Касаційний господарський суд верховного суду
Новинка
Отримуйте стислий та зрозумілий зміст судового рішення. Це заощадить ваш час та зусилля.
РеєстраціяУХВАЛА
21 квітня 2020 року
м. Київ
Справа № 916/3575/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Ткач І.В. - головуючий, Кролевець О.А., Стратієнко Л.В.,
розглянувши касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Українське Дунайське пароплавство"
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.02.2020
(головуючий суддя Філінюк І.Г., судді Аленін О.Ю., Лавриненко Л.В.)
та ухвалу Господарського суду Одеської області від 20.01.2020
(суддя Д`яченко Т.Г.)
у справі №916/3575/19
за позовом Приватного акціонерного товариства "Дунайсудноремонт"
до Приватного акціонерного товариства "Українське Дунайське пароплавство"
про стягнення 1 544 164,20 грн,
ВСТАНОВИВ:
18 березня 2020 року Приватне акціонерне товариство "Українське Дунайське пароплавство" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.02.2020 (повний текст складено 27.02.2020) та ухвалу Господарського суду Одеської області від 20.01.2020 у справі №916/3575/19.
Верховний Суд, розглянувши подану Приватним акціонерним товариством "Українське Дунайське пароплавство" касаційну скаргу, вважає, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Статтею 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини 2 статті 293 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Позивач звернувся до місцевого господарського суду із заявою про забезпечення позову, у якій просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом: - накладення арешту на грошові кошти Приватного акціонерного товариства "Українське Дунайське пароплавство"; накладення арешту на майно Приватного акціонерного товариства "Українське Дунайське пароплавство"; - заборони Приватному акціонерному товариству "Українське Дунайське пароплавство" вчиняти будь-які правочини, що ставлять за мету припинення права власності на майно, яке належить Приватному акціонерному товариству "Українське Дунайське пароплавство" або надають майно іншим суб`єктам на основі права користування, права господарського відання, права оперативного управління або на основі інших форм правового режиму майна, передбачених Цивільним та Господарським кодексами України .
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.01.2020 у справі №916/3575/19, залишеною без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.02.2020, що оскаржуються, заяву Приватного акціонерного товариства "Дунайсудноремонт" про забезпечення позову задоволено частково.
Накладено арешт на грошові кошти Приватного акціонерного товариства "Українське Дунайське пароплавство" в межах суми позову у цій справі, а саме в сумі 1 544 164, 20 грн, які знаходяться на розрахункових рахунках: № НОМЕР_1 у АТ "Укрексімбанк" м. Київ, МФО 322313; JOIN STOCK COMPANY "THE STATE EXPORT-IMPORT BANK OF THE UKRAINE" ACCOUNT № НОМЕР_4 (EUR) НОМЕР_3 (EUR) SWIFT EXBSUAUX; IBAN НОМЕР_2 в АТ Укрексімбанк, м. Київ, МФО 322313.
Як встановлено судами, як на підставу для виття заходів забезпечення позову, позивач посилався на те, що Приватне акціонерне товариство "Українське Дунайське пароплавство" (відповідач) у 2019 році виставляло на продаж власне майно та на час подання заяви здійснювало відчуження майна шляхом продажу третім особам. За твердженням позивача, це могло призвести до ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку задоволення позову. У підтвердження наведеного доводу позивач наводив інформацію, наявну на сервісі інтернет сайту "Старт тендер" https://smattender.biz/ та зазначав про наявність договору купівлі-продажу рефрижераторного суховантажного судна, яке було у використанні, №205СІ ВАСУ від 29.03.2019; договору купівлі-продажу конструкції металевого збірно-розбірного складу в зібраному стані, які були у вживанні, №251 СІ ВАСУ від 17.04.2019; контракту купівлі-продажу річкових буксирів-штовхачів, які були у використанні, №172 СІВАСУ від 21.03.2019; контракту купівлі-продажу несамохідних суховантажних барж (ліхтерів), які були у використанні, №250 СІВАСУ від 16.04.2019; договору №467 СМТП від 05.09.2019; договору купівлі-продажу автомобіля, який був у використанні, №489 ГУ СМТП від 18.10.2019; та надавав фотокопії виставлених на продаж лотів з сервісу інтернет сайту "Старт тендер" https://smattender.biz/ .
Позивач посилався на те, що заборгованість відповідача перед позивачем має постійних характер та становить більше п`яти мільйонів гривень.
Судами враховано підстави заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) 1544164,20 грн, з яких борг - 1469750,53 грн, пеня - 67407,19 грн, 3% річних - 7006,48 грн.
