Рішення

від 21.04.2020 по справі 922/537/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

(додаткове)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" квітня 2020 р.Справа № 922/537/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жельне С.Ч.

без виклику представників сторін

розглянувши заяву (вх.№9349 від 21.04.2020) Приватного підприємства "Ветерина" про ухвалення додаткового рішення по справі

за позовом Приватного підприємства "Ветерина", м. Полтава до Приватного сільськогосподарського підприємства "Нове Життя", Харківська область, с. Олександрівка про стягнення коштів 134 131,74 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Ветерина" (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача - Приватного сільськогосподарського підприємства "Нове Життя" заборгованості у розмірі 134 131,74 грн., з якої: заборгованість зі сплати основного боргу 104 250,00 грн., пеня 26 538,29 грн., 3% річних 2517,96 грн., інфляційне збільшення 825,49 грн.

13.03.2020 представник позивача надав до суду заяву (вх.№6602),в якій наголошено, що докази на підтвердження витрат на професійну допомогу у разі ухвалення рішення на користь позивача будуть надані останнім до суду у строки визначені ч.8 ст.129 ГПК України.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 15.04.2020 року позов задоволено частково.Стягнуто з Приватного сільськогосподарського підприємства НОВЕ ЖИТТЯ (код ЄДРПОУ 30957436, адреса: 63054, Харківська обл., Валківський район, село Олександрівка, вул. Центральна, б.3) на користь Приватного підприємства Ветерина (код ЄДРПОУ 37592248, адреса: 36008, м. Полтава, вул. Автобазівська, 3-б) заборгованість зі сплати основного боргу 104 250 грн. 00 коп., пеню 17 970 грн. 99 коп., 3% річних 2517 грн. 96 коп., інфляційне збільшення суми боргу 825 грн. 49 коп. та витрати по сплаті судового збору 1967 грн. 75 коп.

Відповідно до частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно частини 2 статті 244 Господарського процесуального кодексу України заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Відповідно до частини 3 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Згідно частини 4 статті 244 Господарського процесуального кодексу України у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Відповідно до частини 5 статті 244 Господарського процесуального кодексу України додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Розглянувши заяву позивача про стягнення судових витрат, суд виходить з наступного.

В обґрунтування наданої до суду заяви, позивач зазначає, що в додатку № 3 до позовної заяви було надано попередній розрахунок судових витрат (вих. № 30 від 19.02.2020 року), де зазначено грошову суму у розмірі 37 200, 00 грн. Відповідно до актів виконаних робіт (наданих послуг), сума, за заявою про ухвалення додаткового рішення становить - 27 000,00 грн., що не перевищую попередню суму. 14.02.2020 року між позивачем та адвокатом було укладено договір про надання правової допомоги. В додатку № 1 до договору від 14.02.2020 року сторони визначили перелік послуг, що зобов`язується надати адвокат та термін їх виконання. В додатку № 2 до договору визначений попередній розрахунок вартості послуг на роботи адвоката Гирі А.В., у тому числі зазначено зміст витраченого часу, кількість годин та розмір грошової винагороди (гонорару) адвоката. На виконання умов договору, були складані та підписані акти виконаних робіт (наданих послуг): від 15.04.2020 року на суму 18 100,00 грн. ; від 16.04.2020 року на суму 8900,00 грн. (10 000, 00 грн. + 8 100 грн., 00 грн. +8900 грн. оплачені позивачем відповідно до 3-х квитанцій № 10, 11, 12) відповідно до яких сторони визнають та підтверджують те, що адвокатом були проведені (надані) послуги, а позивачем у справі вказані послуги (роботи) були прийняті на загальну суму визначену у актах, а саме 18100,00 грн. та 8 900, 00 грн. Також сторони підтвердили, що претензій одна до одної не мають, а отже, адвокат отримав гонорар (винагороду) у розмірі за надані відповідні послуги вказані у актах.

Відповідно до вимог статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Частиною 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, як зазначено у частині 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно вимог частин 2, 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Пунктом 1 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Разом із тим, в частині 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Частиною 7 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно нижчою від суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми.

Як вбачається із матеріалів справи № 922/537/20 року, позивачем у пункті 6 прохальної частини позовної заяви заявлено про стягнення із відповідача на користь позивача судові витрати, понесені позивачем, у тому числі витрати на правничу професійну допомогу. 14.02.2020 року між Приватним підприємством Ветерина та адвокатом Гиря А.В. укладено договір про надання правової допомоги (т. 1, а.с. 28).

