Постанова

від 08.04.2020 по справі 401/3422/18

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 квітня 2020 року м. Кропивницький

справа № 401/3422/18

провадження № 22-ц/4809/439/20

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Мурашка С.І. (головуючий, суддя-доповідач), Голованя А.М., Карпенка О.Л.

за участі секретаря - Тимошенко Т.О.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі - Садівниче товариство Победит , ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою Садівничого товариства Победит та ОСОБА_2 , який приєднався до апеляційної скарги, на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 04 грудня 2019 року у складі судді Волошиної Н. Л. і

В С Т А Н О В И В :

В грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Садівничого товариства Победит (далі - СТ Победит ), ОСОБА_2 та з урахуванням уточнених позовних вимог просила:

-витребувати у ОСОБА_2 та передати ОСОБА_1 садовий будинок, що розташований на земельній ділянці АДРЕСА_1, який належить їй на праві власності на підставі рішення Світловодського міського суду від 23.04.1997;

-зобов`язати СТ Победит в особі голови правління Галаган Ірини Олександрівни та інших членів правління, чи за їх дорученням інших осіб, і ОСОБА_2 не чинити їй перешкод у користуванні нерухомим майном - садовим будинком, що розташований на земельній ділянці АДРЕСА_1, Гребля ГЕС.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 на підставі рішення Світловодського міського суду від 23.04.1997 про поділ майна, набутого у шлюбі, належить на праві власності садовий будинок у АДРЕСА_1 площею 0,055 га.

До ухвалення рішення суду, членом СТ Победит був чоловік позивачки ОСОБА_3 .

Влітку 2017 року ОСОБА_1 стало відомо про те, що рішенням правління СТ Победит № 3 від 22.07.2017 до членів товариства був прийнятий ОСОБА_2 , на ділянку № НОМЕР_1 , який ще 12.07.2017 вніс до каси СТ Победит 10 360 грн як плату за майно, що знаходиться на земельні ділянці № НОМЕР_1 , 200 грн як плату за переоформлення земельної ділянки № НОМЕР_1 та 500 грн як вступний внесок.

Позивач вважає, що СТ Победит в особі його голови та правління незаконно передали належний їй на праві власності будинок на земельній ділянці № НОМЕР_1 іншій людині, отримавши від нього кошти, що дорівнювали визначеній за їх замовленням оцінці вартості будинку розміром 10 360 грн.

Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 04 грудня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 до СТ "Победит", ОСОБА_2 задоволено частково.

Садовий будинок, що розташований на земельній ділянці АДРЕСА_1 масив греблі Кременчуцької ГЕС передано ОСОБА_1 .

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з СТ "Победит" в дохід держави судовий збір у сумі 768 грн 40 коп.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що передача правлінням СТ Победит ділянки № НОМЕР_1 з розташованим на ній садовим будинком, який є власністю позивача, є порушенням прав останньої.

Питання користування земельною ділянкою між позивачем та СТ Победит підлягає врегулюванню відповідно до Статуту товариства, зокрема шляхом її вступу у члени товариства.

Питання правовідносин СТ Победит та ОСОБА_2 після повернення садового будинку позивачеві не є предметом розгляду в межах даного спору, тому на думку суду першої інстанції має вирішуватись згідно чинного законодавства та Статуту.

Вимоги про зобов`язання відповідачів не чинити позивачеві перешкод у користуванні цим будинком є безпідставними та передчасними, оскільки фактично спір стосується права, а не перешкод у його реалізації.

В апеляційній скарзі СТ Победит , інтереси якого представляє адвокат Левченко В. П., а також ОСОБА_2 , який приєднався до апеляційної скарги, просять скасувати рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 04 грудня 2019 року та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не повністю дослідив всі обставини справи та ухвалив рішення з порушенням норм матеріального права.

Той факт, що позивачка 07.08.2017 надавала попередньому керівництву СТ Победит копію рішення суду, про те що вона є власником садового будинку в„– НОМЕР_1 товариства, ґрунтується виключно на усних пояснення позивачки, а тому є припущенням.

ОСОБА_1 на думку відповідача не є власником вказаного будинку та не має права користуватись земельною ділянкою.

В рішенні Світловодського міського суду від 23.04.1997, яким було здійснено поділ спільного майна ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зазначено, що подружжя придбало дачу в АДРЕСА_1 , проте інформації про наявність зареєстрованого права власності на садовий будинок, який був предметом спору, його площу та рік забудови у мотивувальній частині рішення немає.

Позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними з огляду на те, що їй неодноразово було роз`яснено, що вона ніколи не була та не являється членом СТ Победит , заяви щодо її включення за період з 1997 року по сьогоднішній день не надходило та права власності на садовий будинок вона теж не набула.

Суд першої інстанції також не надав належної оцінки доводам відповідача щодо того, що ОСОБА_2 є членом СТ Победит , йому виділена в користування земельна ділянка № НОМЕР_1 , тому він законних підставах користується вказаною ділянкою.

Від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 16 березня 2020 року прийнято заяву ОСОБА_2 про приєднання до апеляційної скарги Садівничого товариства Победит на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 04 грудня 2019 року.

В судовому засіданні апеляційного суду, проведеного в режимі відеоконференції, голова СТ Победит Галаган І. О. та представник СТ Победит адвокат Левченко В. П. підтримали доводи апеляційної скарги, позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Доля В. Б. заперечували проти доводів апеляційної скарги.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання апеляційного суду не з`явився про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення з судовою повісткою.

Відповідно до положень ч.1 ст.372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Оскільки ОСОБА_2 про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, суд вирішив розглянути справу без його участі, що відповідає положенням ст.372 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням виконавчого комітету Світловодської міської ради народних депутатів від 08 лютого 1979 року № 61 Про створення садівницьких товариств при заводах Калькулятор та Дніпровському твердих сплавів вирішено виділити земельні ділянки нижче греблі для організації садівницьких товариств (том 1, а. с. 126).

В 1979 році було створено Садівницьке товариство Победит , яке здійснює свою діяльність на земельній ділянці, переданій йому в безстрокове користування для організації колективного садівництва (виноградарства) та огородництва, на підставі постанови Світловодської міської ради від 08 лютого 1979 року № 61.

Діяльність товариства регламентована Статутом, зареєстрованим Рішенням виконкому Світловодської міської ради народних депутатів № 13 від 08 лютого 1979 року.

Розділом ІІ Статуту членам товариства дозволено будувати на виділених ділянках садові будиночки та господарські споруди для утримання птиці та кроликів, зберігання господарчого інвентарю та інших потреб (том 1, а. с. 224-234).

В судовому засіданні суду першої інстанції позивачка пояснила, що не заперечувалось відповідачами, її чоловікові ОСОБА_3 як членові товариства було виділено земельну ділянку АДРЕСА_1, на якій вони в період шлюбу збудували садовий будинок.

Рішенням Світловодського міського суду Кіровоградської області від 23 січня 1997 року було проведено розподіл спільного сумісного майна подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , при цьому ОСОБА_1 виділено в натурі у приватну власність, крім іншого, дачу у СТ Победит на ділянці № НОМЕР_1 (том 1, а. с. 10-11).

Наявність на даний час на земельній ділянці АДРЕСА_1 збудованого садового будинку підтверджується Актом обстеження ділянки № НОМЕР_1 від 30 червня 2017 року, Звітом про проведення незалежної оцінки дачного будиночку, загальною площею 38,0 кв. м., розташованого за адресою АДРЕСА_1 від 04 липня 2017 року (том. 1, а. с. 168-184).

На конференції садоводів Садівницького товариства Победит 20 вересня 2008 року ОСОБА_3 було виключено з членів товариства як такого, що має заборгованість за членськими внесками у сумі 376,НОМЕР_1 грн.

З 2011 року, в зв`язку з захворюванням опорно-рухового апарату, на підставі чого вона наразі має інвалідність, позивач припинила відвідувати дачну ділянку за станом здоров`я (том 1, а. с. 9).

Стаття 55 Конституції України встановлює, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8).

