Постанова

від 21.04.2020 по справі 823/2064/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 квітня 2020 року

Київ

справа №823/2064/16

адміністративне провадження №К/9901/22971/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,

суддів - Жука А.В.,

Мартинюк Н.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 09.02.2017 (головуючий суддя - В.І. Орленко)

та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2017 (головуючий суддя - Є.І. Мєзєнцев, судді - Є.В. Чаку, С.Б. Шелест)

у справі № 823/2064/16

за позовом ОСОБА_1

до Апеляційного суду Черкаської області

про визнання протиправними дій та бездіяльності, стягнення середнього заробітку за час затримки у виплаті заробітної плати,

встановив:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Апеляційного суду Черкаської області, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив:

- визнати протиправною бездіяльність Апеляційного суду Черкаської області в частині ненадання ОСОБА_1 в день звільнення письмового повідомлення про нараховані суми та невиплати в день звільнення, в порядку статті 116 Кодексу законів про працю України, всіх сум, що належать йому при звільненні;

- визнати протиправними дії Апеляційного суду Черкаської області в частині відмови у виплаті ОСОБА_1 в порядку статті 117 Кодексу законів про працю України середнього заробітку за весь час затримки виплати сум, належних йому при звільненні, по день фактичного розрахунку, тобто з 14.09.2016 по 31.10.2016;

- стягнути з Апеляційного суду Черкаської області середній заробіток за весь час затримки виплати сум, належних ОСОБА_1 при звільненні, по день фактичного розрахунку, тобто з 14.09.2016 по 31.10.2016 шляхом зобов`язання Апеляційного суду Черкаської області перерахувати кошти на картковий рахунок ОСОБА_1 .

2. В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що в порушення вимог статей 47, 116 Кодексу законів про працю України, у день звільнення позивача 14.09.2016 йому не було надано письмове повідомлення про нараховані суми заробітної плати за вересень 2016 року, та не здійснено виплату всіх сум, належних працівнику при звільненні. Зазначає, що 14.09.2016 при звільненні ОСОБА_1 з посади помічника судді Черкаської області йому не було виплачено грошову компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 450,29 грн. Лише 31.10.2016 на картковий рахунок позивача були перераховані вказані суми. Вважає, що згідно із статтею 117 Кодексу законів про працю України відповідач повинен виплатити йому середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з 14.09.2016 по 31.10.2016.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 09.02.2017, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2017, позов задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність Апеляційного суду Черкаської області в частині ненадання ОСОБА_1 в день звільнення повідомлення про нараховані суми та невиплати в день звільнення, в порядку статті 116 Кодексу законів про працю України, всіх сум, що належать при звільненні. Визнано протиправними дії Апеляційного суду Черкаської області в частині відмови у виплаті ОСОБА_1 в порядку статті 117 Кодексу законів про працю України середнього заробітку за весь час затримки виплати сум, належних при звільненні, з 14.09.2016 по 31.10.2016. Стягнуто з Апеляційного суду Черкаської області середній заробіток за весь час затримки виплати сум, належних ОСОБА_1 при звільненні, з 14.09.2016 по 31.10.2016 у розмірі 519, 60 грн. на картковий рахунок ОСОБА_1 .

4. При прийнятті рішення суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, прийшов до висновку про порушення відповідачем трудового законодавства в частині не повідомлення письмово працівника про нараховані суми заробітної плати перед виплатою зазначених сум та не проведення в день звільнення виплати всіх сум, належних працівникові. При визначенні суми середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку, яка підлягає стягненню, суди попередніх інстанцій визнали порушенням строків виплати остаточного розрахунку при звільненні суми грошової компенсації за невикористану відпустку у розмірі 450, 29 грн. При цьому, судами застосовано принцип співмірності та зменшено за таких обставин розмір відшкодування працівникові заробітку за час затримки розрахунку, враховуючи неістотність цієї суми відносно розміру заробітку позивача.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

5. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права в частині визначення розміру стягнення середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні, просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати, рішення суду першої інстанції змінити в частині стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати сум, належних йому при звільненні.

6. В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач вказує, що суди попередніх інстанцій при визначенні розміру стягнення середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні залишили поза увагою порушення строків виплати заробітної плати в розмірі 9 082, 77 грн. та 930, 66 грн., які теж не були виплачені в день звільнення. Крім того, позивач зазначає, що оскільки у справі встановлена неправомірність дій відповідача по невиплаті належних йому сум у строки, зазначені в статті 116 Кодексу законів про працю України, відсутній спір про розмір належних йому сум, нараховані та виплачені з порушенням строків суми ним до суду не оспорювалися і вимоги про стягнення належних при звільненні сум по справі не вирішувались, тому підстав для застосування принципу співмірності та зменшення розміру відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні у суду не було.