Судом апеляційної інстанції враховано посилання позивача (у відзиві на апеляційну скаргу) на те, що відповідач є учасником судових процесів як боржник перед іншими особами з підстав невиконання ним грошових зобов`язань у справах №916/1468/19 та №916/2116/19. Також суд врахував доводи позивача, що відповідно до листа ПрАТ "Українське Дунайське пароплавство" від 05.12.2019 №ЧМ/406 відповідач підтверджував наявність заборгованості перед ПрАТ "ДУНАЙСУДНОРЕМОНТ" в розмірі 3 852 999,42 грн, у зв`язку з чим позивач був вимушений звернутись до суду у справах №916/3478/19, №916/3575/19 та у справі №916/3576/19 з позовами про стягнення заборгованості з ПрАТ "Українське Дунайське пароплавство".
Суди зазначили, що обставини, викладені в заяві про забезпечення позову , доводи та наявні у справі докази, є достатніми для часткового задоволення заяви позивача та вказують на наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування заходів забезпечення позову. Суди вказали на мету вжиття заходів забезпечення позову, якою є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні рішення у випадку задоволення позову. Суди дослідили збалансованість інтересів сторін та вважали, що застосування вжитих заходів забезпечення позову є співмірним, відповідає критеріям розумності, обґрунтованості і адекватності, а також відповідає інституту забезпечення позову в господарському процесі.
При цьому суди відхилили твердження відповідача про те, що застосування заходу забезпечення позову призводить до порушення його прав та до негативних наслідків у господарській діяльності відповідача, як такі, що не були доведені ним належними та допустимими доказами у розумінні статей 76, 77 ГПК України. Суди вказали, що застосований захід забезпечення позову не порушує прав учасників юридичної особи брати участь в управлінні юридичною особою, не блокує господарську діяльність юридичної особи та не порушує прав осіб, що не є учасниками судового процесу.
Верховний Суд вважає правильними такі висновки судів попередніх інстанцій та зазначає таке.
Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи позивача, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення у випадку задоволення позову.
За змістом частини 2 ст. 136 ГПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.
Отже, у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Верховний Суд зазначає, що ухвала Господарського суду Одеської області від 20.01.2020 та постанова Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.02.2020 у справі №916/3575/19 про вжиття заходів забезпечення позову та аргументація, викладена у них, відповідають наведеним вимогам.
Господарські суди попередніх інстанцій, оцінивши доводи заявника та подані ним докази, дійшли висновку, що заявлені позивачем заходи забезпечення позову є обґрунтованими, розумними, адекватними, співмірними, пов`язаними з предметом спору, спроможними забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову та такими, що сприятимуть уникненню можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів заявника та інших осіб.
Наведені скаржником у касаційній скарзі доводи правильності висновків суду першої та апеляційної інстанцій не спростовують.
Крім того ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.02.2020 скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.01.2020, про забезпечення позову в частині накладення арешту на грошові кошти Приватного акціонерного товариства "Українське Дунайське пароплавство" в межах суми основного боргу, а саме в сумі 1 469 750,53 грн у зв`язку з закриттям провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення основного боргу в сумі 1 469 750,53 грн (на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України).
З огляду на викладене, результати касаційного перегляду ухвали Господарського суду Одеської області від 20.01.2020 в частині накладення арешту на грошові кошти Приватного акціонерного товариства "Українське Дунайське пароплавство" в межах суми основного боргу не матимуть наслідком досягнення скаржником будь-яких легітимних цілей, оскільки в кінцевому результаті касаційна скарга в цій частині має за мету перегляд ухвали господарського суду першої інстанції, яка на час подання касаційної скарги є вичерпаною.
Для Верховного Суду правильне застосування Південно-західним апеляційним господарським судом та Господарським судом Одеської області норм права у розгляді справи №916/3575/19 є очевидними і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Українське Дунайське пароплавство" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.02.2020 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 20.01.2020 на підставі частини 2 статті 293 Господарського процесуального кодексу України.
У зв`язку з відмовою у відкритті касаційного провадження, викладене в касаційній скарзі клопотання про відстрочення сплати судового збору судом не розглядається.
Керуючись статтями 234, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
У Х В А Л И В:
Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі №916/3575/19 за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Українське Дунайське пароплавство" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.02.2020 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 20.01.2020.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І. Ткач
Судді О. Кролевець
Л. Стратієнко
| Суд | Касаційний господарський суд Верховного Суду |
| Дата ухвалення рішення | 21.04.2020 |
| Оприлюднено | 22.04.2020 |
| Номер документу | 88842766 |
| Судочинство | Господарське |
Господарське
Касаційний господарський суд Верховного Суду
Ткач І.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні