Постанова

від 22.04.2020 по справі 540/2840/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2020 р.м.ОдесаСправа № 540/2840/19 Головуючий в 1 інстанції: Бездрабко О.І.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді - доповідача Кравця О.О. судді -Домусчі С. Д. судді -Коваля М.П. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової служби України на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2020 року по справі № 540/2840/19 прийнятого в порядку письмового провадження за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БРУКЛІН ГРУПП" до Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення про реєстрацію податкової накладної та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ І РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ:

27.12.2019 р. керівник Товариства з обмеженою відповідальністю "БРУКЛІН ГРУПП" звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової служби України, в якому просив суд:

- визнати протиправними та скасувати рішення комісії ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 01.08.2019 р. №№ 1242436/40453579, 1242431/40453579, 1242437/40453579, від 31.07.2019 р. №№ 1241028/40453579, 1241027/40453579, 1241029/40453579, від 30.07.2019 р. №№ 1240029/40453579, 1240038/40453579, 1240035/40453579; зобов`язати відповідача зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні від 17.10.2018 р. № 60, № 61, від 19.10.2018 р. № 67, від 25.10.2018 р. № 88, від 30.10.2018 р. № 99, від 10.11.2018 р. № 19, від 15.11.2018 р. № 32, від 10.11.2018 р. № 21, № 22 датою їх подання на реєстрацію.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2020 року адміністративний позов був задоволений.

II. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ , УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ АПЕЛЯНТА ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ АПЕЛЯЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ:

Не погоджуючись з рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2020, представник Державної податкової служби України подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що судом 1-ї інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права та просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Вимоги апеляційної скарги представник Державної податкової служби України обґрунтовує тим, що суд першої інстанції зазначає, що в квитанціях, якими зупинено реєстрацію податкових накладних від 17.10.2018 № 60, 61 від 19.10.2018 № 67, від 25.10.2018 № 88, від 30.10.2018 № 99, від 10.11.2018 № 19, від 15.11.2018 № 32, від 10.11.2018 № 21, № 22, підставою для зупинення вказано загальний пп.1.6 п. 1 Критеріїв ризикованості платника , та не містять чіткого посилання на підставу зупинення реєстрації податкових накладних. З таким твердженням суду, апелянт не може погодитись тому, що по перше Позивач не оскаржував дії щодо зупинення податкових накладних, а по друге, суд повинен розглянути питання щодо правомірності прийнятого рішення, що було покладено в основу прийнятого рішення, щодо відмови в реєстрації податкової накладної.

02.04.2020 року представник Позивача надав Відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити без задоволення апеляційну скаргу Державної податкової служби України, рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2020 року - залишити без змін.

III. ПРОЦЕДУРА АПЕЛЯЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ:

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2020 року розгляд справи призначено до розгляду у порядку письмового провадження .

Апеляційний суд, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав

IV. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Судом 1-ої інстанції було встановлено, що ТОВ "БРУКЛІН ГРУПП" склало та подало для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні від 17.10.2018 р. № 60, № 61, від 19.10.2018 р. № 67, від 25.10.2018 р. № 88, від 30.10.2018 р. № 99, від 10.11.2018 р. № 19, від 15.11.2018 р. № 32, від 10.11.2018 р. № 21, № 22.

Згідно квитанції від 14.11.2018 р. реєстраційні номери 9251765320, 9251774466, 9251790103, 9251886560, 9251863113, від 29.11.2018 р. реєстраційні номери 9267278169, 9267331136 , 9267286740, 9267323548 про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні від 17.10.2018 р. № 60, № 61, від 19.10.2018 р. № 67, від 25.10.2018 р. № 88, від 30.10.2018 р. № 99, від 10.11.2018 р. № 19, від 15.11.2018 р. № 32, від 10.11.2018 р. № 21, № 22 прийнято, але їх реєстрацію зупинено.