З пункту 1.1. договору вбачається, що предметом даного договору є надання адвокатом усіма законними методами та способами правової допомоги клієнту у всіх справах, які пов`язані чи можуть бути пов`язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів у праві про стягнення з ПСП "Нове життя" грошових коштів за договором про надання послуг № 726 від 04.04.2019 року, в порядку позовного провадження.

Також позивачем було надано до суду попередній розрахунок суми витрат, з якого вбачається, що витрати на професійну правничу допомогу адвоката Гиря А.В., згідно договору про надання правової допомоги від 14.02.2020 року становлять суму у розмірі 37 200, 00 грн. (а.с.30).

Відповідно до вимог частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до частини 3 статті 126Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На виконання вищевказаних вимог, позивачем 21.04.2020 року через канцелярію суду надано заяву (вх. № 9349) про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат в порядку статей 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, у якій позивач, просить суд, стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати - витрати на професійну правничу допомогу (на оплату послуг адвоката) у розмірі 27 000,00 грн. разом із доказами у підтвердження заявленої до стягнення суми, а саме:

- копію акту виконаних робіт (наданих послуг) від 15.04.2020 року на суму 18100,00 грн.

- копію акту виконаних робіт (наданих послуг) від 16.04.2020 року на суму 8900,00 грн.;

- копію звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт від 14.04.2020 року № 15 на суму 10 000, 00 грн.; копію квитанції № 10 від 14.04.2020 року на суму 10 000, 00 грн.; копію видаткового касового ордеру від 14.04.2020 року на суму 10 000, 00 грн.;

- копію звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт від 15.04.2020 року №16 на суму 8100,00 грн., копію квитанції № 11 від 15.04.2020 року на суму 8100,00 грн.; копію видаткового касового ордеру від 15.04.2020 року на суму 8100,00 грн.;

- копію звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт від 16.04.2020 року № 17 на суму 8 900, 00 грн., копію квитанції № 12 від16.04.2020 року на суму 8 900, 00 грн.; копію видаткового касового ордеру від 16.04.2020 року на суму 8 900, 00 грн.

Відповідачем у відзиві на позовну заяву (вх.№8604 від 07.04.2020) зазначено, що сума відшкодування витрат є значно завищеною , оскільки дана справа є аналогічною з іншими справами за участю позивача та відповідача, в яких інтереси позивача, представляла також - Гиря А.В . На думку відповідача, адвокат по аналогічним трьом справам, опрацьовую одну й ту саму законодавчу базу. Тому, на думку відповідача, дана справа взагалі є не складною, адвокатом потрачено не більше 3-х годин на складання усіх документів, сума витрат є не співрозмірною у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. У зв`язку із вказаним, просить суд відмовити у стягненні витрат на правничу допомогу у повному обсязі.

Згідно вимог статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно вимог частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові від 01.08.2019 року у справі 915/237/18 Верховний суд зазначив, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, за його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18.

Суд, дослідивши заяву про розподіл судових витрат та додані до неї документи, а також заперечення відповідача, складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, дійшов висновку, що заявлені позивачем витрати на правничу допомогу у розмірі 27 000, 00 грн. не відповідають критеріям реальності (дійсної необхідності їх понесення) та розумності їх розміру, зважаючи на складність справи, обсяг наданих адвокатських послуг із урахуванням часу здійснення представництва у суді. Суд, оцінивши подані позивачем докази на підтвердження понесених витрат, виходячи із вищенаведених критеріїв, ураховуючи викладені обставини стосовно складності справи та ціни позовних вимог (134 131,74 грн.), враховуючи часткове задоволення позову, дійшов висновку, що витрати позивача на правничу допомогу, які пов`язані із розглядом даної справи є неспіврозмірними, а тому підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 15000,00 грн. В частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 12 000, 00 грн. слід відмовити.

Керуючись статтями 123,126,129, 237, 238, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву Приватного підприємства Ветерина про ухвалення додаткового рішення (вх.№9349 від 21.04.2020) - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства НОВЕ ЖИТТЯ (код ЄДРПОУ 30957436, адреса: 63054, Харківська обл., Валківський район, село Олександрівка, вул. Центральна, б.3) на користь Приватного підприємства Ветерина (код ЄДРПОУ 37592248, адреса: 36008, м. Полтава, вул. Автобазівська, 3-б) суму витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000, 00 грн.

В частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 12000,00 грн. - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду, у межах апеляційного округу, протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Інформація у справі може бути одержана зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Повне (додаткове) рішення складено "21" квітня 2020 р.

Суддя С.Ч. Жельне