Позиція інших учасників справи

7. Відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Рух касаційної скарги

8. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.04.2017 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .

9. Ухвалою Верховного Суду від 17.04.2020 прийнято до провадження адміністративну справу та призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи

10. Наказом керівника апарату Апеляційного суду Черкаської області від 14.09.2016 №100 помічника судді апеляційного суду Черкаської області ОСОБА_1 звільнено із займаної посади 14.09.2016 у зв`язку із відмовою від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці відповідно до пункту 6 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України; наказано виплатити компенсацію за невикористану частину щорічної основної відпустки тривалістю 16 календарних днів за період з 10.06.2015 по 14.09.2016.

11. 14.09.2016 позивачем на ім`я голови Апеляційного суду Черкаської області подано заяву, в якій він просить повідомити чому керівником апарату Апеляційного суду Черкаської області не виконуються вимоги статей 47, 116 Кодексу законів про працю України щодо ознайомлення з проведеним остаточним розрахунком.

12. Листом відповідача від 27.09.2016 №20869/16-вих/04-18/16 позивача повідомлено, що відповідно до наказу керівника апарату від 14.09.2016 №100 ОСОБА_1 було звільнено з посади помічника судді Апеляційного суду Черкаської області та проведено повний розрахунок з виплатою компенсації за невикористану частину щорічної основної відпустки та вихідної допомоги у розмірі середньомісячного заробітку відповідно до статті 44 Кодексу законів про працю України.

13. 03.10.2016 позивачем на ім`я в.о. голови Апеляційного суду Черкаської області Єльцова В.О. подано заяву, в якій він просить надати письмове повідомлення про нараховані суми, належні при звільненні та проведений розрахунок.

14. Листом Апеляційного суду Черкаської області від 04.10.2016 №21502/16-вих/07-14/16 позивачу надіслано розрахунок про нарахування, обов`язкові утримання та виплати по заробітній платі за вересень 2016 року.

15. 17.10.2016 позивач звернувся із заявою до голови Апеляційного суду Черкаської області, в якій зазначає, що нарахування невикористаних днів відпустки проведено з розрахунку 24 календарних днів замість передбачених 30 календарних днів, у зв`язку з чим оплачено лише 16 днів невикористаної відпустки, замість належних відповідно до закону 18 днів. У вказаній заяві позивач просить перерахувати невикористані дні відпустки та провести відповідний розрахунок з виплатою в порядку статей 116, 117 Кодексу законів про працю України середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

16. Наказом в.о. керівника апарату Апеляційного суду Черкаської області від 26.10.2016 №136 внесено зміни до наказу керівника апарату від 14.09.2016 №100 Про звільнення ОСОБА_1 , виклавши пункт 2 цього наказу в такій редакції: 2. Виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористану частину щорічної відпустки тривалістю 18 календарних днів за період з 10.06.2015 по 14.09.2016 .

17. Листом відповідача від 28.10.2016 №23249/16-вих./01-16 позивача повідомлено про прийняття судом наказу від 26.10.2016 №136 Про внесення змін до наказу керівника апарату від 14.09.2016 №100 та здійснення нарахування та виплати коштів.

18. 07.11.2016 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просить надати письмове повідомлення про нараховані суми та проведений розрахунок, а також вирішити питання про виплату середнього заробітку за весь час затримки проведення остаточного розрахунку при звільненні в порядку статей 116, 117 Кодексу законів про працю України.

19. Листом відповідача від 24.11.2016 №25214/16-вих./04-18/16 позивача повідомлено про перерахування заробітної плати в сумі 450,29 грн. на його картковий рахунок в установі банку.

20. 30.11.2016 позивачем до відповідача подано заяву, в якій заявник просить в порядку статті 117 Кодексу законів про працю України виплатити середній заробіток за весь час затримки виплати сум, належних при звільненні, по день фактичного розрахунку, тобто з 14.09.2016 по 28.10.2016.

21. Листом відповідача від 05.12.2016 №26063/16-вих./04-18/16 позивача повідомлено про відсутність правових підстав для здійснення перерахунку виплачених при звільненні сум.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування (чинні на час виникнення спірних правовідносин)

22. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

23. Статтею 47 Кодексу законів про працю України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

24. Згідно із статтею 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

25. Відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

26. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

27. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

28. Судами встановлено, що у день звільнення позивача 14.09.2016 відповідач не видав йому письмове повідомлення про нараховані суми, належні працівникові при звільненні.

