Рішення

від 08.04.2020 по справі 160/905/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2020 року Справа № 160/905/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Кучми К.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою Фермерського господарства Скорук М.А. до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ :

У січні 2020 року позивач звернувся до адміністративного суду з вищезазначеною позовною заявою, в якій просив: скасувати податкові повідомлення-рішення від 23.10.2019 року №0004803307, №0004813307, №0004763307, винесені Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем 23.10.2019 року була проведена планова виїзна перевірка, за результатами якої винесені спірні податкові повідомлення-рішення від 23.10.2019 року №0004803307, №0004813307 №000476330. Відповідач донараховав грошове зобов`язання позивачу на підставі самостійно зробленого висновку про заниження ФГ Скорук М.А. об`єкту оподаткування податком на доходи фізичних осіб, як податковий агент на виплачений орендодавцям дохід. Однак договори оренди від 2011 року, які брались до уваги відповідачем при складенні податкових повідомлень-рішень, по теперішній час є чинними та дійсними, і в судовому порядку не оскаржувались. А, отже у відповідача не було законних підстав не погоджуватись зі змістом вищезгаданих договорів оренди, і нехтувати ними взагалі - залишивши їх поза увагою. Зміни до вищезгаданих договорів оренди в період часу з 2011 року по сьогодні не вносились. Донараховані відповідачем суми грошових зобов`язань та штрафні санкції є протиправними, оскільки податковий орган не вправі втручатись у відносини між орендодавцем та орендарем і не може змінювати умови договорів оренди землі, згідно з ст.654 ЦК України. Відповідачем також зроблено безпідставно висновок про заниження військового збору, оскільки у позивача не було для цього підстав сплачувати його у розмірі більшому ніж це передбачено нормами ПК України. Відсоток військового збору (1,5 %) орендарем рахувався в нарахованої орендодавцям орендної плати згідно з укладених зареєстрованих договорів оренди, діючих станом по сьогодні.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.01.2020 року було відкрито провадження по даній справі в порядку загального позовного провадження.

В судовому засіданні 18.03.2020 року представник позивача позовні вимоги підтримала повністю та просила суд позов задовольнити з викладених у ньому підстав.

Представник відповідача 18.03.2020 року в судовому засіданні пред`явлені позовні вимоги не визнав та зазначив, що в ході проведення перевірки встановлено, що ФГ Скорук М.А . занизило суму оподатковуваного доходу, у вигляді орендної плати нарахованої на користь платників податків на загальну суму 373 619,34 грн., у т.ч. за 2016 рік - 124 539,78 грн., 2017 рік - 124 539,78 грн., 2018 рік - 124 539,78 грн., та не нараховано і неперераховано податок на доходи фізичних осіб у сумі 67 251,48 грн. та військовий збір у сумі 5 604,30 грн. Так, статтею 1 Указу Президента України Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян - власників земельних ділянок та земельних часток (паїв) від 02.02.2002 р. №92/2002 визначено, що одним із пріоритетних завдань пореформеного розвитку аграрного сектора економіки є забезпечення підвищення рівня соціального захисту сільського населення, зокрема шляхом запровадження плати за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв) у розмірі не менше 3 відсотків визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, земельної частки (паю) та поступового збільшення цієї плати залежно від результатів господарської діяльності та фінансово-економічного стану орендаря. В ході проведення перевірки було виявлено, що орендна плата сплачена позивачем власникам земельних ділянок менша ніж 3 відсотки від відповідної вартості земельної ділянки, що призвело до заниження сум оподаткованого доходу.

