Рішення від 15.04.2020 по справі 922/4048/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/4048/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жельне С.Ч.

при секретарі судового засідання Федоровій Т.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Херсонський машинобудівний завод", м.Херсон до Приватного науково-виробничого підприємства "Форвард", м. Харків про стягнення коштів 521 742,47 грн. за участю представників:

позивача: не з`явився;

відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Херсонський машинобудівний завод" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача - Приватного науково-виробничого підприємства "Форвард" заборгованості за Договором поставки №18.09.19/06-01/186 від 18.09.2019 в сумі 521 742,47 грн. з якої: основна заборгованість 256 860,00 грн., пеня 6544,65 грн, штраф 256 860,00 грн.,відсотки річних 1477,82 грн.

В обгрунтування позову позивач посилається, зокрема на те, що на виконання умов договору поставки №18.09.19/06-01/186 від 18.09.2019 позивачем поставлено відповідачу Товар на загальну суму 406 860,00 грн., проте відповідач у встановлені в договорі строки оплату за отриману продукцію у повному обсязі не здійснив, внаслідок чого виникла прострочена заборгованість по оплаті товару в сумі 256 860,00 грн. та за прострочення виконання грошового зобов`язання відповідачу нараховано заявлену до стягнення пеню, штраф та 7% річних .

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.12.2019 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Херсонський машинобудівний завод" залишено без руху, зобов`язано позивача протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху усунути виявлені недоліки та надати суду докази сплати судового збору в розмірі 7826,14 грн. (в оригіналі)

21.12.2019 позивачем усунено недоліки, які були підставою для винесення ухвали від 11.12.2019, разом заявою (вх.№31132) надано до суду оригінал платіжного доручення №6481 від 28.11.2019 про сплату судового збору у розмірі 7 826,14 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.12.2019 призначено справу №922/4048/19 до розгляду в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 22.01.2020 о (об) 10:00 год.

Протокольною ухвалою від 22.01.2020 відкладено підготовче засідання на 05.02.2020 об 11:00 год.

Протокольною ухвалою від 05.02.202 відкладено підготовче засідання на 19.02.2020 о 14:10.

19.02.2020 відповідач надав клопотання про долучення документів (вх.№4384) до матеріалів справи.

Також, 19.02.202 відповідач до суду надав заяву про зменшення розміру неустойки (вх.№4385) з додатковими документами, які досліджено та приєднано до матеріалів справи. Відповідно до змісту вказаної заяви просить зменшити розмір неустойки до 5% від суми заборгованості.

Протокольною ухвалою від 19.02.2020 задоволено клопотання відповідача про долучення документів до матеріалів справи (вх.№4384 від 19.02.2020), а також у відповідності до п.3 ст.177 ГПК України продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів. Підготовче засідання відкладено на 04.03.2020 о 10:00.

02.03.2020 позивач супровідним листом (вх.№5444) до суду надав заяву про розгляд справи без участі представника позивача, заперечення проти зменшення розмірі неустойки разом з додатковими документами.

Відповідно до поданої заяви про зменшення розміру позовних вимог позивач вказує, що відповідачем 03.12.2019 частково було сплачено придбану сільськогосподарську техніку у розмірі 10 860,00 грн., у зв`язку із чим на підставі ч.2 ст.46 ГПК України просить стягнути на його користь основну заборгованість 246 000,00 грн., пеню 6 267,95 грн, штраф 246 000,00 грн.,відсотки річних 1 415,34 грн.

Протокольною ухвалою суду від 04.03.2020 було прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 25.03.2020 о 09:40.

Протокольною ухвалою від 25.03.2020 задоволено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, у зв`язку із чим на підставі п.2 ч.2 ст.202 ГПК України судове засідання було відкладено на 15.04.2020 о 10:30, про що сторін повідомлено ухвалою суду від 25.03.2020.

Представник позивача у судове засідання 15.04.2020 не з`явився, у заяві наданої до суду 09.04.2020 (вх.№1100) зазначив про те, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі та вважає за можливим розгляд справи здійснювати без участі представника позивача.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, що підтверджується поверненим до суду повідомленням про вручення ухвали суду від 25.03.2020.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами, відповідно до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

18.09.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю наукове-виробниче підприємство "Херсонський машинобудівний завод" (Постачальником) та Приватним науково-виробничим підприємством "Форвард" (Покупцем) укладений договір поставки №18.09.19/06-01/186 , за яким постачальник зобов`язався в порядку та на умовах, визначених цим Договором, передати у власність Покупця сільськогосподарську техніку (та/або комплектуючі до неї) власного виробництва (надалі - Товар), за асортиментом (номенклатурою), кількість та цінами, визначеними специфікаціями та/або рахунками - фактурами та видатковими накладними, а Покупець зобов`язався прийняти цей Товар та оплатити його обумовлену вартість.

Відповідно до п.1.2 Договору всі специфікації, які укладаються за цим Договором, викладаються в письмовій формі, підписуються обома Сторонами та скріплюються їх печатками, та є невід`ємною частиною Договору.

Загальна сума даного Договору складає загальну вартість всіх укладених специфікацій та/або видаткових накладних на поставку Товару.

Відповідно до Специфікації №1 від 02.10.2019 постачальник зобов`язався передати у власність Покупцю товар - Кукурудзозбиральну машину до комбайну "Нива-Ефект" - жниварка в комплектації з похилою камерою та комплектом переобладнання комбайну КМС-6-02 на загальну вартість 406 860,00 грн.

Пунктом 3 цієї Специфікації сторони визначили порядок здійснення Покупцем оплати за товар, а саме:

- 3.1. Часткову оплату в розмірі 150 000,00 грн. Покупець здійснює до 04.10.2019 року включно;

- 3.2. -Остаточну вартість в розмірі 256 860,00 грн. Покупець сплачує до 31.10.2019 року включно.

Передача (відвантаження) товару здійснюється після отримання Постачальником проведеного Покупцем остаточного розрахунку за Товар згідно з пунктом 3.1. цієї Специфікації.

Позивач у позовній заяві вказує, що після здійснення відповідачем часткової оплати за Товар у розмірі 150 000,00 грн. ним на виконання умов договору було передано відповідачу згідно з видаткової накладної №1132 від 07.10.2019 Товар за Актом приймання-передачі від 07.10.2019.

Відповідач товар у власність від позивача отримав, натомість його вартість у повному обсязі та у погоджені договором строки не здійснив, внаслідок чого, у відповідача утворилася заборгованість, яка склала 246000,00 грн.

Отже, позивач зазначає про наявність у відповідача заборгованості за поставлений товар у розмірі 246000,00 грн, що зумовило звернення позивача до суду із даним позовом про стягнення з відповідача суми заборгованості. Також, у зв`язку із простроченням оплати товару, позивачем здійснено нарахування пені згідно п. 5.4 договору у розмірі 6267,95 грн, штрафу згідно п. 5.5 договору у розмірі 246 000,00 грн та відсотків річних у розмірі 1415,34грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 629 ЦК України встановлює обов`язковість договору для виконання сторонами.

Згідно з ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин першої, третьої статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що позивачем свої зобов`язання за договором поставки виконані, про що свідчить видаткова накладна №1132 від 07.10.2019 та Акт приймання-передачі від 07.10.2019, що містяться у матеріалах справи.

Поставку позивачем товару на виконання умов договору укладеного між сторонами не спростовано відповідачем у справі, а отже у матеріалах справи наявні докази належного виконання позивачем договору на загальну суму 406 860,00 грн, проте відповідачем зобов`язання по оплаті вказаного поставленого товару виконано частково, зокрема у розмірі 160860,00 грн, отже наявність у відповідача заборгованості у розмірі 246 000,00 грн є доведеною.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги порушення відповідачем умов договору поставки №18.09.19/06-01/186 в частині оплати поставленого позивачем товару своєчасно та у повному обсязі, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання свого зобов`язання за вказаним договором щодо оплати товару у розмірі 246 000,00 грн, а отже позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 1415,34 відсотків річних у розмірі згідно п.5.6. договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до п. 5.6 Договору сторони погодили, що відсотки річних за статтею 625 Цивільного кодексу України встановлюється у розмірі 7 (семи) відсотків.

Перевіривши нарахування позивачем відсотків за прострочення виконання грошового зобов`язання, суд приходить до висновку про задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача відсотків річних у розмірі 1415,34 грн.

Також, позивач просить стягнути з відповідача пеню згідно п. 5.4. договору у розмірі 6 544,65 грн.

