Постанова від 21.07.2020 по справі 916/3575/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2020 року м. ОдесаСправа № 916/3575/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Філінюка І.Г.

суддів Богатиря К.В., Лавриненко Л.В.

секретар судового засідання Чеголя Є.О.

за участю представників сторін:

від ПрАТ Дунайсудноремонт - адвокат Селіванов С.А., довіреність б/н від 25.09.2019;

від ПрАТ Українське дунайське пароплавство - адвокат Яременко Ю.І., довіреність № Д/ЮС-78 від 23.12.2019;

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Українське дунайське пароплавство

на рішення Господарського суду Одеської області від 16.03.2020

по справі № 916/3575/19

за позовом Приватного акціонерного товариства Дунайсудноремонт

до відповідача Приватного акціонерного товариства Українське дунайське пароплавство

про стягнення 107231,39 грн.

суддя суду першої інстанції: Дьяченко Т.Г.

час та місце винесення рішення: 12:47:20, м. Одеса, пр. Шевченка, 29, Господарський суд Одеської області

повний текст рішення складено 18.03.2020

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2019 року Приватне акціонерне товариство Дунайсудноремонт звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом до Приватного акціонерного товариства Українське дунайське пароплавство про стягнення на їхню користь грошових коштів у розмірі 1 476 595, 95 грн., з яких: 1 469 750, 53 грн. - боргу; 6 241, 41 грн. - пені; 604, 01 грн. - 3% річних.

В обгрувнтування позову, ПрАТ Дунайсудноремонт посилається на неналежне виконання Приватним акціонерним товариством Українське дунайське пароплавство прийнятих на себе зобов`язань за умовами договору №394 ТС на виконання ремонтних робіт від 26 червня 2019 року, у зв`язку з чим склалася відповідна заборгованість у розмірі 1476595,95 грн.

17.01.2020 Приватне акціонерне товариство Дунайсудноремонт подало до Господарського суду Одеської області заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 1544164,20 грн., з яких борг - 1469750,53 грн., пеня - 67407,19 грн., 3% річних - 7006,48 грн. (т.1, а.с. 70-76).

14.02.2020 Приватне акціонерне товариство Дунайсудноремонт подало до Господарського суду Одеської області заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просив суд стягнути з відповідача 1851989,88 грн., з яких борг - 1469750,53 грн., витрати з перебування судна на заводі не пов`язані з виконанням ремонтних робіт - 275007,96 грн., пеня - 96721,67грн., 3% річних - 10509,72 грн. (т.2, а.с. 91-97).

17.02.2020 до господарського суду Одеської області від відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі, відповідно до якого Приватне акціонерне товариство Українське дунайське пароплавство просить суд закрити провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 1469750,53 грн. та скасувати ухвалу господарського суду Одеської області про забезпечення позову від 20.01.2020 по справі №916/3575/19 у повному обсязі.

В обґрунтування поданого клопотання відповідачем було зазначено, що 13 лютого 2020 року Приватним акціонерним товариством Українське дунайське пароплавство на користь Приватного акціонерного товариства Дунайсудноремонт було сплачено суму основного боргу у розмірі 1469750,53 грн., що підтверджується платіжним дорученням №KNV84 від 13.02.2020.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.02.2020 клопотання Приватного акціонерного товариства Українське дунайське пароплавство від 17.02.2020- задоволено частково; провадження у справі №916/3575/19 за позовом Приватного акціонерного товариства Дунайсудноремонт до Приватного акціонерного товариства Українське дунайське пароплавство в частині стягнення основного боргу у розмірі 1469750,53 грн. - закрито; скасовано заходи забезпечення позову.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 16.03.2020 позов Приватного акціонерного товариства Дунайсудноремонт задоволено. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства Українське дунайське пароплавство на користь Приватного акціонерного товариства Дунайсудноремонт пеню у розмірі 96 721, 67 грн., 3% річних у розмірі 10509, 72 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 23654, 73 грн.