Разом з тим, за результатами перевірки відповідно до вимог пп.1.6 п.16-1 підрозділу 10 розділу XX, пп.170.1.1 п.170.1 ст.170, абз. а п.176.2. ст.176, пп.288.5.1 п.288.5 ст.288 ПК України (із змінами та доповненнями) та ст.1 Указу Президента України від 02.02.2002 року №92 Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян - власників земельних ділянок та земельних часток (паїв) (зі змінами та доповненнями внесеними 19.08.2008 р. за №725/2008) підлягають нарахуванню за результатами перевірки військовий збір у розмірі 5 604,30 грн., у тому числі: 2016 р. - 1 868,10 грн. (граничний термін нарахування та сплати 01.12.2016 р.); 2017 р. - 1 868,10 грн. (граничний термін нарахування та сплати 01.12.2017 р.); 2018 р. - 1 868,10 грн. (граничний термін нарахування та сплати 01.12.2018 р.). Крім того, згідно з п.119.2 ст.119 ПК України, неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми отриманої оплати від фізичних осіб за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов`язань платника податку та/або до зміни платника податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень. За таких обставин, представник відповідача просив суд у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки прийняті податкові повідомлення-рішення від 23.10.2019 року №0004803307, №0004813307 №000476330 є цілком законними та вірними.

Також в судовому засіданні представником позивача було подано клопотання, в якому вона просила подальший розгляд справи здійснити в порядку письмового провадження та зазначила, що відповідь на відзив подавати не буде. Представник відповідача щодо розгляду справи в письмовому провадженні не заперечував та по справі була оголошена перерва на 08.04.2020 року.

Згідно з ч.3 ст.194 КАС України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Частиною 9 ст.205 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Керуючись приписами статей 194, 205 КАС України, суд ухвалив розглянути адміністративну справу в порядку письмового провадження, за наявними матеріалами справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Фермерське господарство Скорук М.А. зареєстроване 27.12.2005 року розпорядженням Томаківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області за №12181020000000130, основний вид діяльності 01.11 - вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

Як видно з матеріалів прави, посадовими особами Головного управління ДПС у Дніпропетровській області у період з 27.08.2019 року по 23.09.2019 року було проведено документальну планову виїзну перевірку ФГ Скорук М.А. , зокрема, з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2018 р.

Порушення, виявлені під час перевірки були відображенні в акті від 30.09.2019 року №1662/04-36-05-20/33892894, а саме:

1) п.189.1 ст.189, абзацу г п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України зі змінами та доповненнями (в редакції, що діяла на момент вчинення правопорушення), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 330 635 грн., в тому числі за:

- 3 квартал 2018 року - 330 635 грн.

2) п.201.10 статті 201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI зі змінами та доповненнями (в редакції, що діяла на момент вчинення правопорушення), в результаті чого ФГ Скорук М.А. не складено і не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, податкові накладні за товарами/послугами, які починають використовуватися в операціях, не пов`язаних із господарською діяльністю підприємства, на податкові зобов`язання з ПДВ в загальній сумі 330 634,57 грн., в тому числі: у липні 2018 - в сумі 101 331,00 грн., у серпні 2018 - в сумі 4 292,52 грн., у вересні 2018 - в сумі 225 011,05 грн. Відповідальність платника передбачена пунктом 120-1.2 статті 120-1 ПК України.

3) п.266.4, пп.266.5.1 п.266.5 ст.266 Податкового кодексу України зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на загальну суму 1 634,27 грн. за 2018 рік.

4) п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16; п.285.1 ст.285; п.287.1, п.287.3 ст.287, п.288.1, п.288.2, п.288.3 ст.288, п.289.1, п.289.2, п.289.3 ст.289 Податкового Кодексу України зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено орендну плату з юридичних осіб за 2018 рік на загальну суму 33 359,81 грн., в тому числі: січень 2018 р. - 2 779,98 грн.; лютий 2018 р. - 2779,98 грн; березень 2018 р. - 2 779,98 грн.; квітень 2018 р. - 2 779,98 грн.; травень 2018 р. - 2 779,98 грн.; червень 2018 р. - 2 779,98 грн.; липень 2018 р. - 2 779,98 грн.; серпень 2018 р. - 2 779,98 грн.; вересень 2018 р. - 2 779,98 грн.; жовтень 2018 р. - 2 779,98 грн.; листопад 2018 р. - 2 779,98 грн.; грудень 2018 р. - 2 780,03 грн.

5) п.170.1.1 п.170.1 ст.170, абз. а п.176.2. ст.176, п.п.288.5.1 п.288.5 ст.288 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла в періоді вчинення порушення), ст.1 Указу Президента України від 2 лютого 2002 року № 92 Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян - власників земельних ділянок та земельних часток (паїв) (зі змінами та доповненнями внесеними 19.08.2008 р. за №725/2008) в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 67 251,48 грн. в тому числі по періодам: 2016 рік - 22 417,16 грн.; 2017 рік - 22 417,16 грн.; 2018 рік - 22 417,16 грн.

6) розділ III Наказу Міністерства фінансів України від 13.01.2015 р. №4, зареєстровано в Мін`юсті №111/26556 від 30.01.2015 р. Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, абз. б п.176.2 ст.176 Кодексу, в частині надання до Нікопольського управління (Томаківське відділення) ГУ ДФС у Дніпропетровській області податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку (форма № 1-ДФ) з недостовірними даними за ознакою доходу 106 за період 2016 рік 4 кв. (№ 9268949949 від 03.02.2017 р.; №9268950176 від 03.02.2017 р., №9268950510 від 03.02.2017 р., №9268950583 від 03.02.2017 р.); за 4 кв. 2017 р. (№9297401841 від 29.01.2018 р., №9297402523 від 29.01.2018 р., №92974003023 від 29.01.2018 р., №9297403322 від 29.01.2018 р.); за 3 кв. 2018 р. (№9232855235 від 25.10.2018 р., №9232855364 від 25.10.2018 р., №9232855566 від 25.10.2018 р., № 9232855670 від 25.10.2018 р.)

7) п.п.1.6 п.16-1 підрозділу 10 розділу XX, пп.170.1.1 п.170.1 ст.170, абз. а п.176.2 ст.176, п.п.288.5.1 п.288.5 ст.288 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла в періоді вчинення порушення), ст.1 Указу Президента України від 2 лютого 2002 року № 92 Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян - власників земельних ділянок та земельних часток (паїв) (зі змінами та доповненнями внесеними 19.08.2008 р. за №725/2008) в результаті чого занижено військовий збір на загальну суму 5 604,30 грн., в тому числі по періодам: 2016 рік - 1 868,10 грн.; 2017 рік - 1 868,10 грн.; 2018 рік - 1 868,10 грн.

8) пп.16.1.3 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України зі змінами і доповненнями, в результаті чого не було повідомлено контролюючий орган за основним місцем реєстрації про набуті у власність протягом 2016-2018 рр. об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність.

Судом також встановлено, що у перевіряємому періоді ФГ Скорук М.А. використовувало у господарській діяльності орендовані у фізичних осіб земельні ділянки (паї), розташовані у Томаківському районі Дніпропетровської області.

Проведеною перевіркою, серед іншого, встановлено, що ФГ Скорук М.А. проводило нарахування та виплату орендної плати за використання земельних ділянок згідно з наданими договорами оренди землі, при цьому нарахування орендної плати проводилось відповідно до угод у розмірах 1,5%; 2,0% та 3,0% від грошової оцінки землі.

Відповідно до інформаційних довідок Головного управління Держгеокадастру у Томаківському районі Дніпропетровської області про нормативну грошову оцінку сільськогосподарських угідь станом на 01.01.2016 р. та 01.01.2017 р. (вих.№99-421-99.4-813/2-16 від 22.03.2016 р., вих.№045/0-92/6-17 від 31.01.2017 р., №С-47/0-72/6-17 від 30.01.2017 р.), визначено грошову оцінку (вартість паю) по сільським (селищним) радам у 2016-2018 роках.

В ході проведення перевірки встановлено, що ФГ Скорук М.А. занизило суму оподатковуваного доходу, у вигляді орендної плати нарахованої на користь платників податків на загальну суму 373 619,34 грн., у т.ч. за 2016 рік - 124 539,78 грн., 2017 рік - 124539,78 грн. та 2018 рік - 124 539,78 грн. Перевіркою встановлено порушення ФГ Скорук М.А . у перевіряємому періоді вимог п.162.1 ст.162, п.163.1 ст.163, п.168.1 ст.168, п.п.170.1.1 п.170.1 ст.170, п.171.2 ст.171, п.176.2 ст.176, ст.288, пп.1.2, 1.3 п.16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних Положень Податкового кодексу України (далі - ПКУ), що призвело до не нарахування та неперерахування податку на доходи фізичних осіб у сумі 67251,48 грн. та військового збору на 5 604,30 грн.