Підставою для зупинення реєстрації податкових накладних вказано те, що податкові накладні відповідають вимогам пп.1.6 п.1 Критеріїв ризиковості платника податку. При цьому запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

ТОВ "БРУКЛІН ГРУПП" направило до контролюючого органу пояснення та копії документів щодо податкових накладних, реєстрацію яких зупинено, стосовно :

- податкової накладної від 17.10.2018 р. № 60: договір № 260/Т/02-16 організації транспортно-експедиційного обслуговування від 20.10.2016 р. (а/с 15-21 т.1) , заявку № 18000889 на транспортування вантажу автомобільним транспортом від 16.10.2018 р. (а/с 26-29 т.1), акт надання послуг від 17.10.2018 р. № 1086, платіжне доручення від 22.01.2019 р. № 69, договір транспортного експедирування № 12/10 від 12.10.2018 р., заявку № 161018-1 від 16.10.2018 р., товарно-транспортну накладну від 16.10.2018 р. № 0080688506, акт надання послуг від 17.10.2018 р. № 322, платіжне доручення від 13.11.2018 р. № 1003, реєстр, картку рахунку 631 за жовтень-листопад 2018 року (а/с 15-44 т.1);

- податкової накладної від 17.10.2018 р. № 61: договір № 260/Т/02-16 організації транспортно-експедиційного обслуговування від 20.10.2016 р. (а/с 15-21 т.1), заявку № 18000890 на транспортування вантажу автомобільним транспортом від 16.10.2018 р., акт надання послуг від 17.10.2018 р. № 1087, платіжне доручення від 22.01.2019 р. № 69, договір транспортного експедирування № 12/10 від 12.10.2018 р.(а/с26-29 т.1), заявку № 161018 від 16.10.2018 р., товарно-транспортну накладну від 16.10.2018 р. № 0080688069, акт надання послуг від 17.10.2018 р. № 321, платіжне доручення від 13.11.2018 р. № 1003, реєстр, картку рахунку 631 за жовтень-листопад 2018 року (а/с 57-74, 79 т.1);

- податкової накладної від 19.10.2018 р. № 67: договір транспортно-експедиційного обслуговування вантажів автомобільним транспортом № 356/10-2016-К від 05.10.2016 р., заявку на перевезення вантажів від 18.10.2018 р. № 18/10-18, акт надання послуг від 19.10.2018 р. № 1072, платіжне доручення від 05.12.2018 р. № 3999898234, заявку № 181018 від 18.10.2018 р., товарно-транспортну накладну від 18.10.2018 р. № 21, акт надання послуг від 19.10.2018 р. № 325, платіжне доручення від 13.11.2018 р. № 1003, реєстр, картку рахунку 631 за жовтень-листопад 2018 року (а/с.85-108 т.1);

- податкової накладної від 25.10.2018 р. № 88: договір № 000018-17 про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом від 03.01.2017 р.(а/с 117-121 т.1), заявку № ХВ-0203825 від 24.10.2018 р., рахунок на оплату від 25.10.2018 р. № 1099, акт надання послуг від 25.10.2018 р. № 1099, платіжне доручення від 23.11.2018 р. № 5784, заявку № 241018 від 24.10.2018 р., товарно-транспортну накладну від 24.10.2018 р. № ХВ-3356253, акт надання послуг від 25.10.2018 р. № 338, платіжне доручення від 13.11.2018 р. № 1003, реєстр, картку рахунку 631 за жовтень-листопад 2018 року (а/с117-135 т.1);

- податкової накладної від 30.10.2018 р. № 99: договір № 000018-17 про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом від 03.01.2017 р.(а/с 117-121 т.1),., заявку № ХВ-0206961 від 29.10.2018 р., рахунок на оплату від 30.10.2018 р. № 1119, акт надання послуг від 30.10.2018 р. № 1119, платіжне доручення від 23.11.2018 р. № 5783, заявку № 291018 від 29.10.2018 р., товарно-транспортну накладну від 29.10.2018 р. № ХВ-3384034, акт надання послуг від 30.10.2018 р. № 341, платіжне доручення від 13.11.2018 р. № 1003, реєстр (а.с.145-155 т.1);

- податкової накладної від 10.11.2018 р. № 19: договір № 000018-17 про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом від 03.01.2017 р. (а/с 117-121 т.1), заявку № ХВ-0214718 від 09.11.2018 р., акт надання послуг від 10.11.2018 р. № 1124, платіжне доручення від 21.12.2018 р. № 910, заявку № 091118-3 від 09.11.2018 р., товарно-транспортну накладну від 09.11.2018 р. б/н, рахунок на оплату від 10.11.2018 р. № 359, акт надання послуг від 10.11.2018 р. № 399, платіжне доручення від 26.11.2018 р. № 1016, реєстр (а/с165-173 т.1);

