Ухвала

від 13.04.2020 по справі 335/1508/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 13.04.2020 Справа № 335/1508/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 335/1508/20 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/807/409/20 Доповідач в 2 інст. - ОСОБА_2

Категорія ст. 170 КПК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2020 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

за участю прокурорів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

третьої особи ОСОБА_9 ,

її представника - адвоката ОСОБА_10 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Запорізького апеляційного суду провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_10 в інтересах ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 6березня 2020 року про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019080000000529 від 24.12.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, -

В С Т А Н О В И Л А:

Старший слідчий СУ ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_11 за погодженням із прокурором звернувся до слідчого судді із клопотанням про накладення арешту на майно, яке обґрунтовано наступним.

За версією органу досудового розслідування, 05.02.2020, приблизно о 17 годині 15 хвилин, ОСОБА_12 , знаходячись в салоні автомобіля «Renault Symbol», р.н. НОМЕР_1 , який був припаркований на автомобільній стоянці автовокзалу м. Запоріжжя за адресою: м. Запоріжжя, пр. Соборний, 20, діючи умисно, з корисливих мотивів, розуміючи значущість займаної ним посади, її статусність, можливості та наявність відповідних повноважень щодо передачі в оренду земельних ділянок на території с. Михайлівка Вільнянського району Запорізької області, одержав від ОСОБА_13 частину неправомірної вигоди в сумі 100000 гривень за вирішення питання щодо своєчасного та безперешкодного прийняття рішення Михайлівської сільської ради № 49 «Про надання ТОВ «Ремонтно-будівельні технології» дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки для будівництва сонячної електростанції».

03.03.2020, приблизно о 12 годині 50 хвилин, ОСОБА_12 , діючи умисно, з корисливих мотивів, перебуваючи на посаді заступника сільського голови з економічного розвитку та інвестицій Михайлівської сільської ради, Вільнянського району, Запорізької області, розуміючи значущість займаної ним посади, її статусність, можливості та наявність відповідних повноважень, щодо передачі в оренду земельних ділянок на території с. Михайлівка Вільнянського району Запорізької області, знаходячись в салоні автомобіля «Opel», НОМЕР_2 , який був припаркований на території автомобільної стоянки біля гіпермаркету «Епіцентр» за адресою: м. Запоріжжя, вул. Запорізька буд. 1-В, одержав від ОСОБА_13 , частину неправомірної вигоди у розмірі 250000 гривень за вирішення питання, щодо своєчасного та безперешкодно прийняття рішення № 49 «Про надання ТОВ «Ремонтно-будівельні технології» дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки для будівництва сонячної електростанції».

Таким чином, ОСОБА_12 підозрюється у тому, що за період з 11.12.2019 по 03.03.2020 вимагав від ОСОБА_13 неправомірну вигоду на загальну суму 1000000 гривень, з яких фактично одержав 350 000 гривень, за вирішення питання щодо своєчасного та безперешкодного прийняття рішення про надання ТОВ «Ремонтно-будівельні технології» дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки для будівництва сонячної електростанції, прийняття рішення щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки для будівництва сонячної електростанції, а також подальше укладання відповідного договору оренди.

04.03.2020 ОСОБА_12 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

03.03.2020 в ході проведення обшуку буд. АДРЕСА_1 , за місцем мешкання ОСОБА_12 , було виявлено наступне:

- грошові кошти в сумі 160 Євро;

- грошові кошти в сумі 5042 доларів США;

- ноутбук «Lenovo G 570» s/n св 13151976 з зарядним пристроєм;

- сім-карта оператора мобільного зв`язку «Київстар»;

- заява ОСОБА_12 на адресу ПАТ «Київстар» на заміну умов обслуговування.

Слідчий у клопотанні зазначає, що на даний час, існує сукупність підстав/розумних підозр вважати, що зазначені речі та документи мають суттєве значення для даного кримінального провадження, є доказами злочину та мають важливе значення для встановлення усіх обставин вчинення даного кримінального правопорушення, у зв`язку з чим просить накласти арешт.

Крім того, в обґрунтування накладення арешту посилається на те, що санкція ч. 3 ст. 368 КК України передбачає конфіскацію майна, а тому з метою подальшої конфіскації та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення грошові кошти в сумі 160 Євро та 5042 долари США, а також ноутбук «Lenovo G 570» s/n св 13151976 з зарядним пристроєм, підлягають арешту.

Ухвалою слідчого судді вказане клопотання було задоволено.

