортних засобів, документів і осіб, які підлягають митному контролю, форм митного контролю, що застосовуються до таких товарів, транспортних засобів, документів і осіб, а також обсягу митного контролю. При цьому, управління ризиками - це робота митних органів з аналізу ризиків, виявлення та оцінки ризиків, розроблення та практичної реалізації заходів, спрямованих на мінімізацію ризиків, оцінки ефективності та контролю застосування цих заходів. Цілями застосування системи управління ризиками є, зокрема: запобігання, прогнозування і виявлення порушень законодавства України з питань державної митної справи; забезпечення більш ефективного використання наявних у митних органів ресурсів та зосередження їх уваги на окремих згрупованих об`єктах аналізу ризику, щодо яких є потреба у застосуванні окремих форм митного контролю або їх сукупності, а також у підвищенні ефективності митного контролю (областях ризику); прискорення митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України.

Митний орган при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, має діяти у спосіб, визначений Митним кодексом України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що митним органом були виявлені розбіжності, що не стосуються числового значення оцінюваного товару.

З матеріалів справи вбачається, що для підтвердження вартості товару, яка повинна бути сплачена продавцю, позивач надав Дніпропетровській митниці ДФС документи, які визначені частинами 2, 3 ст. 53 Митного кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що партія товару поставлялась на умовах FOB - Qingdao (КНР), згідно правил ІНКОТЕРМС 2010.

Базис поставки FOB Інкотермс 2010 покладає на продавця обов`язок по виконанню експортних митних процедур для вивезення товару з оплатою експортних мит і інших зборів у країні відправлення, однак продавець не зобов`язаний виконувати митні формальності для ввезення товару, сплачувати імпортні мита або виконувати інші імпортні митні процедури при ввезенні.

Покупець зобов`язаний оплатити фрахт судна, розвантажити в порту прибуття, виконати імпортне митне оформлення з оплатою імпортних мит і зборів, і доставити товар до місця призначення.

Ціна FOB (FOB price) означає, що контрактна (інвойсна або митна) ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів, а також вартості доставки в порт відвантаження і завантаження вантажу на борт судна без вартості перевезення (фрахту) в порт призначення.

Таким чином складовими митної вартості товару є інвойсна вартість товару та вартість перевезення (фрахту) товару в порт призначення (до кордону України).

Тобто, продавець здійснює поставку на борт судна, та ризик втрати чи пошкодження товару переходить, коли товар знаходиться на борту. Відповідно до умов FOB у покупця немає обов`язку перед продавцем щодо укладення договору страхування, а лише свідчить про досягнення домовленості сторонами про момент переходу ризиків втрати чи пошкодження товару - відповідно до правил тлумачення FOB такі ризики перейшли до покупця у момент поставки товару на борт судна.

Спростовуючи доводи митного органу про те, що умовами контракту не передбачена знижка у розмірі 200 доларів США судом першої інстанції вірно зазначено, що додатковою угодою від 15.03.2019 до Контракту від 14.03.2019 передбачена знижка у сумі 200 доларів США, яка є невід`ємною частиною Контракту і не включення вказаної знижки у митну вартість призвело лише до збільшення податкових зобов`язань позивача.

Відповідач посилається на те, що за результатами аналізу наданих документів проінформував позивача про наступне: Згідно з наданими інвойсами від 28.04.2019 № 2019-BR-FLBR-264C (166 шт.), № 2019-BR-FLBR-264D (160 шт.) задекларовано товар 385/65R22.5-20 160K ТВ100 у загальній кількості 326 шт. (166+160), що не відповідає відомостям комерційного інвойсу від 28.04.2019 №S19XY77SH01ZY179/0197 (184 шт.) .

В той же час відомості комерційного інвойсу від 28.04.2019 №S19XY77SH01ZY179/0197 відповідають відомостям у інвойс-проформах: оскільки кількість товару з артикулом 385/65R22.5-20 160K ТВ1000 у інвойс-проформі № 2019-BR-FLBR-264C,- 166шт., у інвойс-проформі 2019-BR-FLBR-264D - 18 штук, що у сумі дає 184 шт., що відповідає відомостям, вказаним у інвойсі від 28 квітня 2019 року, та відомостям, зазначеним у пакувальному листі від 28 квітня 2019 року.

22 квітня 2019 року позивач сплатив 50% вартості товару, що підтверджується платіжним дорученням №16JBKLJ0, на суму 28 623,00 доларів США, що відповідає 50% відсоткам суми інвойсу, відповідно до умов пункту 2.1. контракту. Оплата інших 50% була здійснена 20.06.2019 за платіжним дорученням № Р1906200209014 від 20.06.2019.

Позивачем 17 липня 2019 року було надано до митниці копії платіжних доручень від 22.04.2019 року №16JBKLJ0 та від 20.06.2019 року № Р1906200209014, в зв`язку з чим доводи митниці щодо ненадання платіжних документів є безпідставними.

Зазначені обставини спростовують висновки митного органу щодо сумнівів у визначеній митній вартості товару, на що вірно звернув увагу суд першої інстанції.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність відмови митним органом позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, враховуючи що відповідачем не було зазначено, які саме складові митної вартості є не підтвердженими, за умови не наведення митним органом доказів того, що документи, подані ним для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування відповідачем переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, а подані ТОВ ДНІПРО ТРАК ТАЄРС документи чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно були застосовані норми матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції і не можуть бути підставою для скасування рішення суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дніпровської митниці Держмитслужби - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2019 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов

суддя С.В. Сафронова

суддя В.В. Мельник