- податкової накладної від 15.11.2018 р. № 32: договір № 000018-17 про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом від 03.01.2017 р. (а/с 117-121 т.1), заявку № ХВ-0218101 від 14.11.2018 р., рахунок на оплату від 15.11.2018 р. № 350, акт надання послуг від 15.11.2018 р. № 1146, платіжне доручення від 21.12.2018 р. № 911, заявку № 141118 від 12.11.2018 р., товарно-транспортну накладну від 14.11.2018 р. № ХВ-3495869, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 та НОМЕР_3 , акт надання послуг від 15.11.2018 р. № 395, платіжне доручення від 26.11.2018 р. № 1016, реєстр , (а/с183-194 т.1);

- податкової накладної від 10.11.2018 р. № 21: договір № 000018-17 про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом від 03.01.2017 р. (а/с 117-121 т.1), заявку № ХВ-0215167 від 09.11.2018 р., рахунок на оплату від 10.11.2018 р. № 1129, акт надання послуг від 10.11.2018 р. № 1129, платіжне доручення від 21.12.2018 р. № 907, заявку № 091118-1 від 09.11.2018 р., товарно-транспортну накладну від 09.11.2018 р. № ХВ-3465310, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на автомобіль НОМЕР_4 , рахунок на оплату від 10.11.2018 р. № 351, акт надання послуг від 10.11.2018 р. № 398, платіжне доручення від 26.11.2018 р. № 1016, реєстр (а.с.204-216 т.1);

- податкової накладної від 10.11.2018 р. № 22: договір № 000018-17 про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом від 03.01.2017 р. (а/с 117-121 т.1), заявку № ХВ-0215039 від 09.11.2018 р., рахунок на оплату від 10.11.2018 р. № 1130, акт надання послуг від 10.11.2018 р. № 1130, платіжне доручення від 21.12.2018 р. № 905, заявку № 091118-2 від 09.11.2018 р., товарно-транспортну накладну від 09.11.2018 р. № ХВ-3464772, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 , рахунок на оплату від 10.11.2018 р. № 358, акт надання послуг від 10.11.2018 р. № 405, платіжне доручення від 26.11.2018 р. № 1016, реєстр (а.с.227-240 т.1, а.с.1 т.2).

Комісією ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, прийнято рішення від 01.08.2019 р. №№ 1242436/40453579, 1242431/40453579, 1242437/40453579, від 31.07.2019 р. №№ 1241028/40453579, 1241027/40453579, 1241029/40453579, від 30.07.2019 р. №№ 1240029/40453579, 1240038/40453579, 1240035/40453579 про відмову у реєстрації податкових накладних від 17.10.2018 р. № 60, № 61, від 19.10.2018 р. № 67, від 25.10.2018 р. № 88, від 30.10.2018 р. № 99, від 10.11.2018 р. № 19, від 15.11.2018 р. № 32, від 10.11.2018 р. № 21, № 22 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підставою для відмови в реєстрації податкових накладних зазначено "неподання платником податку копій документів - первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі розрахунки/фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні".

Правонаступником ДФС України є Державна податкова служба України.

V. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин):

Конституція України:

Ст.8 Конституції України,визначає,що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Ч.1 ст. 9 Конституції України встановлює, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно ч. 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно ст. 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Усі громадяни щорічно подають до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік у порядку, встановленому законом.

Податковий Кодекс України

Відповідно до п.п. 4.1.4. п.4.1. ст. 4 ПК України (в редакції, діючої на момент прийняття рішення податковим органом), основним принципом податкового законодавства є презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу

Відповідно до п.56.21 ст.56 ПК України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акту , виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Згідно з п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України) на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 р. № 1246(далі - Порядок № 1246)

Відповідно до п. 2 Порядку № 1246, податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі Кодекс) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно з п. 12 Порядку № 1246, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки, у тому числі, наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування.

01.01.2018 р. набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році", яким п. 201.16 ст. 201 ПК України викладено в новій редакції, за якою: "Реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України".

Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ,затверджений Постанова КМУ від 21.02.2018 р. № 117 (далі - Порядок № 117).

Податкова накладна / розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.

У разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну / розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється (п. 5, 6 Порядку № 117).

Відповідно до пункту 10 Порядку № 117 критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади.

Мінфін у дводенний строк погоджує або надсилає ДФС на доопрацювання визначені у цьому пункті критерії та перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.

Про визначені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, ДФС інформує Комітет Верховної Ради України з питань податкової та митної політики.

ДФС оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті погоджені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.