Право на ефективний судовий захист закріплено також у статті 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме належних їй прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

У разі порушення (невизнання, оспорювання) суб`єктивного цивільного права чи інтересу у потерпілої особи виникає право на застосування конкретного способу захисту. Цим правом на застосування певного способу захисту і є права, які існують у рамках захисних правовідносин. Тобто спосіб захисту реалізується через суб`єктивне цивільне право, яке виникає та існує в рамках захисних правовідносин (зобов`язань).

Ефективність захисту цивільного права залежить від характеру вимоги, що висувається до порушника та характеру правовідносин, які існують між позивачем та відповідачем.

Крім того, відповідно до частини першої статті 11 ЦК України цивільні права та обв`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Частиною п`ятою цієї ж статті передбачено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Відповідно до статті 4 Цивільного кодексу Української РСР (в редакції чинній на момент винесення рішення Світловодським міським судом Кіровоградської області від 23.01.1997) цивільні права і обов`язки виникають з підстав, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов`язки.

Відповідно до цього цивільні права і обов`язки виникають:

з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

з адміністративних актів, у тому числі для державних, кооперативних та інших громадських організацій - з актів планування;

в результаті відкриттів, винаходів, раціоналізаторських пропозицій, створення творів науки, літератури і мистецтва;

внаслідок заподіяння шкоди іншій особі, а так само внаслідок придбання або збереження майна за рахунок коштів іншої особи без достатніх підстав;

внаслідок інших дій громадян і організацій;

внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання цивільно-правових наслідків.

Підстави виникнення права приватної власності передбачені також статтею 12 Закону України Про власність (в редакції чинній на момент винесення рішення Світловодським міським судом Кіровоградської області від 23.01.1997, далі - Закон), відповідно до частини першої якої, праця громадян є основою створення i примноження їх власності.

Відповідно до частини 2 зазначеної статті, громадянин набуває права власності на доходи від участі в суспільному виробництві, індивідуальної праці, підприємницької діяльності, вкладення коштів у кредитні установи, акціонерні товариства, а також на майно, одержане внаслідок успадкування або укладення інших угод, не заборонених законом.

Згідно з статтею 13 Закону, об`єктами права приватної власності є жилі будинки, квартири, предмети особистого користування, дачі, садові будинки, предмети домашнього господарства, продуктивна і робоча худоба, земельні ділянки, насадження на земельній ділянці, засоби виробництва, вироблена продукція, транспортні засоби, грошові кошти, акції, інші цінні папери, а також інше майно споживчого і виробничого призначення.

Відповідно до статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Частиною першою статті 1 протоколу № 1 до Конвенції визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Поняття майно у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві. Право на інтерес теж по суті захищається статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ втручання держави в право власності на житло повинне відповідати критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном у розумінні Конвенції.

Зокрема, згідно з рішенням ЄСПЛ від 23 вересня 1982 року у справі Спорронґ і Льоннрот проти Швеції будь-яке втручання у права особи передбачає необхідність сукупності таких умов: втручання повинне здійснюватися згідно із законом , воно повинне мати легітимну мету та бути необхідним у демократичному суспільстві . Якраз необхідність у демократичному суспільстві і містить у собі конкуруючий приватний інтерес; зумовлюється причинами, що виправдовують втручання, які у свою чергу мають бути відповідними і достатніми ; для такого втручання має бути нагальна суспільна потреба , а втручання - пропорційним законній меті.

У своїй діяльності ЄСПЛ керується принципом пропорційності, тобто дотримання справедливого балансу між потребами загальної суспільної ваги та потребами збереження фундаментальних прав особи, враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та надмірний тягар. Конкретному приватному інтересу повинен протиставлятися інший інтерес, який може бути не лише публічним (суспільним, державним), але й іншим приватним інтересом, тобто повинен існувати спір між двома юридично рівними суб`єктами, кожен з яких має свій приватний інтерес, перебуваючи в цивільно-правовому полі.

Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання.

Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа - добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (рішення ЄСПЛ у справах Рисовський проти України від 20 жовтня 2011 року (заява № 29979/04), Кривенький проти України від 16 лютого 2017 року (заява № 43768/07)).

Згідно з частиною першою статті 319 ЦК України власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до значеної статті, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Частиною першою та другою статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі статтею 387 ЦК України власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Матеріалами справи підтверджується, що на підставі рішення Світловодського міського суду Кіровоградської області від 23 квітня 1997 року, яке набрало законної сили, в порядку поділу спільного майна подружжя між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , останній виділено в натурі в приватну власність дачу в СТ Победит (ділянка № НОМЕР_1) вартістю 1500 грн (том 1, а. с. 10-11).

Копією виписки з протоколу № НОМЕР_1 від 20.09.2008 конференції садоводів СТ Победит підтверджується, що за ділянкою № НОМЕР_1 було виключено з членів товариства ОСОБА_3 .

По ділянці № НОМЕР_1 було вирішено викликати незалежного оцінщика або власною оцінюючою комісією оцінювати забудови та передати цю ділянку у власність іншим бажаючим відповідно до копії витягу з протоколу № 2 від 03.06.2017 засідання правління СТ Победит .

Копією виписки з протоколу № 3 від 22.07.2017 засідання правління СТ Победит підтверджується, що заяву ОСОБА_2 про вступ до членів СТ Победит (ділянка № НОМЕР_1 ) було ухвалено за списком та винесено її на затвердження Загальних зборів (том. 1 а. с. 30).

ОСОБА_2 було прийнято до членів товариства ( ділянка № НОМЕР_1 ), що підтверджується копією витягу з протоколу № 1 від 27.05.2018 Загальних зборів СТ Победит (том 1, а. с. 112-113).

Згідно Звіту про проведення незалежної оцінки дачного будинку, загальною площею 38 кв. м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , вартість об`єкта оцінки без врахування ПДВ - 10360 грн (том 1, а. с. 24-28), які ОСОБА_2 сплатив товариству, що підтверджується прибутковим касовим ордером №4 від 12.07.2017 (т.1 а.с.29).

Підтверджень того, що внесені ОСОБА_2 кошти в розмірі 10360 грн були виплачені колишньому члену товариства ОСОБА_3 , як це передбачено статутом, зокрема пунктом 8.НОМЕР_1 розділу VIII (том 1, а. с. 100-110), або позивачу ОСОБА_1 , якій в порядку поділу майна подружжя було виділено садовий будинок, що розташований на земельній ділянці № НОМЕР_1 , суду не надано.

За таких обставин суд приходить до висновку, що в діях СТ Победит наявне втручання у право позивача ОСОБА_1 у мирне володіння майном, що може розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки немає справедливого балансу між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання.

Отже, в даному випадку мало б існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не дотримано, оскільки ОСОБА_1 , як добросовісний набувач, внаслідок втручання в її право власності понесла індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, їй не була надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням її права на садовий будинок, який розташований на земельній ділянці АДРЕСА_1.

Доводи апеляційної скарги, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 необхідно відмовити оскільки вона не є власником садового будинку в СТ Победит є безпідставними.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що право власності позивача не зареєстроване в порядку, визначеному ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою КМУ № 1127 від 25.12.2015, які не були чинними на час постановлення судом рішення, за яким ОСОБА_1 в порядку поділу майна виділено вказаний садовий будинок в СТ Победит на земельній ділянці № НОМЕР_1 .

Якщо будок не був введений в експлуатацію та є недобудованим, позивач ОСОБА_1 є власником будівельних матеріалів, яких вона не може бути позбавлена без отримання відповідної компенсації.

Доводи апеляційної скарги не містять доводів на спростування висновків суду першої інстанції, які є обґрунтованими та узгоджуються із матеріалами справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 374,375,376,381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Садівничого товариства Победит та ОСОБА_2 , який приєднався до апеляційної скарги, залишити без задоволення, а рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 04 грудня 2019 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст.389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 17.04.2020.

Головуючий суддя С. І. Мурашко

Судді А. М. Головань

О. Л. Карпенко