Рішення

від 15.04.2020 по справі 922/537/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/537/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жельне С.Ч.

при секретарі судового засідання

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Приватного підприємства "Ветерина", м. Полтава до Приватного сільськогосподарського підприємства "Нове Життя", Харківська область, с. Олександрівка про стягнення коштів 134 131,74 грн. за участю представників:

позивача: не з`явився;

відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Ветерина" (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача - Приватного сільськогосподарського підприємства "Нове Життя" заборгованості у розмірі 134 131,74 грн., з якої: заборгованість зі сплати основного боргу 104 250,00 грн., пеня 26 538,29 грн., 3% річних 2517,96 грн., інфляційне збільшення 825,49 грн.

В обгрунтування позову позивач посилається, зокрема на те, що на підставі укладеного між сторонами договору про надання послуг №726 від 04.04.2019 позивачем були виконані роботи на загальну вартість 104 250,00 грн, проте відповідач у встановлені в договорі строки оплату за виконані роботи не здійснив, внаслідок чого виникла прострочена заборгованість в сумі 104 250,00 грн. та за прострочення виконання грошового зобов`язання відповідачу нараховано у відповідності до п.7.2 Договору пеню 26 538,29 грн., заявлені до стягнення інфляційні витрати у розмірі 825,49 грн., 3% річних у розмірі 2517,96 грн.

Попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи складається з суми сплаченого судового збору за подання даного позову до суду у розмірі 2102,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 37 200,00 грн.

Ухвалою суду від 02.03.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 01.04.2020 об 11:00.

13.03.2020 представник позивача надав до суду заяву (вх.№6602),в якій наголошує, що докази на підтвердження витрат на професійну допомогу у разі ухвалення рішення на користь позивача будуть надані останнім до суду у строки визначені ч.8 ст.129 ГПК України.

Ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 01.04.2020р. поновлено відповідачу процесуальні строки на подання відзиву до суду, на підставі ч.2 ст.202 ГПК України відкладено судове засідання на 15.04.2020 о 12:55.

07.04.2020 через загальний відділ діловодства Господарського суду Харківської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 8604), в якому останній не заперечує проти основного боргу, проте не погоджується з нарахованою пенею, як такою, що нарахована з порушенням вимог ч.6 ст.232 ГК України. Крім цього, посилаючись на тяжке фінансове становище підприємства просить суд зменшити розмір нарахованих штрафних санкцій.

13.04.2020 позивачем до суду надано відповідь на відзив (вх.№8972).

Представник позивача в судове засідання 15.04.2020 не з`явився, до суду надав клопотання (вх.№8961 від 13.04.2020), в якому просить розгляд справи здійснювати без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Представник відповідача який приймав участь у судовому засіданні 01.04.2020 у судове засідання 15.04.2020 не з`явився, про причину неявки суд не повідомив.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд установив такі обставини.

Як свідчать матеріали справи, 04.04.2019 між Приватним підприємством Ветерина (позивач по справі, Виконавець за договором) та Приватним сільськогосподарським підприємством НОВЕ ЖИТТЯ (відповідач по справі, Замовник за договором) був укладений Договір про надання послуг №726 (далі - Договір), за умовами якого (п. 1.1.) Виконавець зобов`язався виконати монтажні та пуско - налагоджувальні роботи з наданого матеріалу Замовника, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до п.1.2 ціна робіт за цим Договором становить 104 250,00 грн з урахуванням ПДВ.

За змістом п.2.2 Договору датою закінчення робіт за даним договором вважається дата підписання Акту здачі-приймання виконаних робіт.

Згідно до п.5.1 Договору Замовник зобов`язується сплатити грошові кошти Виконавцю відповідно до умов цього Договору в наступному порядку:

5.1.1 Сплатити грошові кошти на рахунок Виконавця в розмірі 50000 грн в день підписання Сторонами Повідомлення про початок робіт (додаток №1 до Договору)

5.1.2 Сплатити грошові кошти на рахунок Виконавця в розмірі 50250,00 грн. протягом 5 календарних днів з моменту підписання Сторонами Акту приймання робіт.

Пунктом 7.2. Договору передбачено, що за порушення Замовником строків оплати вартості виконаних та прийнятих робіт сплачує Виконавцю неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діятиме в цей період від суми заборгованості без застосування строків позовної давності.

Як свідчать матеріали справи, позивач на виконання умов договору виконав обумовлені договором роботи та надав відповідні послуги, що підтверджується підписаним між сторонами акт здачі прийняття робіт №636 (надання послуг) від 23.04.2019 на суму 104 250,00 грн. (а.с.23) та повідомленням про початок виконання робіт від 04.04.2019 (а.с. 20).

Однак, відповідач взятих на себе зобов`язань щодо оплати виконаних робіт (спожитих послуг) не виконав.

Зазначені обставини стали підставами для звернення позивача до суду з позовом в межах даної справи.