Згідно з пунктом 13 Порядку № 117 у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються:

1) номер та дата складання податкової накладної/розрахунку коригування;

2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД/послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена;

3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;

4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування ЄРПН.

Пунктом 14 Порядку № 117 визначено, що перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, включає в себе:

договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;

договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;

первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні;

розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;

документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Згідно з пунктом 15 Порядку № 117 письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у податковій накладній/розрахунку коригування.

Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних/розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні/розрахунки коригування складені на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних/розрахунках коригування відображені однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з УКТЗЕД або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг).

Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку подає до ДФС в електронній формі засобами електронного зв`язку, визначеними ДФС, з урахуванням вимог Законів України Про електронний цифровий підпис , Про електронні документи та електронний документообіг та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку (пункт 16 Порядку № 117).

Відповідно до пункту 18 Порядку № 117письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів.

Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС) (пункт 19 Порядку № 117).

Відповідно до пункту 20 Порядку № 117 зазначені комісії приймають рішення про:

реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН;

відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН.

Згідно з пунктом 21 Порядку № 117 підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування є:

ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено;

ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку;

надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Пунктом 22 Порядку № 117 визначено, що рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН за формою згідно з додатком 2 підлягає реєстрації в окремому ЄРПН, реєстрація яких зупинена. Відповідне рішення набирає чинності після реєстрації його в такому реєстрі.

Згідно з пунктом 23 Порядку № 117 комісією регіонального рівня протягом п`яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 15 цього Порядку:

щодо платників податку, у яких обсяг постачання, зазначений в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих в поточному місяці у ЄРПН, з урахуванням поданої податкової накладної/розрахунку коригування на реєстрацію в ЄРПН, менше 30 млн. гривень, приймається рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яке реєструється в окремому ЄРПН, реєстрація яких зупинена, та надсилається платнику податку у порядку, встановленому статтею 42 Кодексу;

щодо платників податку, у яких обсяг постачання, зазначений в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих в поточному місяці у ЄРПН, з урахуванням поданої податкової накладної/розрахунку коригування на реєстрацію в ЄРПН, більше 30 млн. гривень включно, приймається рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яке попередньо реєструється в окремому ЄРПН, реєстрація яких зупинена, та надсилається до комісії центрального рівня.

ПОРЯДОК роботи комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації,затверджений Постанова КМУ від 21.02.2018 р. № 117 (далі - Порядок роботи комісій).

Організаційні та процедурні засади діяльності комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН або відмову в такій реєстрації (далі - комісії контролюючих органів), а також права та обов`язки її членів визначає Порядок роботи комісій.

Пунктом 17 Порядку роботи комісій визначено, зокрема що: рішення комісії контролюючого органу приймається шляхом відкритого голосування; під час засідання секретарем комісії контролюючого органу ведеться протокол, в якому фіксуються прийняті рішення та надані доручення.

Відповідно до пункту 21 Порядку роботи комісій Комісія контролюючого органу перевіряє подані платником податку копії документів щодо їх достовірності шляхом звірки даних, які містяться в таких копіях документів, з даними, що надходять або можуть бути отримані з інших джерел інформації (реєстри, що ведуться державними органами, документи, зокрема електронні).

Згідно з пунктом 22 Порядку роботи комісій розгляд питання на засіданні комісії контролюючого органу включає такі етапи: доповідь секретаря комісії; доповідь члена комісії, співдоповідь (у разі потреби); внесення пропозицій членами комісії, їх обговорення; оголошення головою комісії рішення про припинення обговорення питання; голосування; оголошення головою комісії результатів голосування; оформлення протоколу, який підписується учасниками засідання.

Протокол засідання комісії контролюючого органу повинен містити перелік осіб, присутніх на засіданні, порядок денний засідання, питання, що розглядалися на засіданні, перелік осіб, які виступали під час засідання, результати голосування, прийняті такою комісією рішення (пункт 23 Порядку роботи комісій).

Пунктом 13 Порядку розгляду скарг визначено, що за результатами розгляду скарги комісія ДФС з питань розгляду скарг приймає одне з таких рішень:

задовольняє скаргу та скасовує рішення комісії контролюючого органу про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН;

залишає скаргу без задоволення та рішення комісії контролюючого органу про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН без змін;

залишає скаргу без розгляду.

Критерії ризиковості встановлені листом ДФС від 21.03.2018 № 959/99-99-07-18.