В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_10 , який діє в інтересах ОСОБА_9 , просить ухвалу слідчого судді скасувати в частині накладення арешту на грошові кошти 160 Євро та 5042 долари США. Постановити в цій частині нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на зазначені грошові кошти; зобов`язати уповноважених осіб СУ ГУНП в Запорізькій області повернути ОСОБА_9 вилучені грошові кошти.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що вказані грошові кошти належать дружині підозрюваного ОСОБА_9 , про що вона повідомляла слідчого перед початком обшуку та було зафіксовано відеозаписом слідчої дії.

Вважає, що рішенням слідчого судді про накладення арешту на ці грошові кошти порушено право власності.

Зазначає, що за змістом ч.5 ст.170 КПК України арешт з метою забезпечення конфіскації накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. З цього випливає, що встановлення приналежності майна конкретній особі при вирішення питання про його арешт є обов`язковим.

Така вимога міститься у п. 3 ч.2 ст.171 КПК України, згідно з яким у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна поміж іншого повинні бути зазначені документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати.

Слідчим не було доведено, що вилучені в ході обшуку грошові кошти належать саме підозрюваному.

Крім того, вилучені грошові кошти не мають і ознак речового доказу, визначених ст.98 КПК України.

Таким чином, на думку адвоката, відсутні правові підстави для накладення арешту на грошові кошти.

Крім того, в апеляційній скарзі зазначено, що клопотання слідчого розглядалося за відсутності підозрюваного та без виклику власника грошових коштів, ОСОБА_9 . В порушення вимог ст.173 КПК України копія ухвали вказаним особам не направлялася. Адвокату, як захиснику підозрюваного і представнику третьої особи, копія ухвали в електронному виді направлена слідчим 17.03.2020, тому строк на апеляційне оскарження не є порушеним.

В судовому засіданні апеляційного суду адвокат ОСОБА_10 підтримав апеляційну скаргу, в обґрунтування зазначив, що сторона обвинувачення не надала жодних доказів того, що вилучені грошові кошти є спільною власністю ОСОБА_9 та ОСОБА_12 , доводи обвинувачення з приводу їх спільної власності ґрунтуються виключно на припущеннях, в той час, як ОСОБА_9 перед початком обшуку пояснила, що в будинку наявні належні їй особисто грошові кошти, підтвердила це тим, що на конверті, в якому вони зберігались, наявні записи, зроблені нею власноручно.

ОСОБА_9 підтримала апеляційну скаргу. Наголосила, що грошові кошти її особисті збереження, її чоловік ОСОБА_12 про ці грошові кошти не знав. Частину грошей подарувала її баба ще до одруження, чоловік про це не знав. Євро подарували їй на день народження у минулому році. Грошові кошти зберігалися оберненими у папір, на якому вона записувала суму коштів. Перед початком обшуку вона повідомила, що у будинку є її власні грошові кошти та безпосередньо під час проведення обшуку сама дістала їх зі шафи у спальній кімнаті та видала працівникам поліції. Все це повинно бути зафіксовано відеозаписом, якій вівся під час проведення обшуку.

Прокурор ОСОБА_7 проти задоволення апеляційної скарги заперечував, вважав, що арешт на грошові кошти накладено обґрунтовано, оскільки вони підлягають конфіскації, у разі призначення ОСОБА_12 покарання, передбаченого санкцією ч. 3 ст. 368 КК України. Разом з тим пояснив, що під час проведення обшуку присутнім не був, підтвердити або спростувати пояснення ОСОБА_9 з приводу процедури проведення обшуку, видачі нею добровільно грошових коштів та її пояснень при цьому про те, що грошові кошти є її особистою власністю, не може.

Прокурор ОСОБА_8 проти задоволення апеляційної скарги заперечувала з тих підстав, що ОСОБА_9 та ОСОБА_12 перебувають у шлюбі та ведуть спільний побут, вилучені грошові кошти є їх спільною сумісною власністю, частки майна власності подружжя не виділені, а отже ці грошові кошти є предметом конфіскації, як виду покарання за ч. 3 ст. 368 КК України. Разом з тим прокурор не заперечувала того, що дійсно перед початком обшуку ОСОБА_9 повідомила, що в будинку є грошові кошти, належні саме їй, а потім сама їх видала.