В мотивах судового рішення, суд першої інстанції вказав, що судом було встановлено факт неналежного виконання Приватним акціонерним товариством Українське дунайське пароплавство прийнятих на себе зобов`язань за умовами Договору №394 ТС на виконання ремонтних робіт від 26 червня 2019 року, з урахуванням Додаткової угоди №1 від 12.11.2019 до Договору №394 ТС на виконання ремонтних робіт від 26 червня 2019 року, щодо своєчасної оплати вартості ремонтних робіт, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, Приватне акціонерне товариство Українське дунайське пароплавство звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 16.03.2020 по справі №916/3575/19 повністю та ухвалити нове рішення, згідно якого відмовити Приватному акціонерному товариству Дунайсудноремонт у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Узагальнені доводи апеляційної скарги.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на те, що прийняте рішення судом першої інстанції було з суттєвим порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права та є незаконним і необґрунтованим.

ПрАТ Українське дунайське пароплавство зазначає, що відповідач у відзиві на позов та у відзиві на заяву про збільшення позовних вимог заперечував щодо стягнення з відповідача пені, 3%річних, оскільки згідно ст. 233 ГПК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Також, ПрАТ Українське дунайське пароплавство зазначає, що за результатами діяльності за 9 місяців 2019 року ПрАТ Українське дунайське пароплавство отримало збиток у розмірі 10, 3 млн. грн. Така ситуація є нетиповою для компанії в останні роки, оскільки раніше за такий період отримувало прибуток та вказує на те, що ПрАТ Українське дунайське пароплавство було докладено всіх зусиль для виконання свого зобов`язання та погашення заборгованості перед ПрАТ Дунайсудноремонт .

На підставі вищевикладеного, ПрАТ Українське дунайське пароплавство вважає, що судом першої інстанції не було взято до уваги тяжкий фінансовий стан підприємства та виконання зобов`язання перед ПрАТ Дунайсудноремонт у повному обсязі.

Також, ПрАТ Українське дунайське пароплавство зазначає, що судом першої інстанції було прийнято рішення про стягнення судового збору з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права, отже є незаконним на підставі нижченаведеного.

17.02.2020 судом першої інстанції на підставі п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України було винесено ухвалу про закриття провадження у справі №916/3575/19 в частині стягнення основного боргу у розмірі 1 469 750,53 грн. у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Отже, відповідно до п.4 ст.231 ГПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

ПрАТ Українське дунайське пароплавство також акцентує увагу суду апеляційної інстанції на тому, що відповідно до п.5 ч.1 ст.7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається особі, яка його сплатила у разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Проте, на думку скаржника судом першої інстанції порушено дану норму законодавства України та не винесено ухвалу про повернення позивачу з державного бюджету України суми сплаченого судового збору, а винесено рішення, згідно якого визначено стягнути суму сплаченого судового збору на користь позивача з відповідача.

Процесуальний рух справи в суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.04.2020 відмовлено Приватному акціонерному товариству Українське дунайське пароплавство у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 16.03.2020 у справі №916/3575/19.

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Українське дунайське пароплавство на рішення Господарського суду Одеської області від 16.03.2020 у справі №916/3575/19 - залишено без руху.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.06.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною Приватного акціонерного товариства Українське дунайське пароплавство на рішення Господарського суду Одеської області від 16.03.2020 у справі № 916/3575/19.

Призначено справу № 916/3575/19 до розгляду на 21.07.2020 об 11:00 год. 24.06.2020 до суду апеляційної інстанції від Приватного акціонерного товариства Дунайсудноремонт надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач зазначає, що відповідач під час розгляду справи в суді першої інстанції не просив суд відповідним клопотанням зменшити розмір санкцій. У всіх процесуальних документах позивача поданих до суду першої інстанції, як то відзив на позовну заяву та відзив на заяву про збільшення позовних вимог по справі №916/3575/19 , позивач виключно заперечував проти задоволення позовних вимог щодо стягнення пені та 3% річних і не просив їх зменшити.

В судовому засіданні представник скаржника підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та надав пояснення на обґрунтування своєї позиції. Вказав, що фактично не погоджується із рішенням суду в частині стягнення пені, 3% річних та судового збору. Просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 16.03.2020 у справі №916/3575/19. Прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарзі з підстав викладених у відзиві та надав пояснення на обґрунтування свої позиції.

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 ГПК України, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Фактичні обставини справи встановлені судом першої інстанцією.