29. Листом апеляційного суду Черкаської області від 04.10.2016 №21502/16-вих/07-14/16 позивачу надіслано розрахунок про нарахування, обов`язкові утримання та виплати по заробітній платі за вересень 2016 року.

30. При цьому, надані відповідачем докази отримання ОСОБА_1 довідки про заробітну плату 14.09.2016 не свідчать про виконання обов`язку роботодавця, передбаченого статтею 116 Кодексу законів про працю України, оскільки остання не містить інформацію про нараховані суми заробітної плати при звільненні за вересень 2016 року.

31. Відповідно до копії платіжного доручення №107 від 15.09.2016 на проведення розрахунку при звільнені за вересень 2016 року та списку перерахування в банк в міжрозрахунковий період від 16.09.2016, оплата вказаного платежу та зарахування коштів на картковий рахунок ОСОБА_1 відбулось 16.09.2016.

32. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо порушення відповідачем трудового законодавства в частині неповідомлення письмово працівника про нараховані суми заробітної плати перед виплатою зазначених сум; та не проведення в день звільнення виплати всіх сум, належних працівникові.

33. Стосовно задоволення позовних вимог позивача стосовно стягнення з Апеляційного суду Черкаської області середнього заробітку за весь час затримки виплати сум, належних ОСОБА_1 при звільненні, з 14.09.2016 по 31.10.2016 у розмірі 519, 60 грн. на картковий рахунок ОСОБА_1 , колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає наступне.

34. Аналіз положень статей 116, 117 Кодексу законів про працю України дає підстави для висновку, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 Кодексу законів про працю України відповідальність.

35. Судами встановлено, що 16.09.2016 на картковий рахунок позивача в установі банку надійшли кошти у розмірі 9082,77 грн. 31.10.2016 на рахунок позивача здійснено донарахування грошової компенсації за невикористану відпустку в сумі 450, 29 грн.

36. Отже, суди виходили з того, що відповідач виплатив ОСОБА_1 з порушенням встановленого строку лише частину коштів, а саме грошову компенсацію за невикористану відпустку в сумі 450,29 грн. Тобто, із належних до виплати позивачу при звільненні коштів 4,72% (450,29 / (9082,77 + 450,29) складає частина своєчасно невиплаченої грошової компенсації за невикористану відпустку.

37. На підставі чого, суди прийшли до висновку, що загальна сума коштів, нарахована до виплати при звільненні ОСОБА_1 за вересень 2016 року складала 9082,77 грн., а недоплачена сума складає лише 450,29 грн., тому враховуючи неістотність цієї суми відносно розміру заробітку позивача, суди застосували принцип співмірності та зменшили розмір відшкодування працівникові заробітку за час затримки розрахунку.

38. Частинами першою-четвертою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

39. Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

40. Частиною першою та третьою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

41. Судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи не враховано приписи статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

42. На переконання колегії суддів, судами попередніх інстанцій при перегляді адміністративної справи не в повній мірі досліджено обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позовної заяви, апеляційної скарги та якими доказами вони підтверджувалися.

43. Так з матеріалів справи встановлено, що в обґрунтування своїх вимог позивач вказував про порушення строків виплати заробітної плати в розмірі 9 082, 77 грн. та 930, 66 грн., які також не були виплачені в день звільнення.

44. При цьому, судами першої та апеляційної інстанцій не надано оцінки вказаним доводам та вимогам позивача, не досліджено надані останнім докази, не надано оцінку обставинам, на які посилається позивач, а в силу положень статті 340 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції позбавлений встановлювати такі обставини.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

45. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

46. Частина четверта статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

47. Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

48. При новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно взяти до уваги викладене в цій постанові і встановити зазначені в ній обставини, що стосуються обсягу та змісту спірних правовідносин і охоплюються предметом доказування.

Висновки щодо розподілу судових витрат

49. Відповідно до частини шостої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

50. Оскільки суд касаційної інстанції не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 327, 341, 345, 349, 353, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

постановив:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 09.02.2017 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2017 у справі № 823/2064/16 скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення з Апеляційного суду Черкаської області середнього заробітку за весь час затримки виплати сум, належних ОСОБА_1 при звільненні, з 14.09.2016 по 31.10.2016 у розмірі 519, 60 грн. на картковий рахунок ОСОБА_1 .

3. В цій частині справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції - Черкаського окружного адміністративного суду.

4. В іншій частині постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 09.02.2017 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2017 у справі № 823/2064/16 - залишити без змін.

5. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Ж.М. Мельник-Томенко

А.В. Жук

Н.М. Мартинюк,

Судді Верховного Суду