Ухвала

від 17.04.2020 по справі 540/1852/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

17 квітня 2020 року

Київ

справа №540/1852/19

адміністративне провадження №К/9901/9644/20

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Желєзного І.В.,

перевіривши касаційну скаргу Херсонської міської ради

на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2019 року

та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року

у справі №540/1852/19

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Особливе конструкторське бюро "Пріор"

до Херсонської міської ради,

третя особа Міжрегіональне управління у м. Херсон та Автономній республіці Крим Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з додатковою відповідальністю "Особливе конструкторське бюро "Пріор" звернулось до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Херсонської міської ради, в якому просило:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неприйняття рішення по суті поданого 30 липня 2019 року письмового клопотання Товариства з додатковою відповідальністю "Особливе конструкторське бюро "Пріор" про надання дозволу на виготовлення технічної документації з інвентаризації земельної ділянки;

- зобов`язати Херсонську міську раду прийняти рішення по суті поданого 30 липня 2019 року позивачем клопотання про надання дозволу на виготовлення технічної документації з інвентаризації земельної ділянки.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2019 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року, позов задоволено.

01 квітня 2020 року Херсонська міська рада, в особі головного спеціаліста сектора претензійно-судової роботи юридичного відділу Херсонської міської ради, звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2019 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року у справі №540/1852/19.

Перевіряючи касаційну скаргу на відповідність вимогам статей 328-330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та наявність підстав до застосування процесуальних наслідків, визначених статтями 332-333 КАС України, суддя-доповідач виходить з наступного.

Відповідно до статті 1 КАС України цей Кодекс визначає юрисдикцію та повноваження адміністративних судів та встановлює порядок здійснення судочинства в адміністративних судах. Частиною першою статті 3 КАС України визначено, що порядок здійснення судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Провадження в адміністративній справі здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частина третя зазначеної статті).

Водночас, за приписами частини третьої статті 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акта суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Відповідно до частин першої, третьої статті 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Відповідно до частини другої статті 55 КАС України особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника.

Відтак, у КАС України розмежовуються такі юридичні категорії, як "представництво" і "самопредставництво".

Відповідно до підпункту 19 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", положення цього Кодексу застосовуються з урахуванням підпункту 11 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України.

Законом "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02 червня 2016 року № 1401-VIII внесені доповнення до Конституції України, відповідно до яких розділ XV "Перехідні положення" Основного Закону України було доповнено пунктом 11, який передбачає, що представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року (абзац перший пункту). Представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюватиметься з 1 січня 2020 року (абзац другий пункту). Вказані зміни набули чинності 30 вересня 2016 року.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах з 01 січня 2020 року здійснюється виключно прокурорами або адвокатами.

Водночас, варто зазначити, що пунктом 11 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України врегульовано саме питання представництва. Питання "самопредставництва" передбачено лише відповідними положеннями процесуальних кодексів.

За загальним правилом теорії права самопредставництво юридичної особи - це право одноосібного виконавчого органу (керівника) чи голови колегіального виконавчого органу діяти від імені такої особи, представляючи її інтереси в силу закону, статуту, положення.

Разом з тим, змінами, внесеними до КАС України Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення можливостей самопредставництва в суді органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб незалежно від порядку їх створення" від 18 грудня 2019 року № 390-IX збільшено випадки самопредставництва юридичної особи, суб`єкта владних повноважень і визначено, що "юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені" та визначено перелік документів, що можуть підтвердити відповідні повноваження: "відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту)".

З аналізу цієї норми закону вбачається, що допуск особи до участі у справі та визнання належно вчиненими будь-яких інших з переліку передбачених статтею 44 КАС України процесуальних прав можливий за умови сукупної наявності обох цих умов. Отже, для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб`єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження.

Поряд з цим, залишаються чинними і такими, що підлягають обов`язковому виконанню, приписи Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV (далі - ЦК України) та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" з наступними змінами та доповненнями.