26 червня 2019 року між Приватним акціонерним товариством Українське дунайське пароплавство , як замовником, та Приватним акціонерним товариством Дунайсудноремонт , як виконавцем, було укладено Договір №394 ТС на виконання ремонтних робіт (надалі - Договір), відповідно до якого визначено, що замовник передає, а виконавець приймає на себе виконання робіт по ремонту т/х Механик Синилов на території заводу виконавця. Виконавець зобов`язується виконати ремонт своєю робочою силою, своїми субпідрядниками, своїми матеріалами і засобами в повному обсязі і відповідно до ремонтної відомості, яка є додатком №1 до цього Договору. Замовник зобов`язується подати судно на завод виконавця в строки, узгоджені сторонами, прийняти та оплатити роботу, виконану виконавцем згідно з цим Договором і, у разі виявлення допущених у роботі від Договору або невідповідностей, заявити про них виконавцю.

Відповідно до п. 1.4.1. Договору, термін виконання робіт встановлюється в кількості 30 календарних днів від дати початку ремонтних робіт. До встановленого терміну повинні бути повністю закінчені всі ремонтні роботи, проведені випробовування, усунуті всі виявленні під час випробувань дефекти і недоліки в відокремлених виконавцем деталях.

Згідно до п. 1.4.2. Договору, приймання судна в ремонт оформлюється Актом приймання судна в ремонт і дата цього Акту вважається датою початку робіт.

15 серпня 2019 року між Приватним акціонерним товариством Українське дунайське пароплавство та Приватним акціонерним товариством Дунайсудноремонт було підписано Акт №001 приймання в ремонт /х Механик Синилов . (а.с. 21, т. 1.).

Умовами пп. 2.1.1. п. 2.1. Договору визначено, що вартість ремонту становить 2544500,00 грн., в тому числі ПДВ - 424083,33 грн. Вартість ремонту відповідно до Попередньої ремонтної відомості. В ціну вартості робіт включаються також: витрати, пов`язані з перебування судна на заводі виконавця, буксируванням, докування суден, приймально-здавальними випробуваннями, включаючи інші витрати і збори; витрати, пов`язані із забезпеченням збереження судна, отриманням експертної чи іншої ліцензії та приймання судна РСУ. Витрати зі спостереження РСУ за ремонт суден, а також пов`язані з видачею документів, несе замовник.

Відповідно до п. 2.2. Договору, порядок розрахунків здійснюється замовником в наступному порядку: 50% від ціни Договору у розмірі 1272250,00 грн. з ПДВ при постановці судна у ремонт протягом 3 банківських днів з дати отримання від виконавця оригіналу належним чином оформленого рахунку, але не раніше ніж за місць до узгодженої запланованої дати постановки судна в ремонт. Запланована дата постановки судна в ремонт узгоджується сторонами. Остаточний розрахунок за вирахуванням сплачених замовником платежів протягом 3 банківських днів з дня отримання замовником від виконавця оригінали належним чином оформленого рахунку та за умови наявності підписаних сторонами Актів здачі приймання наданих послуг, виконавчої ремонтної відомості (які видаються замовнику в день підписання Акту приймання судна з ремонту).

Позивачем було зазначено суду, що на виконання виставленого рахунку №117 від 16 серпня 2019 року на суму 1272250,00 грн., Приватним акціонерним товариством Українське дунайське пароплавство 23 серпня 2019р. на користь позивача було сплачено грошові кошти у розмірі 402250,00 грн., відповідно до платіжного доручення від 23.08.2019р., 03 вересня 2019р. було сплачено грошові кошти у розмірі 522680,32 грн., відповідно до платіжного доручення від 03.09.2019р. та 11 вересня 2019р. - 347319,68 грн., відповідно до платіжного доручення від 011.09.2019р.(а.с. 23-25, т. 1).

12 листопада 2019 року між сторонами було підписано Додаткову угоду №1 до Договору №394 ТС на виконання ремонтних робіт від 26 червня 2019 року, відповідно до якої, у зв`язку зі збільшенням обсягу і вартості непередбачених робіт на т/х Механик Синилов та, відповідно до умов договору на виконання ремонтних робіт №394 ТС від 26.06.2019р., перший абзац пункту 1.4.1. розділу 1 Предмет Договору викладено в наступній редакції: 1.4.1. Термін виконання робіт т/х Механик Синилов встановлюється в кількості 90 календарних днів від дати початку ремонтних робіт .

Відповідно до п. 2 Додаткової угоди №1 від 12.11.2019 до Договору №394 ТС на виконання ремонтних робіт від 26 червня 2019 року вирішено перший і другий абзац п. 2.1.1. розділу 2. Вартість робіт, порядок розрахунків і відповідальність викласти в наступній редакції: 2.1.1. Вартість ремонту становить 2742000,53 грн., в тому числі ПДВ - 457000,09 грн. Вартість ремонту відповідно до виконавчої ремонтної відомості .