Згідно з пунктом 1.6 Критеріїв ризиковості комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків, а саме:

платник податку зареєстрований (перереєстрований) за адресою, що знаходиться на непідконтрольній території України (зона АТО, АР Крим);

дата реєстрації платником податку на додану вартість не перевищує трьох місяців з дати такої реєстрації;

платник податку - юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах державної казначейської служби України (крім бюджетних установ);

платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником суб`єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років;

платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 ПК України;

платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 ПК України;

наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником.

Головні управління ДФС в областях, м. Києві та Офіс великих платників податків ДФС постійно обраховують та проводять моніторинг показників, визначених у пунктах 1.1 - 1.6 цих Критеріїв.

Якщо виявлено, що платник податків має ознаки ризиковості згідно з пунктом 1.6 цих Критеріїв, то такий платник податків виноситься на розгляд Комісії в той самий день і вноситься до переліку ризикових платників у день проведення засідання Комісії, на якому прийнято відповідне рішення.

У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації (пункт 12 Порядку зупинення реєстрації).

Закон України, від 23.02.2006, № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"( далі - Закон № 3477-IV)

Згідно ч.1 ст.17 Закону № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно ст.18 Закону № 3477-IV Для цілей посилання на текст Конвенції суди використовують офіційний переклад Конвенції українською мовою (далі - переклад). Для цілей посилання на Рішення та ухвали Суду та на ухвали Комісії суди використовують переклади текстів рішень Суду та ухвал Комісії (далі - переклад), надруковані у виданні, передбаченому в статті 6 цього Закону. У разі відсутності перекладу Рішення та ухвали Суду чи ухвали Комісії суд користується оригінальним текстом. У разі виявлення мовної розбіжності між перекладом та оригінальним текстом суд користується оригінальним текстом. У разі виявлення мовної розбіжності між оригінальними текстами та/або в разі потреби мовного тлумачення оригінального тексту використовується відповідна практика Суду.

Судова практика Верховного Суду:

Згідно з правовим висновком Верховного Суду , викладеної у постанові від 04.12.2018 року по справі № 821/1173/17 єдиним доводом касаційної скарги є те, що відповідно до чинного законодавства у податкового органу наявні повноваження на здійснення моніторингу податкових накладних, зупинення їх реєстрації та прийняття подальшого рішення про відмову у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Виходячи із системного тлумачення норм права, наведених вище, Суд вважає що наявність повноважень - це одна з обставин, які входять до предмета доказування у справах цієї категорії, але не єдина. Надання податковому органу відповідних повноважень - це лише передумова подальшої реалізації його управлінських функцій, результатом реалізації чого, у цій справі, є прийняття рішення, законність якого обґрунтовано перевірена судами попередніх інстанцій.

Як встановлено безпідставність зупинення реєстрації податкової накладної як передумови прийняття відповідного рішення Комісії, адже у квитанції № 1 не вказано ані конкретного критерію (відповідного підпункту пункту шостого) оцінки ступеня ризику, ані конкретного переліку документів, вичерпний перелік яких встановлений Наказом № 567. Натомість платником податків надано до податкового органу первинні документи на підтвердження реальності господарських операцій.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, податковим органом у Рішенні не наведено жодної конкретної інформації щодо причин, підстав та обґрунтувань прийняття такого рішення.

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків. Вживання податковим органом загального посилання на пункт шостий Критеріїв оцінки, без наведення відповідного підпункту, є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд.

Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Доводи касаційної скарги податкового органу зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, податковим органом не зазначено. Скаржником наводяться доводи, аналогічні тим, які були предметом розгляду судами попередніх інстанцій та спростовані ними.

Згідно з правовим висновком Верховного Суду , викладеної у постанові від 18.02.2020 року по справі № №360/1776/19 загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Здійснення моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства.

Здійснення моніторингу не повинне підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу.

Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

МІЖНАРОДНІ СТАНДАРТИ ТА ПРАКТИКА ЄСПЛ:

Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року (надалі - Конвенція) , була ратифікована Законом України N 475/97-ВР від 17.07.97, та відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Згідно ч.1 ст.6 Конвенції , кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції , кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які, на її думку, є необхідними для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Отже, вищевказана норма гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і в оцінці дотримання "справедливого балансу" в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за яких майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету "в інтересах суспільства". Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено "справедливий баланс" між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі "Колишній Король Греції та інші проти Греції" (Former King of Greece and Others v. Greece) [ВП], заява № 25701/94, пп. 79 та 82, ЄСПЛ 2000-XII).

Тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду (див. рішення у справі "Скордіно проти Італії"(Scordino v. Italy) (№ 1) [ВП], № 36813/97, пункти 190 та 191, ECHR 2006-V та п.52 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Щокін проти України" (заяви №№ 23759/03 та 37943/06), від 14 жовтня 2010року, яке набуло статусу остаточного 14 січня 2011року ).

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskalv. Poland), п. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pincv. The Czech Republic), заява № 36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelasv. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pincv. The Czech Republic), п. 58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії" (Gashiv. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі "Трґо проти Хорватії" (Trgov. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року, також Рішення у справі "Рисовський проти України" (Rysovskyy v. Ukraine) від 20 жовтня 2011 року, заява № 29979/04, п.71).

Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення ЄСПЛ у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

VIII. ОЦІНКА ТА ВИСНОВКИ СУДУ:

Апеляційний суд, враховуючи принципи верховенства права, належного врядування, презумпції правомірності дій платника податків , практику ЄСПЛ , як джерело права, правові позиції Верховного суду , погоджується з висновком суду 1-ої інстанції, щодо наявності підстав для задоволення позову, так як, наданими доказами підтверджується реальність господарських операції між позивачем та контрагентами : ПАТ Одеській коньячний завод (Замовник - за договором організації транспортно-експедиційного обслуговування від 20.10.2016 року) та ТОВ Інтер-Контейнер-Транс ( Виконавець - за договором транспортного експедирування від 12.10.2018 року),ТОВ ТПК ОМЕГА-АВТОПОСТАВКА ( Замовник за договором про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом від 03.01.2017 р.) ,за результатом яких були складені на податкові накладні від 17.10.2018 р. № 60, № 61, від 19.10.2018 р. № 67, від 25.10.2018 р. № 88, від 30.10.2018 р. № 99, від 10.11.2018 р. № 19, від 15.11.2018 р. № 32, від 10.11.2018 р. № 21, № 22 та направлені для реєстрації в ЄРПН .

Рішення ДФС про відмову в реєстрації податкових накладних містять формальні підстави для його прийняття, що зазначені в Порядку № 117.

У квитанціях про зупинення реєстрації податкової накладної контролюючим органом не визначений перелік документів, який був достатнім для проведення реєстрації податкової накладної, не наведено обставини, які стали підставою для віднесення платника податків до ризикових.

Можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків. Вживання податковим органом загального посилання на пункти перший та шостий Критеріїв оцінки, без наведення відповідного підпункту, є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд. Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Аналогічну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 04.12.2018 року по справі № 821/1173/17 та від 18.02.2020 року по справі № №360/1776/19.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про скасування та визнання протиправними рішень комісії ДФС України про відмову в реєстрації податкових накладних від 17.10.2018 р. № 60, № 61, від 19.10.2018 р. № 67, від 25.10.2018 р. № 88, від 30.10.2018 р. № 99, від 10.11.2018 р. № 19, від 15.11.2018 р. № 32, від 10.11.2018 р. № 21, № 22 , зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі відповідні податкові накладні та стягнення судових витрат у розмірі 17289 грн за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України на користь позивача .

Рішення про відмову в реєстрації податкових накладних становили порушення вимог Конституції України , Податкового кодексу України та ст.1 Протоколу 1 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, фіскальний орган, який не довів наявність порушення з боку платника податків та не дотримується своїх власних процедур, не повинен мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків,

Доводи апеляційних скарг не спростовують висновки суду першої інстанції і апеляційним судом відхиляються за необґрунтованістю.

Апеляційний суд доходить до висновку про необхідність відмовити у задоволенні апеляційної скарги Державної фіскальної служби України та залишення без змін рішення суду 1-ої інстанції та також вважає, що відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат.

Керуючись ст.8,19,55 Конституції України, ст. 1 Першого протоколу Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року, ст. 3, 6, 7, 139, 242, 292, 308,311,п.1 ч.1 ст.315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд апеляційної інстанції,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової служби України - залишити без задоволення, рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2020 року - залишити без змін .

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її підписання ,та може бути, у разі відповідності вимогам ст.328 КАС України, оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом 30-ти днів

Повне рішення складене та підписане 22.04.2020 року

Головуючий суддя Кравець О.О. Судді Домусчі С.Д. Коваль М.П.