Держава може створювати юридичні особи публічного права (державні підприємства, навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, встановлених Конституцією України та законом (частина друга статті 167 ЦК України). До юридичних осіб публічного права, що створені державою, слід віднести й органи влади та управління: Верховну Раду України, КМУ, міністерства, відомства, державні комітети, інспекції, тощо

Частиною першою статті 82 ЦК України визначено, що на юридичних осіб публічного права у цивільних відносинах поширюються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини першої статті 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і реалізує їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Відповідно до частини четвертої статті 87 ЦК України юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації, регулюються також спеціальним Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" від 15 травня 2003 року № 755-IV (далі - Закон № 755-IV).

Згідно з частиною першою статті 7 Закону № 755-IV з метою забезпечення державних органів достовірною інформацією, створено Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр, Реєстр).

Відповідно до частини третьої статті 9 Закону № 755-IV обов`язковому відображенню (реєстрації) в Єдиному державному реєстрі, серед інших перелічених у цій статті відомостей, належать: відомості щодо керівників державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб та осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта. При цьому, відповідно до пункту другого частини першої статті першої цього закону Витяг з Єдиного державного реєстру (далі - Витяг) містить відомості, які є актуальними на дату та час формування витягу або на дату та час, визначені у запиті, або інформацію про відсутність таких відомостей у цьому реєстрі.

Статус документів та відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру, закріплений статтею 10 Закону № 755-IV, яка, зокрема, визначає, що внесені до Реєстру документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі. Якщо ж відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі.

Отже, відсутність відповідного запису у реєстрі є належним і достатнім (достовірним) підтвердженням відсутності таких відомостей (інформації) для будь-якого державного органу, яким є і суд.

Згідно з відомостями щодо Херсонської міської ради (код ЄДРПОУ 26347681), які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (доступні за посиланням https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch), керівником скаржника є Миколаєнко В.В.

Однак з касаційної скарги вбачається, що останню від імені Херсонської міської ради підписано головним спеціалістом сектора претензійно-судової роботи юридичного відділу Херсонської міської ради Остапенко О.І., відомості про яку в Реєстрі відсутні.

До того ж, у Єдиному реєстрі адвокатів України також відсутні відомості про те, що Остапенко О.І. має статус адвоката і такого документа до касаційної скарги не додано.

При цьому, слід врахувати, що відповідно до частин першої, другої статті 2 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" діяльність центральних органів виконавчої влади ґрунтується на принципах верховенства права, забезпечення дотримання прав і свобод людини і громадянина, безперервності, законності, забезпечення єдності державної політики, відкритості та прозорості, відповідальності. Центральні органи виконавчої влади діють за принципом єдиноначальності, якщо інше не передбачено законом. Так, згідно з пунктами 24, 26 частини четвертої статті 19 Закону керівник центрального органу виконавчої влади представляє в установленому порядку центральний орган виконавчої влади у відносинах з іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями в Україні та за її межами; представляє центральний орган виконавчої влади у відносинах з іншими органами, підприємствами, установами і організаціями в Україні та за її межами.

Згідно з вимогами пункту 1 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається, якщо касаційна скарга подана особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписана або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.

Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для прийняття до розгляду вказаної касаційної скарги, оскільки її підписано особою, право якої на вчинення таких дій не підтверджено у встановленому законом порядку.

Повернення Верховним Судом касаційної скарги з огляду на підписання її особою, повноваження якої не підтверджені, та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи.

Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом в ухвалах від 16 січня 2020 року у справі №826/11291/17, від 17 січня 2020 року у справі №340/1511/19, від 20 січня 2020 року у справи №420/5959/18, від 21 січня 2020 року у справі №2140/1691/18.

Керуючись статтями 55, 59, 169, 248, 328, 332, 355, 359 КАС України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у прийнятті касаційної скарги Херсонської міської ради на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2019 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року у справі №540/1852/19 за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Особливе конструкторське бюро "Пріор" до Херсонської міської ради, третя особа Міжрегіональне управління у м. Херсон та Автономній республіці Крим Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Повернути скаржнику касаційну скаргу.

Надіслати учасникам справи копію ухвали про повернення касаційної скарги.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права на повторне звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Верховного Суду І.В. Желєзний