12 листопада 2019 року позивачем було виписано рахунок №160 від 12.11.2019 на суму 1469750,53 грн. щодо ремонту т/х Механик Синилов за Договір №394 ТС на виконання ремонтних робіт від 26 червня 2019 року. (а.с. 27).

12 листопада 2019 року Приватним акціонерним товариством Дунайсудноремонт відповідного до супровідного листа від 12.11.2019 було скеровано на адресу Приватного акціонерного товариства Українське дунайське пароплавство Акт №2 приймання судна з ремонту, Акт №3 виконаних робіт, виконавчу ремонту відомість т/х Механик Синилов та рахунок №160 на оплату. (а.с. 28).

Як вбачається судом з матеріалів справи, 12.11.2019 документи згідно переліку по ремонту т/х Механик Синилов підписані зі сторони Приватного акціонерного товариства Дунайсудноремонт були отримані Приватним акціонерним товариством Українське дунайське пароплавство . (а.с. 28, т. 1).

Також, 12 листопада 2019 року між сторонами було підписано Акт №002 приймання судна з ремонту т/х Механик Синилов , Акт №003 виконаних робіт т/х Механик Синилов та виконавчу ремонтну відомість т/х Механик Синилов (а.с. 29-33, т.1).

В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивачем було зазначено суду, що з огляду на те, що відповідачем 12.11.2019 було отримано від позивача рахунок на оплату №160 від 12 листопада 2019р. та підписано акт виконаних робіт №003 від 12 листопада 2019р. на загальну суму 2742000,53 грн., виконавчу ремонту відомість т/х Механик Синилов , акт приймання судна із ремонту т/х Механик Синилов №002 від 12 листопада 2019р., відповідно до п. 2.2.1. Договору, відповідач - Приватне акціонерне товариство Українське дунайське пароплавство до 15 листопада 2019р. зобов`язаний був сплатити вартість виконаних Приватним акціонерним товариством Дунайсудноремонт ремонтних робіт. Однак, в порушення умов Договору, відповідачем у визначені строки не було сплачено вартість виконаних позивачем ремонтних робіт у розмірі 1469750,53 грн.

Відповідно до п. 2.3.3 Договору, у разі порушення терміну остаточного розрахунку за цим Договором замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми остаточної заборгованості за кожен день прострочення в оплаті, суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Позивачем було здійснено нарахування пені на суму боргу 1469750,53 грн. за період з 16.11.2019 по 11.02.2020, борг зі сплати пені становить 96721,67 грн. та нарахування 3% річних на суму боргу 1469750,53 грн. за період з 16.11.2019 по 11.02.2020, борг зі сплати 3% річних становить 10509,72 грн.

Згідно до п. 8.1. Договору, термін дії цього Договору встановлюється з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2019р., але в будь-якому випадку - до повного виконання всіх умов Договору.

Під час розгляду справи, 13 лютого 2020 року Приватним акціонерним товариством Українське дунайське пароплавство на користь Приватного акціонерного товариства Дунайсудноремонт було сплачено суму основного боргу у розмірі 1469750,53грн., що підтверджується платіжним дорученням №KNV84 від 13.02.2020, у зв`язку з чим ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.02.2020, зокрема, провадження у справі №916/3575/19 за позовом Приватного акціонерного товариства Дунайсудноремонт до Приватного акціонерного товариства Українське дунайське пароплавство`в частині стягнення основного боргу у розмірі 1469750,53 грн. закрито.

14.02.2020 до господарського суду Одеської області позивачем було подано заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просив суд стягнути з відповідача 1851989,88 грн., з яких борг - 1469750,53 грн., витрати з перебування судна на заводі не пов`язані з виконанням ремонтних робіт - 275007,96грн., пеня - 96721,67грн., 3% річних - 10509,72 грн.

Протокольною ухвалою господарського суду Одеської області 17.02.2020 було прийнято до розгляду заяву про збільшення позовних вимог, у частині стягнення з відповідача основного боргу - 1469750,53 грн., пені - 96721,67 грн., 3% річних - 10509,72 грн.

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства Дунайсудноремонт направлено на стягнення з відповідача пені у розмірі 96721,67 грн. та 3% річних у розмірі 10509,72 грн.

