Ухвала

від 21.04.2020 по справі 927/771/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

21 квітня 2020 року

м. Київ

Справа № 927/771/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Колос І.Б.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Спеціалізованого авіаційного загону оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 12.11.2019 та

постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2020

у справі № 927/771/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ

до Спеціалізованого авіаційного загону оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій (далі - ДСНС України, скаржник)

про стягнення 516 288,66 грн.

ВСТАНОВИВ:

ДСНС України 30.03.2020 (згідно з поштовими відмітками на конверті) звернулась до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 12.11.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2020 у справі № 927/771/19, справу направити на новий розгляд. Крім того скаржник просить поновити строк на касаційне оскарження рішення Господарського суду Чернігівської області від 12.11.2019 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2020 у справі № 927/771/19.

Дослідивши матеріали касаційної скарги ДСНС України, Касаційний господарський суд доходить висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом до ДСНС України про стягнення 516 288,66 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем умов договору щодо оплати за спожиту електроенергію за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 25.03.2019 № 74-ТП/19.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 12.11.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2020, у справі № 927/771/19 провадження у справі в частині стягнення основної суми заборгованості по сплаті за електричну енергію у сумі 430 926, 52 грн. закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у зв`язку з відсутністю предмету спору. Позов ТОВ ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ у частині стягнення 85 362, 14 грн. задоволено. Стягнуто з ДСНС України на користь ТОВ ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ 6 233,69 грн. процентів річних, 6 449,25 грн. інфляційних нарахувань, 72 679,20 грн. пені та 1 921 грн судового збору.

Приймаючи оскаржувані рішення у даній справі, суди попередніх інстанцій, встановивши прострочення виконання відповідачем договірних зобов`язань в частині оплати вартості поставленої електроенергії за лютий 2019 року, з посиланням на приписи статтей 525, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення пені, інфляційних та 3 % річних. В частині стягнення основної суми заборгованості провадження закрито у зв`язку із сплатою її відповідачем.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій ДСНС України звернулася до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Господарського суду Чернівецької області та постанову Північного апеляційного господарського суду, як такі, що не відповідають вимогам чинного законодавства та не ґрунтуються на всебічному дослідженні обставин справи.

Серед підстав для касаційного оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій ДСНС України зазначає, що розмір штрафних санкцій є значним для державної установи та несе істотне фінансове навантаження, у зв`язку з чим розгляд даної справи має виняткове значення для скаржника.

Також скаржник вказує, що оскаржувані судові рішення ухвалені без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 920/1013/18 та у рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013, а саме щодо застосування до спірних правовідносин статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Аналогічне положення закріплено і у частині першій статті 17 ГПК України, яким передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України (в редакції чинній від 08.02.2020) не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб , крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Предметом позову в даній справі є стягнення 516 288, 66 грн. (з якої, зокрема, до стягнення задоволено лише суму штрафних санкцій у розмірі 85 362, 14 грн.), а, отже, ціна позову у справі № 927/771/19 не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Можливість відкриття касаційного провадження у даній категорії справ залежить виключно від значення кожної з них для формування єдиної правозастосовчої практики та від обставин конкретної справи, та обґрунтованості існування підстав, передбачених підпунктами а-г пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.

Слід відзначити, що ДСНС України у поданій касаційній скарзі не вказує, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики. Серед підстав, передбачених пунктом 2 частиною третьої статті 287 ГПК України, скаржник вказує, що дана справа має виняткове значення для скаржника, оскільки розмір штрафних санкцій є значним для нього.

Як вбачається зі змісту оскаржуваних судових рішень, суди попередніх інстанцій, встановили, що матеріалами справи підтверджується факт прострочення виконання відповідачем зобов`язання з оплати вартості поставленої електроенергії за лютий 2019 року (чого відповідачем не спростовано) а тому, здійснивши перевірку проведеного позивачем розрахунку неустойки, вважають, що позовні вимоги про стягнення пені, трьох процентів річних, а також інфляційних втрат підлягають задоволенню.

Також колегія суддів апеляційної інстанції відхилила доводи відповідача про неправомірне незастосування судом до спірних правовідносин приписів статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України, оскільки відповідачем, з огляду на принцип диспозитивності господарського процесу, клопотання про зменшення неустойки не заявлялось, будь-яких доказів на підтвердження існування обставин, які могли б бути підставою для зменшення розміру штрафних санкцій згідно з наведеними нормами, суду відповідачем не надавалось.

Аналіз приписів статей 551 ЦК України, 233 ГК України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання .

Враховуючи вищевикладене та те, що скаржником при розгляді справи у суді як першої, так і апеляційної інстанції не заявлялось клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, що також підтверджується змістом касаційної скарги та змістом постанови Північного апеляційного господарського суду у справі № 927/771/19, та з огляду на недоведеність відповідачем існування обставин, які б свідчили про винятковість даної справи для нього, Касаційний господарський суд доходить висновку, що подана касаційна скарга не містить обґрунтувань, які б могли бути визнані Судом такими, що підпадають під підпункт в пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.

З огляду на викладене посилання скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 920/1013/18 та у рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013, не приймаються судом, оскільки зменшення розміру пені, які передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України, є правом суду, а не обов`язком, про що свідчить стала судова практика з викладенням правової позиції Верховного Суду щодо застосування даної норми права.

А саме, встановивши відповідні обставини, суд вирішує питання щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд . Відповідний правовий висновок викладений у низці постанов Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №917/1068/17, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, від 03.06.2019 у справі №914/1517/18.

Отже наведені скаржником у касаційній скарзі доводи у контексті судових рішень у цій справі не дають Суду підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. У касаційній скарзі відсутні посилання на текст судового рішення, де заявникові незрозумілі висновки, які можна неоднозначно тлумачити, і які мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; скаржник не наводить інші аргументи, які можуть свідчити, що дана справа має фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики.

Водночас, незгода скаржника із рішенням судів попередніх інстанцій не може свідчити про винятковість такої справи для нього, оскільки настання правових наслідків у випадку прийняття судового рішення на користь позивача є звичайним передбаченим процесом. Наведені скаржником доводи зводяться до заперечень обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій, до переоцінки доказів по справі, та фактично до незгоди з ухваленими рішеннями судів попередніх інстанцій.

Таким чином, подана касаційна скарга не містить обґрунтувань, які можуть бути визнані такими, що підпадають під пункт 2 частини третьої статті 287 ГПК України.

Визначені підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 Справа Леваж Престасьон Сервіс проти Франції (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

При цьому використання оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: суспільний інтерес , значення для формування єдиної правозастосовчої практики , малозначні справи , тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже, виходячи із статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення розгляду заради розгляду .

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Підстав, передбачених пунктом 2 частиною третьої статті 287 ГПК України, щоб свідчили про необхідність у відкритті касаційного провадження у даній справі і, які надають повноваження Верховному Суду переглянути, як суду права , дану категорію справ, скаржником не наведені.

Враховуючи викладене, а також те, що касаційна скарга ДСНС України не містить доводів, зважаючи на які, суд міг би визнати, що рішення суду касаційної інстанції за наслідками розгляду цієї скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики або є наявність інших підстав передбачених законодавством для відкриття касаційного провадження, колегія суддів доходить висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі №927/771/19, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи, що встановлено відсутність підстав для відкриття касаційного провадження, клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження рішень суду по суті судом не розглядається.

Керуючись статтею 234, пунктом 2 частини третьої статті 287, статтею 293 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Спеціалізованого авіаційного загону оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій на рішення Господарського суду Чернігівської області від 12.11.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2020 у справі №927/771/19.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Колос