На підставі висновків вказаної перевірки, відповідачем були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення від 23.10.2019 року №0004803307 про збільшення суми грошового зобов`язання з податків і зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені на загальну суму 100 877,22 грн., №0004813307 про збільшення суми грошового зобов`язання з податків та зборів у тому числі з військового збору, пені на загальну суму 8406,45 грн., №0004763307 про застосування штрафних санкцій у сумі 510 грн.

Правомірність та обґрунтованість податкових повідомлень-рішень від 23.10.2019 року №0004803307, №0004813307, №0004763307, є предметом позову, який передано на розгляд суду.

Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд приходить до наступного.

Відповідно до п.п.14.1.147 п.14.1 ст.14 ПК України, плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно з п.п.14.1.72 та п.п.14.1.73 пункту 14.1 статті 14 ПК України земельним податком визнається обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачами можуть бути юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до пп.14.1.73 пункту 14.1 ст.14 ПК України землекористувачами є юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані в користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

В силу п.164.1 ст.164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до пп.164.2.5 п.164.2 ст.164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід від надання майна в лізинг, оренду або суборенду (строкове володіння та/або користування), визначений у порядку, встановленому пунктом 170.1 статті 170 цього Кодексу.

Згідно з пп.271.1.1 п.271.1 ст.271 ПК України - базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.

Пунктами 288.1, 288.2, 288.3 ст.288 ПК України визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (п.288.4 ст.288 ПК України).

В силу п.289.1 ст.289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Так, у період з 01.01.2016 р. по 31.12.2018 р. ФГ Скорук М.А. використовувало у господарській діяльності орендовані у фізичних осіб земельні ділянки (паї), розташовані у Томаківському районі Дніпропетровської області де середня грошова оцінка одного орендованого паю становить 5 675,60 грн.

Враховуючи, що за договорами оренди позивача з фізичними особами - власниками земельних паїв сума орендної плати складає не менше 3% від нормативної грошової оцінки землі, податковий орган вважав дії позивача по виплаті орендної плати в 2016-2018 роках в розмірі 1,5%, 2% та 3% такими, що суперечать п.1 Указу Президента України "Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян - власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)", пп.170.1.1 п.170.1 ст.170 ПК України, якими визначено, що об`єкт оподаткування визначається, виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше ніж мінімальна сума орендного платежу, встановленого законодавством з питань оренди землі.

Відповідно до п.61.1 ст.61 ПК України податковий контроль охоплюється системою заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, тому питання правомірності зміни умов оренди сторонами такого договору не входять до повноважень податкового органу.

Натомість, встановлений п.288.5 ст.288 ПК України мінімальний розмір орендної плати в розмірі 3% стосується лише земельних ділянок державної та комунальної власності.

Такий висновок викладений в постановах Верховного Суду України від 02.12.2014 року № 21-274а14, від 07.04.2014 р. № 21-117а17, який, відповідно до ч.1 ст.244-2 КАС України, є обов`язковим для врахування в судовій практиці.

Відповідно до частини 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі" розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Частиною 2 статті 23 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку (частина 2 статті 30 Закону України "Про оренду землі").

З урахуванням наведених положень Закону України "Про оренду землі" суд доходить висновку, що заінтересована сторона (орендодавець чи орендар) може звернутися з пропозицією про внесення за погодженням сторін змін до договору оренди земельних ділянок і земельних часток (паїв), зокрема, щодо встановлення орендної плати у розмірі, визначеному Указом Президента України від 02.02.2002 р. № 92/2002 з наступними змінами відповідно до Указу Президента від 19.08.2008 р. № 725/2008, а в разі недосягнення згоди - передати спір на вирішення суду.