Заслухавши доповідача по справі, вислухавши адвоката ОСОБА_14 та ОСОБА_9 , прокурорів, перевіривши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, провівши судові дебати, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

За наведеного правильність висновків слідчого судді про накладення арешту на ноутбук «Lenovo G 570» s/n св 13151976 з зарядним пристроєм, сім-карту оператора мобільного зв`язку «Київстар» та заяву ОСОБА_12 на адресу ПАТ «Київстар» на заміну умов обслуговування не перевіряється.

Виходячи із змісту мотивувальної частини ухвали, слідчий суддя дійшов до висновку про необхідність накладення арешту на грошові кошти в сумі 160 євро та 5042 доларів США з підстав забезпечення конфіскації майна, яка передбачена санкцією ч.3 ст.368 КК України, за якою підозрюється ОСОБА_12 у кримінальному провадженні № 12019080000000529.

Водночас, відповідно до положень ст. 131 КПК України арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується для досягнення дієвості кримінального провадження.

Норми, викладені у ст. 132 КПКУкраїни, визначають, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;

3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Згідно з п.п. 5, 6 ч.2 ст. 173 КПКУкраїни слідчий суддя, суд повинен враховувати розумність та співрозмірність обмеження прав власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.

Таким чином, вирішуючи питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у кожному випадку розгляду відповідних клопотань слідчий суддя повинен:

- перевіряти наявність об`єктивної необхідності та виправданість такого втручання у права і свободи особи;

-з`ясовувати можливістьдосягнення мети,на яку посилається ініціатор клопотання, без застосування цих заходів;

- враховувати, що обов`язок довести наявність трьох необхідних складових для їх застосування (частина третя статті 132 КПК України) покладається на слідчого та/або прокурора;

- взяти до уваги розумність та співрозмірність обмеження прав власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

- враховувати, що докази на підтвердження обставин, викладених у клопотанні про застосування заходів забезпечення, подаються особою, яка заявляє таке клопотання.

Колегія суддів, вважає, що сторона обвинувачення, маючи відомості про те, що вилучені в ході обшуку грошові кошти в сумі 160 євро та 5042 доларів США належать не підозрюваному, а його дружині, за відсутності даних про їх набуття злочинним шляхом, безпідставно звернулася із клопотанням про накладення на них арешту.

Доводи прокурорапро те,що підозрюванийта йогодружина ОСОБА_9 мають спільнийпобут,частка майнане виділената можливаконфіскація усьогомайна,колегія суддіввідхиляє,адже конфіскаціяяк видпокарання полягаєв примусовому безоплатному вилученні у власність держави майна, яке є власністю засудженого.

При цьому слідчий суддя, в порушення ч.1 ст.172 КПК України, яка визначає, що клопотання про арешт майна розглядається за участю слідчого та/або прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності також захисника, законного представника тощо, розглянув клопотання без повідомлення підозрюваного та його захисника, що позбавило слідчого суддю можливості пересвідчитися у тому, хто є власником грошових коштів, чи розумне та співрозмірне обмеження права власності завданням кримінального провадження, та врахувати наслідки арешту майна для третьої особи.

У зв`язку із наведеним судова колегія приходить до висновку, що рішення слідчого судді в частині накладення арешту на грошові кошти в сумі 160 євро та 5042 доларів США не може вважатися законним і обґрунтованим. За наведеного, враховуючи визначені ч.3 ст.407 КПК України повноваження апеляційного суду за наслідками розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали.

Водночас є передчасними та не підлягають задоволенню вимоги апеляційної скарги про зобов`язання уповноважених осіб СУ ГУНП в Запорізькій області повернути власнику ОСОБА_9 вказаних вище грошових коштів, оскільки такий обов`язок прямо передбачений положенням ч. 3 ст. 173 КПК України, згідно якої відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна.

Бездіяльність, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 3030 КПК України може бути предметом розгляду слідчим суддею в разі, коли її допущено, з огляду на що така вимога на цей час є передчасною.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст.132, 170, 171, 173, 376, 404, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_10 , що подана в інтересах ОСОБА_9 , задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 6 березня 2020 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019080000000529 від 24.12.2019 за ч.3 ст.368 КК України, скасувати.

Клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_11 задовольнити частково.

Накласти арешт на майно, вилучене 03.03.2020 в ході проведення обшуку буд. АДРЕСА_1 , а саме: ноутбук «Lenovo G 570» s/n св 13151976 з зарядним пристроєм; сім-карту оператора мобільного зв`язку «Київстар» s/n НОМЕР_3 ; заяву ОСОБА_12 на адресу ПАТ «Київстар» на заміну умов обслуговування.

В решті клопотання слідчого залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення і касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4