Так, предметом спору є вимога про стягнення пені, 3% річних, нарахованих позивачем відповідачу на підставі п. 2.3.3 Договору та ст. 231 ГК України, ст. 625 ЦК України.

При цьому Приватне акціонерне товариство Українське дунайське пароплавство не погоджується із вказаним рішенням лише в частині задоволення позову щодо стягнення пені у розмірі 96 721, 67 грн., 3% річних у розмірі 10509, 72 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 23654, 73 грн.

Таким чином, в силу вимог ст. 269 ГПК України судова колегія переглядає рішення суду першої інстанції лише в частині правомірності нарахування пені, 3% річних та стягнених судових витрат.

Правовідносини між Приватним акціонерним товариством Українське дунайське пароплавство та Приватним акціонерним товариством Дунайсудноремонт виникли на підставі укладеного між ними 26 червня 2019 року Договору №394 ТС на виконання ремонтних робіт.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено що, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 2.2. Договору, визначено, зокрема, що остаточний розрахунок за вирахуванням сплачених замовником платежів протягом 3 банківських днів з дня отримання замовником від виконавця оригінали належним чином оформленого рахунку та за умови наявності підписаних сторонами Актів здачі приймання наданих послуг, виконавчої ремонтної відомості (які видаються замовнику в день підписання Акту приймання судна з ремонту).

Укладаючи Додаткову угоду №1 від 12.11.2019 до Договору №394 ТС на виконання ремонтних робіт від 26 червня 2019 року, сторонами було узгоджено, що вартість ремонту становить 2742000,53 грн., в тому числі ПДВ - 457000,09 грн. Вартість ремонту відповідно до виконавчої ремонтної відомості.

Враховуючи встановлення судом факту, що 12.11.2019 відповідачем було отримано від позивача рахунок на оплату №160 від 12 листопада 2019 та підписано акт виконаних робіт №003 від 12 листопада 2019 року на загальну суму 2742000,53 грн., виконавчу ремонту відомість т/х Механик Синилов , акт приймання судна із ремонту т/х Механик Синилов №002 від 12 листопада 2019 року, відповідно до п. 2.2.1. Договору, Приватне акціонерне товариство УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО до 15 листопада 2019 року зобов`язане було сплатити вартість виконаних Приватним акціонерним товариством Дунайсудноремонт ремонтних робіт у розмірі 1469750,53 грн., однак зазначені суму ремонтних робіт сплачено відповідачем 13.02.2020.

Таким чином як вірно встановлено судом першої інстанції, факт неналежного виконання Приватним акціонерним товариством Українське дунайське пароплавство прийнятих на себе зобов`язань за умовами Договору №394 ТС на виконання ремонтних робіт від 26 червня 2019 року, з урахуванням Додаткової угоди №1 від 12.11.2019 до Договору №394 ТС на виконання ремонтних робіт від 26 червня 2019 року, щодо своєчасної оплати вартості ремонтних робіт, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, не спростовано з боку відповідача належними та допустимими доказами.

Відповідно до ст. 230 Господарського Кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ст. 549 Цивільного Кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Статтею 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 2.3.3 Договору, у разі порушення терміну остаточного розрахунку за цим Договором замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми остаточної заборгованості за кожен день прострочення в оплаті, суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Позивачем було здійснено нарахування пені на суму боргу 1469750,53 грн. за період з 16.11.2019р. по 11.02.2020р., борг зі сплати пені становить 96721,67 грн.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем було здійснено нарахування 3% річних на суму боргу 1469750,53 грн. за період з 16.11.2019 по 11.02.2020, борг зі сплати 3% річних становить 10509,72 грн.

Судова колегія, перевірила перерахунок зроблений судом першої інстанції щодо сум пені, 3 % річних, дійшла висновку, що його зроблено методологічно та арифметично правильно, у зв`язку з чим, сума пені в розмірі 96721,67 грн., 3% річних - 10509,72 грн. підлягають стягненню, а позов задоволенню.

Щодо доводів апеляційної скарги, що судом не взято до уваги тяжкий фінансовий стан підприємства та виконання зобов`язання перед Приватним акціонерним товариством Дунайсудноремонт у повному обсязі, оскільки відповідач у відзиві на позов та у відзиві на заяву про збільшення позовних вимог заперечував щодо стягнення з відповідача пені, 3%річних, з посиланням на ст. 233 ГК України, колегія суддів зазначає наступне.