Тому, доводи податкового органу про порушення позивачем п.1 Указу Президента України "Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян - власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)" від 02.02.2002 р. № 92/2002 з наступними змінами, якими встановлено, що плата за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв) має бути у розмірі не менше 3 відсотків визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, не спростовують можливість зменшення орендної плати за землю приватної власності нижче мінімальної ставки орендної плати, оскільки положення вказаного Указу мають рекомендований характер. Висновок, що положення Указу № 92/2002 щодо визначення мінімальної ставки орендної плати землі мають рекомендаційних характер, викладені у постанові Верховного Суду України від 26.01.2011р. № 6-17цс11.

За таких обставин, доводи відповідача про заниження об`єкту оподаткування податків на доходи фізичних осіб, як податковий агент на виплачений орендодавцям дохід у 2016-2018 роках, не ґрунтуються на законі та не підтверджені матеріалами справи. Тому є протиправним нарахування ФГ " Скорук М.А." при прийнятті податкового повідомлення-рішення від 23.10.2019 р. №0004803307 грошового зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб за основним платежем на суму 67 251,48 грн. та штрафними санкціями на суму 33 625,74 грн.

Пунктом 16-1 підрозділу 10 Інші перехідні положення Розділу XX Перехідних положень ПК України, із змінами та доповненнями, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних сил України, встановлюється військовий збір.

Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 ПК України (п.п.1.2 п.16 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК України). Для резидента - це загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України (п.п.163.1.1, 163.1.2 п.163.1 ст.163 ПК України).

Відповідно до п.п.1.4 п.16-1 підрозділу 10 Розділу XX Перехідних положень ПК України нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою (1,5 відсотків), визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 ПК України (п.п.1.5 п.16-1 підрозділу 10 Розділу XX Перехідних положень ПК України).

Платники збору зобов`язані забезпечити виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 ПК України (п.п.1.6 п.16-1 підрозділу 10 Розділу XX Перехідних положень ПК України).

З огляду на те, що судом встановлено протиправність дій податкового органу при нарахуванні ФГ " Скорук М.А." орендної плати на загальну суму 373 619,34 грн. та протиправності податкового повідомлення-рішення від 23.10.2019 р. №0004803307, позивачем не відбулося заниження військового збору на загальну суму 5 604,30 грн, оскільки його розмір розраховувався згідно з норми діючого закону в розмірі 1,5 % від нарахованої орендної плати, яка була зазначена у договорах оренди між позивачем з орендодавцями, а отже податкове повідомлення рішення від 23.10.2019 року №0004813307 є також протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до п.127.1 ст.127 ПК України нарахування штрафних санкцій в розмірі 25% від суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджет, має місце лише у випадку ненарахування, неутримання та/або несплати (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків.

Згідно з п.119.2 ст.119 ПК України, неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми отриманої оплати від фізичних осіб за товари (роботи, послуги), тягнуть за собою відповідальність у вигляді накладення штрафу лише в тому випадку, якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов`язань платника податку та/або до зміни платника податку.

З огляду на викладене не ґрунтуються на законі і вимоги відповідача щодо сплати штрафу в розмірі 510 грн. за подання до Нікопольського управління (Томаківське відділення) ГУ ДФС у Дніпропетровській області податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого на користь платника податку) і сум утриманого з них податку (форма 1 ДФ) з недостовірними даними, а отже податкове повідомлення рішення від 23.10.2019 року №0004763307 є протиправним та також підлягає скасуванню.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Частиною 2 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України визначено, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частинами 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В силу ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, суд дійшов висновку, що дану позовну заяву слід задовольнити повністю з викладених вище підстав.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною 1 ст.139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як видно з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду у розмірі 6306 грн., тому суд присуджує на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму сплаченого судового збору у розмірі 6 306 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241-246, 250 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 23.10.2019 року №0004803307, №0004813307, №0004763307, прийняті Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.

Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС України у Дніпропетровській області (вул.Сімферопольська, 17-а, м.Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 43145015) на користь Фермерського господарства Скорук М.А. (вул.Світла, 48-А, смт.Томаківка, 53500, код ЄДРПОУ 33892894) судові витрати по справі у розмірі 6 306 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.295 КАС України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.С. Кучма