Крім того, в зв`язку з простроченням відповідачем своїх зобов`язань з оплати, позивачем на підставі умов договору та відповідних вимог чинного законодавства України, також нараховано до стягнення з відповідача 26 538,29 грн. пені за період прострочення з 02.05.2019 по 19.02.2020, 2517,96 грн. 3 % річних та 825,49 грн. інфляційного збільшення суми боргу.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 та 2 ст. 837 ЦК України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Частиною 1 ст. 901 ЦК України встановлено, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За змістом ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України, зокрема передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Факт надання позивачем на користь відповідача послуг (виконання робіт) з монтажу доїльної установки 2АДСН на 240 голів та їх вартість (104 250,00 грн.) підтверджуються матеріалами справи та відповідачем жодним чином не спростовується.

Строк виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати наданих послуг визначений умовами договору (п. п. 5.1.1-5.1.2) та є таким, що настав.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позову в цій частині та стягнення з відповідача на користь позивача 104 250,00 грн. заборгованості зі сплати основного боргу.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідач є таким, що прострочив виконання своїх зобов`язань зі сплати спожитих послуг (виконаних робіт), оскільки не виконав його в строк, визначений умовами договору.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз статті 625 ЦК України вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Прострочення виконання зобов`язань з боку відповідача надає право позивачу на нарахування 3% річних та інфляційних витрат за весь період прострочення. Позивачем в позовній заяві нараховано до стягнення з відповідача 2517,96 грн. 3% річних та інфляційне збільшення боргу 825,49 грн.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних та інфляційного збільшення боргу суд приходить до висновку, що його здійснено арифметично вірно.

При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідачем не оспорено розрахунок 3% річних та інфляційного збільшення боргу.

За таких обставин, позов у зазначеній частині також підлягає задоволенню.

Щодо вимог про стягнення з відповідача на користь позивача пені суд зазначає наступне.

Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно з п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як вже зазначено вище, п. 7.2. договору передбачено відповідальність відповідача, а саме: за порушення Замовником строків оплати вартості виконаних та прийнятих робіт сплачує Виконавцю неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діятиме в цей період від суми заборгованості без застосування строків позовної давності.

Прострочення виконання зобов`язань з боку відповідача надає право позивачу на нарахування пені за весь період прострочення, проте з урахуванням обмежень визначених ч.6 ст.232 ГК України.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені за період з 02.05.2019 по 19.02.2020 суд приходить до висновку, що розрахунок здійснено поза межами строків встановлених ч.6 ст.232 ГК України.

Здійснивши власний розрахунок з урахуванням відповідних формул розрахунку, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 17 970,99 грн. пені за період прострочення з 02.05.2019 по 02.11.2020.

В решті позову про стягнення пені слід відмовити в зв`язку з безпідставністю її нарахування до стягнення.

Стосовно клопотання відповідача про зменшення пені, яке викладено останнім у відзиві на позовну заяву, суд зазначає наступне.

В обґрунтування клопотання відповідач посилається на скрутне фінансове становище підприємства та наявністю заборгованості перед іншими юридичними особами.

Суд зазначає, що враховуючи приписи частини третьої статті 551 ЦК України господарський суд, приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання.

Стаття 233 ГК України передбачає зменшення розміру штрафних санкцій, зокрема, судом. Зменшення розміру неустойки передбачено у випадку, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, і можливе за рішенням суду. При цьому суд має враховувати:

- ступінь виконання зобов`язання боржником;

- майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні. У разі вирішення питання стосовно зменшення розміру штрафних санкцій повинен бути врахований майновий стан і боржника і кредитора;

- не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

У п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз`яснено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Однією з обов`язкових умов застосування ст.233 ГК України є дослідження судом майнового стану сторін - і боржника і кредитора, обставини, що обумовили прострочення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.08.2019 по справі № 922/3641/18

Водночас, подані відповідачем разом із відзивом копії судових рішень в інших господарських справах та зазначені у клопотанні обставини не доводять наявність виняткових випадків з якими закон пов`язує можливість для зменшення пені.

Враховуючи викладене, беручи до уваги інтереси обох сторін та те, що розмір стягуваної пені є співрозмірним до розміру заборгованості, яка існувала, суд вважає, що зазначені відповідачем обставини не є винятковими, а тому відмовляє в задоволенні його клопотання про зменшення пені.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 1967,75 грн. витрат по сплаті судового збору, тобто пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 232-233, 237-238, 240-241, 247 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства НОВЕ ЖИТТЯ (код ЄДРПОУ 30957436, адреса: 63054, Харківська обл., Валківський район, село Олександрівка, вул. Центральна, б.3) на користь Приватного підприємства Ветерина (код ЄДРПОУ 37592248, адреса: 36008, м. Полтава, вул. Автобазівська, 3-б) заборгованість зі сплати основного боргу 104 250 грн. 00 коп., пеню 17 970 грн. 99 коп., 3% річних 2517 грн. 96 коп., інфляційне збільшення суми боргу 825 грн. 49 коп. та витрати по сплаті судового збору 1967 грн. 75 коп.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Рішення буде розміщено за адресою в мережі Інтернет: www.court.gov.ua.

Повне рішення складено "21" квітня 2020 р.

Суддя С.Ч. Жельне