29.01.2020 відповідачем подано до суду першої інстанції відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що наразі у Приватного акціонерного товариства Українське дунайське пароплавство склалось тяжке фінансове становище, яке викликано рядом об`єктивних факторів. Також за текстом вказаного відзиву відповідач просив суд, з урахуванням тяжкого фінансового стану Приватного акціонерного товариства Українське дунайське пароплавство відмовити позивачу у стягненні 67407,19 грн. суми пені та 7006,48 грн. суми 3% річних.

Надаючи до суду 20.02.2020 відзив на заяву про збільшення позовних вимог, відповідачем було зазначено що Приватне акціонерне товариство Українське дунайське пароплавство виконало своє зобов`язання перед позивачем у повному обсязі та на стадії підготовчого провадження сплатило суму основного боргу за виконання ремонтних робіт по Договору №394ТС на виконання ремонтних робіт від 26.02.2019р. у розмірі 1469750,53 грн. Також відповідачем зазначалось щодо скрутного фінансового становища Приватного акціонерного товариства Українське дунайське пароплавство та вказувалось у за результатами діяльності за 9 місяців 2019 року відповідач отримав збиток у розмірі 10,3 мільйонів гривень.

Відповідачем зазначалось суду, що з урахуванням виконання Приватним акціонерним товариством Українське дунайське пароплавство свого зобов`язання перед позивачем у повному обсязі та складного фінансового стану відповідача, він просив суд відмовити позивачу у стягненні 96721,67 грн. суми пені та 10509,72 грн. суми 3% річних, з посиланням на статтю 233 ГК України. Судова колегія не приймає зазначені доводи відповідача, з огляду на таке.

Відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

За змістом наведених вище норм зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №924/709/17.

Отже, питання про зменшення розміру штрафних санкцій вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

Судом апеляційної інстанції, встановлено, що позивач, крім суми основного боргу просив стягнути пеню у розмірі 96721,67 грн. та 3% річних у сумі 10509,72, можливість стягнення якої сторони погодили умовами договору.

Судова колегія зазначає, що на підтвердження тяжкого фінансового стану відповідачем не надано до суду належних доказів, а саме, фінансових звітів (баланси, звіти про фінансові результати діяльності, звіти з праці, звіти про витрати на виробництво та фінансові показники діяльності підприємства та інші фінансові документи). Надана відповідачем довідка від 27.12.2019 № ЧМ-517 не є належним доказом тяжкого фінансового стану підприємства.

Посилання відповідача на скрутне фінансове становище, не беруться судовою колегією до уваги, оскільки такі обставини стосуються його діяльності, ризик зміни обставин здійснення такої діяльності є його власним ризиком, цілком передбачуваним при здійсненні підприємництва. Ризик зміни обставин здійснення господарської діяльності цілком покладається на відповідача та не може бути ризиком іншої сторони, оскільки в протилежному випадку порушується принцип збалансованості інтересів сторін.

Таким чином, колегія суддів звертає увагу, що подані документи на підтвердження фінансового стану підприємства не свідчать про відсутність коштів на рахунках та не доводять загрозу неплатоспроможності підприємства.

Інших належних та допустимих доказів на підтвердження скрутного майнового стану підприємства, доказів наявності ознак банкрутства господарюючого суб`єкта відповідачем до суду не надано.

Отже, судова колегія зазначає, що відповідачем не надано до суду належних доказів та не приведено конкретних обставин, які б свідчили про винятковість даного випадку.

Щодо розподілу судових витрат за результатом розгляду справи в суді першої інстанції, то в цій частині апеляційна скарга підлягає задоволенню, відповідно до наступного.

Відповідно до частини 2 статті 232 Господарського процесуального кодексу України процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.

У частині 4 статті 231 Господарського процесуального кодексу України також передбачено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Отже, закриття провадження у справі є формою закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення по суті, у зв`язку з чим і результат вирішення спору відсутній (пункт 10.1 постанови Верховного Суду від 22.05.2019 у справі № 904/9628/17). У такому разі (виявлення після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи) суд постановляє ухвалу.

Відповідно до частини 3 статті 232, пункту 1 частини 5 статті 238 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті судом першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду. У резолютивній частині рішення зазначаються висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог.