Правові наслідки порушення зобов`язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч.2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 5.4 Договору сторони передбачили, що у разі порушення строків оплати Товару Покупець сплачує на користь Постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості такого Товару, за кожен день прострочення.

Перевіривши правомірність та правильність нарахування позивачем пені за період з 01.11.2019 по 30.11.2019 суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 6267,95 грн. є вірними та обгрунтованими.

Також, позивач просить стягнути з відповідача штраф згідно п. 5.5 договору у розмірі 246 000,00 грн.

Згідно з ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17).

Пунктом.5.5 Договору встановлено, що у разі порушення терміну оплати Товару, переданого у розстрочку, визначеного за домовленістю Сторін, Покупець сплачує на користь Постачальника штраф у розмірі 100% неоплаченої вартості Товару, переданого у розстрочку.

Перевіривши правомірність та правильність нарахування позивачем штрафу, враховуючи те, що сторони погодили наявність відповідальності відповідача за порушення строків оплати відповідачем у вигляді нарахування штрафу, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення штрафу в сумі 246 000,00 грн. також є обгрунтованими та доведеними.

Розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки до 5%, суд зазначає наступне.

В обґрунтування поданої заяви відповідач посилається на ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України та вказує, що майновий стан відповідача є вкрай тяжким, поряд із тим як розмір нарахованих штрафних санкцій є надмірним та невиправданим тягарем для підприємства відповідача .

Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій (частина друга названої статті).

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Суд зазначає, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Суд також зауважує, що цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (пункт 3.2 рішення Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013 року).

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, з розміром збитків кредитора, а також повинен врахувати інші інтереси сторін.

З податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області від 11.02.2019 №0008245805 вбачається, що за результатом податкової перевірки підприємства відповідача збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених у в Україні товарів (робіт, послуг) на 457 979,00 грн., а також нараховано суму штрафних санкцій у розмірі 114 494,75 грн.

Тяжке фінансове становище відповідача також підтверджується банківською випискою по рахунку відповідача за період з 23.12.2019 по 14.02.2020 на якому обілковується 115,31 грн.

Суд наголошує, що неустойка (пеня, штраф) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак після порушення боржником свого обов`язку неустойка виконує штрафну і компенсаційну функції.

Завищений розмір штрафних санкцій, а саме нарахованого штрафу 246 000,00 грн. у розмірі 100% неоплаченої вартості товару жодним чином не стимулює відповідача, а навпаки, заганяє його у "боргову яму", по суті ставить у безвихідне становище.

З огляду на всі фактичні обставини справи, виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення клопотання відповідача та зменшення розміру неустойки, а саме штрафу на 50%.

Отже, з відповідача підлягає стягненню штраф у розмірі 123 000,00 грн., при цьому розмір нарахованої пені 6267,95 грн. суд не вважає надмірним та несправедливим, а заявлені до стягнення відсотки взагалі не є штрафними санкціями у розумінні закону.

Відповідно до п. 2 ч.1статті 129 Господарського процесуального кодексу Українисудові витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно ч. 9 згаданої статті якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи приписи ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та те, що спір виник з вини відповідача, судові витрати по сплаті судового збору по даній справі у розмірі 7495,25 грн. покладаються на відповідача у повному обсязі.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 11, 526, 611, 612, 623-629, 655, 712 Цивільного кодексу України ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 123, 129, 177, 183, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 242, 256 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного науково-виробничого підприємства "Форвард" (код ЄДРПОУ 25190668, ІПН 251906620371, місцезнаходження : 61046, м.Харків, Фрунзенський район, вул. Єнакіївська, 11, р/р UA НОМЕР_1 АТ "УКРСІББАНК", МФО 351005) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю наково-виробниче підприємство "Херсонський машинобудівний завод" (код ЄДРПОУ 35788406, р/р UA НОМЕР_2 в АБ "Південний", МФО 328209, ІПН 357884021031, місцезнаходження: 73026, м.Херсон, вул. Тираспільська, 1) основну заборгованість 246 000 грн. 00 коп., пеню 6267 грн. 95 коп., штраф 123 000 грн. 00 коп., відсотки річні 1415 грн. 34 коп. та витрати по сплаті судового збору 7 495 грн. 25 коп.

Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення його повного тексту. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається в строки та в порядку визначеному ст.ст. 256, 257 ГПК України з врахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено "21" квітня 2020 р.

Суддя С.Ч. Жельне