Так, ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.02.2020 провадження у справі №916/3575/19 за позовом Приватного акціонерного товариства Дунайсудноремонт до Приватного акціонерного товариства Українське дунайське пароплавство в частині стягнення основного боргу у розмірі 1469750,53 грн. - закрито.

Колегія суддів зауважує, що лише висновок суду першої інстанції про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково свідчить про вирішення спору по суті розглянутих вимог, проте в даному випадку спір по суті у відповідній частині судом першої інстанції не вирішувався.

Відповідно, у такому разі (закриття провадження у справі щодо частини із заявлених вимог у резолютивній частині рішення) норма частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає, що у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, не застосовуються і не може бути підставою для стягнення з відповідача на користь позивача судового збору у повному обсязі, в тому числі і щодо частини із заявлених вимог, за якою провадження було закрито.

Колегія суддів зазначає, що у зазначеній нормі ГПК йдеться про здійснення розподілу судових витрат між сторонами у справі у разі вирішення спору по суті. Водночас, така норма не застосовується, якщо Закон України Про судовий збір у такому випадку передбачає повернення судового збору з Державного бюджету України.

Зокрема, у пункті 5 частини 1 статті 7 цього Закону прямо встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

З огляду на зазначене, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції, закривши провадження у справі в частині основного боргу в розмірі 1 469 750,53 грн., помилково не вирішив питання про повернення позивачу судового збору у відповідні частині за його клопотанням, та безпідставно стягнув сплачену суму судового збору з відповідача.

У справі, що переглядається, судом було вирішено лише спір у частині пені у сумі 96721,67 грн. та 3% річних у сумі 10509,72, тому відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачу судовий збір лише за розгляд позовних вимог в цій частині, тобто, в сумі 1921 грн.( 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб 2019 році). Натомість, витрати по сплаті судового збору в сумі 21733,73 грн. відповідач не зобов`язаний відшкодовувати позивачу, оскільки в цій частині судовий збір підлягає поверненню з Державного бюджету України за клопотанням позивача.

Правова позиція, стосовно того, що якщо Законом України Про судовий збір передбачено повернення позивачу судового збору з Державного бюджету України у зв`язку із закриттям провадження, то здійснення розподілу судових витрат за такими вимогами між сторонами не застосовується, викладена в постанові Верховного суду від 19.02.2020 у справі № 903/181/19.

Крім того, колегія суддів звертає увагу Приватного акціонерного товариства Дунайсудноремонт , що останній не позбавлений права звернутись до господарського суду Одеської області з клопотання про повернення судового збору у відповідній частині.

Колегія суддів дійшла висновку, що покладення на відповідача обов`язку зі сплати судового збору у даній справі в сумі 21733,73 грн. є неправомірним, а висновок суду першої інстанції помилковим та таким, що прийняті при неправильному застосуванні пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України Про судовий збір та з порушенням частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, тому ухвалене у справі судові рішення підлягає зміні в частині розподілу судових витрат, у зв`язку з чим апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства Українське дунайське пароплавство підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки апеляційну скаргу задоволено частково, то судові витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги необхідно розподілити пропорційно задоволеним вимогам між сторонами спору.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 277, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Українське дунайське пароплавство - задовольнити частково.

Змінити рішення Господарського суду Одеської області від 16.03.2020 у справі № 916/3575/19 у частині щодо вирішення питання про розподіл між сторонами судових витрат, пов`язаних із сплатою судового збору, виклавши пункт 2 резолютивної частини судового рішення у наступній редакції.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Українське дунайське пароплавство (68600, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Пароходна, буд. 28; код ЄДРПОУ 01125821) на користь Приватного акціонерного товариства Дунайсудноремонт (68600, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Судноремонтників, 1; код ЄДРПОУ 35855645) пеню у розмірі 96721 (дев`яносто шість тисяч сімсот двадцять одну) грн. 67 коп., 3% річних у розмірі 10509 (десять тисяч п`ятсот дев`ять) грн. 72 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.

В іншій частині рішення Господарського суду Одеської області від 16.03.2020 по справі №916/3575/19 - залишити без змін.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Дунайсудноремонт на користь Приватного акціонерного товариства Українське дунайське пароплавство - 233,98 грн. судового збору за апеляційний розгляд справи.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у строки, передбачені статтею 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 21.07.2020.

Головуючий суддя Філінюк І.Г.

Суддя Лавриненко Л.В.

Суддя Богатир К.В.